👀Мирон Маркевич відповів, чи хоче очолити збірну України

– Як ставитеся до всіх розмов стосовно вас і збірної?

– Абсолютно спокійно. Принаймні є про що поговорити зараз людям.

– Але ви готові?

– Ну, ви мені такі питання ставите. Я завжди готовий. Як воно буде – побачимо.

– Це ж давня мрія, ви все-таки вже були в збірній, трошечки не вийшло.

– Ну, нічого, час покаже.

– Багато людей кажуть, що вік завеликий для цього.

– Нехай приїдуть сюди, подивляться, побігають зі мною, побачать, який у кого вік.

Джерело: "Футбольний диван"
#Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football @читачі @всіх @топові прихильники
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Нещодавно був Всесвітній день книги та авторського права, то ж я замовила деякі книги, про які я давно мріяла. І ось перша книжечка "Завтра знову сьогодні" вже в моїх руках. Господи, яка я щаслива мати таку книгу. Я впевнена, що як всі інші Ваші книги, ця теж буде дуже цікавою, з розумінням того, що відбувалося в Україні за всі ці роки повномасштабної війні і перед тим також. Люблю такі книги, з натяком.😉 Бо ж і я часом думаю, чи не подурів увесь цей світ, дивлячись на те, що відбувається кожен день в нашій країни. Тому дякую Вам, пане Віталію за чергову книгу. Обов'язково її прочитаю і напишу відгук. Приємно знати, що книгу було надруковано у Видавництві "Магура", отже кошти потраплять туди, куди вони найбільше потрібні! Перемоги та мирного неба нам усім!🇺🇦✌️💙💛🙏

БУЛО І БУДЕ
(Відповідь на коментар С. Терпеливець до вірша «ЗБЕРЕЖЕМО ПАМ’ЯТЬ І СВОБОДУ»)

В нас буде день не з криком, а й теплом,
Де діти знову бігатимуть в полі,
Де кожен дім наповниться добром,
А не тривогою, що б’є по волі.

І буде мова, як весняний спів,
І буде пісня, як молитва щира,
Бо ми – народ, що в бурях не зотлів,
Зберіг минуле наше, пам’ять й віру.

І буде світло, хоч були́ в пітьмі́,
Бо не згорить ніко́ли те, що в серці,
І буде мрія, так як буть весні,
Все буде чисте, мов вода в джерельці.

І буде слово, не зламать його,
Що не зламалось, хоч його глушили,
Пристали ми до берега свого́,
Не зрушили навіть коли нас били.

Бо ми – народ, що вміє берегти
Не тільки хліб, а й душу і надію,
І навіть в морі сліз і темноти
Ми не втопили віру нашу й мрію.

І буде сад, який посадим ми,
Крізь згарища ще проростуть в нім квіти,
І буде сміх, народжений дітьми́,
Й щасливими зростати будуть діти.

І буде хліб не з болю, а й з труда,
Що не зламався, хоч земля стогнала,
І буде МИР, і нас мине біда.
Ми молим, аби днина та настала.

Бо ми, як вітер, що немає меж,
Як пісня, що не вміє бути в клітці,
Ми ті, хто вірить навіть серед веж,
Ми – волелюбний нарід, українці.

11.10.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1049441

Атакував безпілотник під час евакуації поранених: 23-річний український захисник мріяв про автоспорт і загинув, рятуючи життя
#Russian_Ukrainian_war #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport #Brovarysport #янголи_спорту @Brovarysport🇺🇦🇺🇦🇺🇦
https://brovaryregion.in.ua/?p=48737

Рожева мрія🌹🌹🌹

НЕДОВГО ТИША ПАНУВАЛА

Недовго тиша панувала в нас,
Порушило її виття сирени,
Вже й вибухи за нею в пізній час,
Здригаються знов ріднії терени.

Посипалися вибухи гучні,
Один за о́дним розтинає тишу,
А линуть мали радісні пісні́,
Й ніщо́ чому́сь потвор не заколише.

Мені й у вітрі чується все плач,
Бо й він безсилий ворога приспати,
І завива, бува, немов сурмач,
Не може він убивць заколихати.

Молитва за молитвою луна,
В молитві ру́ки зводим і благаєм,
Щоб скаменів наві́ки сатана…
Такі думки́ докупоньки збираєм.

А думати хотілось не про них,
І мріяли не в вибухах купатись,
Та ворог завдає нам стільки лих
Які вже, мабуть, будуть струпом братись.

Й ця тиша насторожувала нас,
Недобре від початку віщувала –
Бляшанки прилетіли в нічний час
І небезпека защораз зростала.

До ранку ще далеко нам чекать,
Ще довго, аніж півні заспівають,
Бляшанки без упину все летять
Теренів наших кожен раз сягають.

Благаєм Бога, аби їх вернув,
Щоб повертав усіх їх у болото,
Аби Творець благання всі почув,
Аби сконала з мотлохом сволота.

19.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1043983

ВЕЛИКЕ СЕРДЕНЬКО МАЛОЇ ГУЦУЛОЧКИ

Я – малесенька гуцулка,
Ксенечкою звуся,
За Вкраїну дуже щиро
Господу молю́ся.

Щоб в тяжкій нерівній битві
Вистояла ненька,
Руки зводжу у молитві,
Що йде із серде́нька.

Щиро вірю, що Всевишній
Дуже добре чує,
У біді нас не залишить,
Нас він урятує.

В нашу хатку ті ординці
Кляті увірва́лись,
Знищить мріяли вкраїнців,
На це сподівались.

Дали відсіч небайдужі
Хлопці і дівчата,
Бо калину палять в лузі
Й все, на що багата.

Усе більше наступають
Кляті воріженьки,
Безсердечно спопеляють
Україну-неньку.

За Вкраїноньку молитись
Я не перестану,
Більш не буде крівця литись,
Бог заго́їть рану.

А молитви наші щирі,
Бо з серде́нька линуть,
Заживемо знову в МИРІ,
Всі ординці згинуть.

Наша мова солов’їна
Вічно линуть буде,
Буде жити Україна
Й з нею наші люди.

Я гуцулка українка,
Щиро вірю в Бога,
Буде в нас нова́ сторінка –
Буде ПЕРЕМОГА!

11.03.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1035209

КОЛОСКИ

Про колоски я Господа молила,
Бо замість хліба землю їли ми.
Голодна смерть усіх підряд косила,
Вмивалися не потом, а й слізьми.

Ще замість хліба в нас була́ полова,
І висівки, й бур’ян, і кропива́,
Лиш снилася нам нива колоскова…
Та й сльози, мов зернята, пролива.

Голодна смерть дивилася нам в очі -
Я не хотіла нею помирать,
І снилися лиш сни, як поторочі,
Та мріяла зерня́тка хоч збирать.

Тоді щодня від голоду вмирали,
Не обирала смерть кого́ забрать…
Знущалися, з домівок рідних гнали…
Й не знали за хвилину що чекать.

Я колоски знайшла далеко в полі,
Як гнали нас усіх через поля́.
Їх цілувала й дякувала долі…
Із стогоном здригнулася земля.

Ті колоски… було їх дуже мало,
Й зерняток в них – дитя могло злічи́ть,
Та кожне з них надію додавало.
Що не помру…що буду далі жить.

Ті колоски я до грудей тулила,
Боялась хоч зерня́тко загубить,
Їх біля серця в хусточці носила,
І сльози я продовжувала лить.

Я колоски тримала, як святиню –
Дорожчими від золота були́.
Їх заховала у стареньку скриню,
Щоб нас від смерті врятувать змогли.

Ті колоски даровані Всевишнім,
Голодну смерть мені він не послав.
Посіяла, коли розквітли вишні,
Щоб голоду ніхто більш не зазнав.

27.11.2020 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2020

Мріяв про весілля: на Сумщині загинув 25-річний сержант, який добровільно став на захист України
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
https://brovaryregion.in.ua/?p=48629

З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, РІДНА ВКРАЇНО

З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, РІДНА ВКРАЇНО!
Процвітання тобі і добра
В двадцять восьмі твої роковини.
Щоб квітучою завжди була.

Над тобою щоб мирнеє небо
Нарешті назавжди було.
Щоб тебе не топтали ганебно,
Щоб слово вкраїнське жило.

Щоб ти процвітала, рідненька,
Щоб тебе поважали усі.
Для нас, українців, ти – ненька,
Ти найкраща в своїй всекрасі.

Щоб хліба колосились у полі,
Щоб барвінок стеливсь по землі,
Щоб не знала лихої більш долі,
Підіймалась на своїм крилі.

Щоб тополі росли край дороги,
Щоб калина цвіла край воріт,
Щоб не знала ти більше облоги,
Й український щоб множився рід.

Щоб твої ́зеленіли Карпати,
Й повноводними рі́ки були́.
Ти – найкраща у світі й багата
Й НЕЗАЛЕЖНІСТЬ тобі здобули́.

Чорноземи щоб рясно роди́ли,
Щоб купалася ти у добрі́,
Щоб в мирі і злагоді жи́ли
На рідній вкраїнській землі.

Щоб в серцях українських жила́ ти,
Щоб тобою пишались завжди́,
Щоб єдність могла процвітати,
Й щоб не знала ніко́ли біди́.

Українське щоб слово звучало,
Й пісня вкраїнська лила́сь,
Вінком слави щоб все увінчалось,
Щоб мрія вкраїнців збула́сь.

Щоб гімн твій звучав по всім світі,
Й світився щоб волею герб,
Щоб стягом були́ оповиті,
Й щоб не зменшало в тебе ж бо верб.

Щоб гімн твій звучав на всіх мовах,
Й з українських щоб линув він вуст,
Щоб ніко́ли не була в оковах!
Дорожу я тобою й горджусь!

Щоб любов’ю була́ вишивана,
І міцністю ткана була́,
Бо ти Богом земля дарова́на,
Й українцями нас нарекла.

Процвітай, волелюбна державо!
Твердо же стій на ногах!
Честь й хвала тобі, рідна, і слава!
Ти ж бо зо́всім ще юна в роках.

З НЕЗАЛЕЖНІСТЮ, РІДНА ВКРАЇНО!
Будь квітучою ти навіки́!
Хоч на мапі ти просто краплина,
Та до тебе ведуть всі стежки́!

24.08.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019