Його зброєю були не кулі, а слова. І ці слова лякали Кремль більше, ніж кулемети.

У середині ХХ століття радянська система вкладала величезні ресурси у пропаганду. Газети, радіо, плакати, агітатори — усе працювало на одну мету: переконати людей, що український визвольний рух — це «бандити» і «вороги народу».

Саме тоді з’явився чоловік, який почав руйнувати цю інформаційну стіну… звичайною друкарською машинкою.

Його звали Петро Федун. У підпіллі він мав псевдо «Полтава».

Він народився 1919 року на Львівщині. Навчався у Львівському університеті, цікавився політикою, історією, правом. Його життя могло скластися цілком академічно — викладач, науковець або юрист.

Але ХХ століття змінювало долі.

Коли почалася Друга світова війна, Петра, як і тисячі українців, мобілізували до Червоної армії. Згодом він потрапив у німецький полон, але зміг утекти. Після цього його шлях привів до українського підпілля.

Там і розкрився його головний талант.

Федун не був польовим командиром і не очолював бойові загони. Його зброєю були ідеї, тексти та аналітика. Він очолив Інформаційне бюро Української головної визвольної ради — підпільної політичної структури, яка фактично виконувала роль уряду визвольного руху.

Його завдання було складним: пояснити світові й самим українцям, за що насправді бореться УПА.

У час, коли радянська пропаганда створювала міфи, Федун відповідав логікою.

Саме він написав одну з найвідоміших брошур українського підпілля — «Хто такі бандерівці та за що вони борються?». У цьому тексті просто й чітко пояснювалося те, що намагалася спотворити радянська пропаганда: український визвольний рух бореться не проти інших народів, а проти імперського панування; метою є незалежна українська держава; у такій державі людина, її гідність і свобода мають бути найвищою цінністю.

Цю брошуру переписували вручну, передавали з рук у руки, перевозили потягами через усю країну. Вона поширювалася серед українців і за кордоном, фактично ставши маніфестом визвольного руху.

Петро Федун був не лише публіцистом, а й глибоким аналітиком. Ще на початку 1950-х років він писав, що Радянський Союз не зможе існувати вічно. Імперія, побудована на страху, брехні та насильстві, рано чи пізно почне руйнуватися зсередини.

Минуть десятиліття — і саме так і станеться.

23 грудня 1951 року радянські війська оточили криївку, де перебував Федун. Шансів вирватися майже не було. Повстанці вирішили не здаватися. Коли ситуація стала безвихідною, Петро Федун зробив останній постріл у своєму житті, щоб не потрапити живим до рук МДБ.

Йому було лише 32 роки.

Коли радянські офіцери увійшли до криївки, вони очікували знайти склад зброї. Натомість побачили інше: книги, рукописи, машинописні тексти.

Це була справжня підземна редакція — місце, де народжувалися тексти, що підтримували дух спротиву по всій Україні.

І, можливо, саме тоді вони зрозуміли одну просту річ: іноді найбільшу загрозу для імперії становлять не кулемети, а люди, які вміють мислити.

#історія #події
Фултонська промова: День, коли світ розділився навпіл
​Сьогодні, 5 березня, ми згадуємо події 1946 року, які змінили хід світової історії. Саме цього дня у Вестмінстерському коледжі містечка Фултон (штат Міссурі, США) Вінстон Черчилль виголосив свою знамениту промову «М’язи миру» (Sinews of Peace). Хоча на той момент він уже не був прем’єр-міністром Британії, його голос пролунав гучніше, ніж залпи гармат.

​Саме після цього виступу світ зрозумів: Друга світова війна закінчилася, але почалася інша — Холодна війна.

​«Залізна завіса»: Метафора, що стала реальністю

​Головним меседжем Черчилля стала фраза, яка миттєво стала крилатою:
​«Від Штеттіна на Балтиці до Трієста на Адріатиці залізна завіса опустилася поперек континенту».
​Попередження про експансію: Черчилль першим серед західних лідерів відкрито заявив, що радянська росія не просто звільнила Східну Європу, а встановила там тоталітарний контроль.
​Заклик до єдності: Він наполягав, що лише «братній союз англомовних народів» (Британії та США) може стримати апетити сталіна. Це фактично стало інтелектуальним фундаментом для майбутнього створення НАТО.

​Скептичний погляд: Чому Фултон — це шок?
​Сьогодні нам здається очевидним, що срср був ворогом Заходу. Але в березні 1946 року ситуація була іншою:
​«Дядько Джо»: У США та Британії сталіна все ще багато хто сприймав як союзника, який допоміг перемогти гітлера. Американське суспільство було втомлене війною і хотіло миру, а не нової конфронтації.
​Реакція москви: сталін розцінив промову як «заклик до війни з срср» і порівняв Черчилля з гітлером, заявивши, що той проповідує расову теорію англомовних націй. Пропаганда москви почала працювати на повну потужність, готуючи населення до облоги.

​Україна в тіні «завіси»
​Для України Фултонська промова означала консервацію радянської окупації на десятиліття. «Залізна завіса» відрізала нас від європейського розвитку, плану Маршалла та демократичних процесів. Ми опинилися всередині герметичної системи, де будь-яка спроба спротиву (як-от боротьба УПА, про яку ми говорили раніше) придушувалася з особливою жорстокістю.

​Висновок: Урок для сучасності

​Фултонська промова вчить нас, що диктаторів неможливо «умиротворити» поступками. Черчилль мав мужність назвати речі своїми іменами тоді, коли інші воліли заплющувати очі на очевидну загрозу. Сьогодні, коли росія намагається звести нову «залізну завісу», слова сера Вінстона про необхідність сили та єдності вільного світу звучать як ніколи актуально.

87 років тому 15 березня 1939 року для українців розпочалася Друга світова війна.
Фашистська Угорщина, що приєдналася до тоталітарного Троїстого пакту Берлін--Рим--Токіо 1939 року, без оголошення війни ввела свої війська на територію Закарпатської області сучасної України, де з жовтня 1938 діяла автономна республіка Підкарпатська Русь (у складі Чехословаччини), а з березня 1939 -- незалежна республіка Карпатська Україна.

Молода українська держава не злякалася та першою дала бій союзникам гітлерівців.

Не США, не Франція, не Британія і вже аж ніяк не Польща, яка дружила з агресором.

Події були пов'язані комплексом факторів, коли демократичні європейські держави Франція та Велика Британія розв'язали руки гітлерівській Німеччині, яка начебто претендувала лише на етнічні німецькі землі (Судетська область) в Чехословаччині.

Реально ж розподіл Чехословаччини на 4 частини у 1938 році спровокував подальшу ескалацію загальноєвропейського масштабу в 1939.

Угорщина, де авторитарний режим адмірала Міклоша Хорті впроваджував расові закони та здійснював примусову мадяризацію, за підтримки Німеччини та Італії окупувала етнічні українські території навколо Ужгорода та Мукачево в листопаді 1938 року, але на цьому не зупинилася.

Взимку Угорщина спільно з режимом хунти полковників у Польщі розв'язали проти української автономії в Закарпатті гібридну війну -- з транспортною та економічною блокадою, рейдами озброєних банд диверсантів, вибухами на залізницях, підпалами та викраденням людей.

Закарпатська республіка створила задля свого збройного захисту аналог територіальної оборони, відомий як "Карпатська Січ", де поруч з місцевими мешканцями стали до лав ветерани армій УНР та ЗУНР, а також тисячі добровольців-націоналістів з нелегальної ОУН, що перейшли з польського боку кордону, контрабандою доправляючи зброю та боєприпаси.

Націоналісти з Галичини на чолі з Романом Шухевичем, до речі, діяли чітко врозріз з вказівками свого Проводу на чолі з Андрієм Мельником, який не бажав ставати на перешкоді планам Німеччини та її союзників.

15 березня 1939 р. — в м. Хуст на Закарпатті проголошено самостійну республіку Карпатська Україна (президент — Августин Волошин, прем’єр-міністр — Юліан Ревай). Того ж дня відбувся героїчний бій українських добровольців з “Карпатської Січі” та добровольців-націоналістів з Галичини на рівнині Красне Поле біля м. Хуст проти переважаючих сил угорських окупантів.

Після запеклого опору регулярні угорські війська окупували Закарпаття.

У боях проти угорських фашистів за незалежність Карпатської України 14—18 березня 1939 р. та внаслідок репресій загинуло близько 6000 українських добровольців, ще майже 60000 українців опинилися в угорських концтаборах.

Оскільки серед бійців на Красному Полі були також семінаристи з Хуста, цей бій молодих добровольців можна поставити в один ряд з легендарним боєм під Крутами.

Концепції, згідно якої українці в Другій світовій першими дали бій нацистським друзям, і найдовше чинитимуть опір комуністам, ви не знайдете в жодному підручнику історії.

Бо ту історію творили не демократи чи танцюристи з ліхтариками, а хлопці та дівчата, що читали Донцова та Ольжича.

Ну, а вони для любителів черчіллів, рузвельтів і сталінів не підходять в герої.

Oleksandr Zlatoslow Pyshnenko

#історія #постаті
Кларк Ґейбл: «Король», який не потребував корони
​1 лютого 1901 року народився чоловік, чиє ім'я стало синонімом золотої ери Голлівуду. Кларк Ґейбл не просто грав ролі — він створював образ справжнього чоловіка, в якому іронічна посмішка поєднувалася з незламним характером.

​Більше, ніж просто Ретт Батлер

​Хоча весь світ пам’ятає його за фразою «Відверто кажучи, люба, мені байдуже» зі стрічки «Звіяні вітром», Ґейбл мав у своєму активі понад 60 фільмів та «Оскар» за комедію «Це сталося якось вночі». Він довів, що актор може бути одночасно і героєм-коханцем, і майстром тонкого гумору.

​Чому він був унікальним?

​Магнетизм без зусиль: Ґейбл не мав класичної «солодкої» зовнішності тогочасних зірок. Його великі вуха спочатку навіть вважали перешкодою для кар’єри, але саме ця «неідеальність» робила його своїм для мільйонів глядачів.
​Військовий обов’язок: Коли почалася Друга світова війна, Ґейбл, перебуваючи на піку слави та у важкій депресії після загибелі дружини Керол Ломбард, пішов на фронт. Він служив стрільцем на бомбардувальниках B-17, здійснивши п'ять бойових вильотів над Німеччиною.
​Професіоналізм: На знімальному майданчику він був відомий своєю дисципліною. Попри статус «Короля», він ніколи не запізнювався і вимагав такої ж самовіддачі від колег.

​Символ епохи, що минула

​Ґейбл пішов із життя невдовзі після завершення зйомок у фільмі «Неприкаяні», де його партнеркою була Мерилін Монро. Це була символічна передача естафети від старого Голлівуду новому. Проте навіть через десятки років його харизма залишається неперевершеною.

​Його життя було схоже на сценарій успішного фільму: важкий початок, неймовірний зліт, особисті трагедії та вірність собі до самого кінця.

#історія #події
Лінія Керзона: Прикордонна історія, що сформувала Східну Європу.
8 грудня 1919 року стало датою, коли світ вперше почув про концепцію «Лінії Керзона» — демаркаційної лінії, яку пропонувалося використати як східний кордон новоутвореної незалежної Польщі. Хоча на той час лінія мала лише рекомендаційний характер, вона стала надзвичайно важливим, і часто трагічним, маркером для визначення кордонів між Польщею та Україною впродовж усього XX століття.

Історичний контекст та авторство

Після завершення Першої світової війни та краху імперій, у Східній Європі постали нові незалежні держави, зокрема Польща та Українська Народна Республіка (УНР). Це призвело до гострих територіальних суперечок, особливо за Галичину (де йшла Польсько-українська війна) та Волинь.
Лінія була запропонована на Паризькій мирній конференції як тимчасова східна межа польської території, визнана Антантою. Свою назву вона отримала за ім'ям британського міністра закордонних справ Джорджа Керзона, який 8 грудня 1919 року надіслав відповідну ноту керівництву Польщі.

Суть демаркації

Лінія Керзона фактично відображала етнічний склад населення:
На захід від неї, в основному, мали залишитися землі з польською більшістю.
На схід — території з переважно українським та білоруським населенням.
Лінія пролягала приблизно від Гродно на півночі, далі йшла вздовж річок Буг та Сян, і не включала до складу Польщі таких українських етнічних територій як Львівщина та частина Галичини.

Наслідки та використання

Польський уряд, який прагнув відновити кордони Речі Посполитої 1772 року, відкинув пропозицію Керзона. У 1920 році, під час радянсько-польської війни, лінія знову спливла, а за Ризьким мирним договором 1921 року Польща отримала значно більші території на схід.
Проте, справді фатальне значення Лінія Керзона набула у 1945 році:
Друга світова війна: Після поділу Польщі між СРСР та Німеччиною у 1939 році, СРСР визначив свій кордон із Німеччиною, який майже точно збігався з Лінією Керзона.
Повоєнний кордон: Після завершення Другої світової війни, саме Лінія Керзона (з незначними коригуваннями) була остаточно прийнята як державний кордон між Польською Народною Республікою та Радянським Союзом (тобто між Польщею та УРСР/БРСР).

Таким чином, пропозиція, висловлена у 1919 році, через десятиліття стала основою для сучасних кордонів між Україною та Польщею. Це був приклад того, як рішення великих держав, прийняте на чужих територіях, визначало долю мільйонів людей.

16 листопада 1952 року у Львові на 81-му році життя померла одна із найбільш славетних українських співачок Соломія Амвросіївна Крушельницька. Світове визнання вона здобула своїм унікальним лірико-драматичним сопрано із широким діапазоном у три октави зі специфічним «оксамитовим» тембром та блискучою акторською грою.

Соломія Крушельницька народилася 23 вересня 1872 року в звичайному українському селі Білявинці на Тернопільщині, у багатодітній родині греко-католицького священника прогресивних поглядав Амвросія Васильовича Крушельницького.

Уже в дитинстві Соломія виявила виняткову музичну обдарованість. Під керівництвом батька вона вивчила нотну грамоту, разом зі своїми братами і сестрами співала у домашньому хорі. Консерваторію Галицького музичного товариства Соломія закінчила з срібною медаллю, а в характеристиці екзаменаційної комісії зазначено: «має всі дані для того, щоб стати прикрасою навіть першорозрядної сцени. Дзвінкий і дуже симпатичний звук голосу її мецо-сопрано, музична освіта, високе почуття прекрасного, природна зовнішність, сценічна стать — словом все, чим нагородила її природа, обіцяють їй в артистичній кар’єрі найкращу майбутність».

Для того, щоб продовжити навчання, молода співачка після закінчення консерваторії вирішила їхати до Італії.

З середини 1890-х років Соломія Крушельницька тріумфально гастролювала в оперних театрах Австрії, Польщі, Італії, Іспанії, Франції, Португалії, росії, Єгипті, Алжирі, Аргентині, Чилі. До її репертуару на семи європейських мовах входили понад 60 оперних партій, приблизно стільки ж камерних творів та більше сотні народних пісень.

Видатний італійський оперний композитор Джакомо Пуччіні (1858-1924), твори якого до сьогодні складають основу світового оперного репертуару, назвав Крушельницьку «найпрекраснішою й найчарівнішою Баттерфляй». Він мав на те повну підставу — після провалу його «Мадам Баттерфляй» у міланському «Ла Скала» оперу довелось переробляти, і у травні 1904 року прем'єра її оновленої версії у театрі «Ґранде» у північно-італійському місті Брешія виявилась надзвичайно успішною саме завдяки блискучому виконанню Соломією Крушельницькою головної партії Чіо-Чіо-Сан.

Незмінно повертаючись до рідної Галичини, Соломія Крушельницька брала участь у Шевченківських святах, під час яких виконувала українські народні пісні та солоспіви Миколи Лисенка.

У 1910 році Соломія Крушельницька одружилась з італійським адвокатом Чезаре Річчоні. Подружжя оселилось на віллі під назвою «Саломе» у невеличкому містечку В'яреджо в Тоскані.

Після Першої світової війни Крушельницька залишила оперну сцену (востаннє вона виступила у 1920 році у неапольському театрі) і розпочала камерно-концертну діяльність. Як і раніше, багато гастролювала світом, стала першою українською оперною зіркою, яка приїхала до Північної Америки — у 1928 році відбулось її велике концертне турне дванадцятьма містами США і Канади. Виступом у 1929 році у Римі Соломія Крушельницька завершила свою концертну діяльність.

Після смерті у 1938 році чоловіка Крушельницька приїхала до Галичини провідати рідних. Друга світова війна застала її разом з членами родини на відпочинку у Карпатах. Повернутись до Італії їй вже не судилось. Совєцька влада реквізувала її будинок у Львові, придбаний ще у 1903 році, залишивши їй лише одне помешкання. Вже літня та хвора Соломія Крушельницька після війни влаштувалась на роботу до Львівської консерваторії (для цього їй довелось сфальсифікувати свій вік, зменшивши його на кілька років). У 1948 році вона була змушена погодитись на передачу совєцькій державі своєї вілли у В'яреджо, яка була невдовзі продана. Крушельницька отримала громадянство срср та незначну частку від вартості вілли.

Востаннє Соломія Крушельницька співала у Львівській філармонії у 1949 році.

🕯Померла співачка 16 листопада 1952 року від раку горла. Похована на Личаківському кладовищі.

1 вересня 1939 року розпочалася, а 2 вересня 1945-го завершилася Друга світова війна – наймасштабніший збройний конфлікт в історії людства.

У війні брали участь 61 країна (80% населення Землі), воєнні дії відбувалися на територіях 40 з них. До військових формувань мобілізовано 110 млн. осіб. Загальна кількість втрат становить близько 60 млн. чоловік, із них безпосередньо на фронтах загинули 27 млн.

Війну розпочала гітлерівська Німеччина, напавши на Польщу. Водночас не меншу роль у розв’язанні війни зіграв сталін. Підписання «Пакту про ненапад» між срср та Німеччиною 23 серпня 1939-го відкрило шлюзи Другої світової.

Прикметно, що гітлер призначив дату й час нападу на Польщу (26 серпня о 04.30 ранку) ще до підписання пакту, як тільки отримав інформацію про його невідворотність. Лише несподіваний військовий альянс Британії і Польщі, оформлений 25 серпня, відтермінував війну ще на кілька днів.

срср вступив у війну на боці агресора, а його ідеологічна машина до самого нападу гітлера на радянський союз на всі лади лаяла Англію і Францію як головних розпалювачів війни. Протягом майже двох років сталін проводив агресивну загарбницьку політику – війна проти Фінляндії, окупація Литви, Латвії, Естонії та належних Румунії Бессарабії і Північної Буковини.

Зрештою, територіальні апетити срср прискорили рішення гітлера про війну з радянським союзом. Навіть нацистське керівництво було шоковане, коли Молотов під час візиту до Німеччини в листопаді 1940-го вимагав: остаточного розгрому Фінляндії, данських проток для виходу в Північне море, Південної Буковини від Румунії, включення до радянської сфери впливу Болгарії, а також Східної Туреччини, Північного Ірану, Іраку, опорних пунктів на Адріатичному морі в Югославії, опорних пунктів в Греції, у Перській затоці, а головне – на чорноморських протоках Босфор і Дарданелли.

Невизнання срср міжнародних угод та конвенцій нарівні з діями нацистів спричинили неймовірно кривавий перебіг військових дій та величезні людські втрати. Чи не половина безповоротних втрат у Другій світовій війні припадає на срср, де людське життя повністю знецінилось ще в 1930-і роки.

Вже в листопаді 1945-го сталін підписав таємну постанову «Про десятирічний план військового суднобудівництва на 1946-1955 рр.», за якою належало збудувати понад 3500 бойових суден. Планувалося створення 100 нових авіаційних дивізій. Але головні зусилля були скеровані на створення ядерної зброї та засобів її доставки.

Вже за рік після останніх пострілів Другої світової планета опинилися перед загрозою нових конфліктів. На щастя, все обмежилося лише «холодною війною» та локальними конфліктами за сфери впливу. Однак непокаране зло загрожує рецидивами. Чечня, Грузія, Крим, Донбас та повномасштабна агресія скаженої московської імперії проти України тому яскраві приклади.

Як угорська влада у різні епохи пригноблювала українців.

Історія українсько-угорських стосунків — це не лише сусідство та культурні контакти, а й сторінки, сповнені утисків і репресій.

Середньовіччя та ранній новий час.

Після входження Закарпаття до складу Угорського королівства (XI ст.) місцеві русини (українці) поступово втрачали автономію. Угорська знать отримувала землі на шкоду місцевому селянству, а політика мадяризації обмежувала розвиток української мови та культури.

🔸️Релігійний тиск: Угорська католицька церква витісняла православ’я.

🔸️Соціальна нерівність: Українське селянство було фактично безправним, підданим угорським магнатам.

⚔ Революція 1848–1849 рр.

Під час угорської революції русини, на чолі з єпископом Адольфом Добрянським, виступили за автономію Підкарпатської Русі у складі Австрійської імперії. Угорські революційні сили відмовилися визнати ці права, а після придушення революції — тиск на українське населення лише посилився.

Політика мадяризації (кінець XIX – початок XX ст.)

У складі Австро-Угорщини (1867–1918) Закарпаття потрапило під жорстку мадяризацію:

🔹️українські школи масово закривалися або переводилися на угорську мову;

🔹️українські прізвища та топоніми змінювали на угорські;

🔹️будь-які прояви української ідентичності придушувалися адміністративно.

1939 рік — Карпатська Україна.

🔸️Після проголошення незалежності Карпатської України 15 березня 1939 року угорські війська вторглися і за кілька днів знищили молоду державу.

🔸️Сотні українських вояків Карпатської Січі були вбиті або розстріляні без суду.

🔸️Частину активістів та інтелігенції відправили до в’язниць або концтаборів.

Друга світова війна.

У 1939–1944 роках угорська влада проводила репресивну політику на Закарпатті:

🔹️Масові арешти українських діячів;

🔹️Примусове вивезення на роботи;

🔹️Переслідування греко-католицької та православної церкви, якщо вона підтримувала український рух.

Підсумок.

Угорська політика щодо українців у різні періоди — від середньовіччя до ХХ століття — неодноразово мала риси асиміляції та репресій.

Ці події — важлива, але часто замовчувана сторінка нашої історії.

Рафат Чубаров.
11 травня 1944 року в Кремлі було санкціоновано вбивство кримськотатарського народу
Російська політика щодо Криму та корінного кримськотатарського народу ніколи особливо й не приховувалася:військове завоювання та знищення державності кримських татар-Кримського ханства,демографічна та культурна колонізація,що полягала у витісненні кримських татар за межі Криму та заселенні  півострова етнічними росіянами  та іншими національними групами, тотальній  русифікації  та релігійному гнобленню.
СРСР продовжив  колоніальну політику російської імперії щодо Криму та кримськотатарського народу.Для Москви головним завданням залишалося виконання завдання,що давно виношувалася з часу завоювання Криму: «Крим–без кримських татар».Короткий період політики коренізації 1920-х років,покликаний приспати пильність кримськотатарського народу,невдовзі впав під звинуваченнями у «буржуазному націоналізмі».Масові репресії та переслідування кримських татар 1930-х років остаточно знекровили кримськотатарський народ.
…Друга світова війна дозволила Москві здійснити найпотаємніші імперські плани стосовно «неблагонадійних» народів.В умовах передвоєнного та військового стану стало можливим проведення масштабних етнічних чисток,в ході яких тотальної депортації було піддано карачаївський,калмицький,чеченський,інгушський,балкарський,кримськотатарський народи,турки-месхетинці,радянські німці,корейці,фіни-інгерманландці. Внаслідок вигнання народів зі своїх земель було ліквідовано сім автономій,у тому числі й Кримську АРСР.
81 рік тому,11 квітня 1944 року,Сталін підписав постанову ДКО № 5859сс «Про кримських татар»,в якій корінний народ Криму був звинувачений не лише у співпраці з німецькою окупаційною владою,а й у «підготовці насильницького відторгнення Криму від Радянського Союзу».Відповідно, наказувалося «всіх татар виселити з території Криму і поселити їх на постійне проживання як спецпоселенців в районах Узбецької РСР».
Підписанням 11 травня 1944 року постанови ДКО № 5859сс «Про кримських татар» було запущено механізм остаточного «очищення» Криму від його корінного народу,ідея якого обговорювалася у Кремлі ще напередодні окупації Криму німецькими військами у 1941 році.
… Вже за тиждень,18 травня 1944 року,передсвітанкова тиша по всьому Криму була підірвана ударами солдатських чобіт і прикладів автоматів у двері кримськотатарських будинків,криком жінок і дітей,яким було надано на збори 15 хвилин.Так розпочався  найстрашніший період в історії кримськотатарського народу-вигнання довжиною майже півстоліття,який забрав   половину його чисельності, завдав  непоправних втрат його розвитку...
Верховна Рада України Постановою від 12 листопада 2015 року № 792-VIII «Про визнання геноциду кримськотатарського народу» визнала депортацію з Криму кримських татар у 1944 році геноцидом кримськотатарського народу і встановила в Україні 18 травня День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу
На зображенні:схема оточення напередодні 18 травня 1944 року НКВС родового села Айсерез,де народилися мої батько і мати.