#історія #події Юридична крапка у справі століття: день, коли світ почув правду 🕯️ 28 листопада 2006 року Верховна Рада України зробила те, чого нація чекала десятиліттями, а жертви — цілу вічність. Саме цього дня, з перевагою всього у кілька голосів (233 «за»), парламент ухвалив Закон «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні». Це не був просто черговий нормативний акт. Це був момент істини, коли речі нарешті назвали своїми іменами. Не «продовольчі труднощі», не «голод», а Геноцид. Цей документ став фундаментом нашої національної пам'яті та юридичним щитом проти забуття. Закон чітко встановив: Голодомор 1932–1933 років є геноцидом українського народу, а публічне заперечення цього факту визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв і є протиправним. 📜 Довгий час радянська машина пропаганди намагалася стерти цей злочин з лиця землі, переписуючи підручники та знищуючи архіви. Але правда, як і зерно, проростає навіть крізь бетон. Прийняття цього закону запустило ланцюгову реакцію визнання нашої трагедії світом. Сьогодні ми запалюємо свічки не тільки як символ скорботи, а і як знак перемоги правди над тоталітарною брехнею. Ми пам'ятаємо. Світ пам'ятає. 🌾🇺🇦

#Постаті ЗАСУДЖЕНИЙ ЗА ВІРШ Т. ШЕВЧЕНКА Художник Опанас Заливаха народився 26 листопада 1925 року на Харківщині. Рятуючись від голоду 1933-го, родина переїхала на Далекий Схід. Навчаючись на художника, Панас був на практиці в м. Косів на Івано-Франківщині. Після повернення в Ленінград почав учити рідну мову, читати книжки з історії України. Цей інтерес і покликав його в Україну і, зокрема, в Івано-Франківськ. У травні 1962-го відбулася його персональна виставка в Івано-Франківську. Однак її закрили бо «в представлених роботах немає героїв будівництва світлого майбутнього». Жив на даху в костелі, туди до Опанаса приїздили Параджанов, Фігель, Якутович. У 1964 р. до 150-річчя Т. Шевченка Заливаха разом з Аллою Горською, Людмилою Семикіною, Галиною Зубченко, Галиною Севрук створив вітраж у Київському університеті. Але ще до прийняття комісією вітраж було знищено. 27 серпня 1965 року до Завірюхи прийшли з обшуком. На закритому судовому засіданні отримав він 5 років таборів суворого режиму. Що було доказом? У художника знайшли переписаний від руки вірш Шевченка «Доля», а «експертиза» встановила, що це антирадянський твір невідо мого автора. Після таборів працював креслярем на побут комбінаті. І звичайно ж, малював. Визнання прийшло лише після здобуття Україною Незалежності. https://suspilne.media/culture/822525-mi-duze-garno-vidculi-strasti-hristovi-spogadi-arini-zalivahi-pro-batka-disidenta-opanasa-zalivahu/ З відривного календаря "Український народний календар" за 26 листопада. -------------

#Постаті ЗАСУДЖЕНИЙ ЗА ВІРШ Т. ШЕВЧЕНКА Художник Опанас Заливаха народився 26 листопада 1925 року на Харківщині. Рятуючись від голоду 1933-го, родина переїхала на Далекий Схід. Навчаючись на художника, Панас був на практиці в м. Косів на Івано-Франківщині. Після повернення в Ленінград почав учити рідну мову, читати книжки з історії України. Цей інтерес і покликав його в Україну і, зокрема, в Івано-Франківськ. У травні 1962-го відбулася його персональна виставка в Івано-Франківську. Однак її закрили бо «в представлених роботах немає героїв будівництва світлого майбутнього». Жив на даху в костелі, туди до Опанаса приїздили Параджанов, Фігель, Якутович. У 1964 р. до 150-річчя Т. Шевченка Заливаха разом з Аллою Горською, Людмилою Семикіною, Галиною Зубченко, Галиною Севрук створив вітраж у Київському університеті. Але ще до прийняття комісією вітраж було знищено. 27 серпня 1965 року до Завірюхи прийшли з обшуком. На закритому судовому засіданні отримав він 5 років таборів суворого режиму. Що було доказом? У художника знайшли переписаний від руки вірш Шевченка «Доля», а «експертиза» встановила, що це антирадянський твір невідо мого автора. Після таборів працював креслярем на побут комбінаті. І звичайно ж, малював. Визнання прийшло лише після здобуття Україною Незалежності. https://suspilne.media/culture/822525-mi-duze-garno-vidculi-strasti-hristovi-spogadi-arini-zalivahi-pro-batka-disidenta-opanasa-zalivahu/ З відривного календаря "Український народний календар" за 26 листопада. -------------

«Епоха, яка була знищена голодом»: музей Івана Гончара показав перші оцифровані архівні фото українців #history_of_Ukraine #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна #Новини_України https://brovaryregion.in.ua/?p=46287

«Детали»: Александровское подворье хотят передать российской структуре, обвиняющей Израиль в «резне 7 октября» и продвигающей более 170 выставок о «геноциде палестинцев». В материале «Деталей» от 25 ноября 2025 года журналист Никита Аронов пишет, что переговоры о передаче Александровского подворья — это не дипломатическая формальность, а решение с серьёзными политическими и идеологическими последствиями. Аронов подчёркивает: «Сегодня, 25 ноября (2025 — ред.), коллегия Минюста начнёт двухдневные слушания по передаче России Александровского подворья в Иерусалиме». По его данным, подворье могут передать Императорскому православному палестинскому обществу (ИППО) — структуре, которая: обвиняет Израиль в «резне 7 октября»; продвигает более 170 выставок о «геноциде палестинцев»; системно распространяет анти-израильские позиции через свои «культурные проекты». на иллюстрацйии одна из картин представленная на таких "выставках". Только помимо "развалин и голодных детей" на их полотнах можно увидеть путина и арафата, нежно держащихся за руки. Современное российское ИППО возглавляет бывший премьер-министр России Сергей Степашин. В его Совет входят представители федеральных органов власти, МИД РФ, Россотрудничества, РПЦ, а также руководители государственных научных и музейных институций. В структуру входят дипломатические кадры, руководители региональных отделений и церковные иерархи, что обеспечивает организации прямой доступ к государственным ресурсам и внешнеполитическим каналам России. Аронов приводит позицию Анны Жаровой, руководительницы «Израильских друзей Украины»: «Передача Александровского подворья России — это не нейтральный административный шаг, а политический жест, который несет прямой риск для национальной безопасности Израиля. Объект находится в самом чувствительном районе Старого Иерусалима, и его передача РФ, государству тесно сотрудничающему с Ираном и поддерживающему контакты с ХАМАС, создает угрозу». Она напоминает, что в Европе российские церковные структуры и отделения ИППО уже использовались для пропагандистской и разведывательной деятельности: расследование Русской службы Би-би-си показало, что активность ИППО стала причиной высылки двух российских дипломатов из Греции. «Александровское подворье — это символический и дипломатический актив, и его передача не несет Израилю никакой выгоды, но укрепляет позиции кремля на ближневосточной арене… Такая уступка может выглядеть как политическая слабость», — говорит Жарова. 👉 Полный материал «Деталей»: https://detaly.co.il/imperatorskoe-propalestinskoe-obshhestvo-komu-hotyat-otdat-istoricheskij-obekt-v-ierusalime/ От НАновости: Передача исторического объекта организации с такой идеологией должна рассматриваться только после полной публичной проверки её деятельности, связей и влияния. Речь идёт не о символах — речь о безопасности Израиля, и здесь нельзя ошибаться. #НАновости #NAnews #Israel #ИППО #Иерусалим #7октября #АннаЖарова #Украина #НовостиИзраиля

📰Про що писала партійна преса Харкова під час і після чергового ювілею т.зв. «великого жовтня» у період Голодомору 1932-33 рр.. "Пролетарій" - одна з найголовніших офіціозних газет УРСР. Це був друкований орган Центрального комітету комуністичної партії України (більшовиків) і водночас Всеукраїнської ради профспілок. Ударник "товаріщ Гасан" перевиконав план хлібоздачі на Полтавщині. Про те, що потім померли від голоду його односельчани, газета не пише.

👀Іноді #тіло не скидає вагу, бо… воно вас захищає👀 💭Так, ви все правильно прочитали. Воно не капризує, не саботує, не сміється десь всередині над вашими ранковими #кардіо та салатом без солі. 🫡Воно буквально стоїть на варті вашої безпеки, як пильний охоронець, тільки у вигляді метаболізму. Уявіть: ви вирішили «все, беру себе в руки» — скоротили калорії, перестали їсти після шостої, купили ваги і почали рахувати кожну крихту хліба. 🤔А тіло сидить, дивиться на все це і таке: «Так… щось відбувається. Їжі стало мало. Можливо, настав #голод. Треба терміново включити режим виживання! » 🧠І ось тут вмикається біологія. #Організм — це не модниця з Пінтересту, йому глибоко байдуже, як ви виглядаєте в джинсах. 📌Його основна мета — щоб ви не померли. ⬇️Тому: 🟢він уповільнює обмін речовин («економимо енергію, хлопці!»); 🟢знижує рівень лептину (гормону, який каже мозку: «Ми ситі!»); 🟢підвищує грелін (той самий, який кричить зсередини: «Піцу! Терміново піцу!»); 🟢і відправляє #жир у «недоторканий запас» — раптом голодовка, метеорит, постінтернет. 🤦‍♂️І все. Вага не рухається. Бо тіло не вірить, що ви в #безпеці. 💡Що з цим робити: Відчепіться від себе і домовтеся з тілом. Дайте йому зрозуміти, що все спокійно: 📌їжа є, 📌спимо вночі, 📌рухаємося, бо приємно, а не з почуття провини, 📌і взагалі життя безпечне. 🔄Коли організм переконається, що ви не живете в умовах виживання, він сам розслабиться. А разом з ним і #цифри на вагах. ❤️Бо іноді тіло не гальмує процес #схуднення — воно буквально рятує вам життя. 💖А повернути здоров’я і фігуру можна через #харчування

#історія #події Свіча пам'яті, що освітлює правду: Відкриття Меморіалу Голодомору в Києві 🕯️🌾💔 Історія України пронизана болем і трагедіями, однією з найглибших серед яких є Голодомор 1932-1933 років. Пам'ять про мільйони невинних жертв, знищених радянським тоталітарним режимом, є священною. І саме 24 листопада 2012 року у Києві відбулася подія, яка назавжди закарбувала цю пам'ять у камені – було завершено будівництво та урочисто відкрито другу чергу Національного музею "Меморіал пам'яті жертв Голодоморів в Україні" у його сучасному вигляді. 📍 Місце скорботи та правди Розташований на Печерських пагорбах, звідки відкривається краєвид на Дніпро та лівобережну частину міста, Меморіал став не просто архітектурним ансамблем. Це – місце національної пам'яті, скорботи та утвердження правди про геноцид українського народу. Центральним елементом меморіалу є "Свіча пам'яті" — велична вежа у формі палаючої свічки, що пронизує небо. Вона символізує душі загиблих і незгасну пам'ять про них. Навколо "Свічі" розташовані скульптурні композиції, що розповідають моторошні історії жертв, серед яких особливо зворушлива — скульптура дівчинки з колосками. 🕯️ Біль і єднання Відкриття другої черги відбулося під час заходів до 79-х роковин Голодомору. Ця подія зібрала найвищих представників держави, іноземних дипломатів, духовенство та сотні українців, які прийшли вклонитися пам'яті невинних. Меморіал став важливим кроком у національному усвідомленні трагедії, утвердженні її як акту геноциду, а також у зміцненні ідентичності українського народу. Сьогодні Музей Голодомору є не лише місцем вшанування, але й потужним просвітницьким центром, який розповідає правду про злочини тоталітарного режиму мільйонам відвідувачів, нагадуючи світу: "Голодомор – це не просто історія, це попередження".

Виконання телеграми Косіора щодо прибуття "переселенців" з росії у хати українців, які померли внаслідок організованого совєцькими окупантами Голодомору. Переселенців забезпечували їжею та одразу вводилася російська мова в школах для їхніх дітей. 📜З протоколу засідання бюро Ізюмського районного комітету КП(б) України від 3.01.1934.

Рататуй вирішив підкріпитися на Лук'янівці.Ти – не ти, коли голодний😁