ЩЕЛЕПИ ХАЙ ДО РІДНОЇ СКЛАДУТЬСЯ

Невже так мало люду ворог вбив?
Невже могил так мало височіє?
Чи крові мало нарід наш пролив,
Що мова окупанта жить воліє?

Чому́, скажіть, ворожа лине з вуст?
Чому́ нема до нашої любові?
Чому́ ж бо величати вражий муст?
Що краще там закладено в онові?

За солов’їну ворог став вбивать,
За солов’їну піддають тортурам,
Чому́ ж навмисне вражу величать?
Невже звучать іще замало су́рми?

Цим ворогу даєте зрозуміть,
Що солов’їну можна розтоптати.
Невже без цьо́го мало лихоліть?
Невже так мило рідну плюндрувати?

Невже за рідну серце не болить?
Чи може солов’їна вам не рідна
І через це ворожа в вас дзвенить?
Невже враїнська жить для вас не гідна?

Чи схаменетесь ви коли-небудь?
Чи пле́сти лаври будете ворожій?
Чи при́йде час, що рідну будем чуть?
Чи це зробити будете не в змозі?

Задумайтесь, отямтеся, вже час!
Щелети хай до рідної складуться!
Прозріння хай прийде уже до вас
Й закохані в ворожу – схаменуться!

21.02.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1057754

МОЛИТВАМИ ОГОРТАЮСЬ

Стою́ у храмі у молитві
За Україну й наш народ,
З думками все чому́сь у битві,
Бо нашу неньку нищить зброд.

Стою́ й благаю МИРУ й тиші,
Аби не гинув більш наш люд,
Аби Госпо́дь нас не зали́шив,
Бо ворог б’є зі всіх усюд.

Благаю МИРУ й ПЕРЕМОГИ
Молю́ закінчення війни,
Закрити вбивцям всі дороги,
Позбутись ката-сатани.

В усякий спосіб ворог нищить
Усе, що маєм, все, що є,
Благаю спо́кою і тиші,
Бо скрізь убивця дістає.

Надію грію і молю́ся,
Щоб нам Госпо́дь беріг життя…
Під мирним небом чи пройду́ся
Й не буде кровопролиття?

Стою́ у храмі й сподіваюсь,
Що ми приречені, щоб жить,
Все молитвами огортаюсь,
Аби війну цю закінчи́ть.

01.02.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1056494

ЗНОВУ ПОТЯГ. ХАРКІВЩИНА

Знову потяг, знову люди,
Знову забрані життя,
Дим й вогонь тепер усюди,
Знову кровопролиття.

Знов життя забрали вбивці,
Знов загашені свічки́.
До людей вони – сміливці,
В пекло їм усім стежки́!

Знову влу́чили потвори
В пасажирський потяг в нас,
Знов прине́сли біль і горе…
Чи прийде́ розплати час?

Хтось купив квиток востаннє,
У останню сво́ю путь.
Відбуло́сь з життям прощання,
Квіти їм не зацвітуть.

Знов палаючі вагони,
Стогін, сльози, біль і кров,
Плачуть з нами і перони,
Вкотре бачимо це знов.

Ну, а світ спостерігає,
Щось бере́ться знов вивча́ть.
Поки просто зволікає –
Нас продовжують вбивать.

27.01.2026 р.

©Королева гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1062082

Сьогодні день основи нашої української армії – день піхотинців. Саме український воїн-піхотинець тримає на собі наші фронтові позиції. Зараз, у травні, наше військове командування та Міністерство оборони, наш уряд впроваджують нові кроки, які дозволять Україні посилити піхотинців і нашу армію загалом. Це більш сильні контракти для піхотинців, більш відчутний фінансовий ресурс, більше постачання всього необхідного обладнання, від FPV до НРК, а головне, це значно більша увага держави до піхоти.

Памʼятаємо, що кожен бій, який витримав наш піхотинець, – це сила для нашої української держави. І памʼятаємо, що позиції нашої піхоти в цій війні – це кров та біль, сміливість та гордість наших людей, які бʼються заради України та віддають своє життя заради України. Шануємо памʼять усіх наших полеглих воїнів.

Дякую вам. Дякую всім, хто гарантує своєю силою, що Україна є і буде.

У світі, де панують вічна темрява, холод і монументальний тиск, навіть любов набуває химерних форм.

Глибоководні риби-мисливці (Ceratioidei), що мешкають на глибині до 4 км, вирішили проблему продовження роду найрадикальнішим із можливих способів. Їхні самці, в сотні разів менші за самок, знаходять подругу, вгризаються в неї зубами і... залишаються з нею назавжди. Буквально.
Вони зрощуються з самкою за допомогою кровоносних систем, втрачають очі, щелепи, кишечник і перетворюються на придаток, єдиною функцією якого є виробництво сперми. Цей феномен називається сексуальним паразитизмом, і він є одним з найнеймовірніших пристосувань у світі хребетних.

Якщо самець не знаходить самку, він приречений. У деяких видів система травлення просто не пристосована до самостійного харчування, інші не можуть полювати через свої крихітні розміри.

Тому коли удача посміхається, самець вгризається в самку смертельною хваткою.

На одній самці може паразитувати до трьох самців одночасно, і всі вони живуть доти, доки живе самка.
Я нарешті зрозуміла сенс фрази «ти смокчеш із мене всі соки» і сприймається вже не як сімейний скандал, а як життєво важлива стратегія виживання!

ХЕРСОН ЖИВЕ І ЗНОВУ МРІЄ

(Присвята 3-ій річниці визволення Херсона від окупантів )

Ридав Херсон, ридав він, як ніко́ли,
Позбувся він у цей день сатани,
Пролито сліз було́, напевно, море,
Сліди лиши́лись клятої війни.

Херсон звільнили, дякувати Богу,
Три роки, як звільнили від орди,
Вихо́дили херсонці на дорогу,
Оговтуючись тяжко від біди́.

Вони ішли разо́м і поодинці,
І кожен ніс у серці сво́ю з втрат,
В очах – вогонь, у зморшках – слід чужинця,
У тиші – крик, що не верта назад.

Знов стяг замайорів десь поряд з храмом,
Почулась пісня знов крізь дим і страх,
Та кожен камінь, кожна тінь зі шрамом
Нагадувала – смерть ходила й в снах.

Молились всі і дякували Богу,
Що вимели вороже те сміття,
Посіяв вбивця у серцях тривогу
І залиши́в із крові вишиття.

Говорить степ — він пам’ятає кроки,
І кожен слід — як рана на корі,
Та нині він шепоче й сліз пото́ки,
Бо принесли́ свободу цій землі.

Співає вітер вільний, не з кайданів,
Де його подих —вдячності порив,
Він обіймає місто без обманів,
Де кожен камінь сльо́зи з людом лив.

І люди йдуть з обличчям, що світліє,
Зі словом «ДЯКА» в серці і в очах,
Бо знов живе Херсон і знову мріє,
І вільний дух здіймається в піснях.

11.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051246

КАМІНЬ І КРИЦЯ

Ще скільки всім нам бути в гаратанні?
Ще скільки нам палати у вогні?
Давно ми є уже на виживанні,
Та зди́хілю немає сатані.

Снагу́ життя він нашу взявся пити,
Убити хоче мрії і пісні,
Ми молимось щоб вижити і жити
У цій страшній, жорстокій цій війні.

Ми, наче камінь, час який шліфує,
Ми, наче криця, запхана в вогонь,
І світ, на жаль, нікого з нас не чує,
А ми втрачаєм і синів, і донь.

Коли вже стихне вража канонада,
Зітхне земля, обтру́ситься від зла,
Потвора щезне, щезне всюди зрада,
Згорить у пеклі, звідки і прийшла?

Щоб ми звели́ вже сті́ни но́вих храмів,
Засіяли всі спалені поля́,
Заго́їлись рубці́ глибоких шрамів,
Що маєм ми і збо́лена земля.

Бо корінь наш у пра́ведній основі,
Його не вирве люта чужина́,
Ми ви́стоїмо в вірі та любові,
Яка сильніша, аніж ця війна.

Розповімо ми дітям та онукам,
Як ми ішли крізь пекло до мети,
Як ми пройшли і страх, і біль, і му́ки,
Щоб дух свобо́ди вічно берегти.

Цієї миті скільки нам чекати?
І кров’ю митись скільки ще? Скажіть!
І скільки нам ще го́лови складати?
Коли скінчи́ться ця війна століть?

01.02.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1061589

СКІЛЬКИ ЩЕ?

Скільки нам ще жити у такій тривозі?
Скільки нам щоднини проливати сльо́зи?
Скільки нам ще бути у страху́ й знущанні?
Скільки свіч загасять вбивці на світанні?

Скільки ще молитись в темряві без світла?
Скільки ще тектиме кров’яна́ палітра?
Скільки в підземеллях будемо ховатись?
Скільки горе буде до нас добиратись?

Скільки ще молитись, щоб не згасла віра?
Скільки буде небо понад нами сірим?
Скільки ще чекати з фронту до́ньку й сина?
Скільки лити сльо́зи, що гіркіш поли́ну?

Скільки ще терпіти, щоб зійшло прозріння?
Скільки ще боротись, попри все, без тління?
Скільки ще тримати світло у зіницях?
Скільки ще стояти й з життям не проститься?

Скільки ще тримати серце у долонях?
Скільки ще шукати правду у заслонах?
Скільки списки втрати будуть додаватись?
Скільки кров’ю будуть воїни вмиватись?

Скільки ще боротись, щоб не вмерла пісня?
Скільки ще благати, щоб наш біль донісся?
Скільки ще хилитись буде в нас калина?
Скільки ще гнобити будуть солов’їну?

Скільки ще горіти, як свічі в молитві?
Скільки любов не́сти нам у кожній битві?
Скільки ще лунати нам плаче́м дитини?
Скільки додаватись будуть в нас руїни?

Скільки ще молитись, щоб знайшлися рідні?
Скільки будуть гинуть українці гідні?
Скільки ще іти нам через біль-розпуку?
Скільки ще приймати вічную розлуку?

Скільки ще топтати наші мрії-квіти?
Скільки ще ламати голос правди, світе?
Скільки ще вмирати, щоб жила́ Вкраїна?
Скільки ще боротись й не зігну́ть коліна?

08.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051066

Casio випустила G-LIDE GBX-H5600 у Японії за ¥44 000 ($275) — продажі з травня, глобальний реліз пізніше. Вперше в G-LIDE: датчик серцевого ритму, акселерометр, моніторинг кисню в крові та відновлення після сну. Графік припливів із 3 300+ локацій, водонепроникність 200 м, на 12 г легший за попередника DW-H5600. Автономність: 35 годин із трекінгом, 1 місяць у режимі годинника, 11 місяців у режимі збереження енергії. https://channeltech.space/gadgets/casio-g-lide-gbx-h5600-heart-rate-f...

КОЛИ ПРИЙДЕ РОЗПЛАТИ ЧАС?

Обстрілюють нас потвори,
Лихо нам несуть і горе.
Коли Госпо́дь їх накаже?
Коли ж клятий ворог ляже?

Знов ракети небо крають,
Злі намі́ри не зникають.
Коли стихнуть всі набати?
Коли змовкнуть автомати?

Знову небо вогнем сяє,
Нарід спо́кою не має.
Коли щезне ця навала?
Чом біда ця нас спіткала?

Нищать села, палять місто,
Хочуть крові антихри́сти.
Коли щезнуть ці розкати?
Коли змовкнуть всі гармати?

Гасять сві́чі, зводим ру́ки,
Серце рветься від розпуки.
Коли зло це заверши́ться?
Коли нечисть провали́ться?

Хай Господня кара лине,
Щоб замовкли ці турбіни.
Коли при́йде час розплати?
Коли? Скажіть! Хочем знати!

23.04.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1061252