#поезія
Дзвін Херсонесу не кували з металу –
Він вилитий з морського шквалу,
солі, піни хвиль та голосів,
що тонули під вітрилами чужих імперій.
Я чув його у зоряну ніч,
коли туман зійшов на берег.
Дзвін говорить штормами,
диханням Чорного моря,
в ньому звучить пам'ять
поколінь та південного сонця.
Він розказав мені:
Моє серце – шліфований морем пісок,
Звуки грому та крики сполоханих чайок,
Буревієм прим'ята трава, сірі хмари,
Плескіт риби, упійманої на гачок.
Я знайомий із тисячами поколінь,
Що жили тут, творили, боролись за владу,
Бачив залишки тіл і будинків, обряди
Поховальні та кличні, відбитки, сліди.
Бачив спомини та заповіти, подяк
Й нарікань відголоски я чув, був промовцем,
Дихав пилом мереживних вулиць і сонцем,
Я беріг Херсонес від негод і проклять.
Море втомленим звіром дрімає в мені
Та уламками душ, що згубились у водах,
Такелажними ланцами гримає помста
Замордованих й втоплених на глибині,
Де у кості з моряцьким азартом й вином
Грають мушлями привиди міста і моря.
Таємниці минулого знає лиш повня,
Ну, і я – Херсонесу гучний метроном.
Я слухав його у ту ніч,
коли зорі бачили все
крізь стільки сторіч,
але ще не знали
окупації Криму.
Херсонес сьогодні
зруйновано режимом,
що нищить все,
лишаючи фантомні болі
минулих історій.
14.08.2025
Олеся Репа
#поезія
Дзвін Херсонесу не кували з металу –
Він вилитий з морського шквалу,
солі, піни хвиль та голосів,
що тонули під вітрилами чужих імперій.
Я чув його у зоряну ніч,
коли туман зійшов на берег.
Дзвін говорить штормами,
диханням Чорного моря,
в ньому звучить пам'ять
поколінь та південного сонця.
Він розказав мені:
Моє серце – шліфований морем пісок,
Звуки грому та крики сполоханих чайок,
Буревієм прим'ята трава, сірі хмари,
Плескіт риби, упійманої на гачок.
Я знайомий із тисячами поколінь,
Що жили тут, творили, боролись за владу,
Бачив залишки тіл і будинків, обряди
Поховальні та кличні, відбитки, сліди.
Бачив спомини та заповіти, подяк
Й нарікань відголоски я чув, був промовцем,
Дихав пилом мереживних вулиць і сонцем,
Я беріг Херсонес від негод і проклять.
Море втомленим звіром дрімає в мені
Та уламками душ, що згубились у водах,
Такелажними ланцами гримає помста
Замордованих й втоплених на глибині,
Де у кості з моряцьким азартом й вином
Грають мушлями привиди міста і моря.
Таємниці минулого знає лиш повня,
Ну, і я – Херсонесу гучний метроном.
Я слухав його у ту ніч,
коли зорі бачили все
крізь стільки сторіч,
але ще не знали
окупації Криму.
Херсонес сьогодні
зруйновано режимом,
що нищить все,
лишаючи фантомні болі
минулих історій.
14.08.2025
Олеся Репа