Неймовірно смачний та ніжний десерт без випікання🍮 Інгредієнти: ▫️желатин швидкорозчинний - 25 гр ▫️молоко - 325 мл (125 для желатину) ▫️сметана - 350 мл ▫️какао - 15 гр ▫️шоколад - 50-60 гр ▫️ванільний цукор - 10 гр ▫️цукор - 80 гр ▫️яєчні жовтки - 3 шт.

Шоколадний бісквіт - яйця 3шт. - цукор 75г. - ванільний цукор 1 уп. - олія 25г. - борошно 60г. - какао 25-30г. - розпувач 8г. Яйця збити з цукром та ванільним цукром 10хв. додати олію, перемішати, просіяти сухі інгредієнти, обʼєднати міксером на низьких оборотах, або лопаткою знизу вгору, щоб маса не осіла Випікати 175 градусів Цельсія 15хв. духовка розігріта, у мене бісквіт 35*27см. Крем - згущене молоко 1 банка - крем сир 220г. Глазур - шоколад молочний 100-120г. ( розтопити на водяній бані) - олія 2-3ст.л. - горіхи 60г.

Дуже популярний в Німеччині пиріг з ревнем і безе Інгредієнти: ▫️борошно 200 г; ▫️цукор 60 г; ▫️масло 80 г; ▫️жовтки 3 шт; ▫️розпушувач 0,5 ч.л.; ▫️ванільний цукор; ▫️сіль 0,5 ч.л.; Начинка: ▫️ревінь 650 г; ▫️цукор 150 г; ▫️крохмаль 50 г; ▫️кориця/ванільний цукор; Безе: ▫️білки 3 шт; ▫️цукор 175 г; ▫️дрібка солі;

#гумор #пригоди Операція "Козацький банан" Хмільник, суботній ранок, +18°C. День, коли світ мав обертатися навколо ідеально спланованого весілля айтішника Тараса та його нареченої Оксани, почався не з Мендельсона, а з тихого, але фатального тріска. Тарас, тридцятирічний фахівець із кібербезпеки, що звик до логічних алгоритмів, стояв у своєму дорогому смокінгу біля банкетного залу "Виноградна Лоза" і відчував, як його життєвий алгоритм іде в нескінченний цикл помилок. «Де-де? Кажи голосніше, Діду! Я тебе через фату не чую!» — кричала Оксана у слухавку, стоячи в білосніжній сукні в центрі залу, де панував тривожний шепіт. З-за рогу виїхав старенький, бежевий ВАЗ-2101 ("Копійка"), який Тарас ласкаво називав "Некромобіль". За кермом сидів Дід Микола (75 років), хрещений батько Тараса. Дід, колишній завгосп із тридцятирічним стажем, був переконаний, що ізолента, мотузка та вміння "підкрутити" — це три кити світобудови. Дід Микола виліз із машини, поправив пом'яту вишиванку, яка більше нагадувала карту бойових дій, і з незворушним виглядом оголосив: «Я вас вітаю, молоді. Везу торт». У багажнику, де мав стояти семиярусний, п’ятнадцятикілограмовий весільний шедевр, ідея якого була вкрадена Оксаною з каталогу лондонських весіль, панував жах. «Він. Оселедець. Що це таке?» — прошепотів Тарас, його смокінг раптово став тісним. «Так я ж казав, що торт, Тарасику, це надто висока конструкція для наших доріг! Я його, як ти просив, зафіксував! Осьо! Ізолентою і рибальськими сітками! Щоб не хитався!» — гордо пояснив Дід Микола. — «Але, коли я проїжджав вибоїну під сільрадою, верхній ярус, ось цей, з лебедями… Він трохи... приліг відпочити». Верхній ярус, символ "солодкого життя", тепер являв собою імпровізований, кремовий "вулкан" у поліетиленовому пакеті. Оксана, кинувши слухавку, підійшла до них і її голос пролунав спокійно, але з такою інтонацією, що у Тараса затремтіли підколінні чашечки. «Тарасе. У нас через три години має прийти преса з місцевого телеканалу. Якщо вони побачать цей кремовий Чорнобиль, я вийду заміж за першого ж офіціанта. Сідайте. Їдемо». Рішення було прийнято миттєво: до Вінниці! Лише там, у великому місті, була кондитерська "Панна Галина", яка могла за дві години створити "чудо-ярус". У "Копійці" стало тісно. Спереду сиділи Тарас (у смокінгу і з кремом на комірі) та Дід Микола (у потертій вишиванці, що виглядала як камуфляж). «Даріусе! Тобто, Діду! Чому так повільно? У мене весілля горить!» — кричав Тарас, дивлячись на спідометр, що ледве дотягував до 60 км/год. «Ти знаєш, скільки ця красуня споживає на шостій передачі? Я їду на четвертій! Це таємна завгоспська економія, синку! — Дід театрально опустив вікно. — Треба берегти ресурси! Ось, ти б на свого "Ніссана" теж поставив би таку ізоляцію!» Дорогою почалися пригоди. На єдиному світлофорі за містом "Копійка" заглухла. Дід Микола, замість того, щоб скористатися стартером, вискочив з машини і почав бити ногою по колесу. «Треба, щоб вона відчула любов!» — пояснював він. Тарас, змучений, вискочив і, закривши обличчя від погляду водіїв, що сигналили, сам завів машину. Дзвонила Оксана. «Тарасе! Свідки вже п’ють шампанське! Моя мама щойно запитала, чи не час, часом, "задіяти резервний торт" (це був Наполеон, куплений "про всяк випадок" у місцевій їдальні). Ти знаєш, що Наполеон на весіллі — це символ розлучення! Жодного Наполеона! Або торт, або розлучення! Я тебе чекаю!» Коли Тарас намагався використати навігатор, Дід Микола відібрав його. «Яка це ще GPS? Ти знаєш, що таке справжня навігація? Це інтуїція і знання всіх бабок, які продають мед! Ось туди, до того поля, там кума мого брата тримає козу. Вона нам і дорогу підкаже, і може, сиру дасть!» Тарас, одягнений у смокінг, змушений був колупатися в іржавому двигуні, слухаючи дідові настанови про важливість радянських запчастин, і обіцяючи собі, що його весільна подорож точно буде не в Карпати, а в психіатричну клініку. Вони прибули до Вінниці. Кондитерська "Панна Галина" виявилася яскравим, сучасним закладом. Їх зустріла Пані Галина, харизматична жінка років сорока, з поглядом, що оцінював, чи ви гідні її десертів. «Верхній ярус? Зі "Світанком Над Темзою" (так називався торт)? Можливо! Але у мене є один секрет: для моїх шедеврів я використовую мадагаскарську ваніль з лімітованої партії! Вона є тільки у Бабці Паші на центральному ринку, у її підпільній точці за рядами з огірками!» Тарас і Дід Микола кинулися на ринок. Дід Микола, відчувши себе у рідній стихії завгоспа, розцвів. Він швидко знайшов "коридор" до Бабці Паші. Ванілі не було. Але був банановий поворот. «Ваніль? Немає. Але вчора мені привезли, по секрету, бразильські банани! Нелегально, через Одеський порт! Смак — як у золота! Спеціально для "елітних" тортів! Я вам дам їх за... за... ось ту блискучу штучку!» Блискучою штучкою виявилася стара, іржава автозапчастина з "Жигуля", яку Дід Микола завжди носив із собою, "про всяк випадок". Бабуся Паша, колишній механік, радісно погодилася на обмін. «Харон»... тобто, "Копійка", летіла назад до Хмільника. Дід Микола, щоб "покращити" доставку, встановив на дах машини величезний, помаранчевий рекламний лайтбокс, який Тарас прихопив у кондитерській, зафіксувавши його, звісно, ізолентою. Вони вриваються у весільний зал. Музика припиняється. Усі дивляться на Тараса, який виглядає, як виснажений Джеймс Бонд після невдалої місії, і на Діда Миколу, який гордо несе новий ярус з ароматним "банановим" кремом. Торт врятовано. Оксанин гнів замінився чистим, виснаженим полегшенням. Під час тосту Дід Микола, взявши мікрофон, виголосив промову, яка увійде в сімейну легенду: «Я хочу сказати тост! Ось, дивіться на цей торт! Він гарний, але... він трохи кривий! Це тому, що життя — воно не ідеальне! Воно стоїть трохи нерівно, як і моя "Копійка"! Але воно тримається! Воно тримається на козацькій ізоленті, на бабусиних бананах і на залізних нервах нашого Тараса! Тому що справжня любов — це не ідеальний план, а вміння разом вирішити проблему, навіть якщо для цього треба пожертвувати смокінгом і поторгуватися з бабкою за банани! За хаос, який об'єднує!» Гості реготали. Молодята обнялися. Тарас, дивлячись на щасливу Оксану, нарешті зрозумів. Він планував ідеальне європейське весілля, а отримав справжнє українське — сповнене шалених пригод, абсурду та безмежної любові до життя. Його весільна подорож почалася з поїздки на "Копійці", і він про це анітрохи не пошкодував. 🙂

#поезія і чого тобі милий хлопчику не вистача он над твоєю могилкою алича там ген диявол ховається у речах недооцінених плебсом марк і аврелій сірі бездомні пси біля надгробку вигулюють голоси і підіймається ранок з води й роси вимряклим плесом так пасторально суцільний ванільний шум вухо долі прикладаючи чуєш спершу як випускає земля догори черемшу всотує рештки крові там де тобі забракло повітря слів падають стиглі гільзи жовтавих слив деревами вгору йдуть пухирі-вузли ходять корови чого ж тобі бракувало іще тоді поки ще вміли лишати чіткі сліди на теплій траві на холодній нічній воді твої черевики нащо тобі цей біль під лівим ребром янгол що пізно взяв тебе під крило нащо тобі це голодне й важке ремесло нині й навіки? ...просто спершу не дихалось уночі просто здавалось що небо мені кричить падають недостиглими кетяги аличі кличуть на поміч ходить диявол збирає з поля плоди а я до нього у гості прийшов ади аби світобудово не приведи стишити гомін у голові що докупи не міг звести щоб абрикоси на сході могли цвісти навіть якщо зі світанку в вухах свистить шматуючи тишу не голосами самими всі ці поля це ж і моя важко вистраждана земля тому на кого? на кого? ти чуєш бля я їх залишу? врешті ніхто так як я не кошмарив смерть скільки разів залишався за крок за чверть хоч і крутила мною ця круговерть але попетляв і досить ліпше скажи мені як вродили поля як повертає весна кермо корабля як мати вколисуючи немовля їсть золоті абрикоси а марк і аврелій добрі товариші гарно співають мені вони до душі небо над нами ніби всевишній сшив сонячним вітром що мені так кололо муляло пекло згустком заліза впокоїлось під ребром допіру заснуло під теплим м'яким крилом з листя та світла Томаш Деяк

Смачні та ароматні пиріжки з яблуками🍎 September 12, 2023 Інгредієнти: •🥛молоко - 250мл •🥄дріжджі - 25г або 8г сухих •🍬цукор - 100г •🍥ванільний екстракт декілька крапель •🥚1 яйце + 1 білок •🧈масло - 50г •🥃коньяк - 1ст.л. •🧂сіль - 1/2ч.л. •🌾борошно - 530-550г •🍶олія - 2ст.л. Для начинки: •🍎яблука- 700г •🍬цукор - 2ст.л. •🧈масло - 15г Для змащування пиріжків: •🥚1жовток + 1ст.л. молока Приготування: 1.У миску вливаємо тепле молоко, додаємо дріжджі, цукор, ванільний екстракт або ванільний цукор, сіль, перемішуємо, потім додаємо 1яйце + 1білок, розтоплене масло, коньяк, перемішуємо. До рідини всипаємо просіяне борошно, гарно замішуємо тісто, воно буде липке та тягнутися. 2.Потім вливаємо олію і, не вимішуючи, підминаємо тісто і формуємо кульку.Кладемо його у миску змащену олією, накриваємо і ставимо в тепле місце приблизно на годину. 3.Яблука ріжемо невеликим кубиком, збризкуємо лимонним соком. На пательні топимо масло та цукор, додаємо яблука, тушкуємо до м‘якості, в кінці додаємо корицю, знімаємо та охолоджуємо. 4.Коли підійшло, ділимо його на 19частин по 55г кожна.Кульки накриваємо, щоб не обвітрювалися.Кожну частину обминаємо, викладаємо начинку, защіпуємо та перекладаємо на деко. Сформованим пиріжкам даємо 15хв відпочити. Потім змащуємо їх сумішшю жовтка та молока, ставимо в розігріту духовку 170 градусів на 15-20хв. Смачного❤️

Ніжна та швидка сирна запіканка Інгредієнти: ▫️сир - 400 г ▫️яйця - 2 шт ▫️цукор - 80 г ▫️ванільний цукор - 1 ч.л ▫️пудинг - 20 г ▫️родзинки - 50 г ▫️шоколад - 70 г (для поливки) ▫️ олія - 1 ст.л

#рослини Що це за фрукт? Роллінія, або бразильська черімоя — рідкісний тропічний фрукт з Амазонії з дивовижним «лимонно-ванільним» ароматом. Його шкірка з м’якими шипами легко пошкоджується, тому плід майже не експортують — спробувати його можна переважно прямо на місці збору. Спіла м’якоть буквально тане в роті і нагадує лимонний крем або морозиво, при цьому багата на вітамін C та антиоксиданти, але зберігається всього кілька днів, що робить зустріч із нею справжньою гастрономічною вдачею.

Сирник з персиками і лохиною 🍑🫐🔥 🔶ІНГРЕДІЄНТИ Тісто • 1 яйце • 80 г цукру • 100 г вершкового масла • 50 г сметани • 250-300 г борошна • 1 чл розпушувача Начинка • 700 г кисломолочного сиру 5-9% • 3 яйця • 140 г цукру • 10 г ванільного цукру • 200 г сметани • 1 стл кукурудзяного крохмалю • 2-3 великих персика • жменя лохини

Шоколадний бісквіт - яйця 3шт. - цукор 75г. - ванільний цукор 1 уп. - олія 25г. - борошно 60г. - какао 25-30г. - розпувач 8г. Випікати 175 градусів Цельсія 15хв. духовка розігріта У мене бісквіт 35*27см. Крем - згущене молоко 1 банка - крем сир 220г. Глазур - шоколад молочний 100-120г. ( розтопити на водяній бані) - олія 2-3ст.л. - горіхи 60г.