#історія #події 🗺️ Лінія Керзона: Прикордонна історія, що сформувала Східну Європу. 8 грудня 1919 року стало датою, коли світ вперше почув про концепцію «Лінії Керзона» — демаркаційної лінії, яку пропонувалося використати як східний кордон новоутвореної незалежної Польщі. Хоча на той час лінія мала лише рекомендаційний характер, вона стала надзвичайно важливим, і часто трагічним, маркером для визначення кордонів між Польщею та Україною впродовж усього XX століття. 😔 Історичний контекст та авторство Після завершення Першої світової війни та краху імперій, у Східній Європі постали нові незалежні держави, зокрема Польща та Українська Народна Республіка (УНР). Це призвело до гострих територіальних суперечок, особливо за Галичину (де йшла Польсько-українська війна) та Волинь. Лінія була запропонована на Паризькій мирній конференції як тимчасова східна межа польської території, визнана Антантою. Свою назву вона отримала за ім'ям британського міністра закордонних справ Джорджа Керзона, який 8 грудня 1919 року надіслав відповідну ноту керівництву Польщі. Суть демаркації Лінія Керзона фактично відображала етнічний склад населення: На захід від неї, в основному, мали залишитися землі з польською більшістю. На схід — території з переважно українським та білоруським населенням. Лінія пролягала приблизно від Гродно на півночі, далі йшла вздовж річок Буг та Сян, і не включала до складу Польщі таких українських етнічних територій як Львівщина та частина Галичини. Наслідки та використання Польський уряд, який прагнув відновити кордони Речі Посполитої 1772 року, відкинув пропозицію Керзона. У 1920 році, під час радянсько-польської війни, лінія знову спливла, а за Ризьким мирним договором 1921 року Польща отримала значно більші території на схід. Проте, справді фатальне значення Лінія Керзона набула у 1945 році: Друга світова війна: Після поділу Польщі між СРСР та Німеччиною у 1939 році, СРСР визначив свій кордон із Німеччиною, який майже точно збігався з Лінією Керзона. Повоєнний кордон: Після завершення Другої світової війни, саме Лінія Керзона (з незначними коригуваннями) була остаточно прийнята як державний кордон між Польською Народною Республікою та Радянським Союзом (тобто між Польщею та УРСР/БРСР). Таким чином, пропозиція, висловлена у 1919 році, через десятиліття стала основою для сучасних кордонів між Україною та Польщею. Це був приклад того, як рішення великих держав, прийняте на чужих територіях, визначало долю мільйонів людей. 🌍

16 листопада 1952 року у Львові на 81-му році життя померла одна із найбільш славетних українських співачок Соломія Амвросіївна Крушельницька. Світове визнання вона здобула своїм унікальним лірико-драматичним сопрано із широким діапазоном у три октави зі специфічним «оксамитовим» тембром та блискучою акторською грою. Соломія Крушельницька народилася 23 вересня 1872 року в звичайному українському селі Білявинці на Тернопільщині, у багатодітній родині греко-католицького священника прогресивних поглядав Амвросія Васильовича Крушельницького. Уже в дитинстві Соломія виявила виняткову музичну обдарованість. Під керівництвом батька вона вивчила нотну грамоту, разом зі своїми братами і сестрами співала у домашньому хорі. Консерваторію Галицького музичного товариства Соломія закінчила з срібною медаллю, а в характеристиці екзаменаційної комісії зазначено: «має всі дані для того, щоб стати прикрасою навіть першорозрядної сцени. Дзвінкий і дуже симпатичний звук голосу її мецо-сопрано, музична освіта, високе почуття прекрасного, природна зовнішність, сценічна стать — словом все, чим нагородила її природа, обіцяють їй в артистичній кар’єрі найкращу майбутність». Для того, щоб продовжити навчання, молода співачка після закінчення консерваторії вирішила їхати до Італії. З середини 1890-х років Соломія Крушельницька тріумфально гастролювала в оперних театрах Австрії, Польщі, Італії, Іспанії, Франції, Португалії, росії, Єгипті, Алжирі, Аргентині, Чилі. До її репертуару на семи європейських мовах входили понад 60 оперних партій, приблизно стільки ж камерних творів та більше сотні народних пісень. Видатний італійський оперний композитор Джакомо Пуччіні (1858-1924), твори якого до сьогодні складають основу світового оперного репертуару, назвав Крушельницьку «найпрекраснішою й найчарівнішою Баттерфляй». Він мав на те повну підставу — після провалу його «Мадам Баттерфляй» у міланському «Ла Скала» оперу довелось переробляти, і у травні 1904 року прем'єра її оновленої версії у театрі «Ґранде» у північно-італійському місті Брешія виявилась надзвичайно успішною саме завдяки блискучому виконанню Соломією Крушельницькою головної партії Чіо-Чіо-Сан. Незмінно повертаючись до рідної Галичини, Соломія Крушельницька брала участь у Шевченківських святах, під час яких виконувала українські народні пісні та солоспіви Миколи Лисенка. У 1910 році Соломія Крушельницька одружилась з італійським адвокатом Чезаре Річчоні. Подружжя оселилось на віллі під назвою «Саломе» у невеличкому містечку В'яреджо в Тоскані. Після Першої світової війни Крушельницька залишила оперну сцену (востаннє вона виступила у 1920 році у неапольському театрі) і розпочала камерно-концертну діяльність. Як і раніше, багато гастролювала світом, стала першою українською оперною зіркою, яка приїхала до Північної Америки — у 1928 році відбулось її велике концертне турне дванадцятьма містами США і Канади. Виступом у 1929 році у Римі Соломія Крушельницька завершила свою концертну діяльність. Після смерті у 1938 році чоловіка Крушельницька приїхала до Галичини провідати рідних. Друга світова війна застала її разом з членами родини на відпочинку у Карпатах. Повернутись до Італії їй вже не судилось. Совєцька влада реквізувала її будинок у Львові, придбаний ще у 1903 році, залишивши їй лише одне помешкання. Вже літня та хвора Соломія Крушельницька після війни влаштувалась на роботу до Львівської консерваторії (для цього їй довелось сфальсифікувати свій вік, зменшивши його на кілька років). У 1948 році вона була змушена погодитись на передачу совєцькій державі своєї вілли у В'яреджо, яка була невдовзі продана. Крушельницька отримала громадянство срср та незначну частку від вартості вілли. Востаннє Соломія Крушельницька співала у Львівській філармонії у 1949 році. 🕯Померла співачка 16 листопада 1952 року від раку горла. Похована на Личаківському кладовищі.

1 вересня 1939 року розпочалася, а 2 вересня 1945-го завершилася Друга світова війна – наймасштабніший збройний конфлікт в історії людства. У війні брали участь 61 країна (80% населення Землі), воєнні дії відбувалися на територіях 40 з них. До військових формувань мобілізовано 110 млн. осіб. Загальна кількість втрат становить близько 60 млн. чоловік, із них безпосередньо на фронтах загинули 27 млн. Війну розпочала гітлерівська Німеччина, напавши на Польщу. Водночас не меншу роль у розв’язанні війни зіграв сталін. Підписання «Пакту про ненапад» між срср та Німеччиною 23 серпня 1939-го відкрило шлюзи Другої світової. Прикметно, що гітлер призначив дату й час нападу на Польщу (26 серпня о 04.30 ранку) ще до підписання пакту, як тільки отримав інформацію про його невідворотність. Лише несподіваний військовий альянс Британії і Польщі, оформлений 25 серпня, відтермінував війну ще на кілька днів. срср вступив у війну на боці агресора, а його ідеологічна машина до самого нападу гітлера на радянський союз на всі лади лаяла Англію і Францію як головних розпалювачів війни. Протягом майже двох років сталін проводив агресивну загарбницьку політику – війна проти Фінляндії, окупація Литви, Латвії, Естонії та належних Румунії Бессарабії і Північної Буковини. Зрештою, територіальні апетити срср прискорили рішення гітлера про війну з радянським союзом. Навіть нацистське керівництво було шоковане, коли Молотов під час візиту до Німеччини в листопаді 1940-го вимагав: остаточного розгрому Фінляндії, данських проток для виходу в Північне море, Південної Буковини від Румунії, включення до радянської сфери впливу Болгарії, а також Східної Туреччини, Північного Ірану, Іраку, опорних пунктів на Адріатичному морі в Югославії, опорних пунктів в Греції, у Перській затоці, а головне – на чорноморських протоках Босфор і Дарданелли. Невизнання срср міжнародних угод та конвенцій нарівні з діями нацистів спричинили неймовірно кривавий перебіг військових дій та величезні людські втрати. Чи не половина безповоротних втрат у Другій світовій війні припадає на срср, де людське життя повністю знецінилось ще в 1930-і роки. Вже в листопаді 1945-го сталін підписав таємну постанову «Про десятирічний план військового суднобудівництва на 1946-1955 рр.», за якою належало збудувати понад 3500 бойових суден. Планувалося створення 100 нових авіаційних дивізій. Але головні зусилля були скеровані на створення ядерної зброї та засобів її доставки. Вже за рік після останніх пострілів Другої світової планета опинилися перед загрозою нових конфліктів. На щастя, все обмежилося лише «холодною війною» та локальними конфліктами за сфери впливу. Однак непокаране зло загрожує рецидивами. Чечня, Грузія, Крим, Донбас та повномасштабна агресія скаженої московської імперії проти України тому яскраві приклади.

🇭🇺 Як угорська влада у різні епохи пригноблювала українців. Історія українсько-угорських стосунків — це не лише сусідство та культурні контакти, а й сторінки, сповнені утисків і репресій. 🏰 Середньовіччя та ранній новий час. Після входження Закарпаття до складу Угорського королівства (XI ст.) місцеві русини (українці) поступово втрачали автономію. Угорська знать отримувала землі на шкоду місцевому селянству, а політика мадяризації обмежувала розвиток української мови та культури. 🔸️Релігійний тиск: Угорська католицька церква витісняла православ’я. 🔸️Соціальна нерівність: Українське селянство було фактично безправним, підданим угорським магнатам. ⚔ Революція 1848–1849 рр. Під час угорської революції русини, на чолі з єпископом Адольфом Добрянським, виступили за автономію Підкарпатської Русі у складі Австрійської імперії. Угорські революційні сили відмовилися визнати ці права, а після придушення революції — тиск на українське населення лише посилився. 📚 Політика мадяризації (кінець XIX – початок XX ст.) У складі Австро-Угорщини (1867–1918) Закарпаття потрапило під жорстку мадяризацію: 🔹️українські школи масово закривалися або переводилися на угорську мову; 🔹️українські прізвища та топоніми змінювали на угорські; 🔹️будь-які прояви української ідентичності придушувалися адміністративно. 🩸 1939 рік — Карпатська Україна. 🔸️Після проголошення незалежності Карпатської України 15 березня 1939 року угорські війська вторглися і за кілька днів знищили молоду державу. 🔸️Сотні українських вояків Карпатської Січі були вбиті або розстріляні без суду. 🔸️Частину активістів та інтелігенції відправили до в’язниць або концтаборів. 🌑 Друга світова війна. У 1939–1944 роках угорська влада проводила репресивну політику на Закарпатті: 🔹️Масові арешти українських діячів; 🔹️Примусове вивезення на роботи; 🔹️Переслідування греко-католицької та православної церкви, якщо вона підтримувала український рух. 📌 Підсумок. Угорська політика щодо українців у різні періоди — від середньовіччя до ХХ століття — неодноразово мала риси асиміляції та репресій. Ці події — важлива, але часто замовчувана сторінка нашої історії.

Рафат Чубаров. 11 травня 1944 року в Кремлі було санкціоновано вбивство кримськотатарського народу Російська політика щодо Криму та корінного кримськотатарського народу ніколи особливо й не приховувалася:військове завоювання та знищення державності кримських татар-Кримського ханства,демографічна та культурна колонізація,що полягала у витісненні кримських татар за межі Криму та заселенні  півострова етнічними росіянами  та іншими національними групами, тотальній  русифікації  та релігійному гнобленню. СРСР продовжив  колоніальну політику російської імперії щодо Криму та кримськотатарського народу.Для Москви головним завданням залишалося виконання завдання,що давно виношувалася з часу завоювання Криму: «Крим–без кримських татар».Короткий період політики коренізації 1920-х років,покликаний приспати пильність кримськотатарського народу,невдовзі впав під звинуваченнями у «буржуазному націоналізмі».Масові репресії та переслідування кримських татар 1930-х років остаточно знекровили кримськотатарський народ. …Друга світова війна дозволила Москві здійснити найпотаємніші імперські плани стосовно «неблагонадійних» народів.В умовах передвоєнного та військового стану стало можливим проведення масштабних етнічних чисток,в ході яких тотальної депортації було піддано карачаївський,калмицький,чеченський,інгушський,балкарський,кримськотатарський народи,турки-месхетинці,радянські німці,корейці,фіни-інгерманландці. Внаслідок вигнання народів зі своїх земель було ліквідовано сім автономій,у тому числі й Кримську АРСР. 81 рік тому,11 квітня 1944 року,Сталін підписав постанову ДКО № 5859сс «Про кримських татар»,в якій корінний народ Криму був звинувачений не лише у співпраці з німецькою окупаційною владою,а й у «підготовці насильницького відторгнення Криму від Радянського Союзу».Відповідно, наказувалося «всіх татар виселити з території Криму і поселити їх на постійне проживання як спецпоселенців в районах Узбецької РСР». Підписанням 11 травня 1944 року постанови ДКО № 5859сс «Про кримських татар» було запущено механізм остаточного «очищення» Криму від його корінного народу,ідея якого обговорювалася у Кремлі ще напередодні окупації Криму німецькими військами у 1941 році. … Вже за тиждень,18 травня 1944 року,передсвітанкова тиша по всьому Криму була підірвана ударами солдатських чобіт і прикладів автоматів у двері кримськотатарських будинків,криком жінок і дітей,яким було надано на збори 15 хвилин.Так розпочався  найстрашніший період в історії кримськотатарського народу-вигнання довжиною майже півстоліття,який забрав   половину його чисельності, завдав  непоправних втрат його розвитку... Верховна Рада України Постановою від 12 листопада 2015 року № 792-VIII «Про визнання геноциду кримськотатарського народу» визнала депортацію з Криму кримських татар у 1944 році геноцидом кримськотатарського народу і встановила в Україні 18 травня День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу На зображенні:схема оточення напередодні 18 травня 1944 року НКВС родового села Айсерез,де народилися мої батько і мати.

НАновини‼️: Посол Ізраїлю в Україні взяв участь у проведеній 8 травня 2025 року в Києві церемонії пам'яті загиблих під час Другої світової війни. 8 травня 2025 року в Києві відбулася важлива церемонія, присвячена пам'яті загиблих під час Другої світової війни 1939-1945 років. У заході, організованому на День пам'яті та перемоги над нацизмом, взяли участь багато високопосадових осіб, серед яких Президент України Володимир Зеленський та перша леді Олена Зеленська, які поклали квіти до могили Невідомого солдата. Церемонія, що відбулася в українській столиці, зібрала значну кількість державних діячів, серед яких був і Посол Ізраїлю в Україні Міхаель Бродський. У офіційному акаунті посольства Ізраїлю в Україні 8 травня 2025 року він зазначив важливість своєї участі в події: «Взяв участь у сьогоднішній церемонії в Києві пам'яті загиблих під час Другої світової війни». Україна вже вдруге відзначає 8 травня як День пам'яті та перемоги над нацизмом. У 2023 році Верховна Рада України ухвалила рішення встановити цей день як державне свято. Цього року він набув особливого значення, адже саме 80 років тому була здобута перемога над нацистською Німеччиною, що стало важливим кроком у руйнуванні ідеології ненависті та насильства. Церемонія підкреслила важливість збереження історичної пам'яті та зміцнення відносин між Україною та Ізраїлем. Докладніше: https://nikk.agency/uk/vzyav-uchast/ #нановості #naews #israel #ukraine #israelukraine #насео #пам'ять #перемога #друга_світова_війна #співпраця #історична_пам'ять #київ2025

⚡️ Новини з MAGA-всесвіту 👥 Дональд Трамп оголосив, що перейменовує 8 травня на День Перемоги у Другій світовій війні, а 11 листопада на День перемоги у Першій світовій. Ми виграли обидві війни, ніхто не був близьким до нас ні силою, ні хоробрістю, ні військовим блиском, але ми ніколи нічого не святкуємо. Це тому, що в нас більше немає лідерів, які вміють це робити! Ми збираємося почати святкувати наші перемоги! 👀 Дивний випадок трактування світової історії, враховуючи те, що Друга Світова Війна закінчилася 2 вересня 1945 року, а Трамп знецінив 4 місяці важкої боротьби американців на Тихоокеанському театрі ДСВ. Так само несправедливо робити такі заяви по відношенню до Європейських країн, які віддали не один мільйон своїх бійців і ще більше цивільного населення, в той час як Сполучені Штати за океаном мали можливість заробляти як під час так і після війни. 🇷🇺 У московії тепер з'явився конкурент, який тягне на себе "священну" ковдру "вєлікой пабєди", що є позитивним моментом і цікавим кіном, за яким варто спостерігати. З іншого боку, бентежно від того, як легко можна одним реченням переписувати історію в режимі реального часу, особливо, коли так робить не звична всім московія, а вже Америка, в той час як більшість країн світу сприймає ці події як трагедію і віддає шану спільній боротьбі і докладеним зусиллям, чого так не вистачає сьогодні. 🔜 Ну і готуємось, бо невдовзі можна чекати: 🛑День Перемоги над динозаврами, бо один з найвідоміших фільмів "Ніч в музеї" знятий в США. 🛑День Перемоги над інопланетянами, бо саме в Штати вони найчастіше прилітають. 🛑І, особливо, День Перемоги над здоровим глуздом, бо таке навіть Сімпсони не передбачили.

Майбутні «факти» про те, що сталося у світі через Зеленського за версією Трампа та Маска: 1. Геноцид вірмен (продовження, 1920–1923) 2. Голод у Поволжі (1921–1922) 3. Голодомор в Україні (1932–1933) 4. Великий терор у СРСР (1936–1938) 5. Друга світова війна (1939–1945) 6. Голокост (1941–1945) 7. Бомбардування Хіросіми й Нагасакі (1945) 8. Корейська війна (1950–1953) 9. Голод у Китаї (1959–1961) 10. Війна у В’єтнамі (1955–1975) 11. Геноцид в Індонезії (1965–1966) 12. Камбоджійський геноцид (1975–1979) 13. Ефіопський голод (1983–1985) 14. Чорнобильська катастрофа 15. Геноцид у Руанді (1994) 16. Геноцид у Сребрениці (1995) 17. Теракти 11 вересня (2001) 18. Війна в Іраку (2003–2011) 19. Громадянська війна в Сирії (з 2011) 20. COVID-19 (2020–2022) 21. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну (2022–…) 22. Війна Ізраїлю та ХАМАС (2023–…)

телеграм_канал UA «УКРАЇНА. ДОРОГАМИ ЧАСУ...» : Від минулого до не відомого🤔:Українська реальність[гумор,політика,про життя і не тільки України та Українців]: «Євбаз» – так скорочено називали кияни єврейський базар, який знаходився на тогочасній Галицькій площі, сьогодні це площа Перемоги. Створено ринок було близько 1860 року за наказом генерал-губернатора Іларіона Васильчикова, після ухвалення в 1858 році рішення про дозвіл євреям торгувати 3 рази на тиждень (вівторок, четвер, п'ятницю). Місце було обрано не випадково, правильніше сказати, вже як 10 років ринок функціонував у цьому місці на майбутній Галицькій площі, але не офіційно. Саме за цією межею міста у 1850-х роках почали формуватися єврейські, маленькі поселення, у зв'язку з тим, що у місті Києві їм заселяться заборонялося (через національність). В основному це були дрібні ремісники і дрібні торговці, які селилися в маленьких будиночках. А оскільки тут знаходилася основна дорога з Галичини, звідки до міста завозилися всі можливі товари та продукти, то саме на кордоні до міста і почалося формуватись місце їхнього збуту, зберігання та реалізації. За наказом Васильчикова ринок наказувалося назвати офіційним Галицьким ринком, як не важко здогадатися, у зв'язку з тим, що він перебував на Галицькому шляху. Але в народі його називали тільки євбазом, оскільки основна маса продавців тут належала до єврейської національності. Так розпочалася 100-річна історія Євбаза. Оскільки базарна площа тривалий час залишалася не брукованою, то рік у рік тут був пил – влітку і поколенний бруд – восени. Але це анітрохи не бентежило численні натовпи людей, які прибували сюди з різних куточків країни. Адже тут можна було купити все без перебільшення. І за дуже прийнятною ціною. Популярність ринку зростала з кожним роком, а особливо коли 1870 року поряд провели залізничну дорогу і збудували поряд із ринком залізничний вокзал. У 1880-х роках до ринку протягнули трамвайні колії і сюди потягнулися кияни, що далеко живуть. У всіх найближчих будинках (в основному 2-х або 3-х поверхових) відкрилися магазини та лавки, які торгували гастрономією, винними напоями, шкіряними та хутряними виробами тощо. Поруч на вулиці, майже на території всієї величезної площі, розташувалися прилавки, з яких торгували всім, що завгодно – зерном, борошном, рибою, м'ясом, овочами, фруктами, одягом, патефонами, хутром, посудом, цвяхами та багатьом іншим. Тут вирувало життя з неймовірним темпом. Слід приділити увагу і кримінальній стороні ринку. Як правило, у всі часи ринки притягували до себе злодіїв-кишенькових злодіїв або просто злодіїв. Їх приваблювала сюди велика кількість людей, яких можна «обчистити» або серед яких також легко загубитися. Євбаз не став винятком, тут орудували злодії з ранку до вечора, їх було дуже багато, і вік був від малого до старого. Навколо ринку в будинках пропонувалися в оренду нічліжки, де осідали злодюжки та торговці. У них розміщувалися численні розливайки і пивнички, які притягували відповідний контингент людей. Звичайно ж, не обійшлося і без публічних будинків, які славилися славою на весь Київ. 1867 року київською владою було прийнято рішення в районі ринку побудувати Іоанно-Златоустівську церкву. Збудували та освятили у 1871 році, і оскільки вона була зроблена повністю з металу, до неї одразу приклеїлася назва «Залізна церква», ще в народі її називали просто «залізка». Чимало киянів жартували, що її спеціально зробили з металу, щоб щури не змогли прогризти броню церкви, а в районі ринку їх кишіло у величезній кількості. єдина будова на ринку, яка вціліла. На превеликий жаль, 1934 року Іоанно-Златоустівську церкву знищили у зв'язку з антирелігійною політикою радянської влади. У жовтні 1905 року під час єврейських погромів дуже постраждали і торговці-євреї з євбазу, їх магазини та крамниці пограбували та розтягли весь товар. Причому це робили їхні колеги, які торгували поруч, але не були євреями, їм потурала місцева влада і поліція, яка без сумніву була зачинателем цих погромів. Грабували не тільки єврейські намети, лотки, а й навідувалися до них у дім, нахабно виносячи їхнє особисте майно з житла, декого знущали витягували на вулицю і наказували прочитати молитву або показати портрет царя. Близько 70 людей тоді позбавили життя, це офіційна цифра, кажуть було значно більше жертв. Друга світова війна теж внесла свої корективи до насиченого життя євбазу. Під час 2-х літньої окупації фашистами Києва, були вбиті майже всі євреї, які жили в місті і працювали на євбазі, вони були поховані в Бабиному Яру. Але ринок продовжував функціонувати, лише євреїв там більше не було. У 1946 році було прийнято рішення ліквідувати Галицький ринок (євбаз) у зв'язку з повоєнним архітектурним покращенням виду міста. Але багато років не могли знайти йому заміни, тому ринок все одно продовжував свою роботу. 1952 року назву площі змінили з «Галицької» на «площу Перемоги», так вона називається і до сьогодні. І лише в 1959 році знесли всі будівлі, кіоски, простіше кажучи - зрівняли всю ринкову площу із землею. 1960 року тут збудували республіканський державний цирк, найбільший у країні. Потім з'явився будинок «Універмагу», готель «Либідь», довкола було зведено багатоповерхові будинки. Площа Перемоги стала виглядати так само, як і зараз, тільки сьогодні вона трохи сучасніша.... До вашої уваги аудіокниги в Українській озвучці (велика аудіо_бібліотека для поціновувачів українського слова ) тут 👇 https://t.me/RuslanSpeaks. 06.01.2025