#історія #постаті
Він був поважним професором математики в Оксфорді, який понад усе цінував логіку, але в історію увійшов як людина, що цю саму логіку вивернула навиворіт. 27 січня народився Чарльз Лютвідж Доджсон, якого світ знає під псевдонімом Льюїс Керролл. 🐇☕

​Математика абсурду: Як Льюїс Керролл створив нову реальність

​Керролл був людиною парадоксів. Сором'язливий викладач, який заїкався в компанії дорослих, він перетворювався на геніального оповідача, коли поруч були діти. Його подорож «кролячою норою» почалася під час звичайної човнової прогулянки, коли він вигадав казку для доньки свого декана — Аліси Лідделл. Те, що планувалося як розвага на один день, перетворилося на літературний вибух, що назавжди змінив правила гри. 🛶✨

​«Аліса в Країні Див» та «Аліса в Задзеркаллі» — це не просто дитячі книжки. Це складні інтелектуальні лабіринти, сповнені математичних загадок, лінгвістичних жартів та глибокої сатири на тогочасне суспільство. Керролл навчив нас, що світ не завжди є таким, яким здається, а «божевілля» іноді є лише іншим поглядом на речі. Його Чеширський Кіт, Капелюшник та Червона Королева стали частиною нашого культурного коду, символізуючи сюрреалізм нашого власного життя. 🐱🎩

​Окрім літератури, Керролл був піонером художньої фотографії та винахідником. Він створював нові ігри, головоломки та навіть пристрої для записів у темряві (нікгографи). Його мозок працював у режимі постійного пошуку неординарних рішень, що робить його справжнім предтечею сучасних креативників та програмістів. 📸🧩

​Льюїс Керролл довів: щоб побачити справжнє диво, не обов'язково летіти на іншу планету — достатньо мати сміливість зазирнути у власну уяву та не боятися ставити незручні запитання. Адже, як казав його Чеширський Кіт: «Ми всі тут несповна розуму». І, мабуть, у цьому і є найбільший сенс життя. 🌀🍄

#історія #речі
Голоси з порожнечі: Як магнітна стрічка навчила світ брехати та творити.
​Наприкінці тридцятих років минулого століття світ усе ще борсався у недосконалості грамплатівок та крихких воскових валиків. Радіоефір був диктатурою моменту: помилка диктора ставала надбанням мільйонів миттєво, а музика жила лише доти, доки вібратор голки торкався шелаку. Але в надрах лабораторій нацистської німеччини, а конкретно в інженерних цехах компанії AEG, визрівала технологія, що мала назавжди змінити наші стосунки з часом.

​Магнітофон К1 був не просто технічною новинкою. Це був перший крок до деконструкції реальності. До його появи звук був лінійним, як саме життя. Винахід магнітної стрічки дозволив розрізати час ножицями та склеювати його заново. Раптом виявилося, що промову політика можна відредагувати, прибравши задишку чи невпевненість, а симфонію — зібрати з десятка різних дублів, створивши ілюзію ідеального виконання, якого насправді ніколи не існувало в просторі та часі. 🎻

​Коли союзники увійшли до москви та берліна, вони з подивом виявили, що радіопередачі, які вони вважали прямими ефірами, були всього лише майстерними монтажами. Для радянської імперії, де викривлення правди було державною релігією, ця технологія стала справжнім подарунком. Мало що так тішило кабінетних цензорів у росії, як можливість фізично вирізати «неблагонадійну» людину не лише з фотографії, а й зі звукового ландшафту епохи.
​Проте справжня революція відбулася, коли стрічка потрапила до рук тих, хто хотів не контролювати, а створювати. Без німецьких трофеїв, вивезених американцями, ми б не почули авангардних експериментів П’єра Шейффера чи психоделічних лабіринтів The Beatles. "Sgt. Pepper’s Lonely Hearts Club Band" — це фактично пам’ятник монтажному столу. Музика перестала бути фіксацією виступу; вона стала маніпуляцією з магнітними частинками оксиду заліза.

​Технологія, створена для пропаганди та ідеальної фіксації голосу фюрера, парадоксальним чином подарувала нам свободу звукового сюрреалізму. Ми навчилися уповільнювати час, запускати його задом наперед і нашаровувати реальності одна на одну. Іронічно, що інструмент, покликаний законсервувати порядок, у результаті породив хаос рок-н-ролу та свободу електронного шуму. 🎻

​Людство отримало можливість зберігати свої голоси після смерті, але разом з цим втратило віру в автентичність почутого. Тепер, коли ми живемо в епоху цифрових копій, варто пам'ятати, що все почалося з тонкої коричневої смужки, яка вперше дозволила нам сказати часу: «Стій, я хочу переписати цей момент».

🥳🤗😂🚊🚋Миколаївський сюрреалізм, як що в місті немає електричного струму, то це не означає що все зупинилося.

Рік тому, 28 квітня на 87 році життя помер академік Петро Толочко. Якось політик Хілон зі Спарти, в VI ст. до н. е., сказав "Про мертвих або добре, або нічого, крім правди" і цей вислів перетворився на крилатий. Тільки часто його спотворюють. Так от, ось вам правда. Звісно, можете не погоджуватися, це як то кажуть, особиста думка, але прочитайте до кінця, це важливо.

Петро Толочко ніколи не приховував своїх антиукраїнських поглядів. Заперечує Голодомор як геноцид українського народу; виступаі проти "націоналістичного потрактування історії України" та вважав себе частиною "Русского мира".

Петро Петрович з 2003 по 2005 роки очолював проросійську партію "Слов'янський народно-патріотичний союз", пізніше відому як "Партія політики Путіна" та "Русь єдина". У 2022 році після повномасштабного відкритого вторгнення "Русского мира" її було заборонено в судовому порядку.

Ось вам дещо про погляди Петра Толочка. На відкритті ХХІІ Всесвітнього російського народного собору (членом президії якого він був) у Державному кремлівському палаці в москві 1 листопада 2018 року він заявив наступне:

"Чому я тут, на Весвітньому російському соборі? <…> я вважаю себе часткою Русского міра. Русскій мір починався не з Московського царства. Він народжувався на берегах Дніпра, на давній Київській Русі…

Свого часу я навіть пропонував дати Русскому міру другу назву — Східнослов’янський православний світ. Вона більш нейтральна, хоча, по суті, та ж само, і, звісно, цей світ включає в себе й мою рідну Україну. Хотів би сподіватися, що час безладдя завершиться й історія викермує на битий шлях.

Не знаю, що нам робити в Брюсселі або Вашингтоні, я там чужий, але я свій у Москві й Петербурзі, і таких в Україні мільйони. Мені приємно, що процес нашої співпраці, почавшись Бог знає коли, не закінчується й сьогодні. Зараз у залі сидить Василь Семенович Лановой [народний артист СРСР і РФ – ІП], і він мені сказав: "Ну що, почекаємо ще трошки?". Думаю, почекаємо. Історична правда не дозволить розірвати наш кровний союз східнослов’янських братських народів!"

Почекають вони. Таких нині в Україні називають "ждунами"…

Це все старий любитель Путіна кричав з трибуни тоді, коли вже було окуповано Крим та половину Донецької і Луганської областей. Коли "русский мир" вже вбив тисячі українців. Коли з телецентру "Останкіно" напівбожевільні путінські пропагандисти закликали знищити українців та українські міста, в т. ч. й Київ ядерною зброєю.

А, знаєте, що так отой "Всесвітній російський народний собор" (рос. "Всемирный русский народный собор")? Це чорносотенна організація, що її було створено за ініціативи майбутнього патріарха Московського Кирила (Гундяєва) ще 1993 року. Очолює той "собор" за статутом патріарх, а дугою людиною (і головним фінансистом) є відомий українофоб олігарх Костянтин Малофєєв.

Саме він є головним винуватцем "гібридної війни", що її почала Москва проти України 2014 року. Саме у структурах Малофєєва працювали відомі терористи Гіркін (Стрєлков) та Бородай. І саме "Всемирный русский народный собор" був прикриттям у процесі підготовки до гібридної інтервенції.

І знаєте що? Петро Петрович Толочко хоч з 2017 року не керував безпосередньо Інститутом археології НАН України, але до останнього був його почесним директором. Послідовним душителем всього прогресивного і патріотичного, що було в українській історичній науці.

І скільки їх – "птенцов гнезда петрова", які відкрито, або таємно воюють з усім прогресивним, що є в нашій історичній науці, розкидано по кафедрах університетів та інститутів, музеях, археологічних експедиціях, історичних товариствах, редакціях наукових видань? Сюрреалізм якийсь…

І да - саме Толочко був причетний до вигадки фейкової дати заснування Києва - 482 рік, вкравши в історії української столиці ціле півтисячоліття. Про це - наступна книга, над якорю зараз працюю. І тіжко доводиться бо Толочко і компанія капітально попрацювали, аби сховати справжнє минуле України-Руси за міфами, головним з яких досі є бридка Норманська теорія.

Такий от некролог вийшов. Вибачайте, що довгий, але маємо знати і пам`ятати, що наша офіційна історія наразі є суцільним міфом, вигаданим багато в чому на замовлення кремля.

Павло Бондаренко

ТГ Говорять Снайпер+
Сюрреалізм четвертого року повномасштабної війни.
Під стінами приміщення з пафосною табличкою «Культурно-мистецький центр НаУКМА» зібралося студенство Києво-Могилянської академії. Саме тієї Могилянки, яка з 1632 року була осередком українства і несла правильні сенси там, де їх не було.
Але сьогодні студенти стоять під стінами, а не всередині. Бо двері для них — зачинені.
Керівництво академії — в особах Сергія Квіта, Дмитра Мазіна і Владислави Осьмак — заборонило лекцію українського військового, який пройшов пекло найгарячіших ділянок фронту. Йому відмовили через висновок так званого “комітету з етики” — мовляв, він занадто правий, аби читати в академії лекції.
Тема лекції: «Героїчна порода: від старої України до Третіх визвольних змагань».
Я особисто мав розмову з Мазіним і Осьмак. Звертався до них від імені командування 3-го Армійського корпусу. Попереджав про недопустимість ситуацій, у яких люди, що боронили Київ, не мають змоги прочитати лекцію в цьому ж Києві. Але марно.
Недавнишня Києво-Могилянка перетворилася на режимний об’єкт, який більше нагадує університет епохи Януковича, ніж простір вільної думки.
Звертаюся до всієї військової і освітньої спільноти:
Це вимагає публічної оцінки. Бо питання не лише в одній відмові — питання в тому, чому сьогодні військовий — ворог в академії, яка завжди була оплотом українського духу.
Чому ці люди беруть участь в освітньому процесі?
Чого вони навчать студентів?
Ненавидіти армію? Зневажати жертву? Цуратися правди, якщо вона незручна?
Прошу про максимальний розголос.