ФБ нагадав про мій вірш. Написаний був сім років назад російською. Тож вирішила перекласти. І от що вийшло

Поетеса
Журнал Nature Neuroscience оприлюднив власне дослідження, головним результатом якого став доведений ученими зв'язок між шизофренією і творчістю. (З Інтернету)

Я – вітер, що мчить
До палючого Сонця
Я – колос, що визрів.
Смертельний я стронцій.
Я неквапом лину
До Альфи Центавра
Там день мій вчорашній
І там післязавтра.
Я з криками падаю
В моря пучину.
Акули…мурени…
Та я не загину.
Мені конче треба
Пройти в Задзеркалля
Там в сукні весільній
Я буду на балі.
Занадто чутлива я!
Лікарю, ні!
Не треба колоти
Нічого мені.
Легка як пір’їнка
Не маю ваги.
Весь Всесвіт створити
Мені до снаги.
Ви шкодите дуже
Важливим процесам.
Шприцом не страхайте
Творить поетеса.

Grivasi.com - кращий кешбек сервіс з високими ставками в Україні, який дозволяє повертати гроші за покупки в популярних магазинах.
Приводь друзів і отримуй дохід довічно платимо 10% з кожного виведеного кешбека Вашого друга.

Як це працює?
1. Поділіться в соц.мережах або надайте посилання другу
2. Друг проходить реєстрацію на grivasi.com
3. Друг робить покупки і отримує кешбек
4. Ви отримуєте 10% від кожного виведеного кешбека друга

👉 Реєструйся тут: https://grivasi.com/ua/welcome/?user=10000
Заробляй разом з Grivasi💖

#заробіток #робота #роботамрії #заробітоквінтернете #заробітоконлайн #реклама #вакансія #партнерськапрограма #реферальнасистема #гроші #ЗапросиДруга #ПасивнийДохід #ЗаробітокОнлайн #Кешбек
#ОнлайнРобота #ПасивнийДохід #Фріланс

Доброго вечора, тихої ночі 🌙

#думки
Бувають такі моменти, коли життя немов перевіряє тебе на міцність. Коли воно б'є якомога сильніше і дивиться на тебе посміхаючись, і чекає, коли ти зламаєшся. Коли опустиш руки і визнаєш поразку. І кожен раз ти, стискаючи зуби, йдеш вперед.! І кожен раз ти посміхаєшся собі в дзеркалі, йому на зло! Думаєш, щo наступний удар не витримаєш, але сміливо його приймаєш і залишаєшся на плаву. Тому що плювати, що проти тебе весь світ, головне - щоб ти сама в себе вірила. Тому що, неважливо скільки разів ти впала, головне, щоб ти завжди знайшла сили піднятися. Тому що неважливо, скільки тобі заподіяли болю і змусили в собі засумніватися, головне, щоб ти в себе вірила, і ні за що, і ні за яких обставин не сумнівалася!

#поезія

Червоне

Кіт-президент

Одного теплого ранку в київській квартирі на третьому поверсі звичайної панельки кіт на ім’я Барсик прокинувся від того, що хтось на кухні відкрив холодильник без його дозволу.

— Га?! — обурено підняв голову Барсик і швидко згадав: він — президент.

Це рішення до нього прийшло у сні, коли він сидів на троні з подушок, а навколо ходили люди й приносили йому рибу в золотих мисках. Прокинувшись, Барсик твердо вирішив: досить терпіти безлад і анархію!

— Мяу! — голосно оголосив він на ранковій нараді у вітальні (тобто просто встав посеред кімнати і дивився на родину, не моргаючи).

Мама, тато і двоє дітей — Саша і Марічка — спершу не звернули уваги. Але Барсик був наполегливий. Він заліз на стіл, сів рівно, як справжній лідер, і урочисто заявив:

— Мяяяяу! (Це означало: "Від сьогодні я президент цієї сім’ї. Приймаю обов’язки. Затверджую Конституцію!")

Відтоді порядок змінився:

1. Сніданок президента — перш за все. Якщо Барсик не отримав паштету до 8:00 — вся родина слухала його гнівне "громадянське обурення" у вигляді безперервного мявчання та падіння речей зі столів.
2. Указ про денний спокій. Барсик запровадив "тишу з 12:00 до 15:00", бо це його офіційна дрімота. Порушників очікувало покарання — лапа по обличчю або надгризений кабель зарядки.
3. Контроль над територією. Ліжко тепер належало президенту. Людям дозволялось лежати лише з дозволу або якщо він сам дозволить, ліниво потягуючись між подушками.
4. Податок у вигляді ковбаси. Кожен, хто заходить на кухню, мусив віддати президенту хоча б шматочок ковбаси. Інакше — подряпані ноги.

Перші кілька днів родина намагалась опиратись.

— Барсику, злізь з ноутбука! — казала мама.

Але Барсик дивився на неї як справжній політик: зневажливо і мовчки.

— Та це просто кіт! — обурювався тато.

Але коли він тричі прокинувся з мокрою шерстю в обличчі та відсутністю шкарпеток (Барсик виніс їх у ванну), він здався.

Діти були єдиними, хто радів. Вони навіть зробили йому маленький картонний кабінет з табличкою "Президент Барсик" і ловили мишок (іграшкових) під його наглядом.

Одного дня Барсик зібрав родину і, сидячи на подушці як на престолі, виголосив:

— Мяу. (Що означало: "Мир. Злагода. І більше курки.")

Сім’я звикла. Барсик керував справедливо, хоч і суворо. Він мав власну охорону (робот-пилосос), власний народ (хом’як на балконі) і навіть вів вечірні звернення до нації — сидячи на тумбочці і пильно дивлячись у порожнечу.

І знаєте, з того часу в домі справді стало спокійніше. Бо що може бути краще за президента, який муркоче під вухо, коли тобі сумно?