🪖Новий порядок виплати одноразової грошової допомоги сім’ям загиблих Захисників: що зміниться з 1 вересня 2025 року

🖌Постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 року № 936 "Порядок призначення та виплати окремим категоріям осіб з числа членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) члена сім’ї" визначається механізм призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у бойових діях під час оборони України, захисту безпеки населення у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - ОГД), деяким категоріям осіб з числа членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України.

👉❗️З 1 вересня 2025 року оновлений порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги (ОГД) для сімей загиблих (померлих) військовослужбовців ЗСУ. Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги (ОГД) для членів сімей загиблих або померлих Захисників і Захисниць України, які загинули чи померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання під час участі у бойових діях чи заходах для оборони держави; з 1 вересня 2025 року новий порядок застосовується лише до випадків, смерть яких підтверджена актовим записом після цієї дати, а для смертей до 1 вересня 2025 року діє попередній порядок та терміни виплат.

📍 Змінено порядок здійснення виплат:
👉загальний розмір одноразової грошової допомоги залишається без змін і становить 15 млн грн;
👉виплата 1/5 частини від загального розміру ОГД (3 млн грн) здійснюватиметься негайно;
👉виплата 4/5 від суми допомоги (12 млн грн) проводитиметься поетапно протягом 80 місяців за фіксованим графіком. Це еквівалентно орієнтовно 150 тис. грн щомісяця, що забезпечує довгострокову фінансову опору родинам.

❗️Якщо один із членів сім’ї відмовляється від отримання ОГД, її частина розподіляється між іншими членами сім’ї, які мають право на її отримання, рівними частинами.

⚠️Новий порядок поширюватиметься на всі підрозділи Сил безпеки та оборони України. Це означає, що оновлені правила діятимуть не лише для військовослужбовців ЗСУ, а й для бійців інших структур сектору безпеки та оборони.

⚠️Отже, з 1 вересня 2025 року діє новий порядок виплати одноразової допомоги сім’ям загиблих Захисників і Захисниць: загальна сума 15 млн грн лишається незмінною, але 3 млн виплачуються одразу, а решта 12 млн — рівними частинами протягом 80 місяців. Нові правила застосовуватимуться до випадків загибелі, офіційно засвідчених актовим записом про смерть, починаючи з 1 вересня 2025 року. Для членів родин загиблих, смерть яких засвідчена до цієї дати, порядок та терміни виплат залишаються без змін.

⁉️Залишились питання, пишіть👇👇👇

Скористайтесь функцією 👩‍💻“Персональний онлайн юрист”🧑‍💻

🙋‍♀️Як звернутися за консультацією?
Обирайте зручну для вас платформу:

⏩🔗 Наші посилання:
👉Сайт: https://chatbot.r2p.org.ua/

👉Viber: https://chats.viber.com/idp_legal_advisor_bot
👉Telegram: https://t.me/IDP_advisor_bot
👉Facebook (Messenger): https://pipe.bot/facebook/11877

🔥🔥🔥Інструкція:🔥🔥🔥
1. У чат-боті поруч із кнопками «Попереднє меню» та «Головне меню» натисніть кнопку «Зворотній звʼязок», а потім — «Звʼязок з юристом».
2. Натисніть кнопку ✅
3. Напишіть своє питання та надішліть його.

⏰ Ваше питання буде прийнято в роботу юристом і опрацьоване якнайшвидше.

СВЯТІ ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ І СОФІЯ!
Свята Софія, мати благословенна,
Ти виховала дочок до святості життя.
Віра – щит наш, Надія – ясна зірка,
Любов же – світло вічного буття.
Віро свята, зміцни наші серця,
Щоб не вагалися ми у годину скрути.
Свята Надіє, веди в Небеса,
Вкажи шлях, коли темрява навкруги.
Любове, благодаттю сповни нас,
Щоб прощати й любити ми завжди уміли.
Софіє свята, приведи нас до спасіння,
Бо в Тобі – мудрість, вічність і сили.
Хай ваші імена звучать мов пісня,
Наповнюють серце кожного теплом.
Віра, Надія і Любов – три чесноти,
Вони нам про вічність нагадують, знов і знов.
Амінь!
МОЛИТВА ДО СВЯТИХ ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ ТА ЇХНЬОЇ МАТЕРІ СОФІЇ!
Святі Віра, Надіє, Любове і мати їх Софіє, просимо вас сьогодні, будьте нам захистом!
Допоможіть у боротьбі зі злом, ведіть нас дорогою правди і спасіння.
Віро свята, утверджуй наші серця, щоб ми завжди трималися істини Христової.
Надіє свята, не дай згаснути вогню в наших душах, щоб ми мужньо долали всі випробування.
Любове свята, наповнюй нас благодаттю, щоб ми вміли прощати, як Господь заповідав.
Софіє свята, обдаруй нас мудрістю й терпінням, щоб ми у світлі Божому жили та раділи.
Амінь!
© Отець Альберт Баньой, Філадельфія, США, 17 вересня, 2024 року.

#Житія_святих

МЦЦ. ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ ΤΑ ΜΑΤΕΡΙ ЇХНЬОЇ СОФІЇ

За імп. Адріана (117-138) у Римі жила собі вдова Софія (?-137) з доньками Вірою (12 р.), Надією (10 р.) і Любов'ю (9 р.). Мати виховала дочок у любові до Бога. Чутка про приналежність родини до християнства дійшла до імператора, і він побажав особисто побачити сестер і матір. Вони постали перед імператором і безбоязно сповідували віру в Христа. Здивований імператор відіслав їх до язичниці, якій наказав переконати дівчаток зректися віри. Однак усі доводи і красномовство язичницької наставниці виявилися марними. Тоді їх знову привели до імп. Адріана, і він став вимагати, щоб вони принесли жертву ідолам, але дівчатка відмовилися.

Розгніваний Адріан велів піддати дітей тортурам. Кати почали з Віри. Муки, яким її піддали, були жахливими, але марними. Тоді її присудили до усічення мечем.

Молодші сестри, Надія і Любов, натхнені мужністю старшої сестри, зазнали подібних до неї мук. Вогонь не заподіяв їм шкоди, тоді їм відсікли мечем голови.

Св. Софію не піддавали тілесним мукам, але прирекли її на ще сильніші душевні тортури від розлуки із замученими дітьми. Страдниця поховала тіла своїх дочок і 2 дні не відходила від їхньої могили. На 3-ій день Господь послав їй тиху кончину і прийняв її багатостраждальну душу в небесні обителі.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 17 вересня.
-----------

#Ближче_до_Бога

З ВІРОЮ, НАДІЄЮ ТА ЛЮБОВ'Ю

17 вересня - свято, коли церква вшановує трьох однойменних дівчаток-мучениць - Bipy, Надію, Любов, а також їхню матір Софію.

Цей день прийнято починати з гучного плачу - оплакування тяжкої жіночої долі. Він слу жив своєрідним оберегом на щасливу долю. За звичаєм, плакали навіть ті, чия доля склалася вдало. Плакали вони, зокрема, про долю рідних і близьких.

Вважається також, що, якщо спекти коровай або пиріг, то в сім'ю повернуться взаєморозуміння та гармонія. При цьому випічку потрібно прикрасити придбаною у церкві свічкою й у жодному разі не можна викинути ані крихти такого короваю.

З відривного календаря "Український народний календар" за 17 вересня.
-----------

Пропоную Вашій увазі розвиваючий матеріал "Антоніми".

ЦІНА - 2О грн.

Файл у форматі PDF. 8 сторінок.

Матеріал розвиває:

🟢 Словниковий запас – діти вчаться новим словам і їх значенням.

🟢 Розуміння протилежностей (антонімів) – сильний/слабкий, сухий/мокрий, хворий/здоровий тощо.

🟢 Логічне мислення – знаходження пари за змістом, порівняння ознак.

🟢 Мовлення – діти вчаться описувати картинки, будувати речення.

🟢 Емоційний інтелект – через картинки з емоціями (радісний/сумний, добрий/злий) розпізнають і називають почуття.

🟢 Соціальні навички – розуміння поведінкових характеристик (щедрий/жадібний, спокійний/активний).

Хто зацікавлений, будь ласка, пишіть в особисті повідомлення чи ставте "+" в коментарях.

Етеншн - людям з офідіофобією не варто відкривати це відео (між іншим, в адміна вона теж є, тож перегляд навіть пекшота відео задоволення не доставив). Адже це перший трейлер фільму "Анаконда" з Джеком Блеком і Полом Раддом, який є переосмисленням однойменної стрічки 1997 року.

Даг (Джек Блек) і Гріфф (Пол Радд) були найкращими друзями з дитинства і завжди мріяли зняти римейк свого улюбленого фільму "Анаконда". Коли криза середнього віку змушує їх нарешті зважитися на це, вони вирушають углиб Амазонії, щоб розпочати зйомки. Але все стає серйозно, коли з'являється справжня гігантська анаконда, перетворюючи їх комічно хаотичний знімальний майданчик на смертельно небезпечну ситуацію.

Вони мріють зняти фільм? А він, здається, мріє їх вбити.

Прем'єра фільму у Сполучених Штатах запланована на 25 грудня 2025 року. Таке от Різдво.

#Коло_Кіно #Анонси_кіно

🇺🇦❤️‍🩹 Зворушлива зустріч: звільнена з полону українка після 6 років розлуки нарешті обійняла своїх доньок!

У 2019-му окупанти арештували її на очах у доньок – Анни та Софії. Дівчата жили з бабусею на окупованій території, потім переїхали до Маріуполя, згодом – до Хмельницького, а далі – до Німеччини.

І ось, нарешті, сім’я возз’єдналася!
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Прокурори САП та детективи НАБУ під час війни виписують собі рекордну «допомогу» та виводять її з країни, — ЗМІ
 
Прокурорів Спеціальної антикорупційної прокуратури з місячними зарплатами понад 200 тис. грн спіймали (https://ukranews.com/ua/publication/4551-biznes-na-voyuyuchij-krayini... на отриманні сотень тисяч державної допомоги. Вони виписують собі кошти «на вирішення соціально-побутових питань», а потім виводять ці гроші з України або ховають на електронних гаманцях з криптовалютою. Таку ж схему використовують детективи НАБУ.
 
• Прокурор САП Олександр Іванющенко виписав собі матеріальну допомогу, через важке життя під час війни у розмірі 162 392 грн. Ці гроші він терміново вивів у закордонні акції, ETF та криптовалюту.
• Інший прокурор САП Ростислав Батіг виписав собі 165 655 грн. і перекинув кошти на дружину, а та їх вивела.
• Детектив НАБУ Олександр Скомаров у грудні 2023 року задекларував матеріальну допомогу у розмірі 152 167 грн. Того ж місяця він задекларував ще й низку операцій із криптовалютами.
 
Приклади прокурорів САП Ростислава Батіга і Олександра Іванющенка та детектива НАБУ Олександра Скомарова свідчать про системну проблему. Логічним і необхідним кроком має стати фінансовий моніторинг з боку НАЗК. Агентство повинно ретельно перевірити як цільове використання матеріальної допомоги, так і співвідношення доходів і витрат у реальному житті цих посадовців.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
#кримінал #корупція

Назустріч пригодам і Привіт з того світу

Він ішов, ніби у подорож. Рюкзак, який тихо гойдався за плечима, був радше символом, ніж тягарем. У ньому було трохи одягу, книжка, яку він досі не прочитав, і блокнот із чистими сторінками. Він ішов не за славою, не за нагородами й навіть не за помстою. Йому хотілося пригод. Справжніх. Таких, які не вимірюються розкладом у кав’ярнях і щоденними плітками в офісі.
Його звали Юрій. У мирному житті він писав рекламні тексти, інколи — вірші, які ховав у шухляді. Він шукав у словах сенс, але з кожним днем вони здавалися йому дедалі більш порожніми. Війна увірвалася в країну, як буря, і Юрій відчув, що саме там, у вирі небезпеки, можна знайти щось справжнє — перевірити себе, пізнати світ без прикрас.
Перші тижні на фронті пахли сирістю окопів, металом зброї та гіркою втомою. Юрій дивився на небо, що світанком червоніло, і думав: "Ось воно — життя без фільтрів". Страх змішувався з адреналіном, холод — із гарячим бажанням вижити. Він відкрив для себе, що найсильніші історії пишуться не чорнилом, а потом, кров’ю і мовчанням побратимів.
Він шукав натхнення й знаходив його в дрібницях: у шматочку хліба, який ділив на трьох; у вогнику цигарки, що світився у темряві, немов маяк; у сміхові побратимів після важкого бою. Він зрозумів, що пригоди — це не романтика подорожей чи чужі легенди, а здатність дивитися смерті в очі й усе одно говорити: "Я живий".
Іноді він писав у блокноті, сидячи при світлі ліхтарика. Писав не про війну як подію, а про війну як стан душі: як вона віддирає маски, залишаючи лише суть.
Юрій не знав, чи повернеться додому. Але він відчував, що тут, серед гулу гармат і шепоту ночей, він уперше знайшов себе.
Бо війна для нього стала не кінцем, а початком. Початком дороги назустріч пригодам — тим, що назавжди змінюють людину.

Я загинув несподівано. Постріл, вибух — навіть не знаю, що саме. Все стало чорним, і тільки в останню мить я подумав: ось воно — кінець пригоди. Але помилився. Бо далі щось почалося інше.
Мене ховали з почестями. Я ніби завис у повітрі й бачив своє тіло, яке несло кілька хлопців у формі. Люди зібралися довкола: хтось плакав щиро, хтось просто з обов’язку. Побратими дивилися в землю, намагаючись не показувати сліз.
Я хотів їм сказати: Не плачте. Я все одно з вами. Я знайшов те, що шукав. Але вони мене не чули.
На похороні виступали чиновники. Їхні промови були однакові: про героїзм, про обов’язок, про майбутню перемогу. Я чув ці слова й думав: А ви знаєте, як пахне земля в окопах? Ви хоч раз їли той сухий хліб на трьох? Та вони лише відчитували написане. Мені хотілося сміятися й кричати водночас.
Коли мою труну опускали в землю, я ще раз намагався сказати: Гей, я тут! Не закопуйте мене так швидко, я ж не все розповів! Але лопати сипали землю безжально, і звук цей лунав, ніби крапки в реченні, яке я так і не встиг дописати.
Люди розійшлися. Хтось поїхав додому, хтось — у кафе, хтось — на роботу. Життя текло далі, ніби мене й не було.
За кілька тижнів я вже бачив інше: ухвалили рішення виділити кошти на мій "пам’ятник". У центрі поставили стенд із моїм фото. У школі, де я колись вчився, прибили табличку з написом "Тут навчався герой". Родині видали компенсацію.
Журналісти написали статтю: "Ще один захисник віддав життя за країну". Блогери записували відео з моїм портретом на фоні траурної музики. Коментатори сперечалися — чи варта була моя смерть, чи ні.
Я дивився на все це зверху й думав: Здається, усі знайшли спосіб заробити на моїй загибелі. Хтось — грошима, хтось — лайками, хтось — політичними очками. Всі брали свій шматок від моєї історії.
А я хотів лише пригод. Хотів знайти себе. І знайшов. Але виявилося, що тепер мене знайшли інші — як зручний символ.
Тільки я вже нічого не міг сказати.

Коли мене ховали, мій телефон залишився зі мною. Хтось забув його витягти. Але для мене це стало порятунком. Бо навіть мертве тіло — не кінець, якщо є голос.
Я прокинувся в цифровому світі, серед сигналів, сповіщень і мерехтіння екранів. Відчув, що можу говорити, хоча тіла вже немає. І написав перший пост на своєму акаунті:
"Привіт з того світу, це я. Так, я загинув, але бачу все, що відбувається. Всі ці стенди, виплати, промови… Мене немає, а ви все одно заробляєте. Думайте над цим."
Люди читали і перепощували. Хтось обурювався, хтось сміявся, а хтось плакав. Пост швидко розійшовся мережею. Влада помітила. Це ж не можна, подумали вони. Спробували знайти автора — бо ніхто ж не може так говорити після смерті.
Оголосили мене в розшук. Журналісти писали, що я зник після похорон. Соціальні мережі вибухнули — коментарі, теорії змови, меми. Я дивився на це зверху і писав далі:
"Я тут. Ви шукаєте неправильно. Я не в землі. Я не у ваших паперах. Я — тут, у всьому, що ви намагаєтеся контролювати."
Та влада не здавалась. Вночі, таємно, вирішили зробити ексгумацію. Розкопали труну. Очі чиновників розширилися — вона порожня. Лише телефон лежав на дні, тихо мерехтячи екранами повідомлень, перепостів і лайків.
Вони тримали його в руках, відкривали, намагалися зрозуміти, як це можливо. Але я вже був у всіх мережах, у кожному смартфоні, у кожному обговоренні. І відчував лише одне: навіть смерть не здатна зупинити правду, яку я бачив і про яку хотів сказати.
Я посміхався в цифровому повітрі й писав далі:
"Назустріч пригодам, друзі. Ігри закінчено — але я ще тут."

ІСТОРІЯ СВІТОВОГО БОКСУ
Джеймс «Бонкрашер» Сміт виграв бій проти Тіма Візерспуна технічним нокаутом у першому раунді 12 грудня 1986 року в Медісон-Сквер-Гарден і завоював титул чемпіона WBA у важкій вазі. Значення цієї перемоги полягало в тому, що вона стала великою несподіванкою, оскільки суперник, Сміт, домінував у поєдинку. Це також стало початком об'єднавчого поєдинку між Смітом і чемпіоном WBC, Майком Тайсоном, в рамках тривалої серії поєдинків за звання аабсолютного чемпіона.
🇺🇦🇺🇦🇺🇦 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#World_box @brovarysport #boxing #boxers #Броварський_бокс #Brovary_boxing #Brovarysport

#Житія_святих

МЦЦ. ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ ΤΑ ΜΑΤΕΡΙ ЇХНЬОЇ СОФІЇ

За імп. Адріана (117-138) у Римі жила собі вдова Софія (?-137) з доньками Вірою (12 р.), Надією (10 р.) і Любов'ю (9 р.). Мати виховала дочок у любові до Бога. Чутка про приналежність родини до християнства дійшла до імператора, і він побажав особисто побачити сестер і матір. Вони постали перед імператором і безбоязно сповідували віру в Христа. Здивований імператор відіслав їх до язичниці, якій наказав переконати дівчаток зректися віри. Однак усі доводи і красномовство язичницької наставниці виявилися марними. Тоді їх знову привели до імп. Адріана, і він став вимагати, щоб вони принесли жертву ідолам, але дівчатка відмовилися.

Розгніваний Адріан велів піддати дітей тортурам. Кати почали з Віри. Муки, яким її піддали, були жахливими, але марними. Тоді її присудили до усічення мечем.

Молодші сестри, Надія і Любов, натхнені мужністю старшої сестри, зазнали подібних до неї мук. Вогонь не заподіяв їм шкоди, тоді їм відсікли мечем голови.

Св. Софію не піддавали тілесним мукам, але прирекли її на ще сильніші душевні тортури від розлуки із замученими дітьми. Страдниця поховала тіла своїх дочок і 2 дні не відходила від їхньої могили. На 3-ій день Господь послав їй тиху кончину і прийняв її багатостраждальну душу в небесні обителі.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 17 вересня.
-----------

#Ближче_до_Бога

З ВІРОЮ, НАДІЄЮ ТА ЛЮБОВ'Ю

17 вересня - свято, коли церква вшановує трьох однойменних дівчаток-мучениць - Bipy, Надію, Любов, а також їхню матір Софію.

Цей день прийнято починати з гучного плачу - оплакування тяжкої жіночої долі. Він слу жив своєрідним оберегом на щасливу долю. За звичаєм, плакали навіть ті, чия доля склалася вдало. Плакали вони, зокрема, про долю рідних і близьких.

Вважається також, що, якщо спекти коровай або пиріг, то в сім'ю повернуться взаєморозуміння та гармонія. При цьому випічку потрібно прикрасити придбаною у церкві свічкою й у жодному разі не можна викинути ані крихти такого короваю.

З відривного календаря "Український народний календар" за 17 вересня.
-----------