• #цікаве
    Книга

    У одного хасидського Майстра завжди лежала поряд книга. І він нікому не дозволяв заглядати до неї. Коли нікого не було поблизу, він зачиняв вікна та двері, і люди думали: «Тепер він читає». А коли хтось приходив, він дбайливо відставляв книгу подалі. Він забороняв навіть торкатися її! І, звичайно, всім дошкуляла цікавість.
    Коли Майстер помер, перше, що зробили його учні, адже ніхто вже не міг заборонити їм, вони кинулися до таємничої книги; вона, мабуть, містила щось значне. Але відкривши її, вони дуже розчарувалися. Лише на першій сторінці було щось написано, інші ж були зовсім порожні.
    На першій сторінці було написано лише одне речення:
    «Коли ви здатні стерти різницю між оболонкою і вмістом — ви стаєте мудрим».

    Хасидська притча
    #цікаве Книга У одного хасидського Майстра завжди лежала поряд книга. І він нікому не дозволяв заглядати до неї. Коли нікого не було поблизу, він зачиняв вікна та двері, і люди думали: «Тепер він читає». А коли хтось приходив, він дбайливо відставляв книгу подалі. Він забороняв навіть торкатися її! І, звичайно, всім дошкуляла цікавість. Коли Майстер помер, перше, що зробили його учні, адже ніхто вже не міг заборонити їм, вони кинулися до таємничої книги; вона, мабуть, містила щось значне. Але відкривши її, вони дуже розчарувалися. Лише на першій сторінці було щось написано, інші ж були зовсім порожні. На першій сторінці було написано лише одне речення: «Коли ви здатні стерти різницю між оболонкою і вмістом — ви стаєте мудрим». Хасидська притча
    Love
    2
    196переглядів
  • #архітектура
    Замок Річарда.
    Може здатися, що від людей ховають нечувану розкіш. Утім, всередині — голі стіни.

    Будівництво дому у стилі англійської готики закінчилося 1904 року. Протягом всієї історії замку там часто змінювалися господарі.

    1920 року його націоналізували, отож до 1983-го він був звичайним комунальним житлом. З того часу стоїть порожнім. І попри безліч проєктів із відновлення, жоден не реалізували.
    #архітектура Замок Річарда. Може здатися, що від людей ховають нечувану розкіш. Утім, всередині — голі стіни. Будівництво дому у стилі англійської готики закінчилося 1904 року. Протягом всієї історії замку там часто змінювалися господарі. 1920 року його націоналізували, отож до 1983-го він був звичайним комунальним житлом. З того часу стоїть порожнім. І попри безліч проєктів із відновлення, жоден не реалізували.
    Love
    1
    93переглядів
  • 🌾 У Польщі поскаржились на збитки через відсутність українського зерна

    Президентка логістичної компанії CSL Лаура Головач підкреслила, що імпорт здебільшого українських зернових культур не відбувається понад рік – таким чином збитків зазнають транспортні компанії, порти, перевантажувальні термінали.

    "І це виглядає так, що склади стоять порожніми, а інші країни заробляють на цій діяльності та обслуговуванні цих товарів",
    – додала вказує президентка CSL.
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    🌾 У Польщі поскаржились на збитки через відсутність українського зерна Президентка логістичної компанії CSL Лаура Головач підкреслила, що імпорт здебільшого українських зернових культур не відбувається понад рік – таким чином збитків зазнають транспортні компанії, порти, перевантажувальні термінали. "І це виглядає так, що склади стоять порожніми, а інші країни заробляють на цій діяльності та обслуговуванні цих товарів", – додала вказує президентка CSL. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    109переглядів
  • #поезія
    Найогидніші очі порожні,
    Найгрізніше мовчить гроза,
    Найнікчемніші дурні вельможні,
    Найпідліша брехлива сльоза.

    Найпрекрасніша мати щаслива,
    Найсолодші кохані вуста.
    Найчистіша душа незрадлива,
    Найскладніша людина проста.

    Але правди в брехні не розмішуй,
    Не ганьби все підряд без пуття,
    Бо на світі той наймудріший,
    Хто найдужче любить життя.

    Василь Симоненко
    #поезія Найогидніші очі порожні, Найгрізніше мовчить гроза, Найнікчемніші дурні вельможні, Найпідліша брехлива сльоза. Найпрекрасніша мати щаслива, Найсолодші кохані вуста. Найчистіша душа незрадлива, Найскладніша людина проста. Але правди в брехні не розмішуй, Не ганьби все підряд без пуття, Бо на світі той наймудріший, Хто найдужче любить життя. Василь Симоненко
    Love
    1
    152переглядів
  • "Сповідь"

    Я не знаю про що писати,
    Адже всі слова вже сказали.
    Усі мої думки прочитали
    Про смуток та жагу до життя.

    Нехай тут рими не буде,
    Зате буду я — відверта і щира.
    Будуть емоції, а не нові порізи
    На шкірі, що так стомилася.

    Нехай слова будуть на місці сліз,
    Хоч це вже давно не лікує.
    Бо що з тих слів, коли біль як віск —
    Стискає, плавить і катує.

    Я вже не вірю, що буде весна,
    І навіть не жду вже спасіння.
    Моя тиша стала глуха й глузна,
    Моє серце — порожнє приміщення.

    Я живу, як неживе живе,
    Автомат, що лиш дихає в нормі.
    І навіть коли душа реве —
    Зовні я тримаюсь у формі.

    Я посміхаюсь, бо так прийнято,
    Я мовчу, коли треба кричати.
    І вночі у кімнаті зім’ятій
    Я втомилась себе рятувати.

    А якщо чесно — не хочу вже йти,
    Не вперед, не назад — нікуди.
    Бо вся ця боротьба — це дим,
    Що залишає після себе груди…

    Порожні, як чужий дім.

    Тож, якщо завтра мене не стане —
    Це не буде крик чи протест.
    Просто душа, що втомилась від ран,
    Нарешті знайде свій ліс.

    Той, де не треба рим.
    І де не болить.

    © Cheban Daria

    •°•°•°•°•°•°•°•

    😘 Постав вподобайку та поділись віршем з друзями - це найбільша підтримка для нас!

    Завжди раді Вас вітати,
    ©Штукарі
    "Сповідь" Я не знаю про що писати, Адже всі слова вже сказали. Усі мої думки прочитали Про смуток та жагу до життя. Нехай тут рими не буде, Зате буду я — відверта і щира. Будуть емоції, а не нові порізи На шкірі, що так стомилася. Нехай слова будуть на місці сліз, Хоч це вже давно не лікує. Бо що з тих слів, коли біль як віск — Стискає, плавить і катує. Я вже не вірю, що буде весна, І навіть не жду вже спасіння. Моя тиша стала глуха й глузна, Моє серце — порожнє приміщення. Я живу, як неживе живе, Автомат, що лиш дихає в нормі. І навіть коли душа реве — Зовні я тримаюсь у формі. Я посміхаюсь, бо так прийнято, Я мовчу, коли треба кричати. І вночі у кімнаті зім’ятій Я втомилась себе рятувати. А якщо чесно — не хочу вже йти, Не вперед, не назад — нікуди. Бо вся ця боротьба — це дим, Що залишає після себе груди… Порожні, як чужий дім. Тож, якщо завтра мене не стане — Це не буде крик чи протест. Просто душа, що втомилась від ран, Нарешті знайде свій ліс. Той, де не треба рим. І де не болить. © Cheban Daria •°•°•°•°•°•°•°• 😘 Постав вподобайку та поділись віршем з друзями - це найбільша підтримка для нас! Завжди раді Вас вітати, ©Штукарі
    51переглядів
  • #поезія
    Збиралося Щастя у гості до Жінки,
    спитало у Долі:
    - Що вкласти в рюкзак?..
    - В рюкзак?... Та тих подарунків
    й бажань в неї стільки,
    Що що не візьмеш - то усе буде так!
    Візьми трохи вільного часу для неї,
    Мандрівки цікаві в кишеньку вклади,
    Добав моря синього, свіжі ідеї...
    І викинь надумані вічні страхи...
    Закохані погляди, щирі обличчя,
    Книжки, мелодрами про все
    і про всіх,
    Мрії, як зорі, яскраві і чисті,
    Літом - щоб райдуга,
    взимку - щоб сніг...
    І платтячко чорне...
    Ох, платтячко чорне!..
    Коротке, вечірнє, будь ласка, вклади!
    Кохання взаємне, і слово не горде,
    Й весільну каблучку - не забудь, загорни...
    Ще добру роботу,
    Колег нефальшивих,
    І подруг, з якими, щоб горе -
    як сміх!..
    Здоров'я вклади:
    Для всієї родини...
    Ще дітям - удачу...
    І миру - для всіх!
    Ой, була б забула, - цукерок!
    Хоч трішки!..
    А з ліків - коньяк й шоколадний велюр...
    І, як ото в казці -
    Три чудо-горішки!...
    Та, певно, вже принц на коні -
    черезчур...
    Збиралося Щастя...
    Рюкзак за плечима,
    А в тім рюкзакові -
    Дарунків без мір!..
    Та раптом...
    Нещастя його перестріло,
    Рюкзак відібрало, дарунки -
    в смітник...
    Ну що ж тут поробиш...
    Порожні кишені...
    Та Щастя до Жінки все ж в гості прийшло!..
    ...Вона його стріла, усміхнена, мила,
    У ситцевій сукні:
    - Заходь! Ти чого?..
    ...Так довго те Щастя своє виглядала!
    З далеких доріг, з невідомих тривог...
    Без всяких дарунків
    Любила, приймала
    І чаєм з любистку вгощала його...

    Галина Левкович
    #поезія Збиралося Щастя у гості до Жінки, спитало у Долі: - Що вкласти в рюкзак?.. - В рюкзак?... Та тих подарунків й бажань в неї стільки, Що що не візьмеш - то усе буде так! Візьми трохи вільного часу для неї, Мандрівки цікаві в кишеньку вклади, Добав моря синього, свіжі ідеї... І викинь надумані вічні страхи... Закохані погляди, щирі обличчя, Книжки, мелодрами про все і про всіх, Мрії, як зорі, яскраві і чисті, Літом - щоб райдуга, взимку - щоб сніг... І платтячко чорне... Ох, платтячко чорне!.. Коротке, вечірнє, будь ласка, вклади! Кохання взаємне, і слово не горде, Й весільну каблучку - не забудь, загорни... Ще добру роботу, Колег нефальшивих, І подруг, з якими, щоб горе - як сміх!.. Здоров'я вклади: Для всієї родини... Ще дітям - удачу... І миру - для всіх! Ой, була б забула, - цукерок! Хоч трішки!.. А з ліків - коньяк й шоколадний велюр... І, як ото в казці - Три чудо-горішки!... Та, певно, вже принц на коні - черезчур... Збиралося Щастя... Рюкзак за плечима, А в тім рюкзакові - Дарунків без мір!.. Та раптом... Нещастя його перестріло, Рюкзак відібрало, дарунки - в смітник... Ну що ж тут поробиш... Порожні кишені... Та Щастя до Жінки все ж в гості прийшло!.. ...Вона його стріла, усміхнена, мила, У ситцевій сукні: - Заходь! Ти чого?.. ...Так довго те Щастя своє виглядала! З далеких доріг, з невідомих тривог... Без всяких дарунків Любила, приймала І чаєм з любистку вгощала його... Галина Левкович
    Love
    Like
    3
    203переглядів
  • Трамп знову дозволяє путіну маніпулювати собою. Чи призведе це до нової Мюнхенської змови? — WP
    ▪️Нездорова одержимість Трампа перемогою в номінації на Нобелівську премію миру змусила його прийняти низку поспішних рішень, спрямованих на припинення війни в Україні. Останній приклад — призначення передчасного саміту з диктатором путіним на Алясці — наочний урок того, як не слід вести дипломатію.
    ▪️Трамп прийшов до влади, обіцяючи закінчити війну в Україні за добу, можливо, думаючи, що путін зупинить російське вторгнення як особисту послугу йому. Спочатку він спробував тиснути на Зеленського, публічно висміявши лідера під час сумнозвісної зустрічі в Овальному кабінеті в лютому.
    ▪️Але після того, як Зеленський погодився на перемир'я, Трамп почав розуміти, що проблема полягає в путіні. У червні він почав досить грубо висловлювати невдоволення своїм російським колегою.
    ▪️Новий гнів Трампа призвів до ще більш непередбачуваної поведінки. Погрожуючи ввести масштабні вторинні санкції проти країн, які ведуть бізнес з рф, він спочатку встановив крайній термін на початок вересня, а потім переніс його на минулу п'ятницю. Він оголосив про свій намір ввести додатковий 25-відсотковий тариф на Індію — важливого стратегічного партнера США в Азії — як покарання за купівлю та переробку російської нафти. Але таких погроз не було висунуто проти Китаю, головного конкурента Америки в Азії, який купує більше російської нафти, ніж Індія.
    ▪️Зрештою, у п'ятницю не було оголошено про введення широких санкцій. Натомість Трамп оголосив про «довгоочікувану зустріч» з путіним наступного тижня в Алясці. Відмовившись від своїх більш реалістичних останніх оцінок щодо підступності путіна, Трамп знову заявив, що «президент путін, на мою думку, хоче миру». Не зважаючи на триваючі повітряні та наземні атаки путіна на Україну, Трамп винагороджує його президентським самітом — і не де-небудь, а на території США.
    ▪️Трамп згадав про можливість «певного обміну територіями» між рф та Україною, але не зрозуміло, які саме землі, якщо такі є, путін готовий передати Україні. Також немає жодних ознак того, що рф погодиться на будь-які гарантії безпеки, які Україна могла б отримати від США або Європи в обмін на відмову від частини території.
    ▪️Останній хід путіна, здається, має на меті уникнути введення нових санкцій. З 2014 року рф намагається захопити весь Донбас, але їй це не вдається. Хоча російські війська захопили більшу частину Луганська, їх зупинили в Донецьку, де Україна має міцний пояс фортець, закріплених містами Краматорськ, Слов'янськ, Дружківка, Олексієво-Дружківка та Костянтинівка. путін просто намагається досягти за столом переговорів того, чого його війська не змогли досягти на землі.
    ▪️Якщо Трамп погодиться на умови путіна, це буде повторенням Мюнхенської угоди 1938 року, в якій британський прем'єр-міністр Чемберлен без консультацій з чехами передав Гітлеру Судети - регіон тодішньої Чехословаччини, який був сильно укріплений і захищений. Натомість Чемберлен отримав лише порожні обіцянки «миру для нашого часу».
    ▪️Небезпека «другого Мюнхена» дещо зменшується у випадку України, оскільки українці, на відміну від чехів, навряд чи погодяться на таку ганебну і руйнівну угоду. «Українці не віддадуть свою землю окупантам», – заявив Зеленський у відеозверненні в суботу вранці. Його рішучість відображає волю його народу.
    ▪️Поспішаючи на зустріч з путіним на Алясці — території, яка, що важливо, була продана рф США — Трамп ризикує знову дозволити собі бути маніпульованим хитрим російським диктатором. Але є кращий спосіб. Якщо Трамп дійсно хоче виграти Нобелівську премію миру, він повинен оголосити про введення численних санкцій проти рф, домогтися передачі заморожених російських активів Києву та різко збільшити поставки зброї в Україну. Такі кроки привернули б увагу путіна і, можливо, створили б умови для набагато більш плідних переговорів. Натомість Трамп швидко розтрачує перевагу, яку він здобув завдяки своїм погрозам про введення санкцій, і дозволяє путіну продовжувати свою невиправдану агресію.
    Трамп знову дозволяє путіну маніпулювати собою. Чи призведе це до нової Мюнхенської змови? — WP ▪️Нездорова одержимість Трампа перемогою в номінації на Нобелівську премію миру змусила його прийняти низку поспішних рішень, спрямованих на припинення війни в Україні. Останній приклад — призначення передчасного саміту з диктатором путіним на Алясці — наочний урок того, як не слід вести дипломатію. ▪️Трамп прийшов до влади, обіцяючи закінчити війну в Україні за добу, можливо, думаючи, що путін зупинить російське вторгнення як особисту послугу йому. Спочатку він спробував тиснути на Зеленського, публічно висміявши лідера під час сумнозвісної зустрічі в Овальному кабінеті в лютому. ▪️Але після того, як Зеленський погодився на перемир'я, Трамп почав розуміти, що проблема полягає в путіні. У червні він почав досить грубо висловлювати невдоволення своїм російським колегою. ▪️Новий гнів Трампа призвів до ще більш непередбачуваної поведінки. Погрожуючи ввести масштабні вторинні санкції проти країн, які ведуть бізнес з рф, він спочатку встановив крайній термін на початок вересня, а потім переніс його на минулу п'ятницю. Він оголосив про свій намір ввести додатковий 25-відсотковий тариф на Індію — важливого стратегічного партнера США в Азії — як покарання за купівлю та переробку російської нафти. Але таких погроз не було висунуто проти Китаю, головного конкурента Америки в Азії, який купує більше російської нафти, ніж Індія. ▪️Зрештою, у п'ятницю не було оголошено про введення широких санкцій. Натомість Трамп оголосив про «довгоочікувану зустріч» з путіним наступного тижня в Алясці. Відмовившись від своїх більш реалістичних останніх оцінок щодо підступності путіна, Трамп знову заявив, що «президент путін, на мою думку, хоче миру». Не зважаючи на триваючі повітряні та наземні атаки путіна на Україну, Трамп винагороджує його президентським самітом — і не де-небудь, а на території США. ▪️Трамп згадав про можливість «певного обміну територіями» між рф та Україною, але не зрозуміло, які саме землі, якщо такі є, путін готовий передати Україні. Також немає жодних ознак того, що рф погодиться на будь-які гарантії безпеки, які Україна могла б отримати від США або Європи в обмін на відмову від частини території. ▪️Останній хід путіна, здається, має на меті уникнути введення нових санкцій. З 2014 року рф намагається захопити весь Донбас, але їй це не вдається. Хоча російські війська захопили більшу частину Луганська, їх зупинили в Донецьку, де Україна має міцний пояс фортець, закріплених містами Краматорськ, Слов'янськ, Дружківка, Олексієво-Дружківка та Костянтинівка. путін просто намагається досягти за столом переговорів того, чого його війська не змогли досягти на землі. ▪️Якщо Трамп погодиться на умови путіна, це буде повторенням Мюнхенської угоди 1938 року, в якій британський прем'єр-міністр Чемберлен без консультацій з чехами передав Гітлеру Судети - регіон тодішньої Чехословаччини, який був сильно укріплений і захищений. Натомість Чемберлен отримав лише порожні обіцянки «миру для нашого часу». ▪️Небезпека «другого Мюнхена» дещо зменшується у випадку України, оскільки українці, на відміну від чехів, навряд чи погодяться на таку ганебну і руйнівну угоду. «Українці не віддадуть свою землю окупантам», – заявив Зеленський у відеозверненні в суботу вранці. Його рішучість відображає волю його народу. ▪️Поспішаючи на зустріч з путіним на Алясці — території, яка, що важливо, була продана рф США — Трамп ризикує знову дозволити собі бути маніпульованим хитрим російським диктатором. Але є кращий спосіб. Якщо Трамп дійсно хоче виграти Нобелівську премію миру, він повинен оголосити про введення численних санкцій проти рф, домогтися передачі заморожених російських активів Києву та різко збільшити поставки зброї в Україну. Такі кроки привернули б увагу путіна і, можливо, створили б умови для набагато більш плідних переговорів. Натомість Трамп швидко розтрачує перевагу, яку він здобув завдяки своїм погрозам про введення санкцій, і дозволяє путіну продовжувати свою невиправдану агресію.
    148переглядів
  • #поезія
    Тесей

    Хвилі, несіть мене далі і далі, бо
    Я вже давно загубив маршрут.
    Що‌гли схилились, обпалена палуба,
    Чорні вітрила вітри деруть.
    Море змикається спереду, ззаду і
    Мучить безмежним числом доріг.
    Долі рука, подаруй мені задум, чи
    Просто спрямуй у потрібний бік.

    Я не запитую, що мені писано —
    Той відповість мені, хто писав.
    Просто, згубивши, так важко знайти себе
    В місці, в якому ти зовсім сам.
    Якось я бачив шляхи, ніби виткані.
    Все, що зосталось — порожній світ.
    Втрачені значення вдихів та видихів;
    Що є життя, як не втеча ві‌д...

    Досить.
    Немає шляхетності в лементі.
    Обрію згини мету чаять.
    Доки вдихаю, нехай же веде мене
    Як не богиня —
    то течія‌.

    Море несите, тож буду поталою
    Німфам чи гадам з глибин води...

    Хвилі, несіть мене далі і далі,
    У Та‌ртар чи в Гадес —
    аби кудись.


    Ніколассон
    #поезія Тесей Хвилі, несіть мене далі і далі, бо Я вже давно загубив маршрут. Що‌гли схилились, обпалена палуба, Чорні вітрила вітри деруть. Море змикається спереду, ззаду і Мучить безмежним числом доріг. Долі рука, подаруй мені задум, чи Просто спрямуй у потрібний бік. Я не запитую, що мені писано — Той відповість мені, хто писав. Просто, згубивши, так важко знайти себе В місці, в якому ти зовсім сам. Якось я бачив шляхи, ніби виткані. Все, що зосталось — порожній світ. Втрачені значення вдихів та видихів; Що є життя, як не втеча ві‌д... Досить. Немає шляхетності в лементі. Обрію згини мету чаять. Доки вдихаю, нехай же веде мене Як не богиня — то течія‌. Море несите, тож буду поталою Німфам чи гадам з глибин води... Хвилі, несіть мене далі і далі, У Та‌ртар чи в Гадес — аби кудись. Ніколассон
    Like
    1
    94переглядів
  • З 2024 року окупанти надривали горлянки та били себе кулачками в груди, обіцяючи зробити з табору "Червона гвоздика" світову дитячу здравницю "Артек".
    Як завжди, для цього виклянчили мільйони фублів з мацків, гарантуючи приймати в оновленому таборі по 1000 дітей за секунду, проводити капітальний ремонт кожні 3 дні та відкрити філії по всьому світу.
    Але запалу вузьких дурнів вистачило лише зняття кількох пропагандистських роликів. Табір стоїть порожній, ніяких заїздів не було зовсім від слова. "Гвоздика" в'яла як звичайне бур'ян зі швидкістю світла. Запустіння було настільки очевидним, що навіть недалекі окупанти вирішили в середині липня скосити траву до пояса заввишки.
    На цьому трудові звершення і закінчились.
    Ну не можуть вузькі та колобки бачити на чужій землі. Мільйони тирають по кишенях і доламують те, що залишили укронацисти
    З 2024 року окупанти надривали горлянки та били себе кулачками в груди, обіцяючи зробити з табору "Червона гвоздика" світову дитячу здравницю "Артек". Як завжди, для цього виклянчили мільйони фублів з мацків, гарантуючи приймати в оновленому таборі по 1000 дітей за секунду, проводити капітальний ремонт кожні 3 дні та відкрити філії по всьому світу. Але запалу вузьких дурнів вистачило лише зняття кількох пропагандистських роликів. Табір стоїть порожній, ніяких заїздів не було зовсім від слова. "Гвоздика" в'яла як звичайне бур'ян зі швидкістю світла. Запустіння було настільки очевидним, що навіть недалекі окупанти вирішили в середині липня скосити траву до пояса заввишки. На цьому трудові звершення і закінчились. Ну не можуть вузькі та колобки бачити на чужій землі. Мільйони тирають по кишенях і доламують те, що залишили укронацисти
    87переглядів
  • #поезія
    Між засухою та зливою –
    тонке павутиння літа,
    промінням палким нагріте
    й напругою перезрілою,
    що гримне крещендо: блискавка –
    тонкий хірургічний скальпель –
    розітне і не з'єднаєш
    полотна піднеб'я вицвілі.

    Між засухою та зливою –
    осінні схололі кроки,
    де листя стежками спокій
    покриє, під птахів крилами
    у пір'я строкате, зрошене
    в світанні краплин мереживом,
    сховає розмоклі межі,
    пролізе у душу кожному.

    Між засухою та зливою –
    в грудневі порожні ночі
    морозу нема: торочить
    розчахнуте небо, міряє
    по вінця грозою сповнені
    калюжі та вулиць вени,
    безлисті сумують клени
    не спраглі тепер, оголені.

    Між засухою та зливою –
    весни взеленілий пагін
    оглушить поля громами,
    напоїть, що переливами
    у повінь злилися – стишити б,
    спинити, чекати травень,
    де трави в покоси склались
    і слухають неба ритміку.

    Між засухою та зливою –
    Сезони такі мінливі.


    Олеся Репа
    #поезія Між засухою та зливою – тонке павутиння літа, промінням палким нагріте й напругою перезрілою, що гримне крещендо: блискавка – тонкий хірургічний скальпель – розітне і не з'єднаєш полотна піднеб'я вицвілі. Між засухою та зливою – осінні схололі кроки, де листя стежками спокій покриє, під птахів крилами у пір'я строкате, зрошене в світанні краплин мереживом, сховає розмоклі межі, пролізе у душу кожному. Між засухою та зливою – в грудневі порожні ночі морозу нема: торочить розчахнуте небо, міряє по вінця грозою сповнені калюжі та вулиць вени, безлисті сумують клени не спраглі тепер, оголені. Між засухою та зливою – весни взеленілий пагін оглушить поля громами, напоїть, що переливами у повінь злилися – стишити б, спинити, чекати травень, де трави в покоси склались і слухають неба ритміку. Між засухою та зливою – Сезони такі мінливі. Олеся Репа
    Love
    2
    121переглядів
Більше результатів