НЕ ЗАХОВАТИСЬ І байрактари, й джавеліни, Ракети, гаубиці і міни, І гради, й смерчі, й кулемети, І сонцепіки, й міномети. І літаки, і гвинтокрили Біди страшної натворили. Скидають бомби і ракети… Щоб в них були́ останні злети! Все накривають в нас щоразу, Це – згідно ірода наказу. Все зрівнюють і вирви роблять, Що в нас було́ – потво́ри гро́блять. Постійно чуємо тривогу, Взяли́ ординці нас в облогу, Орда ракети випускає, Людські́ будівлі спопеляє. А від ударів гинуть люди, Й це так щодня й, на жаль, усюди. Усюди рвуться ще й снаряди, Страшні бувають градопади. Від них ніде́ не заховатись, Прийшлося кров’ю нам вмиватись. Усі ми молимося Богу, Щоб дав нам МИР і ПЕРЕМОГУ. 22.06.2022 р. © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022 ID: 951184 #Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм #Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

ЗВІРСТВА, НЕЛЮД І НЕМОВЛЯ Вбиває не́люд навіть немовлят, Жорстоко, по-звіря́чому, вбиває. Щомиті сипле, та не снігопад – Це ірод кулепадом накриває. І плач, і зойк, і сто́гін чути скрізь, І ллється кров, і голос затихає, Уже набра́лись ці́лі рі́ки сліз, Бо від життя ординець визволяє. Яку ж загрозу не́сло немовля? Чому́ той кат поці́лився у нього? Чому́ така жорсткість в москаля? Невже в душі́ у них нема святого? Чому́ ті вбивці горе нам несуть Й хизу́ються, що діють в Україні? Могили через них у нас ростуть… Потвори, наче ку́бла ті зміїні. Рука підня́лась в них на немовлят, Яким Госпо́дь вдихнув життя і ду́шу, Зживають з світу наших Янголят, Вбивають, наче іграшок із плюшу. Вбивають їх, але не вб’ють любов, Не вб’ють любов до неньки-України, Ми ллємо сльо́зи й проливаєм кров, Могили скрізь, і згарища, й руїни. 20.06.2022 р. © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022 ID: 951010 #Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм_діти #Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів