24 вересня 1941 року совєцькі війська вчинили військовий злочин підірвавши вулицю Хрещатик в місті Києві, провину за який десятиліттями перекладали виключно на нацистських окупантів.

Відступаючи з міста, сапери Красной армії та агенти НКВД таємно замінували Хрещатик і прилеглі вулиці радіокерованими фугасами. Вибухівку закладали у підвали житлових будинків, державних установ та архітектурних пам'яток. Детонатори активували дистанційно, за кілька днів після того, як німецькі війська увійшли до Києва.

Пожежа тривала майже два тижні. совєцька влада під час відступу завбачливо вивезла пожежну техніку та пошкодила водогін, тому загасити вогонь було фактично неможливо. Внаслідок цього було повністю знищено понад 300 будівель. Тисячі киян втратили житло, сотні цивільних мешканців загинули у вогні та під завалами.

Довгі роки совєцька пропаганда стверджувала, що Хрещатик спалили німці. Правду про те, що знищення серця столиці було спланованою операцією радянських спецслужб у рамках нещадної тактики «спаленої землі», вдалося широко оприлюднити лише після розпаду СРСР. Ця трагедія є прямим доказом того, що для тоталітарного сталінського режиму життя мирних людей та збереження міста не мали жодної цінності.

🥊 Нове покоління українського боксу вже поруч із досвідченими лідерами.

У чоловічій еліті поступово заявляють про себе молоді боксери, які вже отримують можливість конкурувати на найвищому рівні. Серед них Максим Зименко, Артур Кузьменко, Ельвін Алієв та Павло Іллюша.

Про перспективи молодих українських боксерів розповів Олександр Остапчук, майстер спорту міжнародного класу України, майстер спорту СРСР, заслужений тренер України та головний тренер чоловічої збірної України з боксу до 23 років.
🎙 Повний коментар Олександра Остапчука та більше про молодих боксерів України дивіться в інтерв’ю для СТУДІЇ БОКСА ВІКТОРА ЯЛИМОВА (https://www.youtube.com/watch?v=kBsIaF1F3m0&t=41s) на YouTube.

РОЗВІНЧУЮ МІФ «РОСІЯ ПРАВОНАСТУПНИК СССР».

Термін «Россия – это правопреемник СССР» тиражує не лише російська пропаганда, але й цілком притомні люди Тому треба нарешті розібратися, як воно було насправді. Для цього заглянемо в документ із назвою «Договор о правопреемстве в отношении внешнего государственного долга и активов Союза ССР (Москва, 4 декабря 1991 года)».

У статті 2 цього договору зазначено таке: «Сторонами настоящего Договора являются государства - правопреемники СССР, в дальнейшем именуемые Стороны, а именно: …..».
Вгадайте, скільки там перелічено правонаступників? Правильно – 15 шт, всі колишні радянські республіки. Цей документ визначав скільки процентів державного боргу СССР має заплатити кожна із колишніх республік.

Так звідки ж узявся міф, що РФ начебто є єдиною правонаступницею всього СРСР?

Це пішло від маніпуляцій Москви з членством в ООН. Наперед зауважу, що світові лідери не заперечували проти цієї схеми, бо таким чином намагалися підсолодити Москві втрату 14 підвладних республік.

Отож, Москва не хотіла, щоб Росія вступала в ООН як нова держава і не хотіла, щоб її викинули із Ради Безпеки ООН. За спогадами посла СРСР в ООН Воронцова (і не лише його) США та Великобританія порадили Ельцину написати листа, що Росія є продовжувачем СРСР – а отже, їй не треба повторно вступати в ООН, а досить просто замінити табличку з назвою країни. Думаю, вони й пролобіювали, щоб на цю маніпуляцію заплющили очі (бо це не була зміна назви держави, РФ та СРСР - це абсолютно різні держави).

Для реалізації цієї схеми 21 грудня 1991 р. Рада глав держав СНД (11 республік) поклопотала перед ООН з цього питання: «Государства Содружества поддерживают Россию в том, чтобы она продолжила членство СССР в ООН, включая постоянное членство в Совете Безопасности, и других международных организациях.»

А вже 24.12.1991 Єльцин написав листа в ООН. Процитую повністю:

«Имею честь информировать Вас, что членство Союза Советских Социалистических Республик в Организации Объединенных Наций, в том числе в Совете Безопасности, во всех других органах и организациях системы ООН продолжается при поддержке стран Содружества Независимых Государств Российской Федерацией (РСФСР). В связи с этим прошу вместо названия «Союз Советских Социалистических Республик» использовать наименование «Российская Федерация».

Российская Федерация в полной мере сохраняет ответственность за все права и обязанности СССР в соответствии с Уставом ООН, включая финансовые обязательства.

Прошу рассматривать настоящее письмо как свидетельство полномочий представлять Российскую Федерацию в органах ООН всем лицам, имеющим на данный момент полномочия представителей СССР в ООН».

Отож, Москва залишила за Росією право залишитися членом ООН, вважатися країною-засновником, зберегти місце у Раді Безпеки, інших міжнародних організаціях.

13 січня 1992 року МЗС РФ було видано Нота Главам Дипломатичних Представництв у Москві, у якій було написано таке:

«Российская Федерация продолжает осуществлять права и выполнять обязательства, вытекающие из международных договоров, заключенных Союзом Советских Социалистических Республик.

Соответственно Правительство Российской Федерации будет выполнять вместо Правительства Союза ССР функции депозитария по соответствующим многосторонним договорам.
В этой связи Министерство просит рассматривать Российскую Федерацию в качестве Стороны всех действующих международных договоров вместо Союза ССР».
Нота була проголошена в односторонньому порядку, в тому числі трактується як спроба перехопити хоч економічні зв'язки, адже в СРСР республіки не могли безпосередньо вести зовнішньоекономічну діяльність, всі міжнародні економічні договори були від імені СРСР.

Висновок:
1) Правонаступників СРСР п'ятнадцять штук. При цьому правонаступництво чітко виписане – зовнішні борги СРСР.
2) Правонаступництво Росії в ООН також було чітко визначено – це можливість залишитись в Раді Безпеки зі зміною таблички (і вже представляти виключно РФ), володіти всім дипломатичним майном за кордоном, перехопити на себе економічні та інші (напр. безпекові) договори СРСР. І все.

Російська пропаганда подає правонаступництво Росії над структурами СРСР в ООН, начебто Росія володіє якимись ексклюзивними правами над всіма екс-республіками, що цілковита брехня.

Він народився німцем. Але одного дня свідомо обрав бути українцем — назавжди.

Юрій Шевельов. Людина, яка не мала української крові, але мала щось значно сильніше — українську душу.

Його справжнє прізвище було Шнайдер. Він міг спокійно жити будь-де у світі, будувати кар’єру в європейській науці й не втручатися у боротьбу за чужу, здавалося б, культуру. Але він зробив інший вибір: присвятив усе своє життя Україні та її мові.

Не тому, що це було вигідно. А тому, що бачив правду.

У часи, коли імперія переконувала мільйони людей, що української мови «не існує», Шевельов узявся доводити протилежне — фактами, наукою і титанічною працею. Він буквально розбирав українську мову по звуках, складах, інтонаціях і літерах, шукаючи її справжнє коріння у глибині століть.

Чому ми говоримо «кінь», а не «конь»!Звідки в українській з’явилося м’яке «ц»!Чому наша вимова звучить так, як не звучить жодна інша слов’янська мова!

Для когось це були дрібниці. Для Шевельова — докази існування нації.

Він досліджував стародавні рукописи, написи на стінах Софії Київської, літописи, живу народну мову — і крок за кроком руйнував головний міф радянської імперії про «один народ».

Його фундаментальна праця «Історична фонологія української мови» стала інтелектуальним вибухом. Майже 800 сторінок бездоганної науки, після яких стало очевидно: українська мова не є «молодшою сестрою» російської і не виникла з якоїсь «спільної колиски». Вона розвивалася самостійно — століттями, паралельно з іншими мовами, маючи власний шлях і власний голос.

Фактично Шевельов зробив те, чого так боялися імперії: він повернув українцям їхню справжню історію.

Його молодість минула у Харкові — у легендарному будинку «Слово», де жили найталановитіші українські письменники та митці. Там народжувалася нова українська культура. І там же її почали знищувати.

Навколо нього арештовували, kатувалu, розсtрілювалu. Людей ламали лише за те, що вони говорили й думали українською. Шевельов дивом вижив.

Пізніше він емігрував, але навіть за тисячі кілометрів від Батьківщини залишався її голосом у світі.

Його запрошували викладати Гарвард і Колумбійський університет — місця, куди потрапляють одиниці. Світ слухав його як одного з найсильніших славістів ХХ століття. А він говорив про Україну.

Не як про «окраїну імперії». А як про окрему цивілізацію зі своєю мовою, культурою і правом бути вільною.

Шевельов розумів Україну глибше за багатьох політиків. Він говорив, що у нас є три головні вороги: москва, внутрішня зрада і провінційність — страх бути великими.

Його слова звучать моторошно актуально навіть сьогодні.

Ще десятки років тому він попереджав: після розпаду СРСР війна між Україною та Росією неминуча. Бо імперія ніколи добровільно не відпускає тих, кого вважає своєю власністю.

Він відчував цю небезпеку задовго до того, як над Україною знову загриміли ракети.

Ми повинні пам’ятати Юрія Шевельова, бо він зробив для України не менше, ніж армія робить на фронті. Тільки його зброєю були не кулі, а правда.

Він повернув нам право говорити своєю мовою без виправдань. Повернув відчуття гідності. Довів усьому світові, що українці — не «молодший брат» і не випадкова нація, а народ із тисячолітнім корінням.

І поки ми пам’ятаємо таких людей — Україну неможливо стерти.

Він народився німцем. Але одного дня свідомо обрав бути українцем — назавжди.

Юрій Шевельов. Людина, яка не мала української крові, але мала щось значно сильніше — українську душу.

Його справжнє прізвище було Шнайдер. Він міг спокійно жити будь-де у світі, будувати кар’єру в європейській науці й не втручатися у боротьбу за чужу, здавалося б, культуру. Але він зробив інший вибір: присвятив усе своє життя Україні та її мові.

Не тому, що це було вигідно. А тому, що бачив правду.

У часи, коли імперія переконувала мільйони людей, що української мови «не існує», Шевельов узявся доводити протилежне — фактами, наукою і титанічною працею. Він буквально розбирав українську мову по звуках, складах, інтонаціях і літерах, шукаючи її справжнє коріння у глибині століть.

Чому ми говоримо «кінь», а не «конь»!Звідки в українській з’явилося м’яке «ц»!Чому наша вимова звучить так, як не звучить жодна інша слов’янська мова!

Для когось це були дрібниці. Для Шевельова — докази існування нації.

Він досліджував стародавні рукописи, написи на стінах Софії Київської, літописи, живу народну мову — і крок за кроком руйнував головний міф радянської імперії про «один народ».

Його фундаментальна праця «Історична фонологія української мови» стала інтелектуальним вибухом. Майже 800 сторінок бездоганної науки, після яких стало очевидно: українська мова не є «молодшою сестрою» російської і не виникла з якоїсь «спільної колиски». Вона розвивалася самостійно — століттями, паралельно з іншими мовами, маючи власний шлях і власний голос.

Фактично Шевельов зробив те, чого так боялися імперії: він повернув українцям їхню справжню історію.

Його молодість минула у Харкові — у легендарному будинку «Слово», де жили найталановитіші українські письменники та митці. Там народжувалася нова українська культура. І там же її почали знищувати.

Навколо нього арештовували, kатувалu, розсtрілювалu. Людей ламали лише за те, що вони говорили й думали українською. Шевельов дивом вижив.

Пізніше він емігрував, але навіть за тисячі кілометрів від Батьківщини залишався її голосом у світі.

Його запрошували викладати Гарвард і Колумбійський університет — місця, куди потрапляють одиниці. Світ слухав його як одного з найсильніших славістів ХХ століття. А він говорив про Україну.

Не як про «окраїну імперії». А як про окрему цивілізацію зі своєю мовою, культурою і правом бути вільною.

Шевельов розумів Україну глибше за багатьох політиків. Він говорив, що у нас є три головні вороги: москва, внутрішня зрада і провінційність — страх бути великими.

Його слова звучать моторошно актуально навіть сьогодні.

Ще десятки років тому він попереджав: після розпаду СРСР війна між Україною та Росією неминуча. Бо імперія ніколи добровільно не відпускає тих, кого вважає своєю власністю.

Він відчував цю небезпеку задовго до того, як над Україною знову загриміли ракети.

Ми повинні пам’ятати Юрія Шевельова, бо він зробив для України не менше, ніж армія робить на фронті. Тільки його зброєю були не кулі, а правда.

Він повернув нам право говорити своєю мовою без виправдань. Повернув відчуття гідності. Довів усьому світові, що українці — не «молодший брат» і не випадкова нація, а народ із тисячолітнім корінням.

І поки ми пам’ятаємо таких людей — Україну неможливо стерти.

#Вітання Сьогодні, 10 серпня, відзначає свій День народження Андрій Андрійович БІБА. 🎂
Легендарний Капітан Динамо Київ, людина, яка здобувала перше динамівське Чемпіонство і робила перший у клубній історії "Золотий дубль". 🥇🏆
🥇 Чемпіон срср (3): 1961, 66, 67
🏺 Володар Кубка срср (2): 1964, 66.
Усього за Динамо: 270 матчів, 77 голів. ⚽️
Найкращий гравець срср - 1966 року.
Найкращий футболіст України 🇺🇦 - 1966.
Заслужений майстер спорту.
Його ім'я золотими літерами вписано в історію нашого Славетного Клубу. Він футболіст, який став автором першого голу ⚽️ біло-синіх і всіх українських клубів у єврокубках ще в далекому 1965 році.
Сердечно вітаємо Андрія Андрійовича! Бажаємо міцного здоров'я, родинного щастя, душевної теплоти, сердечної радості та мирного неба над Україною. Ми поважаємо і цінуємо ВАС за плідну працю, чуйність, бажання та уміння творити добро для нашого Клубу.
#Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football @читачі @всіх @топові прихильники
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

📅 #ЦьогоДня в історії!⚪️🥈🥊

9 серпня 1992 року львів'янин Ростислав Зауличний став віцечемпіоном Олімпійських ігор у Барселоні. Для українського боксу це історична медаль - перша олімпійська нагорода часів Незалежності.

На той момент Зауличному було лише 22 роки. У складі "Об'єднаної команди" він виступав у ваговій категорії до 81 кг і на шляху до фіналу здобув три перемоги.

Спочатку здолав нігерійця Джейкобса - 16:8, у чвертьфіналі не залишив шансів британцю Вілсону - 13:0, а в півфіналі за явною перевагою в третьому раунді переміг угорця Береша.

У фіналі на Зауличного чекав німець Торстен Май. Бій завершився перемогою представника Німеччини - 8:3, а Ростислав став срібним призером Олімпіади.

Зауличний згодом згадував той фінал в інтерв'ю засновнику проєкту Tanksport (https://t.me/tanksport)🖤❤️:

🎙 "Бій з Маєм я виграв. Але шанс здобути "золото" був лише в тому випадку, якби я нокаутував німця. Іншого шансу не було ні в мене, ні в будь-кого іншого, хто зустрічався з Маєм на Олімпіаді. Його "витягнули" в багатьох боях у Барселоні. Треба було, звичайно, вдарити, але рукавиці були не такі, суддя не давав".

Представники колишніх республік СРСР у Барселоні ще виступали у складі "Об'єднаної команди", оскільки на момент проведення літніх Ігор у Барселоні нові незалежні держави ще не встигли отримати повноцінного міжнародного юридичного визнання, а поява нових самостійних збірних зруйнувала б уже затверджену систему олімпійських ліцензій, кваліфікацій та розклад змагань.
Джерело - https://t.me/tanksport/
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
#World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport @читачі @топові_прихильники

ФБУ - Федерація баскетболу України

Сьогодні, на 90-му році життя, відійшов у вічність Леонід Поплавський — легендарний гравець київського «Будівельника».
Поплавський прийшов у баскетбол ще в 1950-х. Згодом став одним із провідних гравців київської команди, яка у 1960-х входила до еліти радянського баскетболу.
У складі "Будівельника" Леонід Поплавський був срібним призером чемпіонату СРСР 1964/65, а в 1967 році разом зі збірною України став переможцем Спартакіади народів СРСР.
Світла та вічна пам'ять Леоніду Поплавському.
#Український_спорт #спорт #спорт_sports #спорт_в_Україні
#Brovary_sport @Brovaryregion @sports #Ukrainian_sport #спорт_sports #Броварський_спорт #Brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://www.threads.net/@igarbrovary та https://t.me/brovarysport🇺🇦🇺🇦🇺🇦

📅 #ЦьогоДня в історії!🥊

7 серпня 2013 року в Донецьку помер Олександр Ягубкін - один із найсильніших українських надваговиків і єдиний представник СРСР, який здобув титул чемпіона світу серед аматорів у цій ваговій категорії. Йому було 52 роки.

Найвагоміші досягнення Ягубкіна:

чемпіон світу — 1982;
триразовий чемпіон Європи — 1981, 1983, 1985;
переможець двох Кубків світу — 1983, 1985;
9 перемог в 11 матчах проти американських боксерів.

У 1984 році AIBA визнала Ягубкіна другим найкращим аматором світу в надважкій вазі, а в 1986-му - №1 світового рейтингу.

При цьому його кар'єра могла скластися зовсім інакше. Ягубкін тричі залишався поза Олімпіадою: у 1980 році його не включили до складу збірної через вік і недостатній досвід, у 1984-му СРСР бойкотував Ігри в Лос-Анджелесі, а в 1988-му його знову не взяли до команди, цього разу через вік.

Він так і не став професіоналом. Американські промоутери, зокрема Боб Арум, хотіли бачити Ягубкіна серед боксерів СРСР, які могли дебютувати у США. Однак радянська влада у 1989 році заборонила цей перехід.

Сам Ягубкін називав себе прихильником технічного боксу. Його головною зброєю був джеб, а стиль вирізняли робота на дистанції, захист і тактична гнучкість.

7 серпня 2013 року Олександр Ягубкін помер у Донецьку від серцевої недостатності після зупинки серця.
Джерело - https://t.me/tanksport/
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
#World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport @читачі @топові_прихильники

(20)
АНТИКОЛОНІАЛЬНА ВІЙНА
українського народу
проти
ПОЛЬСЬКОГО НАЦИЗМУ

«ПОЛЬЩА – ГІЄНА ЄВРОПИ» -
Вінстон Черчіль, 1938 рік.

ПАЦИФІКАЦІЯ –
ЗЛОЧИН ПРОТИ ЛЮДСТВА,
здійснений польською окупаційною владою
на українському населенні Галичини!
ПОЛЬСЬКИЙ ТЕРОР!

ПАЦИФІКАЦІЯ –
ПОЛЬСЬКИЙ ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ.

Армія Крайова та УПА
були двома
національно-визвольними арміями.
Значна частина
польської реакції на УПА
грунтується
на НЕЗНАННІ
УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ.
польський історик
Казімєж Вуйціцький,
який наважився сказати правду.

Головний обвинувачувач від срср Роман Руденко,
який до того був прокурором урср,
намагався довести у 1946 році на Нюрнберзькому трибуналі,
що ОУН та УПА нібито були спільниками гітлерівців.
Проте
ЦЯ СПРОБА ПРОВАЛИЛАСЯ:
Міжнародний суд офіційно
НЕ ВИЗНАВ
ОУН та УПА злочинними організаціями
і не засудив їх.
Головна мета срср –
визнання українського визвольного руху воєнними злочинцями –
ПРОВАЛИЛАСЯ!
ВСЕ ІНШЕ - КРЕМЛІВСЬКА ПРОПАГАНДА.
Польську пропаганду чекає те саме –
ПРОВАЛ!
Неможливо збудувати щось на БРЕХНІ.
ЛИШЕ на ПРАВДІ!

Я опублікувала вже 20 дописів про польсько-українські трагічні сторінки історії. І зрозуміла, щоб показати українцям основу взаємного нерозуміння, потрібно зануритись глибше. Корінь всього знаходиться в глибині колективної свідомості кожного народу. Як виникло польське усвідомлення себе і як формувалось те польське розуміння світу навколо себе.
Воно було імперське. Як і в московитів. Від самих своїх початків.
Але визнавати це їм не під силу. Вони ховаються за маскою ЖЕРТВИ.
В порівнянні: Польща хоче побудувати свою державу «ВІД МОЖА ДО МОЖА», тобто захоплюючи чужі території, Україна – НА СВОЇХ ЕТНІЧНИХ ЗЕМЛЯХ. Різниця в державному мисленні, державній філософії і державній психології величезна. Це боротьба двох протилежностей. Тому між нами немає розуміння.

РЕПРЕСІЇ !!
ЯК ПОЛЯКИ НИЩИЛИ УКРАЇНЦІВ
ЗАДОВГО до виникнення УПА
ЯК ПОЛЬСЬКА РЕПРЕСИВНА МАШИНА ВЕЛА УКРАЇНЦІВ
ДО 1943 РОКУ ПОДІЙ на ВОЛИНІ
Продовжуємо.

Ми вже писали. Українці пережили: Тотальна асиміляція, де було знищення української мови, українських церков, української освіти. ОСАДНИЦТВО – дуже тяжка форма колонізації, яка переслідує мету заміни українського етносу на польський.

І ось – 1943 рік! Той самий, у який вчепилися поляки, вихопивши його з єдиного польсько-окупаційного процесу західноукраїнських земель і подають його як щось окреме. Окремим цей рік не був. Це було продовження.
ПОЛЬСЬКА РЕПРЕСИВНА МАШИНА власноруч ВЕЛА УКРАЇНЦІВ ДО ПОДІЙ на ВОЛИНІ 1943 РОКУ!
Бо після страшної «пацифікації» навіть у міжвоєнний період бездержавна Польща руками поляків, які пішли служити німецькими поліціянтами та в інші гітлерівські структури, вбивали, били, грабували українців. ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА продовжувалась!

На основі цих подій у 1942-1943 роках виникла Українська Повстанська Армія (УПА). Щоб захиститись, українці добровольцями йшли до цієї воістину Народної Армії. Це була НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА війна. Війна ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, ЗА УКРАЇНСЬКУ САМОСТІЙНУ СОБОРНУ ДЕРЖАВУ.
І вже на військовому рівні почалась справжня
АНТИКОЛОНІАЛЬНА ВІЙНА
українського народу
за визволення від гітлерівців і проти червоних партизанів та
ПОЛЬСЬКОГО НАЦИЗМУ!

На початок літа на Волині було 3000-5000 вояків УПА. Сама лише територія трьох повітів (Володимирського, Горохівського, Ковельського) охоплює тисячі квадратних км. Щоб одночасно оточити 100 сіл (в Інституті Національної пам’яті Польщі декларується 100 сіл, знищених УПА за одну ніч!?!), блокувати їх, виставити застави та провести бойову операцію, БУВ БРАК ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ.
На той момент 11 липня 1943 р. УПА просто не мала для цього технічних і людських можливостей. УПА діяла у глибокому підпіллі, була розкидана малими групками по лісі, не маючи радіозв’язку між дрібними підрозділами. Накази передавалися зв’язковими пішки. Синхронізувати наступ дрібних груп на такій великій площі в умовах німецької окупації та присутності радянських партизанів було ТЕХНІЧНО НЕЗДІЙСНЕННО.

У ЗВІТАХ самої Армії Крайової за ЛІТО 1943 НЕМАЄ ЗГАДОК про «100 сіл за одну ніч».

Тому це вигадка. Фальшивка, яку, на жаль, самі поляки собі придумали і самі цим папірцем помахують перед українцями. Але цей «папірець» нічим не підтверджений.
На Волині загинуло поляків аж ніяк не 100 тисяч, чи, як останнім часом вже дехто говорить – від пів мільйона до мільйона, а 30-35 тис. поляків і 10-15 тис. українців. Це те, що підтверджено документами поіменно.

Таке протистояння тривало до весни 1944.
Слід додати, що ще до тих подій на Волині 1943 року польська Армія Крайова співпрацювала як з гітлерівським гестапо, так і з радянськими партизанами проти УПА.
А після приходу совєтських військ АК переходила на службу і до промосковської армії людової, і у винищувальні московитські «Істрєбітєльні загони нквд» і проводили каральні операції проти українських націоналістів та свідомих українців. Це був грабунок і пацифікація свідомих українців.
Тому протистояння УПА з АК не вщухало.
У зв’язку з цим нагадуємо польському президенту Навроцькому і полякам: загальновідомо, що АК вчинила низку масових злочинів та етнічних чисток проти мирного українського населення, жертвами яких стали 20 000 + УКРАЇНЦІВ.

На рахунку Армії Крайової. Найбільші, наймасовіші вбивства, вчинені АК на Волині та Холмщині:
1) Знищення села КРАСНИЙ САД. 19 квітня 1943 р. польські загони разом з нацистами напали на УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО на Волині. Загинуло 104 цивільних УКРАЇНЦІ, серед яких цілі родини з ДІТЬМИ.

Холмщина:
2) Різанина в САГРИНІ і повне знищення села Сагринь 10 березня 1944 р. АК та Батальйони Хлопські знищили, замордували та розстріляли від 800 до 1240 цивільних УКРАЇНЦІВ, переважно жінок та дітей. Село та місцеву церкву спалили.

3) ГРУБЕШІВСЬКА різанина у березні 1944. Там було вбито до 1240 українців, серед яких понад 100 - діти.

4) Того ж дня АК атакувала ще понад ДЕСЯТЬ СІЛ Холмщини!

5) 3 березня 1945 року АК знищила село ПАВЛОКОМА, ВБИТО 366 українців, включно з жінками і дітьми.
Трагедія села ПАВЛОКОМА. Загін АК під командуванням Юзефа Бісса («Вацлава») з участю місцевих польських добровольців оточив село. По-звірячому вбито 366 мирних українців, яких перед розстрілом тримали та катували в місцевій церкві.

6) У квітні 1945 знищено село БЕЗКОРОВИЧІ.

7) Різанина в ПИСКОРОВИЧАХ (квітень 1945 р.). Загін польського підпілля («Національної військової організації», що входила до складу АК) напав на українців, які очікували на переселення до срср. У приміщенні місцевої школи було розстріляно близько 180 мирних жителів.

8) У червні 1945 знищено село ВЕРХОВИНА і т.д. і т.п.

9) Різанина в селі ЗАВАДКА МОРОХІВСЬКА - січень-березень 1946 р. Цього було дуже багато.

У 1945 польський ворожий агент був вистежений УПА і розстріляний разом з 15 охоронцями. Це капітан Майян Голумбєвський, який був комендантом Грубешівського р-ну АК і саме він дав наказ знищити УКРАЇНСЬКІ СЕЛА:
10) ПРИГОРІЛЕ;
11) МЕТКЕ;
12) ШЕХОВИЧІ;
13) ТЕРЕБІНЬ;
14) СТРУЖИНЕЦЬ;
15) ДРУКОВИЧІ та ін. Тобто це далеко не повний список.

То була ПОЛЬСЬКА ЕТНІЧНА ЧИСТКА. Поляки СВІДОМО ЗНИЩУВАЛИ УКРАЇНЦІВ, щоб звільнити ДЛЯ СЕБЕ УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ.

(продовження буде)