Куди день подівся?
Ахезе?

Інтимним місцем груші увесь день оббивала?

Картоплю смажила.
Білизну з пралки у двір та назад тягала.
З гостями спілкувалася.
З колежанкою на цвинтар їздила.

Синочок визбирав зимні яблука та груші.

Увечері набубенилася пива!:)

Тепер ще й дощ пішов.
Й якась сова кугукає.
Таке враження, що прям у моєму дворі?

РЙ.
Знов сирена несамовито виє.
Телеграми кажуть, що знов добіса балалайок сунуться…

Ви як там?
Цілі?

Хуч би трохи якихось добрих новин???

РЙ.
Це й не новина взагалі…

Та трошки ж назбирала!

1. Форсунка в плиті в гостьовому будиночку таки виявилася робочою!!!
Хуч щось виявилося працездатним!!!

2. Синочок поміняв батарейки в тонометрі, якому вже рочків 20? Я його матусі ще до ввввійни купувала!
Й він тепер також працює!!!:)

Показники лічильників попередавала ще.

Ви там як?
Цілі?

МАЙСТЕРНЯ "ДЛЯ СЕРЦЯ".
В старенькому місті,що кличеться Львовом,
старенький дідусик в кравецькій обнові,
що куплено в пані в манто з пріма-джерсі,
відкрив вчора зрання майстерню
"Для серця".
Сердечко принесли йому,геть слабеньке.
То сердце було і маленьке й легеньке.
Належало дівчинці--хворій,безсилій.
Жертвіла свічею,п'ять років, як жила.
І став Майстер серце дитя лікувати.
Взяв ниточки ласки,щоб ранки зшивати.
Добавив для міцності віри й надії,
любові багато й бешкетності в міру.
І серце забилось в дитини спокійно.
Без страху до світу,сміялася вільно.
Просив Майстер рідних дівча опікати,
бо в цеї перлинки загинула мати...
А ще він старався привести до ладу сердечка закоханим.
Шви рвались щоразу...
Якщо їх любили--серця,як літали.
Якщо розлучались--життя зупинялось.
Сердечкам цим Майстер зшивав рани вірою.
На жаль,не спасти було щирість й довіру.
Їм часу потрібно, бо йде лікування.
Щоб були готові з'єднатись в коханні.
А як філігранно зшивав він сердечка,
у тих,кому доля в далекий край в'ється...
Дав ниточку смутку і вузлик зажури.
Бажання вернутись,як зникне час хмурий.
Найкраще сердечка зшивались у діток.
Найгірше-у воїнів...Там всі жахи світу.
Там рвались судини,там серце скакало.
Страшне пережили...А що їх ще ждало?
Цим серцям давав він усе,що лиш треба.
Здавалось,цей Майстер зніме зірку з неба.
Співав колисанки,якщо закричало.
Воно,бідолашне,і в снах воювало...
Нитки обривались,судини кровили.
Життя вже скресало, а їх не цінили...
І кожному ліки підшукував вдало.
Кому треба --рік,два, кому--життя мало...
Лиш серця мамів лікувати найважче.
Вона ж бо дитятку вділяє найкраще.
Любов там навічно,турбота щоденна.
Там страх вже привичний на справи буденні.
Там горя --по вінця,на владу ввесь гнів.
Та й сльози роз'їли всі ниточки швів.
І ліків немає, як гине синочок.
Бо серце у мами--кришталевий дзвіночок...
*****
В старенькому місті,що кличеться Львовом,
старенький дідусик в кравецькій обнові
руками лікує...Всі знають дорогу.
Не знають лише,що то руки є Бога...
@ Любов Молдавчук (К)
27.01.2024р.

З цими консервативними сезонами геть проклацала, що час нут збирати?

Як я і передбачала, жодного нуту не знайшла!:)))
Навіть його кущі посохли!:)))

Але бурʼяни там повисмикала!:)
На тій ділянці!:)

Синочок забороняв?
Казав, що викосить увесь той безлад?
А я ж втриматися не можу!:)
Мені ж конче потрібно бігти та щось терміново звершувати?:)

Щириця спочатку була мені по щиколотку,
потім по коліна,
пооооо... вище колін, коротше,
до пояса,
по цицьки,
по плечі,
по зіниці,
сьогодні дерла таку, що мені вже по брова була!:)

Квасолю ще знайшла!:)
Штук десять стручків!:)
На яблуні!:)
Там і залишила!:)))

Ще визбирала відро сіміренок!:)
З однієї деревини!
А з другої колись зберу!:)

Це ж ті яблуні, які б я під загрозою страти ніколи б не посадила!:)))
Але виросло, що виросло?)

Колежанки пропонують продавати?:)
Та з мене ще той торгаш?:)
Я й роздати не вмію!:)))
Про надлишки помідорів скільки раз оголошувала в сільській групі:
- Безкоштовно! Самозбір-самовинос-самовивіз?:)
Хоча б хто навіть не прийшов???
Зателефонував би б?:)

Я вам більше скажу?:)
Ще й огірки з кабачками у мене в городі є!:)))

Колежанка моя Людмила Лазарева з її чоловіком Володимиром якось щепили на ті мої яблуні, які мені не до вподоби, свої!
Одна з них щеплена була на червономʼясій яблуньці!
Ооооооттакезна гілка нової відросла цьогоріч!
Ммммммати Вввввасилева, яке ж смачне яблучко вродило!!! Одне!
Щиро вам вдячна, Людмилко!!!

Днями вже затяжними дощами синоптики погрожують?
Та може ж, ще чогось корисного встигну назвершувати?

РЙ…

Настрій…
Такий собі настрій…
Коли бажання одне.
Махати шаблею у всі боки…

То й махали.
Я та синочок.
Затягли у двір всі буряки з городу.
Й моркву.
Буряків хуч декілька відер?
А моркви - половина відра.
Й такої…
В вухах нею долубатися цілком зручно б було.

Донечка на вихідні приїжджала.
Визбирала цебро помідорів та половину відерочка перців.

Дружні Хабарови в швидкісному режимі були!:)
Також перців привезли!
На мене та двох моїх колежанок!

Ірина Олександрова традиційно була призначена відповідальною по кухні!

Ви там як, любенькі?
Цілі?
Бережіть себе!

Дитинство своє згадую увесь день.
З декілька минулих життів тому.

Донбас.
Літо.
Спека.
Мені та моїм двоюрідним братам, Андрійку та Сашкові, доручені важливі справи!

В здоровенних ночвах з пральним порошком Лотос якісно мити щітками яблука з бабиного та дідового саду.
Бо, нагадую, Донбас же ж?
Й яблука не просто брудні?
Яблука аж жирні?
В рудничному липкому пилу!
Такого собі червоно-коричневого кольору.
Бо поруч Макіївський та Донецький металургійні комбінати, Ясиновський та Авдіївський КХЗ.
Про якісь там агломераційні фабрики та шахти я навіть не згадуватиму?:)

А ще ми слоїки мили перед консервацією.
Брудніші за яблука!
Чомусь баба не вимагала від родини їх мити, як тільки їх вміст взимку зʼїдався?
Й вони до наступного літа якісно бруднилися ще й рудничним пилом?

Лотос нам на допомогу!:)))

Ото сьогодні спочатку слоїки намивала!:)
Які все самостійне життя якісно надраювала одразу, як донечко в них проглядати починало!
Але ж три роки жила не сама? Й не зі своїми дітьми?
Співмешканці мої миттям банок не напружували свої організЬми!:)
Нууууу, хуч рудничний пил на Полтавщині відсутній?:) Й те добре?:)

Яблучок синочок два цебра вполював!:) Більше я йому заборонила збирати!:) Й милися ті яблучка без будь-яких додаткових засобів!

Попередню серію моїх консервативних зусиль синочок возиком відтяг у льох!

Ірина Олександрова товкла картоплю й готувала бефстроганов!
Капці прала ще!:)

Донечка на вихідний приїхала!

Вечір вже?
А фінішу й близько нема?:)
Тільки бланширується все те добро!!!

Та прорвуся!
Невсеруся!
Сьогодні закатаю!

Ви там як?
Цілі?

Нічого, крім вишуканого прапорщицького фольклору на язиці не знаходиться…

Ото з тими коментарямі шукаю собі якісь справи…
Щоб геть не збожеволіти від ненависті…

Придворну зграю годую…
Збираюся в садочок по яблука?
Може ж, ще якихось компотів накрутити?

Згадую!
Які яблука???
В мене ж в консервативному холодильнику ще цебро різаних помідорів терпляче очікують, поки я про них згадаю???

Піііііішла спека в хату!!!
Наварила тих помідорів. Яяяяяяк же вони гидотно смерділи, поки варилися!!!:)
Перебила їх блендером, ще кипʼятила.
По слоїкам розлила, закрутила!

Синочок на роботі.
Донечка вже чкурнула до райцентру. Бо завтра їй на роботу, а ще є купа справ!
Ірина Олександрова традиційно відповідальна по хаті та кухні!
Пере, готує!

То невсеремося ж?

Тааааащобвас…
Знов виє, аж захлинається…

А мені хіба до цього???
Ми увесь день утилізацією помідорів займалися!!!

З шести відер, що синочок визбирав, чотири утилізували!

Одне залишили їсти! (Не я!):)
Ще одне завтра на морс переварю!
Півтора визбирати собі в городі колежанку загнала!

На сьогодні все.
Бурхливо фінішувала!

Ви там як?

Якесь таке…

Сил й вистачило тільки лавашевих рулетів навертіти з фаршем.

А десь потрібно їх узяти?
Не рулетів! Рулети в духовці!!!
Сил!

Бо поки синочок на вихідних, визбирав шість відер помідорів!
Які тепер потрібно утілізувати!!!

Приїхала на вихідні донечка!
То, сподіваюся, допомагатиме перемагати ті помідори!:)

Ви там як?

💔На фронті загинув журналіст і військовий Олександр Голяченко

На фронті загинув колишній журналіст радіо «Київ FM» та видання «Наш Київ», військовослужбовець Олександр Голяченко.

Про втрату повідомив його батько, телеведучий передачі «Наш футбол» на Першому національному та військовий Сергій Голяченко:

«Мій синочок. Вчора він загинув. Загинув, як герой, захищаючи майбутнє цієї країни, своїх близьких, друзів. Ще до кінця не усвідомлюю, як жити далі без нього. Він був доброю, порядною і талановитою людиною...»

Близька подруга Олександра, журналістка Ірина Ганах, у коментарі «Детектору медіа» розповіла, що він долучився до війська у 2025 році, розділивши вибір свого батька, який стоїть на захисті України з 2022 року.

«Його тексти та прямі включення завжди мали одну спільну рису — повагу до аудиторії. Цим принципом він завжди керувався у своїй роботі», — поділилася Ірина.

Вона додала, що колеги пам’ятатимуть Голяченка як журналіста, який умів бачити за новиною людину.

🕯️Вічна памʼять…
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни