• РФ різко наростила балістичні удари по Україні — лише за січень було випущено 91 ракету, що стало рекордом від початку повномасштабної війни.

    На тлі дефіциту систем Patriot і ракет до них постає питання: чи здатна українська ППО витримати таке навантаження? У відео аналізуємо можливості захисту, альтернативи перехоплення балістики та реальні виклики для оборони країни.👆🏼
    РФ різко наростила балістичні удари по Україні — лише за січень було випущено 91 ракету, що стало рекордом від початку повномасштабної війни. На тлі дефіциту систем Patriot і ракет до них постає питання: чи здатна українська ППО витримати таке навантаження? У відео аналізуємо можливості захисту, альтернативи перехоплення балістики та реальні виклики для оборони країни.👆🏼
    87переглядів 2Відтворень
  • Деніс Колесніченко.
    Читаю виправдовування тих, хто тікає від ТЦК або починає битися — і чесно, дивно це все.
    Обговорюють, що «неправильно зловили», «не так підійшли», «не так сказали». Але чомусь ніхто не говорить про головне — чому взагалі ця ситуація виникла?
    Бо якщо людина: ▪️ не стала на військовий облік
    ▪️ проігнорувала повістку
    То вона вже порушник.
    А порушення мають припинятись. Чи ні?
    Коли сідаєш за кермо — ти погоджуєшся з правилами. Порушив — зупинили. Почав тікати — будуть наздоганяти. Створюєш загрозу іншим — наслідки будуть жорсткіші.
    Чому з військовим обов’язком має бути інакше?
    Можна дискутувати про процедури. Можна обговорювати законність дій. Але виправдовувати втечу чи бійку — це не про права. Це про небажання відповідати.
    В країні війна. Хтось стоїть на позиціях. Хтось на евакуації. Хтось під обстрілами.
    А хтось знімає на телефон, як б’ють військових, і радіє «контенту».
    Питання просте: Ми живемо за правилами — чи кожен сам за себе?
    Напишіть свою думку. Без образ. По суті.
    З вами, як завжди, Січень 🇺🇦

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Деніс Колесніченко. Читаю виправдовування тих, хто тікає від ТЦК або починає битися — і чесно, дивно це все. Обговорюють, що «неправильно зловили», «не так підійшли», «не так сказали». Але чомусь ніхто не говорить про головне — чому взагалі ця ситуація виникла? Бо якщо людина: ▪️ не стала на військовий облік ▪️ проігнорувала повістку То вона вже порушник. А порушення мають припинятись. Чи ні? Коли сідаєш за кермо — ти погоджуєшся з правилами. Порушив — зупинили. Почав тікати — будуть наздоганяти. Створюєш загрозу іншим — наслідки будуть жорсткіші. Чому з військовим обов’язком має бути інакше? Можна дискутувати про процедури. Можна обговорювати законність дій. Але виправдовувати втечу чи бійку — це не про права. Це про небажання відповідати. В країні війна. Хтось стоїть на позиціях. Хтось на евакуації. Хтось під обстрілами. А хтось знімає на телефон, як б’ють військових, і радіє «контенту». Питання просте: Ми живемо за правилами — чи кожен сам за себе? Напишіть свою думку. Без образ. По суті. З вами, як завжди, Січень 🇺🇦 https://t.me/Ukraineaboveallelse
    103переглядів
  • Вона лежала в ліжку, згорнувшись навколо немовляти як жива ковдра, і шепотіла йому молитви, бо іншого способу перемогти холод у неї не було.
    Січень 1888 року. Територія Дакота.
    Прерія взимку — це не “гарний сніг”.
    Це простір без меж, де вітер не має за що зачепитися… і тому б’є прямо в стіни, в шкіру, в легені.

    У Маріоні (Marion) молода жінка на ім’я Кейт Кампен стояла біля низької хатини-содівки й дивилася, як її чоловік Вільгельм зникає в білому горизонті. До Паркеру — 23 милі.
    Він їхав по вугілля й припаси, бо паливо закінчувалося, а зима не питала, чи ти встиг.

    Їй було 19. Вона була на дев’ятому місяці вагітності.

    У їхній маленькій хатині не було тепла “за замовчуванням”. Тепло треба було заробляти: палити, берегти, економити, не марнувати.
    Коли закінчувалося вугілля — піч ставала просто чорною залізною коробкою.
    А стіни — просто тонкою межею між “живий” і “замерз”.

    Люди, які поспішали на роботу, навіть не підозрюючи, що за кілька хвилин хтось змусить їх підняти голови й забути про все.

    Йому платили мільйони за роль нещасного чоловіка — і в якийсь момент він справді перестав розуміти, де закінчується персонаж і де починається він сам.

    Вона вставала о 4-й ранку в крижаній лондонській квартирі й писала вірші, які змінили літературу — але найстрашніше сталося тоді, коли світ нарешті мав її почути…

    Українські сім’ї приїхали в Канаду по шанс на життя, але замість дому отримала табір, номер і охорону.

    Кейт дивилася, як від’їжджає чоловік, і тримала руку на животі.
    Вони обидва знали: у прерії найстрашніше — самотність.
    Не тому, що поруч “нікого”.
    А тому, що навіть якщо є сусіди — вони можуть бути за милі.
    І твій крик нікому не долетить.

    Наступного дня в неї почалися перейми.

    Не було лікаря. Не було повитухи.
    Не було навіть жінки, яка могла б взяти її за руку і сказати: “Дихай. Я тут”.

    Була тільки Кейт — і вітер, який підвивав за стінами так, наче прерія сама кричала.

    Вона народила сама.

    І коли в таких історіях пишуть “сама”, люди уявляють “важко, але впоралася”.
    А правда в тому, що “сама” — це коли ти робиш все одночасно: терпиш біль, рятуєш дитину, не даєш собі знепритомніти, думаєш, як перерізати пуповину, як загорнути немовля, як не втратити тепло.

    За переказами, які збереглися в довідкових описах цієї події, Кейт назвала сина Генрі.

    І тоді вона зрозуміла: найгірше — не пологи.
    Найгірше — те, що буде після.

    Піч холодна. Вугілля немає.
    Вода замерзає швидше, ніж ти встигаєш моргнути.
    А немовля — це не “маленький дорослий”. Немовля не має запасу.
    Йому потрібні тепло й життя прямо зараз.

    Кейт зробила єдине, що могла.

    Вона лягла в ліжко і притисла дитину до себе — шкіра до шкіри, подих до подиху.
    Вона стала для нього ковдрою. Піччю. Стіною. Її груди — єдине місце, де тепло було не розкішшю, а реальністю.

    І от тут, у цій кімнаті, в цій тиші, є одна страшна думка, яку знає кожна мати:
    якщо я засну надто міцно — він може охолонути.

    Вона майже не спала.

    Кейт слухала, як дихає її син.
    Як тремтить вітер.
    Як клацають крижинки в щілинах.
    Вона шепотіла йому щось на кшталт молитви — не для Бога навіть, а для себе: тримайся… тримайся… тримайся.

    А десь далеко Вільгельм уже дістався Паркеру, завантажив припаси — і люди в місті, за легендою, просили його перечекати: погода “не та”.
    Небо “важке”.
    Але він рушив назад.
    Бо вдома — вагітна дружина.
    Бо вдома — життя.

    І тоді сталося те, що в історії Америки запам’ятали як “Дитячу заметіль”.

    12 січня 1888 року теплий день — і раптом, майже без попередження, на рівнини налетів арктичний фронт.
    Температура обвалилася різко, вітер підняв сніг так, що видимість ставала нульовою. Саме через раптовість і те, що багато дітей поверталися зі школи, бурю й назвали “дитячою”.

    У свідченнях і історичних оглядах часто згадують моторошні цифри: за лічені хвилини/години з “майже нормально” ставало смертельно, пориви вітру — сильні, а сніг перетворювався на “білу сліпоту”.

    Кейт у своїй хатині не знала назв фронтів і циклонів. Вона знала тільки одне:
    світ за дверима зник.

    На третю добу бурі вже не було “дня” і “ночі”. Було “ще тримаю” і “ще не здалася”.

    І тут настає момент, від якого перехоплює горло:
    вона не знала, чи живий її чоловік.
    Вона не знала, чи прийде хтось.
    Вона не знала, чи буде завтра.

    Вона знала лише, що в неї на грудях — маленьке серце, яке б’ється, поки вона гріє його.

    А за вікном вітер робив те, що він умів найкраще: стирав сліди, стирав дороги, стирав надію.

    Пізніше історики писатимуть, що “Дитяча заметіль” забрала приблизно 235 життів на Великих рівнинах.
    І майже в кожному описі є одна й та сама страшна деталь: буря прийшла тоді, коли люди розслабилися через відлигу й не чекали, що небо може вбити за годину.

    Але цифри — це завжди “загальне”.
    Нас же рве по-живому інше: як це виглядало для однієї людини.

    Уяви Кейт.
    Вона слабка після пологів.
    Вона голодна.
    Вона економить крихти їжі, бо не знає, скільки триватиме ця біла облога.
    Вона не може розтопити піч.
    Вона не може вийти — бо сніг, холод і вітер можуть вбити за хвилини.

    І вона робить те, що не роблять герої в кіно, бо це не “ефектно”.
    Вона робить тихе, вперте.

    Вона лежить і гріє.

    Вона міняє положення, щоб дитина не остигла.
    Вона прикриває його шматками тканини — усім, що є.
    Вона шепоче йому ім’я, ніби ім’я може тримати життя, як мотузка.

    Три дні — це звучить “не так багато”, коли ти читаєш у теплому домі.
    Але три дні без нормального тепла з немовлям на руках — це ціла вічність. Це кожна хвилина як рішення: ще одну.

    Тим часом на прерії Вільгельм ішов назад — і буря накрила його в дорозі.
    Про саму бурю відомо достеменно: різкий обвал температури, сильні вітри, видимість майже нульова, люди губилися буквально “біля дому”.

    Про Вільгельма й коней зберігся окремий, дуже конкретний епізод у популярних описах історії Кампенів: коні не витримали бурі, і він залишився сам.
    А далі — сцена, яку важко забути, навіть якщо ти читаєш її як “переказ”: він знаходить хлів і виживає, притискаючись до тварин заради тепла. (Саме так цей сюжет часто передають у переказах про родину.)

    Коли буря триває, у людей відбувається дивне: вони починають рахувати не години, а звуки.

    Кейт рахувала подихи сина.
    Вільгельм рахував удари серця, ховаючись від вітру.

    У такі моменти не існує “гордості”.
    Є тільки біологія й любов.
    Є тільки “вижити, щоб повернутися”.

    На четвертий день вітер стих.

    Такі бурі закінчуються не “поступово”.
    Вони часто обриваються тишею, яка здається неприродною.
    Прерія ніби робить вигляд, що нічого не було. Але ця тиша — кришталева, смертельно холодна.

    Кейт лежить у ліжку. Дитина дихає.
    І в неї в голові тільки одна думка: якщо він не прийде зараз — я не знаю, що буде далі.

    І тоді — кроки.

    Не гучні. Не “геройські”.
    Кроки людини, яка ледве тримається.

    Двері відчиняються — і на порозі з’являється Вільгельм: виснажений, обмерзлий, живий.

    У переказі про цю історію є деталь, яка одночасно шокує і рятує: він повернувся “брудний від хліва”, але приніс те, заради чого йшов — вугілля.

    Тобто він приніс тепло в буквальному сенсі.
    А вона була теплом у буквальному сенсі.

    Він розпалив піч.
    І вперше за дні хатина наповнилася не тільки парою подиху, а справжнім, “людським” теплом.

    Кейт і Генрі були слабкі.
    Втомлені. Голодні.
    Але вони дихали.

    І отут приходить те, що робить історію великою:
    це не просто “вони вижили”.

    Це історія про те, як виглядає любов, коли її знімають із кіношної музики й залишають у правді.

    Любов — це не завжди слова.
    І не завжди поцілунки в чоло.

    Іноді любов — це лежати три доби й не заснути міцно, щоб не втратити тепло.
    Іноді любов — це йти по вугілля, коли небо темніє так, що “пахне” бідою.

    “Дитяча заметіль” стала символом ще й тому, що в той час не було сучасної системи прогнозів і попереджень, і багато людей були заскочені зненацька.
    Але в сімейній історії Кампенів є інша мораль, не про погоду.

    Вона — про тихих героїв, які не отримують медалей.

    Кейт не була лікаркою.
    Не була “підготовленою”.
    Вона була просто дев’ятнадцятирічною дівчиною, яку життя поставило до стіни.

    І вона зробила те, що роблять великі люди:
    не питала “чому я?” — а сказала собі “ще одну хвилину”.

    Генрі виріс і ця історія стала сімейною легендою: “немовля, яке мало б не вижити — але вижило”.
    І навіть якщо ти читаєш це як переказ, ти розумієш головне: існують родові дерева, які починаються з одного рішення — не здатися.

    Ми живемо в світі батарей, термостатів, лікарень і дзвінка “швидкої”.
    І тому нам важко уявити, що хтось міг урятувати немовля просто тілом.

    Але саме це й “бере за душу”.

    Бо це не героїзм “для інших”.
    Це героїзм “без свідків”.

    Це героїзм, який відбувається в тиші, де ніхто не аплодує.
    І саме тому він справжній.
    Вона лежала в ліжку, згорнувшись навколо немовляти як жива ковдра, і шепотіла йому молитви, бо іншого способу перемогти холод у неї не було. Січень 1888 року. Територія Дакота. Прерія взимку — це не “гарний сніг”. Це простір без меж, де вітер не має за що зачепитися… і тому б’є прямо в стіни, в шкіру, в легені. У Маріоні (Marion) молода жінка на ім’я Кейт Кампен стояла біля низької хатини-содівки й дивилася, як її чоловік Вільгельм зникає в білому горизонті. До Паркеру — 23 милі. Він їхав по вугілля й припаси, бо паливо закінчувалося, а зима не питала, чи ти встиг. Їй було 19. Вона була на дев’ятому місяці вагітності. У їхній маленькій хатині не було тепла “за замовчуванням”. Тепло треба було заробляти: палити, берегти, економити, не марнувати. Коли закінчувалося вугілля — піч ставала просто чорною залізною коробкою. А стіни — просто тонкою межею між “живий” і “замерз”. Люди, які поспішали на роботу, навіть не підозрюючи, що за кілька хвилин хтось змусить їх підняти голови й забути про все. Йому платили мільйони за роль нещасного чоловіка — і в якийсь момент він справді перестав розуміти, де закінчується персонаж і де починається він сам. Вона вставала о 4-й ранку в крижаній лондонській квартирі й писала вірші, які змінили літературу — але найстрашніше сталося тоді, коли світ нарешті мав її почути… Українські сім’ї приїхали в Канаду по шанс на життя, але замість дому отримала табір, номер і охорону. Кейт дивилася, як від’їжджає чоловік, і тримала руку на животі. Вони обидва знали: у прерії найстрашніше — самотність. Не тому, що поруч “нікого”. А тому, що навіть якщо є сусіди — вони можуть бути за милі. І твій крик нікому не долетить. Наступного дня в неї почалися перейми. Не було лікаря. Не було повитухи. Не було навіть жінки, яка могла б взяти її за руку і сказати: “Дихай. Я тут”. Була тільки Кейт — і вітер, який підвивав за стінами так, наче прерія сама кричала. Вона народила сама. І коли в таких історіях пишуть “сама”, люди уявляють “важко, але впоралася”. А правда в тому, що “сама” — це коли ти робиш все одночасно: терпиш біль, рятуєш дитину, не даєш собі знепритомніти, думаєш, як перерізати пуповину, як загорнути немовля, як не втратити тепло. За переказами, які збереглися в довідкових описах цієї події, Кейт назвала сина Генрі. І тоді вона зрозуміла: найгірше — не пологи. Найгірше — те, що буде після. Піч холодна. Вугілля немає. Вода замерзає швидше, ніж ти встигаєш моргнути. А немовля — це не “маленький дорослий”. Немовля не має запасу. Йому потрібні тепло й життя прямо зараз. Кейт зробила єдине, що могла. Вона лягла в ліжко і притисла дитину до себе — шкіра до шкіри, подих до подиху. Вона стала для нього ковдрою. Піччю. Стіною. Її груди — єдине місце, де тепло було не розкішшю, а реальністю. І от тут, у цій кімнаті, в цій тиші, є одна страшна думка, яку знає кожна мати: якщо я засну надто міцно — він може охолонути. Вона майже не спала. Кейт слухала, як дихає її син. Як тремтить вітер. Як клацають крижинки в щілинах. Вона шепотіла йому щось на кшталт молитви — не для Бога навіть, а для себе: тримайся… тримайся… тримайся. А десь далеко Вільгельм уже дістався Паркеру, завантажив припаси — і люди в місті, за легендою, просили його перечекати: погода “не та”. Небо “важке”. Але він рушив назад. Бо вдома — вагітна дружина. Бо вдома — життя. І тоді сталося те, що в історії Америки запам’ятали як “Дитячу заметіль”. 12 січня 1888 року теплий день — і раптом, майже без попередження, на рівнини налетів арктичний фронт. Температура обвалилася різко, вітер підняв сніг так, що видимість ставала нульовою. Саме через раптовість і те, що багато дітей поверталися зі школи, бурю й назвали “дитячою”. У свідченнях і історичних оглядах часто згадують моторошні цифри: за лічені хвилини/години з “майже нормально” ставало смертельно, пориви вітру — сильні, а сніг перетворювався на “білу сліпоту”. Кейт у своїй хатині не знала назв фронтів і циклонів. Вона знала тільки одне: світ за дверима зник. На третю добу бурі вже не було “дня” і “ночі”. Було “ще тримаю” і “ще не здалася”. І тут настає момент, від якого перехоплює горло: вона не знала, чи живий її чоловік. Вона не знала, чи прийде хтось. Вона не знала, чи буде завтра. Вона знала лише, що в неї на грудях — маленьке серце, яке б’ється, поки вона гріє його. А за вікном вітер робив те, що він умів найкраще: стирав сліди, стирав дороги, стирав надію. Пізніше історики писатимуть, що “Дитяча заметіль” забрала приблизно 235 життів на Великих рівнинах. І майже в кожному описі є одна й та сама страшна деталь: буря прийшла тоді, коли люди розслабилися через відлигу й не чекали, що небо може вбити за годину. Але цифри — це завжди “загальне”. Нас же рве по-живому інше: як це виглядало для однієї людини. Уяви Кейт. Вона слабка після пологів. Вона голодна. Вона економить крихти їжі, бо не знає, скільки триватиме ця біла облога. Вона не може розтопити піч. Вона не може вийти — бо сніг, холод і вітер можуть вбити за хвилини. І вона робить те, що не роблять герої в кіно, бо це не “ефектно”. Вона робить тихе, вперте. Вона лежить і гріє. Вона міняє положення, щоб дитина не остигла. Вона прикриває його шматками тканини — усім, що є. Вона шепоче йому ім’я, ніби ім’я може тримати життя, як мотузка. Три дні — це звучить “не так багато”, коли ти читаєш у теплому домі. Але три дні без нормального тепла з немовлям на руках — це ціла вічність. Це кожна хвилина як рішення: ще одну. Тим часом на прерії Вільгельм ішов назад — і буря накрила його в дорозі. Про саму бурю відомо достеменно: різкий обвал температури, сильні вітри, видимість майже нульова, люди губилися буквально “біля дому”. Про Вільгельма й коней зберігся окремий, дуже конкретний епізод у популярних описах історії Кампенів: коні не витримали бурі, і він залишився сам. А далі — сцена, яку важко забути, навіть якщо ти читаєш її як “переказ”: він знаходить хлів і виживає, притискаючись до тварин заради тепла. (Саме так цей сюжет часто передають у переказах про родину.) Коли буря триває, у людей відбувається дивне: вони починають рахувати не години, а звуки. Кейт рахувала подихи сина. Вільгельм рахував удари серця, ховаючись від вітру. У такі моменти не існує “гордості”. Є тільки біологія й любов. Є тільки “вижити, щоб повернутися”. На четвертий день вітер стих. Такі бурі закінчуються не “поступово”. Вони часто обриваються тишею, яка здається неприродною. Прерія ніби робить вигляд, що нічого не було. Але ця тиша — кришталева, смертельно холодна. Кейт лежить у ліжку. Дитина дихає. І в неї в голові тільки одна думка: якщо він не прийде зараз — я не знаю, що буде далі. І тоді — кроки. Не гучні. Не “геройські”. Кроки людини, яка ледве тримається. Двері відчиняються — і на порозі з’являється Вільгельм: виснажений, обмерзлий, живий. У переказі про цю історію є деталь, яка одночасно шокує і рятує: він повернувся “брудний від хліва”, але приніс те, заради чого йшов — вугілля. Тобто він приніс тепло в буквальному сенсі. А вона була теплом у буквальному сенсі. Він розпалив піч. І вперше за дні хатина наповнилася не тільки парою подиху, а справжнім, “людським” теплом. Кейт і Генрі були слабкі. Втомлені. Голодні. Але вони дихали. І отут приходить те, що робить історію великою: це не просто “вони вижили”. Це історія про те, як виглядає любов, коли її знімають із кіношної музики й залишають у правді. Любов — це не завжди слова. І не завжди поцілунки в чоло. Іноді любов — це лежати три доби й не заснути міцно, щоб не втратити тепло. Іноді любов — це йти по вугілля, коли небо темніє так, що “пахне” бідою. “Дитяча заметіль” стала символом ще й тому, що в той час не було сучасної системи прогнозів і попереджень, і багато людей були заскочені зненацька. Але в сімейній історії Кампенів є інша мораль, не про погоду. Вона — про тихих героїв, які не отримують медалей. Кейт не була лікаркою. Не була “підготовленою”. Вона була просто дев’ятнадцятирічною дівчиною, яку життя поставило до стіни. І вона зробила те, що роблять великі люди: не питала “чому я?” — а сказала собі “ще одну хвилину”. Генрі виріс і ця історія стала сімейною легендою: “немовля, яке мало б не вижити — але вижило”. І навіть якщо ти читаєш це як переказ, ти розумієш головне: існують родові дерева, які починаються з одного рішення — не здатися. Ми живемо в світі батарей, термостатів, лікарень і дзвінка “швидкої”. І тому нам важко уявити, що хтось міг урятувати немовля просто тілом. Але саме це й “бере за душу”. Бо це не героїзм “для інших”. Це героїзм “без свідків”. Це героїзм, який відбувається в тиші, де ніхто не аплодує. І саме тому він справжній.
    4
    719переглядів
  • Нова функція Dear Algo дозволяє змінювати пріоритети стрічки Threads через публічні запити. Налаштування діють протягом трьох днів і дозволяють фокусуватися на конкретних темах або подіях. Запити є публічними, що дає змогу іншим користувачам копіювати чужі налаштування алгоритмів. Станом на січень 2026 року Threads випередив X за кількістю щоденних активних користувачів на мобільних пристроях. https://channeltech.space/social/threads-dear-algo-ai-personalization...
    Нова функція Dear Algo дозволяє змінювати пріоритети стрічки Threads через публічні запити. Налаштування діють протягом трьох днів і дозволяють фокусуватися на конкретних темах або подіях. Запити є публічними, що дає змогу іншим користувачам копіювати чужі налаштування алгоритмів. Станом на січень 2026 року Threads випередив X за кількістю щоденних активних користувачів на мобільних пристроях. https://channeltech.space/social/threads-dear-algo-ai-personalization-feature/
    CHANNELTECH.SPACE
    Threads запускає Dear Algo: як налаштувати стрічку новин за допомогою ШІ – Channel Tech
    Threads впроваджує функцію Dear Algo для персоналізації контенту. Користувачі можуть тимчасово змінювати алгоритм стрічки через публічні дописи.
    1
    123переглядів 1 Поширень
  • ❗️У Дії стартував прийом заявок на доплату 20 тис. грн для працівників аварійно-відновлювальних бригад, — Свириденко

    Доплату 20 тис. грн виплачуватимуть за кожен місяць роботи у період січень–березень 2026 року — перші нарахування обіцяють до кінця цього місяця.

    Процедура максимально спрощена:
    📍списки подають підприємства через Дію з 6 по 15 число — працівникам подаватися самостійно не потрібно;
    📍повідомлення про доплату надійде в Дію після 16 лютого або через роботодавця;
    📍відкривати нові рахунки не потрібно — кошти зарахують на поточний рахунок.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    ❗️У Дії стартував прийом заявок на доплату 20 тис. грн для працівників аварійно-відновлювальних бригад, — Свириденко Доплату 20 тис. грн виплачуватимуть за кожен місяць роботи у період січень–березень 2026 року — перші нарахування обіцяють до кінця цього місяця. Процедура максимально спрощена: 📍списки подають підприємства через Дію з 6 по 15 число — працівникам подаватися самостійно не потрібно; 📍повідомлення про доплату надійде в Дію після 16 лютого або через роботодавця; 📍відкривати нові рахунки не потрібно — кошти зарахують на поточний рахунок. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    206переглядів
  • 📊🔥 WBO оновила рейтинг суперважкої ваги за січень — і без сюрпризів не обійшлося!
    Всесвітня боксерська організація World Boxing Organization оприлюднила свіжий список найсильніших хевівейтерів планети — і він уже активно обговорюється в боксерських колах.
    🇺🇦 Особлива увага — українському бійцю Віктор Вихрист, який уперше увірвався до топ-15 WBO, одразу зайнявши 12-ту позицію. Чинний чемпіон WBO European продовжує впевнено прокладати шлях до великих титульних боїв.
    Чемпіонський трон WBO наразі утримує британець Фабіо Уордлі, який стрімко закріпився серед еліти дивізіону.
    ❗️Цікаво, що Олександр Усик у рейтингу WBO відсутній — причина проста: українець володіє титулами інших організацій і не входить до системи WBO.
    🥊 Ось як виглядає топ-15 суперважковаговиків WBO:
    Чемпіон — Фабіо Уордлі 🇬🇧
    1️⃣ Мозес Ітаума 🇬🇧
    2️⃣ Філіп Хргович 🇭🇷
    3️⃣ Чжан Чжилей 🇨🇳
    4️⃣ Даніель Дюбуа 🇬🇧
    5️⃣ Ентоні Джошуа 🇬🇧
    6️⃣ Джаред Андерсон 🇺🇸
    7️⃣ Дерек Чісора 🇬🇧
    8️⃣ Баходир Жалолов 🇺🇿
    9️⃣ Річард Торрес-молодший 🇺🇸
    🔟 Джермейн Франклін 🇺🇸
    1️⃣1️⃣ Нельсон Хіса 🇦🇱
    1️⃣2️⃣ Віктор Вихрист 🇺🇦
    1️⃣3️⃣ Річард Ріакпоре 🇬🇧
    1️⃣4️⃣ Соломон Дакрес 🇬🇧
    1️⃣5️⃣ Густаво Трухільйо 🇨🇺
    📈 Експерти відзначають стрімкий прогрес молодого Ітауми, стабільність Хрговича та потужний камбек Дюбуа після непростих боїв минулого року.
    А для українських фанатів головна інтрига — як швидко Вихрист зможе піднятися ще вище й наблизитися до титульного шансу.
    Джерело - https://www.facebook.com/groups/388882092132949/
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport
    📊🔥 WBO оновила рейтинг суперважкої ваги за січень — і без сюрпризів не обійшлося! Всесвітня боксерська організація World Boxing Organization оприлюднила свіжий список найсильніших хевівейтерів планети — і він уже активно обговорюється в боксерських колах. 🇺🇦 Особлива увага — українському бійцю Віктор Вихрист, який уперше увірвався до топ-15 WBO, одразу зайнявши 12-ту позицію. Чинний чемпіон WBO European продовжує впевнено прокладати шлях до великих титульних боїв. Чемпіонський трон WBO наразі утримує британець Фабіо Уордлі, який стрімко закріпився серед еліти дивізіону. ❗️Цікаво, що Олександр Усик у рейтингу WBO відсутній — причина проста: українець володіє титулами інших організацій і не входить до системи WBO. 🥊 Ось як виглядає топ-15 суперважковаговиків WBO: Чемпіон — Фабіо Уордлі 🇬🇧 1️⃣ Мозес Ітаума 🇬🇧 2️⃣ Філіп Хргович 🇭🇷 3️⃣ Чжан Чжилей 🇨🇳 4️⃣ Даніель Дюбуа 🇬🇧 5️⃣ Ентоні Джошуа 🇬🇧 6️⃣ Джаред Андерсон 🇺🇸 7️⃣ Дерек Чісора 🇬🇧 8️⃣ Баходир Жалолов 🇺🇿 9️⃣ Річард Торрес-молодший 🇺🇸 🔟 Джермейн Франклін 🇺🇸 1️⃣1️⃣ Нельсон Хіса 🇦🇱 1️⃣2️⃣ Віктор Вихрист 🇺🇦 1️⃣3️⃣ Річард Ріакпоре 🇬🇧 1️⃣4️⃣ Соломон Дакрес 🇬🇧 1️⃣5️⃣ Густаво Трухільйо 🇨🇺 📈 Експерти відзначають стрімкий прогрес молодого Ітауми, стабільність Хрговича та потужний камбек Дюбуа після непростих боїв минулого року. А для українських фанатів головна інтрига — як швидко Вихрист зможе піднятися ще вище й наблизитися до титульного шансу. Джерело - https://www.facebook.com/groups/388882092132949/ ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport
    466переглядів
  • ⚡️ НБУ допускає підвищення тарифів на електроенергію для населення, - пише Цензор.нет з посиланням на Інфляційний звіт Нацбанку за січень 2026 року.

    Національний банк України не виключає підвищення тарифів на електроенергію та інші послуги ЖКГ для населення через зростання потреб у фінансуванні відновлення енергосистеми після масованих російських обстрілів.

    ‼️До завершення поточного опалювального сезону тарифи переглядати не планують, однак надалі можливе коригування цін на електроенергію для побутових споживачів.

    Також у НБУ прогнозують поступовий перегляд інших тарифів ЖКГ, що нині перебувають під мораторієм, для наближення їх до ринкового рівня. Це, разом зі зростанням акцизів, може пришвидшити інфляцію.

    Нацбанк погіршив прогноз інфляції:
    👉 2026 рік — 7,5%
    👉 2027 рік — 6%

    Водночас у НБУ наголосили, що не ухвалюють рішень щодо тарифів і не беруть участі у формуванні відповідної політики
    ⚡️ НБУ допускає підвищення тарифів на електроенергію для населення, - пише Цензор.нет з посиланням на Інфляційний звіт Нацбанку за січень 2026 року. Національний банк України не виключає підвищення тарифів на електроенергію та інші послуги ЖКГ для населення через зростання потреб у фінансуванні відновлення енергосистеми після масованих російських обстрілів. ‼️До завершення поточного опалювального сезону тарифи переглядати не планують, однак надалі можливе коригування цін на електроенергію для побутових споживачів. Також у НБУ прогнозують поступовий перегляд інших тарифів ЖКГ, що нині перебувають під мораторієм, для наближення їх до ринкового рівня. Це, разом зі зростанням акцизів, може пришвидшити інфляцію. Нацбанк погіршив прогноз інфляції: 👉 2026 рік — 7,5% 👉 2027 рік — 6% Водночас у НБУ наголосили, що не ухвалюють рішень щодо тарифів і не беруть участі у формуванні відповідної політики
    118переглядів
  • Рейтинг найпродуктивніших Android-пристроїв за січень 2026 року за версією AnTuTu https://channeltech.space/smartphones/antutu-benchmark-january-2026-r...
    Рейтинг найпродуктивніших Android-пристроїв за січень 2026 року за версією AnTuTu https://channeltech.space/smartphones/antutu-benchmark-january-2026-ranking/
    CHANNELTECH.SPACE
    Рейтинг найпродуктивніших Android-пристроїв за січень 2026 року за версією AnTuTu – Channel Tech
    Результати AnTuTu за січень 2026 року. RedMagic 11 Pro+ лідирує серед флагманів, Honor Power 2 — у середньому сегменті. Домінування Snapdragon 8 Elite Gen 5.
    1
    192переглядів 1 Поширень
  • 🇺🇦Фристайліст Дмитро Котовський⛷️та скелетоніст Владислав Клименко🛷 — найкращі спортсмени січня за версією НОК України

    🤝Експертна комісія Національного олімпійського комітету України на черговому засіданні  визначила лауреатів традиційного конкурсу «Найкращий спортсмен місяця». З урахуванням виступів українських атлетів на провідних міжнародних змаганнях в олімпійських видах спорту було обрано найкращих за січень. 

    ⭐️Найкращим спортсменом січня-2026 став Дмитро Котовський — переможець етапу Кубка світу з фристайлу (лижна акробатика), що відбувся у канадському місті Лак-Бьюпорт. У суперфіналі українець виконав свій коронний стрибок “Ураган”, за який отримав оцінку 131.56 бала. Для Дмитра, який наразі готується до старту на Олімпійських іграх в Мілані-Кортіні, це третя перемога на етапах Кубка світу і перша з 2023 року! 

    👥Найкращим тренером січня Комісія визнала Енвера Аблаєва — особистого наставника Дмитра Котовського.

    ⭐️Найкращим юним спортсменом січня 2026 року став Владислав Клименко — бронзовий призер чемпіонату Європи зі скелетону серед юніорів, що відбувся у місті Вінтерберг (Німеччина). Владислав продемонстрував високий рівень техніки та швидкості на трасі, впевнено виборовши нагороду у протистоянні з сильними конкурентами. Окрім медального успіху в категорії U20, Владислав продемонстрував 5-й результат в межах континентальної першості у віковій категорії U23.

    👥Найкращим тренером юного спортсмена січня визнано Дмитра Ткаченка — особистого тренера Владислава Клименка.

    🙌За підготовку найкращого спортсмена січня-2026  також буде нагороджено Федерацію лижного спорту України, а також Фізкультурно-спортивне товариство «Динамо» України за внесок у розвиток українського фристайлу та підтримку талановитих спортсменів.

    👍Лауреати спортивного місяця отримають грошові премії, ексклюзивні статуетки та пам’ятні плакетки від Національного олімпійського комітету України під час урочистої церемонії нагородження.

    Команда НОК України щиро вітає лауреатів січня та їхніх наставників. Їхні перемоги — яскраве свідчення майстерності, наполегливої праці та сили українського спорту на міжнародній арені💙💛
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт
    🇺🇦Фристайліст Дмитро Котовський⛷️та скелетоніст Владислав Клименко🛷 — найкращі спортсмени січня за версією НОК України 🤝Експертна комісія Національного олімпійського комітету України на черговому засіданні  визначила лауреатів традиційного конкурсу «Найкращий спортсмен місяця». З урахуванням виступів українських атлетів на провідних міжнародних змаганнях в олімпійських видах спорту було обрано найкращих за січень.  ⭐️Найкращим спортсменом січня-2026 став Дмитро Котовський — переможець етапу Кубка світу з фристайлу (лижна акробатика), що відбувся у канадському місті Лак-Бьюпорт. У суперфіналі українець виконав свій коронний стрибок “Ураган”, за який отримав оцінку 131.56 бала. Для Дмитра, який наразі готується до старту на Олімпійських іграх в Мілані-Кортіні, це третя перемога на етапах Кубка світу і перша з 2023 року!  👥Найкращим тренером січня Комісія визнала Енвера Аблаєва — особистого наставника Дмитра Котовського. ⭐️Найкращим юним спортсменом січня 2026 року став Владислав Клименко — бронзовий призер чемпіонату Європи зі скелетону серед юніорів, що відбувся у місті Вінтерберг (Німеччина). Владислав продемонстрував високий рівень техніки та швидкості на трасі, впевнено виборовши нагороду у протистоянні з сильними конкурентами. Окрім медального успіху в категорії U20, Владислав продемонстрував 5-й результат в межах континентальної першості у віковій категорії U23. 👥Найкращим тренером юного спортсмена січня визнано Дмитра Ткаченка — особистого тренера Владислава Клименка. 🙌За підготовку найкращого спортсмена січня-2026  також буде нагороджено Федерацію лижного спорту України, а також Фізкультурно-спортивне товариство «Динамо» України за внесок у розвиток українського фристайлу та підтримку талановитих спортсменів. 👍Лауреати спортивного місяця отримають грошові премії, ексклюзивні статуетки та пам’ятні плакетки від Національного олімпійського комітету України під час урочистої церемонії нагородження. Команда НОК України щиро вітає лауреатів січня та їхніх наставників. Їхні перемоги — яскраве свідчення майстерності, наполегливої праці та сили українського спорту на міжнародній арені💙💛 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт
    287переглядів
  • ⚡️Штрафи чекають ФОПів в разі не виконання вимог з лютого 2026 року

    До 9 лютого для ФОП 3 групи необхідно:
    • подати декларацію за IV квартал 2025 року;
    • сплатити ЄСВ.
    До 19 лютого для ФОП 3 групи необхідно:
    • сплатити єдиний податок за IV квартал 2025 року.
    До 20 лютого для ФОП 1, 2 та 4 груп:
    • сплатити єдиний податок та військовий збір за лютий.
    До 20 лютого для роботодавців:
    • сплатити ЄСВ за працівників за січень.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    ⚡️Штрафи чекають ФОПів в разі не виконання вимог з лютого 2026 року До 9 лютого для ФОП 3 групи необхідно: • подати декларацію за IV квартал 2025 року; • сплатити ЄСВ. До 19 лютого для ФОП 3 групи необхідно: • сплатити єдиний податок за IV квартал 2025 року. До 20 лютого для ФОП 1, 2 та 4 груп: • сплатити єдиний податок та військовий збір за лютий. До 20 лютого для роботодавців: • сплатити ЄСВ за працівників за січень. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    104переглядів
Більше результатів