"За Порошенка розікрали оборонку, а тепер вказують нам: "менше бравади на дронах" — військові вимагають вибачень від Синютки
Політик зі Львова нардеп Олег Синютка, який не має до ЗСУ та війни жодного відношення, вирішив повчати легендарних командирів Мадяра, Вереса, Ахіллеса та інших військових, які знищують російські НПЗ, техніку та живу силу. У себе в соцмережах він звернувся до військових із повчальною фразою: "Менше бравади на українських ракетах та дронах!", забувши, що саме Порошенко провалив ракетні програми і разом зі Свинарчуками пограбував оборонку.
"Цей депутат з політбатальйону "Львівська чарка", який героїчно відбивається в галицькому казані, повчає героїв мистецтву війни. Відповім Синютці за тих побратимів, які зараз перетворюють ворожих хробаків у добрива. все можливе, щоб розвалити обороноздатність України.
Порошенко з 2014 року до кінця свого президентського терміну блокував створення ракетного комплексу "Нептун", який після його каденції почали виробляти та потопили ним крейсер "Москва". Тому що боявся роздратувати Путіна, перед яким плазав і тиснув руку.
, - Відповів військовий Данило Яковлєв.
Захисники обурені позицією команди Порошенка та вимагають від Синютки вибачень.

Зараз, коли ми маємо активну фазу переговорів по питанню українсько-російської війни, цілком логічно для нас виглядає питання: а яка доля чекає на Бердянськ?
Зауважити можна як мінімум один важливий момент: Трамп прямо зазначав, що Україна втратила доступ до моря. Він порівнював довоєнну довжину узбережжя та існуючу, яку контролює наш уряд.
Це – важливий сигнал, адже море – це торгівля, яка потрібна як Україні, так і світові, бо наша сировина та врожай є якісними та конкурентними.
Наступне: русня хоче витиснути по максимуму преференцій собі з цих переговорів. Вони то Сумщину приписують собі, то Харків, то Херсон. Єдине, що для них є незмінним – це Донбас та Крим.
Міжнародні партнери, в тому числі дідо у бейсболці, стверджують, що буде обмін територіями. Чесно – хз, що на що пропонується поміняти, але якщо ми офіційно віддамо Кубань в обмін на повернення лінії розмежування на 23.02.2022 року, то можна подумати над цим варіантом. Трамп каже: Україна отримає багато території. Варіантів окрім як узбережжя Азова небагато.
Так чи інакше, дуже логічним виглядає той факт, що русня привела нашу територію в занепад. Вона просто тримала її тимчасово, щоб розміняти на послаблення санкцій.
Це ми про кращий варіант. Але є варіант трохи гірший, він теж повинен мати хепі-енд.
Про нього:
Гірший варіант – це провалені переговори. Звісно, провалені не нами, а руснею, бо перша серія у них вийшла як і все інше – повне лайно. Хуйло стояло, кривлялось, щось чьвякало-хуякало. Випустили дикаря короч в люди. Вони навіть не поснідали, хоча це було передбачено графіком. Та ще багато деталей можна розбирати, які прямо вказують на те, що відбувся якийсь руснявий фейл – починаючи від пики Трампа на 12-хвилиній прес-конференції після зустрічі та закінчуючи воланієм всієї русні, що їх поселили як худобу, годували як худобу, та ще й повні вулиці людей із українськими прапорами та явно русофобськими настроями.
Наш заїзд у Білий дім був більш дорослим – компанія нормальна, Трамп поводився більш-менш, все за графіком, навіть більше. Екскурсії, спілкування, все ок.
Можна сказати, що то дрібниці, але за стандартами дипломатії це були дві радикально протилежні зустрічі.
Так от, про що мова.
Мова про те, що хуйло може зараз або не приїхати на наступний раунд (а він навряд чи вивезе складну розмову), або приїде зі своїми пєчєнєгами та іншим брєдом, що не дасть результатів.
За таким сценарієм санкції будуть максимально красивими. Настільки, що русня ще потопчеться у нас та зрозуміє, що все, розтанув жирок, треба згортатись.
А коли буде вже не Трамп, а хтось нормальний, то розберемось і з усім іншим.
Так що плануйте повернення та роботу над відновленням нашого життя.
Ну а колаборанти разом із руснею – знайте, що все ближче той момент, коли буде ваша черга тікати. Але різниця у тому, що нормальні люди як раз повернуться, а ви вже ніт

В ЙОРДАНСЬКИХ ВОДАХ

Хай в Йорданських водах ворог потопає,
А Вкраїна-ненька хай перемагає.
Хай усі потвори, як в безодню кануть,
Й пред судом Господнім хай усі постануть.

Хай не буде смутку більше в нас ніко́ли,
Хай не гинуть наші герої-соко́ли.
Хай нам додається здоров’я і сили,
Щоб не виростали в нас щодня могили.

Хай Йорданські води негаразди змиють,
А ординці кляті хай у гній зігниють,
Аби ми не знали через них розпуки,
Щоб не знали горя й вічної розлуки.

Хай Йорданські во́ди й весь непотріб змиють
І до ПЕРЕМОГИ нам шляхи відкриють.
Хай ніщо не стане цьо́му на заваді,
Щоби Україна не була́ у зраді.

Хай Йорданські во́ди скріплять дух і волю,
Аби в нас не бу́ло ні від чо́го болю,
Аби ми сміялись, аби ми раділи,
Літаки ворожі вовік не гуділи.

Хай в Йорданських водах згинуть воріженьки,
Щезне все вороже з України-неньки.
Вислухай нас, Боже, ми тебе благаєм,
Те, що нам поможеш, надію плекаєм.

06.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1002483

ПРОТИЛЕЖНІСТЬ

Хтось чекає літа, ну а хтось – зими́,
Мати слі́зьми вмита – син поліг грудьми.
Хтось в молитві ру́ки знов до Бога звів,
Щоб Госпо́дь почув нас й ворогів відвів.

Хтось весну чекає – сіять щоб жита,
Хтось вже сил не має, щоб нести́ хреста.
Хтось біжить у осінь золото збирать,
Ко́гось в домовині стали зустрічать.

Хтось вечірні зо́рі взявся знов лічи́ть,
Хтось молитву молить, бо ще хоче жить.
Хтось вербі над ставом ко́си розпліта,
А над ки́мось знову ворог проліта.

Хтось сонати вітру слухає в гаю́,
Хтось стоїть в нерівнім з ворогом бою́.
Хтось росу сріблясту бачить на траві,
Потопає знову хтось в свої́й крові́.

Хтось в саду вишневім слухає птахів,
Ну а хтось не скаже вже ніяких слів.
Хтось у води мо́ря залюбки зайшов,
Хтось же в потойбіччя назавжди́ пішов.

Хтось чекає миру і кінця війни́,
Щоб живі вернули до́ньки і сини.
Хтось вже віру втратив, що настане мир,
Бо воює й досі сатана-упир.

18.08.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1045981

#архів
💪 Моряк протримався на плоту в океані 133 дні, не маючи запасів води та їжі.
У 1942 році німецький підводний човен потопив британський торговий корабель. Моряк китайського походження, що служив на ньому, встиг вистрибнути за борт у жилеті, а потім у воді знайшов вільний пліт. Невеликі запаси води та печива на плоті швидко скінчилися. Моряк, дрейфуючи на плоту Атлантичним океаном, збирав дощову воду і їв сиру рибу, яку ловив імпровізованою вудкою, а одного разу йому вдалося зловити чайку і висмоктати з неї кров.

Так він плавав 133 дні, поки пліт не прибило до бразильського берега

#поезія
Непогодиться, та і нехай.
Хай дощі будуть нам за вологу.
Не спіши, не журись. Постривай.
Дочекайся свою перемогу.

А вона буде щастям для всіх.
Прийде вранці і скаже - Вітаю.
Ну а поки що сліз повен міх -
Їх в коморі від світу ховаю.

Пхаю в торбу, в кишені, в коші.
Сльози, сльози, сердечні ридання,
Ви вологі простори душі,
Ви її потайні сповідання.

Лийтесь, лийтесь, мочіть рукави.
Мийте очі утробною сіллю.
Непогодиться. Повні стави.
Пахне прілим і де не де гниллю.

Пахне кислим. Лягає на дно
Те, що вчора нестерпно боліло.
Те, що вчора бурхливо цвіло,
Нині в вирі душевнім зотліло.

І розвіявся попіл. Нема.
Лише дощ, непогода і сиро.
Десь попереду біла зима,
Десь сльоза, як на Образі миро.

Сльози - це і любов, і біда,
І образа, і біль, і розлука.
Сльози, сльози, ви просто вода
І моя непрочитана мука...

Галина Потопляк

А Я ХМЕЛІЮ БЕЗ ВИНА

А я хмелію без вина,
Я без вина хмелію, мила,
Хоч і на скронях сивина,
Та світ кохання ти відкрила.

Кохання те взяло́ в полон,
Якого я не знав ніко́ли,
Це дійсність є і це не сон,
Ти світе мій, ти – мо́я доле.

В човні кохання ти і я,
Блаженство, рай і насолода,
Богине любая моя́,
Ти є від Бога нагорода.

Кохання наше, мов дурман,
Ми божеволієм з тобою,
Воно, неначе талісман,
Який ми носимо з собою.

А я хмелію без вина,
Бо щастя нас в обі́йми взя́ло,
Його відчули ми сповна́,
І з нами в танці закружляла.

Мене кохання так п’янить,
Купаюсь в ньому, потопаю,
Живу тобою й буду жить,
Бо палко серцем всім кохаю.

04.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024

ID:  1043875

❗️росіяни нібито потопили морським дроном український розвідувальний корабель «Сімферополь»: про це заявляє Міноборони рф

За словами військового Флеша, якщо правда, то це почав працювати «водний» Рубікон (ворожий елітний підрозділ, який спеціалізується на БПЛА).

#поезія
Моя Україна - це синя волошка.
Це жовте намисто на шиї верби.
Дукати з квасолі, із соняха брошка.
Куди не поглянеш - поля і горби.
І всюди духмяні подушки із хмелю.
І пліт з дерези, і ворота з беріз.
І тінь вікова, що упала на стелю.
І радості кварта, і глечики сліз.
Куди не підеш, там миски повні сиру.
Сулії наливки, і з медом чарки.
Ось тільки бракує солодкого миру.
Ось тільки у світі постійні сварки.
Чогось люди хочуть - хто волі, хто сили.
Чогось люди плачуть - то ковід, то смерч.
По центру - святкують, по краю - могили.
То прапор, то пісня, то граблі, то меч.
І рідна земля в цьому вихорі долі.
У цій боротьбі за безцінне життя.
І вже знову жито жовтіє на полі.
І небо сміється, як рідне дитя.
Моя Україна. Моя ти навічно.
Тебе я люблю, як матір свою.
І хай твоє серденько б"ється ритмічно
І квітне твій лан, як жасмин у маю.

Галина Потопляк

КОЛИ І ХТО ВІЙНУ ПРИСПИТЬ?

Це – плач і біль, це – крик душі́,
Ридання, смуток і розпука,
Не рута-м‘ята й спориші –
Довічна в багатьох розлука.

Суцільне з крові вишиття,
Журба і горе, серце в шмаття,
У цвіту забрані життя,
Палає все… Це – не багаття.

В повітрі запах від війни,
Й стає щоразу все їдкішим.
Це все – діяння сатани,
А їх нутро – все більш гнилішим.

Від цьо́го рана і рубці,
Від цьо́го шрами, щем, зневіра,
Любов і втома на лиці,
І грають сурми, а не ліра.

Рікою сльо́зи по щоках,
Роки́ у них ми потопаєм,
Жахіття це в житті… не в снах…
Його закінчення чекаєм.

Щоразу більше нас болить,
Стають щораз гіркіші сльо́зи.
То хто і що війну приспить?
Коли закінчаться загрози?

19.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1008711