#історія #постаті Іван Герета: археолог, який повернув Україні її прадавнє обличчя 🏺🗺️ 20 січня 1938 року народився Іван Герета — людина, чиє життя нагадувало захопливий пригодницький роман, де замість пошуків скарбів відбувалося віднайдення національної пам'яті. Видатний археолог, мистецтвознавець та історик, він став одним із тих, хто довів: українська культура має глибоке коріння, яке не вирвати жодній імперії. 📜🏛️ Герета був справжнім «господарем» тернопільських земель. Його найбільшим науковим досягненням стало дослідження могильника черняхівської культури в селі Чернелів-Руський. Ця знахідка стала сенсацією: тисячі артефактів — від витончених прикрас до зброї — дозволили реконструювати побут людей, що жили на наших землях півтори тисячі років тому. Герета не просто копав землю, він «розмовляв» із минулим, повертаючи імена та сенси з небуття. ⛏️💎 Проте Іван Петрович не обмежувався лише розкопками. Він був активним учасником шістдесятницького руху, за що мав «честь» бути під наглядом КДБ. Його харизма та енергія допомогли створити десятки музеїв по всій Тернопільщині, зокрема музей-садибу Соломії Крушельницької. Він розумів: щоб нація вижила, вона повинна знати своїх героїв в обличчя. У 1989-му Герета став одним із засновників Народного Руху на Тернопільщині, наближаючи незалежність не лише словом, а й ділом. 🇺🇦📢 Він був людиною енциклопедичних знань і неймовірної доброти, який міг годинами захоплено розповідати про давню кераміку або живопис. Його внесок у розвиток краєзнавства та археології став фундаментом, на якому стоїть сучасне розуміння історії Західної України. Сьогодні, згадуючи Івана Герету, ми вшановуємо вченого, який навчив нас пишатися своєю землею ще до того, як це стало трендом. 📖🕯️

#історія #постаті Іван Труш: Аристократ духу та «поет сонця» в українському живописі. ​17 січня 1869 року народився чоловік, який навчив українське мистецтво не лише страждати, а й милуватися світлом. Іван Труш — постать, яка для нашого живопису важить не менше, ніж імпресіоністи для Франції. Він був першим, хто вивів українську картину з тісного селянського інтер’єру на безкраї простори, залиті сонцем. 🎨☀️ ​Труш був людиною не просто талановитою, а й надзвичайно освіченою та європейською за духом. Вихованець Краківської академії, він не задовольнився локальними темами. Його пензель однаково майстерно фіксував і величні скелі Криму, і спекотні вулиці Єгипту, і спокійну самотність італійського узбережжя. Проте серцем він завжди залишався в Галичині. Його серія «На самоті», де зображено одиноку сосну серед поля, стала маніфестом цілого покоління української інтелігенції — гордої, незламної, але часто незрозумілої власним народом. 🌲🌫️ ​Іронія долі Івана Труша полягала в тому, що він був справжнім «мисливцем за інтелектом». Його галерея портретів видатних сучасників — Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стефаника — це не просто копії облич, а глибока психологічна деконструкція особистості. Він зумів зняти з них іконографічний глянець і показати живих людей, втомлених боротьбою, але сповнених внутрішньої сили. Кажуть, що Франко терпіти не міг позувати, але Трушу вдалося «впіймати» того Каменяра, якого ми знаємо сьогодні. ✍️👀 ​Критично оцінюючи спадщину митця, варто відзначити його колосальний внесок у створення українського арт-ринку. Труш був не лише художником, а й організатором перших професійних мистецьких об’єднань у Львові, редактором першого мистецького журналу та активним критиком. Він щиро вірив, що українська культура має бути частиною світового контексту, а не етнографічним заповідником. 🏛️📜 ​Труш прожив довге життя, зумівши зберегти гідність навіть за радянської окупації Львова, коли його намагалися змусити писати соцреалізм. Його вілла у Львові, збудована за його власним проєктом, залишається місцем сили, де стіни досі пам’ятають дискусії про долю нації. Іван Труш довів: щоб бути національним художником, не обов'язково малювати шаровари — достатньо відчути світло, яке падає на рідну землю, і передати його так, щоб воно зігріло наступні століття. 🌻🏡

#історія #постаті Михайль Семенко: Головний бешкетник українського футуризму ⚡️ Якщо ви думали, що літературний хайп вигадали сучасні блогери, то ви просто не чули про Михайля Семенка. 31 грудня 1892 року народився чоловік, який увірвався в українську літературу з гаслом: «Я палю свій Кобзар!». І ні, це не було актом вандалізму — це було оголошення війни провінційній нудьзі та шароварщині. 🔥 Семенко був справжнім панк-роком початку ХХ століття. Поки інші поети зітхали над вербами та соловейками, Михайль оспівував місто, бензин, дим і рух. Він замінив «журбу» на «динамізм», а традиційну риму — на зухвалі експерименти зі словами. Саме він заснував український футуризм (квебеко-футуризм, панфутуризм), перетворивши Київ та Харків на епіцентри авангарду, де поезія пахла кавою, друкарською фарбою та великими змінами. ☕️🗞️ Він був майстром епатажу: міг вийти на сцену в дивному вбранні, читати вірші-ребуси або створювати «поезомалярство», де букви складалися в картини. Семенко не просто писав — він конструював майбутнє, вірячи, що українська культура має бути не «етнографічним заповідником», а модерновим хмарочосом, що підпирає небо світової культури. 🏗️🏙️ Звісно, така вибухова енергія та інтелектуальна зухвалість не подобалися радянській системі, яка воліла бачити поетів слухняними гвинтиками. Але навіть перед трагічним фіналом у 1937-му Михайль залишався вірним собі — іронічним, гострим і безкінечно закоханим у ритм нового життя. Сьогодні ми згадуємо Семенка як людину, яка навчила нас, що бути українцем — це не обов’язково плакати під тином. Можна бути стильним, зухвалим, футуристичним і водночас глибоко своїм. Тож, якщо сьогодні вам захочеться вийти за межі шаблонів — знайте, Михайль би вам точно підморгнув. 😉🚀

#історія #особистості 🎶 Від Подолу до Бродвею: Феномен «Щедрика» та життя Миколи Леонтовича. Сьогодні, 13 грудня 1877 року, народився Микола Дмитрович Леонтович — видатний український композитор, хоровий диригент, педагог та музично-громадський діяч, чиє ім'я стало безсмертним завдяки одній-єдиній, але геніальній обробці — «Щедрику». Учитель із Поділля та Етнографічний Скарб 🇺🇦 Микола Леонтович більшу частину свого життя провів, працюючи вчителем співів у сільських школах на Поділлі та Київщині. Його пристрастю був не лише спів, а й збір, запис та обробка українського музичного фольклору. Леонтович підходив до народної пісні не як до простого матеріалу, а як до діаманта, який потребує ювелірної огранки. Він створював хорові мініатюри, в яких поєднував народну мелодію з витонченою поліфонічною технікою. Його стиль відрізнявся високою художністю та драматизмом. Народження Світової Мелодії 🔔 Найвідомішим його твором, безумовно, є обробка народної колядки «Щедрик». Створення: Леонтович працював над цією обробкою протягом багатьох років, створюючи п'ять різних редакцій. Остаточний варіант, який ми знаємо, був завершений у 1919 році. Прем'єра: «Щедрик» вперше був виконаний хором Київського університету у 1916 році і швидко набув популярності в Україні. Подорож до Америки: У 1922 році Українська Республіканська Капела під керівництвом Олександра Кошиця виконала «Щедрик» у Карнегі-холі (Нью-Йорк). Це був культурний прорив для молодої Української Народної Республіки (УНР) та її дипломатичних зусиль. «Carol of the Bells» — Американська Доля У 1936 році американський композитор українського походження Пітер Вільховський створив англійський текст до музики Леонтовича. Нова пісня, названа «Carol of the Bells» (Колядка Дзвонів), остаточно закріпилася у різдвяній культурі США та всього світу. Її впізнавані, повторювані чотири ноти, що імітують дзвін, стали синонімом Різдва. 📝 Цитата: «Щедрик» назавжди залишиться одним із найяскравіших свідчень геніальності Леонтовича і того, наскільки потужно українська культура може впливати на світовий музичний ландшафт. Трагічний Фінал Життя композитора обірвалося трагічно. У січні 1921 року Микола Леонтович був убитий агентом ВЧК (радянської спецслужби) у селі Марківка, куди він приїхав у гості до свого батька. Його смерть стала однією з багатьох жертв більшовицького терору проти української інтелігенції. Попри трагічну долю, його музика продовжує жити: «Щедрик» щороку звучить мільйонами разів, несучи у світ українську мелодію Різдва.

Всеукраїнський день працівників культури та аматорів народного мистецтва 9 листопада кожного року Україна відзначає Всеукраїнський день працівників культури та аматорів народного мистецтва. Історія заснування Всеукраїнського дня працівників культури та аматорів народного мистецтва Свято започаткував Президент Леонід Кучма, видавши Указ 21 березня 2000 року. Тоді датою святкування обрали 23 березня, проте у 2013 році день події змінили на 9 листопада. Україна, попри перебування під гнітом інших держав, змогла зберегти свою самобутність. Українська культура має глибоке та багате коріння, поринати в атмосферу народу – одне задоволення. Провідниками в історію та культурне життя України є аматори народного мистецтва та працівники культури, які зберігають атмосферу і дух українського нескореного народу. Як відзначають цю подію? 9 листопада – чудова можливість подякувати працівникам мистецтва та відвідати заходи, присвячені цьому дню.

#дати 🎵 Гігант Басу: Федір Стравинський — Співак з Українською Душею Сьогодні, 30 жовтня, ми згадуємо видатного оперного співака-баса, соліста Маріїнського театру та батька геніального композитора Ігоря Стравинського — Федора Гнатовича Стравинського (нар. 20 червня 1843, пом. 4 грудня 1902). Його потужний голос та інтелектуальна глибина зробили його однією з найяскравіших зірок оперної сцени кінця XIX століття. 🇺🇦 Коріння та Освіта Федір Стравинський походив зі старовинного українського козацького роду Сулима-Стравинських, про що він завжди пам'ятав. Його життя було тісно пов'язане з українськими культурними центрами. * Юридичний шлях: Початкову освіту він здобував у Ніжинському юридичному ліцеї, а також навчався в університетах Києва та Одеси. Цей немистецький напрямок не завадив йому розвивати свій музичний талант, співаючи у церковних хорах. * Музичний дебют: Музичну освіту здобув у Петербурзькій консерваторії (1869–1873) у класі К. Еверарді. Його оперний дебют відбувся саме в Київській опері у 1873 році в ролі Мефістофеля («Фауст» Ш. Ґуно). У Києві він співав до 1876 року, де також став першим виконавцем музики Ріхарда Вагнера на київській сцені. 👑 Зірка Маріїнського Театру З 1876 року і до кінця свого життя Федір Стравинський був провідним солістом Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі. За 26 років на цій сцені він виконав партії у 59 операх, що свідчить про його неймовірну працездатність та діапазон. * Універсальний бас: Його вважали універсальним артистом, який майстерно виконував як комічні, так і глибоко драматичні ролі. Серед його коронних партій: Варлаам («Борис Годунов» М. Мусоргського), Мельник («Русалка» О. Даргомижського), а також він був першим виконавцем партії Світлішого в опері Петра Чайковського «Черевички». * Талант художника: Окрім співочого таланту, Федір Гнатович був також талановитим художником-графіком та ілюстратором. Він створював ескізи костюмів, гриму, а іноді й декорацій до власних виступів. 📚 Колекціонер і Книголюб Стравинський був не лише оперною зіркою, а й видатним інтелектуалом. Він був пристрасним бібліофілом і зібрав одну з найбільших приватних бібліотек у Санкт-Петербурзі, яка була багата на рідкісні видання. * Українська культура: Його зв'язок з Україною був дуже глибоким. Він збирав усі видання творів Тараса Шевченка, починаючи з першого «Кобзаря» 1840 року, та читав його твори напам'ять. Його книгозбірня містила твори Г. Квітки-Основ’яненка, І. Котляревського та П. Куліша. Його спадщина жива не лише в записах та спогадах, але й у творчості сина, Ігоря Стравинського, який став одним із найвпливовіших композиторів XX століття.

В Україні стартувало виробництво художнього фільму "Слово о полку Ігоря. Екранізацією епосу XII століття займаються продюсер фільму "Довбуш" та режисер стрічки "Будинок «Слово». Нескінчений роман". Представники команди повідомляють, що фільм перебуває на етапі розробки. До роботи над проєктом залучають митців, істориків та кінематографістів, які мають на меті "оживити" цей стародавній текст. Цей епічний історичний екшн стане гучним повідомленням для світу про те, що наша культура має унікальний голос, який лунає крізь віки. "росія намагається переписати минуле, але українська культура має власний голос. Наш фільм - це акт спротиву і водночас доказ, що наша історія належить нам. І жодна імперія не здатна стерти те, що викарбуване в серці українського народу", - заявила продюсерка фільму Світлана Яцинич. "”Слово о полку Ігоревім" нагадує нам: минуле та сьогодення України пов’язані боротьбою за свободу", — додає продюсер Максим Асадчий. Більше деталей можна знайти ось тут: https://www.cinema.in.ua/slovo-o-polku-ihoria-film/ #Коло_Кіно #Новини_кіно #Українське_кіно

В місті Прудентополіс у Бразилії українську мову визнано офіційною, а 75% його жителів мають українське походження. Українська громада тут почала формуватися близько 1885 року, коли в районі, де розміщений сучасний Прудентополіс, оселилося 1500 українських сімей (приблизно 8000 осіб), вихідців із Галичини. Цей район Прудентополісу навіть має назву Нова-Галичина на честь походження його жителів. Саме місто офіційно засноване в 1894 р., тож українці від самого початку були важливою частиною його історії, долучилися до його розвитку. Сьогодні Прудентополіс добре знаний в Бразилії та всій Південній Америці як "українське" місто, українська культура і традиції глибоко інтегровані в його простір та життя. Один з двох головних храмів у місті — греко-католицька церква святого Йосафата. В місті понад пів століття діють козацьке братство «Українські козаки» та асоціації українських митців, такі як ансамбль народного танцю «Веселка» чи ансамбль бандуристів «Соловейко». В місті діє український «Музей тисячоліття», який знайомить із українською історією та культурою. Відомий Прудентополіс і як українська кулінарна столиця Бразилії - саме аби скуштувати тут борщ, вареники, голубці, солонину та ковбаси з свинини приїздять цілі натовпи туристів. З 2019 року Прудентополіс є містом - побратимом Тернополя. У школах та вишах штату Парана, одним з найбільших міст якого є Прудентополіс, вже давно викладають українську мову. Загалом у штаті Парана проживає майже 500 тисяч етнічних українців, а по всій Бразилії - понад мільйон.

НАновини‼️: «День Вишиванки. Епілог». Від проєкту «Рівновага». Хайфа, 16 травня 2025 16 травня 2025 року Хайфа стане центром української культури на події «День Вишиванки. Епілог», організованій проєктом Рівновага та טל מיכאילנקו. Одним з головних акцентів події буде виставка 24 унікальних жіночих сорочок, які належать до різних регіонів України. Ольга Савіна привезе в Хайфу вишиванки, датовані понад 100-річною історією. Яка українська культура без музики? На події також відбудеться виступ Igor Ageyenko (+380ID project), автора та виконавця українських пісень. У його виконанні прозвучать як авторські композиції, так і відомі народні пісні, що стали символами української музичної традиції. Для найменших учасників події організована зона з Піжамною бібліотечкою, де діти зможуть створювати тематичні вироби, а також познайомитись з українською культурою через ігри та творчість. Майстер-класи для дітей дозволять їм не тільки розвинути свої творчі здібності, але й зануритись в атмосферу свята. Крім того, діти зможуть взяти участь у різних іграх, пов'язаних з українськими традиціями та вишивкою. Це допоможе юним учасникам дізнатися більше про культуру та водночас весело провести час. Ця подія обіцяє стати яскравою та об'єднуючою, занурюючи учасників в атмосферу української вишивки, музики та творчості, а також пропонуючи унікальні знання про вишиванки та їх значення. «15 травня ми будемо святкувати День Вишиванки. Але після свята не поспішайте ховати свою вишиванку. 16 травня о 10:30 проєкт Рівновага організовує подію «День Вишиванки. Епілог». Чому саме епілог? Ібо в епілозі ми завжди дізнаємось найцікавіше) Приходьте, буде весело, пізнавально та по-домашньому», — пишуть організатори. Детальніше: https://nikk.ua/uk/den-vishivanki-epilog/ #нановини #ukraine #israel #виставка #культура #вишиванка #творчість #свято #музика #дитячіактивності #культурнізв'язки #хайфа

#українська_культура #суспільне_культура https://youtu.be/fvXQNIsBd1c