👶🏻👧🏻 На Поштовій площі малюків-засновників одягли до Дня Незалежності Тепер Кий, Щек, Хорив та їхня сестра Либідь одягнені у вишиванки та військову форму. Кожна вишиванка має своє символічне походження: одяг на Либеді — з Чернігівщини, на Киї — з Волині, а на Хориві — з Київщини. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна

НАЧЕ ДОЛЯ І СВЯТИНЯ Вишиванка, наче доля, Наче квітка серед поля, Вишиванка – це родинний оберіг. На ній мальви і барвінок, У ній душа українок, В ній вертаємо на отчий свій поріг. Чорнобривці й рута-м’ята, Там любов і мами й тата, В вишиванках материнські молитви́. Із теплом думки встелились, У колосся сколосились, З багатющим візерунком рукави. Вишиванка, мов святиня, В ній вкраїнка – берегиня, Наче Ангел, захищає нас крильми́. Вишиванка, наче зброя, Дуже цінна для героя, Що від ворога затулює грудьми. В ній стібочок за стібочком Вишивався вечерочком, Кожен хрестик все лягав у молитва́х. То й виши́вана сорочка, І для доні, й для синочка – Оберіг на всіх дорогах і стежках. Вишиванка серцю мила, В вишиванці – наша сила, Ще й родинний зберігається в ній код. Нас любов’ю полонила, Помага розправить кри́ла, Бо незламний український ми народ. Вишиванка, наче пісня, Стрій вкраїнський в нас зберігся, Вишиванка, мов виши́ване життя. Вишиванка прикрашає, Нам етнічність зберігає, В вишиванці наша доля-вишиття. 16.05.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1039860

ВИШИВАНКА: ЗНАЙОМА І НЕЗНАЙОМА Українська вишиванка має надзвичайно дав не походження. А ще наш національний символ має таке велике значення, що в нього є навіть свій день - щороку в третій четвер травня відзначається Всесвітній день вишиванки. 1. Вишивати національний одяг бралися тільки жінки, а вишиванка символізувала добро, вірність та любов. Це ремесло матері передавали своїм донькам, а бабусі - онучкам. 2. Вишиванка - святковий, а не повсякденний одяг. У будні українці носили так звані буденки - просто скроєні сорочки з небіленого полотна сірого кольору. 3. Першим, хто поєднав українську вишиванку із буденним одягом, став Іван Франко. Саме він стильно скомбінував вишиту сорочку із піджаком. У такому вигляді його можна побачити на 20-гривневій купюрі. 4. Першим українським телеведучим, який з'явився в прямому ефірі у вишиванці, став Андрій Шевченко. 21 листопада 2004 року він відкрив телемарафон «Ніч виборів» на «5 каналі» у вишиванці з косівським орнаментом. 5. У кожному регіоні України техніка вишивання, орнамент, традиційні кольори, якими вишивають сорочку, є різними. Своїми особливими вишиванками може похвалитися не тільки ко-жен регіон України, а навіть окремі села. Сорочки можуть відрізнятися за фасоном, кольором, візерунком. (Продовження 18 травня) З відривного календаря "Український народний календар" за 16 травня. ----------- ВИШИВАНКА: ЗНАЙОМА І НЕЗНАЙОМА (Продовження. Початок 16 травня) 6. Сьогодні найбільш розповсюджені вишиванки білого кольору. А, наприклад, вишиванки чорного кольору в давнину одягали виключно чоловіки. Сині вишиті сорочки було заведено одягати жінкам, що вже не планували народжувати. 7. Орнаменти з вишивки з кожним днем стають усе популярнішими. Сьогодні їх втілюють не лише на сорочках, але й на будь-якому сучасному вбранні, на автомобілях та навіть у татуюванні. 8. У наш час дослідники вишивки налічують понад 200 старовинних швів на основі 20 технік вишивання (серед них - гладь, колосковий шов, низь, вузлики, шнурочок, кручений шов, вирізання, виколювання, козлик, плетінка, мережка). 9. Вишивка хрестиком, яку багато хто вважає традиційно українською, прийшла в Україну з Європи. У нас найчастіше хрестиком виконували елементи рослинного та геометричного характеру. 10. Вишивка наносилася із сакральною метою, як оберіг, що захищає частини тіла. Деякі вишиванки спочатку створювалися як ритуально-обрядові. Вишиті візерунки на сорочці наносили на найуразливіші частини тіла - горло, груди і сонячне сплетіння. 11. Вишивання однієї сорочки може займати від двох тижнів до трьох років, залежно від складності техніки. (Продовження 20 травня) З відривного календаря "Український народний календар" за 18 травня. ----------- ВИШИВАНКА: ЗНАЙОМА І НЕЗНАЙОМА (Продовження. Початок 16 травня) 12. Кожен візерунок, кожна деталь на традиційній українській вишиванці мала своє значення і призначення. Тут не було зайвих та безсенсовних елементів, у кожної квітки була своя роль. 13. У народній українській вишивці можна зустріти: рослинні, геометричні елементи, орнаменти із зображеннями тварин, рослинно-геометризовані орнаменти, емблемні орнаменти. 14. Взагалі вишита українська сорочка є політичним символом. І в цьому її унікальність. Ми знаємо чимало історій, коли виключно за носіння вишитої сорочки могли людину ув'язнити, відправити в Сибір. 15. Першу школу вишивки в Київській Русі, де опановували мистецтво ґаптування золотом і сріблом, було створено ще в XI столітті. Її заснувала Анна, сестра Володимира Мономаха. 16. Удавнину вишиту сорочку не можна було купити. Кожна дівчина, навіть знатного роду, повинна була уміти вишивати. 17. Першу сорочку новонародженому малюкові шили з ношених батьківських речей. Люди вірили, що в цьому одязі зберігається батьківська енергія, яка захистить дитину. 18. Першу сорочку, зшиту з нової тканини, дитині дарували до триріччя. Мама створювала унікальну вишивку-оберіг червоними нитками - кольором родинного кровного зв'язку. (Закінчення 21 травня) З відривного календаря "Український народний календар" за 20 травня. ----------- ВИШИВАНКА: ЗНАЙОМА І НЕЗНАЙОМА (Закінчення. Початок 16 травня) 19. Кожен колір у вишивці має своє символічне значення: червоний - означав любов і пристрасть, чорний - втрату і тугу, білий - невинність і чистоту, жовтий - радість і надію, синій воду, небо, спокій і жіноче начало. 20. Якість та кількість сорочок вказувала на матеріальні статки родини. У звичайної дівчини у скрині було близько 35 сорочок, а у заможної могло бути й більше 60. 21. Найкращу та найбільш майстерно вишиту сорочку вдягали, звісно ж, на весілля. Її вишивали на тонкому білому полотні, рукава повністю вкривали червоною заполоччю. Часто весільну сорочку жінка берегла у скрині все життя. 22. Про нашу вишиванку зняли документальний фільм «Спадок нації». У фільмі органічно переплетені дві площини. Перша - етнографічна - показує неймовірне різноманіття унікальних орнаментів, технік вишивки, крою. Друга - це історії людей, життя яких змінила вишиванка. 23. День вишиванки започатковано 2006 року. До 2014-го свято розрослося до міжнародного рівня. Наразі географія свята охоплює близько 60 країн. З відривного календаря "Український народний календар" за 21 травня. ----------- https://youtu.be/UD5YFvzenes?si=OMbQwN_oWfMqCbmh

ТГ Зла Мавка 26 серпня 2025 Бердянськ, окупація У липні я з родиною приїхала до Бердянська, містечка біля моря у Запорізькій області. Тут пройшло моє дитинство, а потім тут я здобувала вищу освіту. Доля розвела мене з цим містом, коли батьки прийняли рішення переїхати, але досі у ньому відчувається щось рідне, тож і відпочивати я їжджу лише сюди. Ми приїхали до зливи, я залишила дівчаток в автовокзалі, а сама пішла на пошуки житла. Там же, на вокзалі, я побачила жінку під парасолькою, яка мала на сумці оголошення «Здам житло». Умов для пошуку та вибору не було, лив дощ, і я погодилася на перший запропонований варіант. Поки вона вела мене до нього, ми розмовляли. Вона спитала, звідки ми приїхали, я відповіла, і вона мені поспішила сказати, що в неї в Донецьку сестра живе. Сказала, що в Бердянську теж не все добре з водою, почали частіше відключати, а потім відразу ж почала говорити, як вони «нарешті видихнули за Росії», «що творять ці Зеленські», «треба було одразу на Київ йти, взяти його одразу і не було б довгої війни» та інше. Я мовчу, але її відсутність підтримки розмови з мого боку не зупинила у висловлюваннях. У людей, мабуть, уявлення таке про донеччан, що якщо з Донецька, то автоматично, ти жополіз Пу. Бердянськ анексували у 2022 році, він в окупації набагато менший за Донецьк і я вірила, що тут зустріч «своїх», а тут перша ж зустрінута людина виявилася зітником, я була дуже розчарована. Але з часом я все ж таки переконалася, що це не так і перше враження оманливе. На відміну від Донецька, тут немає машин із «зітками», це дуже приємно здивувало! А ще тут таблички з назвою вулиць досі українською мовою, і ніхто не поспішає їх міняти. І мова! Тут більшість розмовляє українським суржиком, по-простому, як ми з мамою. І ми тут не виділяємося, не боїмося, тож не ховаємо свою мову! Ми з нею вільно говоримо на своєму! Донецьк давно в окупації, але з Бердянськом все інакше, він залишився українським містом, і я дуже рада! Сподіваюся, ті, хто чекає на повернення додому, дочекаються його і відсвяткують, як раніше, у вишиванках на Приморській площі! #щоденникиМавок

Запізнився знову Його звали Степан Бондарук, але в народі його знали як "Запізнілого Степана". Він завжди приходив на історичні події на день пізніше. Коли народ ішов на барикади — Степан ще варив борщ. Коли всі скидали тирана — він шукав, де купити теплі шкарпетки. Коли проголошували незалежність — він застряг у ліфті. Коли будували нову Україну — він не встиг на автобус. І кожного разу він з'являвся із серйозним обличчям, у вишиванці, з підписаним транспарантом — і питав: > — А де всі? Його зустрічали з усмішкою і легким сумом. — Уже все, Степане. Уже свобода. — Аааа… ну добре. А як вам там було? Але він не зупинявся. Він готувався до наступної революції, щоб нарешті не запізнитися. --- Теплі шкарпетки і свобода Степан прокинувся вранці і відчув — у повітрі щось змінилося. Було тихо. Занадто тихо. Птахи не співали. Телевізор мовчав. Навіть сусід не сварився з телевізором, як зазвичай. Він вийшов у двір. Все навколо було прибрано, виметено, підфарбовано. А на стовпі висів плакат: "Дякуємо за участь у Революції! Україна — вільна!" Степан застиг. — Та ну… знову?! Побіг до площі — порожньо. Побіг до сільради — закрито, бо вихідний. У крамниці продавчиня сказала: > — Та вже ж учора все! І вила, і гімн, і сльозогінний… але ми вистояли! Де ви були? Степан стояв із приготованим гаслом на палці: "Досить терпіти!" — Та я ж… шкарпетки сушив… Він сів на лавку. Трохи подумав. Потім дістав новий блокнот і написав: "Підготуватись до наступної. Не сушити шкарпетки в день революції." І зітхнув. > — Ну нічого. Головне — не здаватися. --- Війна прийшла — а Степан саме косив траву 2022 рік. 24 лютого. Сніг ще не зійшов, але вже пахло весною. Степан прокинувся рано — дивно, бо зазвичай спав довше. Вийшов надвір, подивився на небо, глибоко вдихнув: > — От і весна... Час косу поправити, бо ж бур’ян попре, — бурмотів собі. Він не чув вибухів. У селі ще не було сирен. Телевізор не вмикав — "псує тиск". Телефон розрядився, бо зарядка вчора впала за шафу. Тому поки вся країна… ховала дітей, збирала рюкзаки, йшла в ТРО, клала «Байрактар» на рингтон, — Степан косив траву на городі. --- До нього прибіг сусід Іван — без шапки, з очима, як дві тарілки. — Степане! Війна! Росія напала! — Та йди, Іване, не жартуй. Я ще ковдру не просушив. — Та яке «не жартуй»?! Київ — ракети! Харків — горить! Чернігів! — Та тааак, щось мені снилось про танки, але я подумав, то телевізор увімкнутий був... --- Коли Степан зрозумів, що справді війна, він негайно пішов збирати рюкзак. Вишиванка — є. Консерви — п’ять банок. Ніж для сала — є. Записник з нотатками з попередніх революцій — обов’язково. Пішов у військкомат. Але там черга, як до безкоштовної ковбаси у 80-х. — Прийду завтра, — зітхнув Степан. Минуло багато часу. Він уже й не рахував днів — бо вони всі були однакові. У той день усе виглядало звично. Ранок. Каша. Поштарка Оксана. А потім — сирени... і раптом тиша. Незвична. Глуха. Наче весь світ на мить затамував подих. Він вийшов на двір — а там уже всі збіглися. Хтось включив старе радіо. > «…сьогодні вранці, після підписання остаткової угоди про виведення військ… Україна перемогла. Ми — вільні.» Степан стояв із пательнею в руках. У фартуху. З плямами борщу на грудях. І з ложкою, яка вмочалась якраз у момент оголошення новини. > — Та ну… — пробурмотів він. — Знову?

✨ Відроджена краса традицій ✨ Цей стрічковий нашийний ґердан з підвісами я відтворила за зразком з книги Олени Федорчук «Українські народні прикраси із бісеру». 📍 Оригінал прикраси — з першої половини ХХ століття, село Пійло, Калуський район, Івано-Франківська область. Зберігається в Музеї етнографії та художнього промислу. 📏 Ширина разом із підвісами — 4 см 📏 Довжина бісерного полотна — 29 см (підійде на шию з обхватом 29+ см) ❤️ Плетіння виконане з любов’ю, щоб прикраса знову ожила на чиїйсь шиї #ґердан #українськіприкраси #бісер #етностиль #українськийбісер #українськийодяг #SubbotinA #етнобісер #гердан #пійло #традиціїживо #ґерданізбісеру #стрічковийґердан #силянказбісеру #кривулькаізбісеру #кривулька #криза #вишиванка #вишивка #традиційнаприкраса

Вишиванка сьогодні — це не лише елемент гардеробу, але й символ національної самосвідомості та єдності🙏🏼 Вона нагадує українцям про їхні корені, культурну спадщину та традиції. Кожен орнамент, кожен малюнок має своє значення, часто відображаючи символіку природи, різноманіття українських регіонів або історичні події. Вишиванка — це як віконечко у минуле, що зберігає та переносить традиції з покоління в покоління🇺🇦 Кожному українцю важливо мати вишиванку у своєму гардеробі, бо вона підкреслює його ідентичність. А ще, це дуууде красиво! 💚 Тож, відчуйте себе часткою цієї багатошарової культурної спадщини. Підтримайте українську майстерність та обирайте тематичні подарунки до дня вишиванки. Даруємо 100 гривень на твою першу футболку! Акція діє 3 дні до 03.07.202 ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ ТА ОТРИМАЙТЕ БОНУС - 50 ГРН Реєструйтеся, щоб отримати знижку на своє замовлення https://www.fatline.com.ua/#64494🔥 💡 Конструктор футболок FatLine: обирай, створюй, вдягай! #Одяг #Футболка #Чохли #Гравіювання #Посуд #Аксесуари #чоловічийодяг #жіночийодяг #дитячийодяг #3D #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #УкраїнськийБренд #ШопінгОнлайн #СвійДизайн #подарунок #шопінг #онлайнмагазин #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг #товар

Вишиванка це духовний код Українського народу.І не всі ті, хто її одягає є його носіями.Не кожен той, хто називає себе Українцем(а в середені "українчик") здатен його опанувати... Так і є.НАЖАЛЬ...

🌺 Калина — серце української душі Калина — це не просто кущ із червоними ягодами. Для українців вона є уособленням життя, краси, сили роду й нескореності. Здавна її висаджували біля хат, біля криниць, у полі — як оберіг і як пам’ять. Її цвіт асоціювали з дівочою ніжністю, а ягоди — з кров’ю, пролитою за волю України. У піснях калина плаче, співає, цвіте й червоніє. Вона — поруч із героями, з коханням і журбою. У козацькі часи гілки калини клали на могили полеглих воїнів. А в народній творчості вона стала символом нескореного духу — «Без верби і калини нема України». Сьогодні калина — це ще й знак національної єдності та стійкості перед лихом. Вона — у вишиванках, гербах, піснях і серцях. І щоразу, коли бачимо її пломенисте гроно — ми згадуємо, ким ми є.

Збиралася ж? Збиралася спочатку скубти бурʼяни в черговому квітнику?:) А після звершень привести себе до ладу? Одягти вишиванку та сфотографуватися в ній? Бо вся стрічка в світлинах друзів у вишиванках! А я ж не гірша за інших?:) Не так сталося, як гадалося!:) Втім, в мене таке якось занадто часто трапляється!:) Ні! До квітників я дочовгала!:) Все на сьогодні заплановане звершила!:) От із вишиванкою не склалося!:) Сил вже на вихваляння не залишилося!:) То якщо хтось скучив за мною?:) Чи зненацька геть забув, який я маю вигляд?:) Милуйтеся мною, одягненою по моді, яка для мене незмінна ще з кінця девʼяностих, коли доля мене занесла одягти погони!:) Й хуч я другий десяток років як не служу, піксель був, є та (з такими сусідами…) буде розлюченою українською вишиванкою!