Як ми на нуль потрапили.

Про всяк наголошу, що я не дуже пам‘ятаю де ставив підписи, тому будь-які збіги з реальними персонажами це виключно збіги. Численні: то було не так від моїх побратимів тому доказ. Ну, це ми прояснили.

Я промовчу про той факт, що ТРО в принципі не мали попадати на фронт. Промовчу бо львівське тро (63-64 батальйон) кинули з автоматами на танки. Товариш казав, що дехто був без броні і касок. Результат прогнозований.

Я промовчу, бо війна. Промовчу до кінця війни. Бо повернувся живий і відносно здоровий.

Говоритиму потім.

Приїхали ми в Орестопіль на третю лінію. Поки доїхали – наші посунули орків на 30км і лінія переїхала. Перед тим правда казали: один з нашої бригади вирішив висунути голову з окопу глянути на вибух від снаряду.

Так ту голову і відірвало.

Ну так ось: приїхали ми копати на третю лінію, а то вже не третя і ми не на фронті. По тобі вже не летить, тому ти спостерігаєш за градами, піонами, касетними і фосфором. Воно здалеку виглядає, як феєрверк. Міг би й переплутати. Але то все було здалеку.

Тож, мабуть, (я припускаю, а не стверджую) в погоні за орденами командування вирішило послати нас на першу лінію на підсилення. А раптом приїдемо, а перша лінія перетвориться на третю. Гляди проканає.

Не проканало.

На зборах я випадково покурив на ящику з гранатами, і також дізнався, що наступ в Гуляйполі провалився. Орки розвалили частину зсу перед нами. Казали десять танків наших поклали.

І ми, доблесна перша рота опиняємось за кілька км від орків. З автоматами і чотирма гранатометниками на всю роту. А напрям рахується танконебезпечний.

Протитанкові гранати в тебе є. Одноразові мухи в тебе є. Але є нюанс. Муха летить на 400 метрів. Гранату треба кидати на танк в безпосередній близкості. А от танк тебе розвалює з кількох кілометрів.

Ну та вже. Попали то попали. Почали швидко збирати на тепловізори. Перший день сиділи в гаражах, де колись тримали трактори. Прибігає Генерал (позивний такий у сержанта):

— Розвідка доповіла, що зараз будуть гради.

Діватись нема куди, окопи не вириті, бо не було часу. Сидимо в гаражах слухаємо. Падало за нами. Падало ближче. Падало по 128-ій бригаді позаду. Але ми того не знали, бо падало ближче.

Фурик заліз десь під стару сівалку і копав саперною лопаткою, як по книжці. Тобто лежачи і з під себе. Казав потім: що з кожним прильотом сил в нього лише додавалось. Я потім дивився на ту яму. Як пивниця.

Мішель плювався, якого хера ми з автоматами без нічого важкого.

Сергій спав.

Толік казав, що все буде добре.

Я ржав зі свого майбутнього кума і вмовляв переспати з нашою медичкою, бо та кинула на нього оком. Казав, якщо погодиться, то по нас не прилетить.

— То все на благо взводу, — переконував.

Майбутній кум не переконувався. Звісно, його впертість похитувалась від того, як снаряди прилітали все ближче. Але він встояв. Обстріл таки зарано закінчився.

В Гуляйполі за нами стояли чорні дими. А ми раділи, бо розвідка спрацювала. То потім я дізнався, що коли бригада чи батальйон переїжджає на нове місце, ворожа артилерія шле привітальне бомбардування.

Майбутній кум теж вирішив пожартувати і в нічний наряд він поліз корчами. Я подумав, що його силует то вороже дрг. Він нехотячи підіграв і діалог був такий.

— Стій, хто йде?!

— Я.

— Хто я?!

— Я це я.

І пішов ближче. Як виявилось, патрон в патронник досилається за долі секунди і майбутній кум вперше стикнувся з тим, що йому в обличчя дивиться дуло зарядженого Ак-74 89-го року випуску.

Заради збережння лиця куму я перефразую наш настпний діалог.

— Гиря (то позивний у мене), ти, чорт забирай, зовсім очманів?!

— Ще раз питаю, хто, трясця, я?!

— Кум твій, нахолєру, майбутній.

Колись він з цього сміятиметься. Мабуть.

Ще раз нас привітали вночі. То я дізнався, коли Сергій прибіг з наряду і розповів про обстріл по нас. Перед тим він пірнув до Фурика в пивницю і виявилось, що там де вміщається один – спокійно влізають двоє.

Зранку розглядав уламки. Але свій перший обстріл я проспав. Навіть не чув. І розумію, що я не один такий, бо втрат не було. Плювала наша перша рота на обстріл. От так от.

Далі буде…

29 січня – День пам’яті Героїв Крут.
Цього дня ми вшановуємо молодих борців, які стали на захист України, усвідомлюючи всю небезпеку свого рішення.
Вони обрали шлях боротьби, відстоюючи право своєї держави на існування.
Ці юнаки вірили в Україну, яка робила перші кроки до незалежності. Їхня самопожертва стала яскравим прикладом відданості та незламності духу.
Сьогодні дух захисників Крут продовжує надихати нас у прагненні до свободи та віри в сильну, незалежну Україну.
Вічна памʼять Героям 🕯️

https://t.me/Ukraineaboveallelse

❗️ Частина “відкатів” для Баканова осідала в Офісі і можливо, кишені президента — Ваганян

Український бізнесмен Сергій Ваганян заявив на засіданні ТСК з розслідування корупції під час війни, що неправомірна вигода з оточення ексголови СБУ Івана Баканова нібито осідала в Офісі президента.

За його словами, він має аудіо-, фото- та відеодокази отримання Бакановим грошей від бізнесменів. Йдеться про десятки мільйонів доларів.

На запитання, чи вважає він, що ці кошти могли передаватися президенту Зеленському, Ваганян відповів: «Так, я так вважаю».

LG анонсувала нові ноутбуки Gram AI перед виставкою CES 2026, які компанія називає найлегшими у своєму класі завдяки фірмовому матеріалу Aerominum. Матеріал Aerominum зменшує вагу ноутбуків, одночасно підвищуючи міцність конструкції, стійкість до подряпин і забезпечуючи металевий фініш, а пристрої відповідають військовим стандартам міцності. https://channeltech.space/pc-laptop/lg-gram-aerominum-laptops-ces-202...

❗️Наші військові повернуться додому лише після перемоги, – Зеленський про терміни служби
На запитання нардепа Гончаренка президент відповів, що якісна ротація стане реальною, якщо депутати самі почнуть допомагати на фронті.
У відповідь Гончаренко почав вигукувати “Ганьба”.

Володимир Золкін.
👇 Як з’являються “рейтинги”, яких не існує.
15 грудня низка медіа почала масово розганяти «сенсаційну новину» з посиланням на  дослідження від КМІС про електоральні рейтинги партій на виборах до Верховної Ради у разі завершення війни, де «лідерами» начебто назвали гіпотетичну політичну силу Валерія Залужного та «Європейську солідарність» Петра Порошенка.
Першим це оприлюднив медіаресурс Цензор.НЕТ, пов’язаний із журналістом Юрієм Бутусовим, який системно й публічно критикує військово-політичне керівництво держави.
Згодом новину без жодної перевірки підхопили в медіавидання Петра Порошенка — “Букви”.
Абсолютно випадково медіаресурс Порошенка — «Букви» — у цьому «рейтингу» ставить партію свого власника на перші позиції. Так само випадково Цензор.НЕТ Бутусова спускає чинного президента аж на четверте місце. Ну просто неймовірний збіг обставин. Настільки безпаліво, що аж смішно.
Звісно, це ж не маніпуляція і не політична технологія. Це просто так зійшлися цифри, а «соціологія» магічним чином ідеально лягла в політичні інтереси конкретних людей і медіа. Хто б міг подумати?
Ну а далі — класика: ланцюгова реакція і тиражування «рейтингу» іншими ЗМІ — 24 канал, ТСН, Фокус.
А тепер — ключовий момент.
❌ Київський міжнародний інститут соціології ОФІЦІЙНО СПРОСТУВАВ ці “рейтинги”.
Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький заявив:
«На сайті КМІС дійсно немає публікацій з даними, про які йде мова, оскільки ми дотримуємося політики непублікації електоральних рейтингів на період повномасштабної війни… Зазначені в різних публікаціях результати ми не можемо підтвердити».
Також він прямо розкритикував медіа за маніпулятивну подачу — коли озвучують відсотки лише серед тих, хто готовий голосувати, але свідомо замовчують частку від усіх респондентів, що є базовим порушенням соціологічних стандартів.
🤔 І тепер питання:
чи опублікували ці «ЗМІ» спростування?
чи вибачилися перед аудиторією?
чи визнали помилку?
Ні. Нічого. Тиша.
І все це відбувається в момент, коли країна перебуває у вкрай важкому стані: ворог тисне на фронті, тривають складні переговорні процеси, а ззовні Україні намагаються нав’язати відверто невигідні умови, зокрема вихід ЗСУ з Донбасу. Саме в цей час частина так званих медіа замість відповідальності обирає свідоме розхитування суспільства підчас війни.
Але замість того, щоб вибачитися або хоча б опублікувати спростування, ці медіа просто зробили вигляд, що нічого не сталося. Бо їхнє завдання було не інформувати суспільство, а зафіксувати потрібні цифри в головах людей, прикрившись довірою до соціології й авторитетом КМІС.
І після цього ще хтось намагається називати це журналістикою? Ні. Це не помилка і не «неточність». Це свідомий вкид, фейковий рейтинг, оформлений під науку й розігнаний через лояльні майданчики. Це цілеспрямована спроба дестабілізувати внутрішню ситуацію під час війни, коли країні потрібна концентрація, єдність і холодний розрахунок, а не політичні технології.
Так виглядає маніпуляція, замаскована під новини.
Не журналістика. Не аналітика. А цинічна політична гра в момент, коли держава платить за помилки надто високу ціну.

https://t.me/Ukraineaboveallelse