СВЯТИТЕЛЬ ІГНАТІЙ МАРІУПОЛЬСЬКИЙ

Народився в 1715 році на острові Фермія в знатній родині. Він виховувався на Афоні, де прийняв чернецтво і став священником, а згодом єпископом членом Вселенського патріаршого синкліту в Константинополі. У 1769 poці його призначили митрополитом Готії та Кафи.

У квітні 1771 року Ігнатій прибув до Криму й оселився в Успенському скиту біля Маріамполя, що став його резиденцією. У цей час Османська імперія переслідувала християн через російсько-турецьку війну. Митрополит змушений був переховуватися, що зрештою спонукало його до співпраці з РПЦ.

У 1779-1780 роках християни Тавриди залишили Крим і переселилися на північ Азовського моря. У серпні 1780 року разом із близько трьома тисячами вірян він оселився в місцевості, що отримала назву Маріуполь.

Святитель Ігнатій помер 16 лютого 1786 року і був похований у соборі святого Харлампа. Після його смерті митрополія була ліквідована, а територія приєднана до Катеринославської єпархії РПЦ. Грецькі монастирі в Криму залишалися під Константинопольським патріархатом до 1794 року, коли ченці остаточно відмовилися підпорядковуватися РПЦ.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 3 лютого.
-----------

СВЯТИТЕЛЬ ІГНАТІЙ МАРІУПОЛЬСЬКИЙ

Народився в 1715 році на острові Фермія в знатній родині. Він виховувався на Афоні, де прийняв чернецтво і став священником, а згодом єпископом членом Вселенського патріаршого синкліту в Константинополі. У 1769 poці його призначили митрополитом Готії та Кафи.

У квітні 1771 року Ігнатій прибув до Криму й оселився в Успенському скиту біля Маріамполя, що став його резиденцією. У цей час Османська імперія переслідувала християн через російсько-турецьку війну. Митрополит змушений був переховуватися, що зрештою спонукало його до співпраці з РПЦ.

У 1779-1780 роках християни Тавриди залишили Крим і переселилися на північ Азовського моря. У серпні 1780 року разом із близько трьома тисячами вірян він оселився в місцевості, що отримала назву Маріуполь.

Святитель Ігнатій помер 16 лютого 1786 року і був похований у соборі святого Харлампа. Після його смерті митрополія була ліквідована, а територія приєднана до Катеринославської єпархії РПЦ. Грецькі монастирі в Криму залишалися під Константинопольським патріархатом до 1794 року, коли ченці остаточно відмовилися підпорядковуватися РПЦ.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 3 лютого.
-----------

На місці заводу "Азовсталь" в т.о. Маріуполі окрім "технопарку" окупанти задумали побудувати музей, — Маріупольська міська рада.
Метою цієї клоунади є знищення історії героїчної оборони міста від східної орди.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Книга "Вкрадена весна" Костянтина Симоненка. Початок повномасштабної відбувся на адреналіні, коли взагалі не було чіткого розуміння, що буде далі і чи зможемо ми захисти Україну від загарбників. Виявляється, що якби військову техніку і літаків не прибрали за кілька годин до 5-ї години ранку з аеродрому, то дійсно, Київ та вся територія України за лічені години була б під російським прапором. Дякувати Богові і всім нашим захисникам, масштабної катастрофи не трапилося і нам вдалося втримати Україну і дати відсіч нашим ворогам. Я вперше таке прочитала, і тепер розумію, якої катастрофи ми уникнули завдяки нашим відважним пілотам і водіям.

Цікаво було читати хронологічні події війни очима пана Костянтина Симоненка. Усе це він проводить паралель з війнами інших країн.

Було цікаво читати, як українці по-різному реагують на обстріли, хтось одразу запанікував, і втікає світ за очі, подалі від війні, а хтось не так гостро реагує на все це, і залишився в Україні.

Дуже боляче було читати про перших біженців на початку повномасштабної війні. Як відбулася евакуація, що вони пережили.

Маріуполь, Буча, Ізюм та інші міста і села - це наш великий біль, який ніколи не забудеться... Хіба можна таке можна пробачити?! Ні, ніколи...

Ще було цікаво читати, як пропаганда впливає на людей, як завдяки одній брехні, один народ готовий вбити свого сусіда, за національною ознакою. Навіть коли породичалися між собою.

Про американців і європейців часом було смішно читати. Особливо, порівняння з життям тих, як столічні мешканці живуть в москві, і тих, як живе населення за межами столиці, та як це схоже на те, як живуть на острові Гаїті гаїтяні. Де до однієї половині острова проводять туристів, де змальовано життя немов в раю. А там, за парканом насправді розруха, бідність і постійні перевороти. І тому американці не розуміють, чому російські війська під час окупації викрадають унітази і пральні машини.

І звичайно, росіяни досі вважають, що все правильно зробили, коли "вирішили звільнити Україну від бандерівців і фашистів". О, автору книги довелося в коментарів заблокувати багатьох таких добродіїв.

Взагалом, щоби більше не описувати далі, про що ця книга, то я вирішила написати лише про те, що я встигла прочитати, і про те, що мене найбільше вразило. Тобто, книгу далі буду читати, але відгук вирішила написати зараз, коли Україна переживає найскладніші часи...

Одним словом, ця книга для того, щоби згадати, як усе було, щоби не забували, через що нам довелося пройти і щоби не забували, хто є нашим ворогом, а хто завжди прийде нам на допомогу.

Зараз Україна переживає найбільш складні часи. Але вона така, сильна, мужна і готова далі боротися за своє існування під мирним небом... Ось за що я люблю свою Україну і український народ...

Україна тримається...🇺🇦✌️💙💛🙏🕊

❗️У тимчасово окупованому Маріуполі відбулося уражеnnя БПЛА підстанції "Азовська" у Кальміуському районі міста, - Маріупольська міська рада.

⚡️За повідомленнями жителів, майже все місто поринуло у темряву.

За винятком частини Лівобережжя – у всіх районах міста фіксували відключення електроенергії. Крім того були перебої з опаленням. Про відключення світла також повідомили жителі селищ Мангуш та Ялта.

НЕ НАМІРЕНІ ПРОЩАТИ

І знову жертви, знов невинні люди,
Які орді загрозу не несли́,
Смердючий дух рашиста вже усюди,
Потво́ри смерть і горе принесли́.

Щодня палають скрізь людські́ домівки,
Рашист влуча ракетами у них,
Та ще й садки, багатоповерхівки…
Смерте́й без ліку, руйнувань і лих.

В ТЦ влучають, в школи, в санаторій,
І гинуть люди в селах і містах,
Влаштовують з будинків крематорій…
І сльози, й біль, і смерть, і кров, і страх.

Нано́сить ворог нищівні удари,
І каже, що по людях він не б’є.
Вони страшніші, аніж яничари –
Від них руїна з неньки постає.

Одеса, Київ, Харків, Миколаїв,
І Сєвєродонецьк, і Кременчук,
І Маріуполь в нашім славнім краї…
Мов до курчат страшний ввірвався крук.

Нестерпний біль за кожного вкраїнця,
За кожне місто й кожнеє село…
За що лихий відправив нам ординця?
Щоб нас сміття з лиця землі́ змело́?

Ще скільки бу́де ворог воювати?
Ще скільки бу́де болю завдавать?
Йому ми не намірені прощати,
Це будем за́вжди всі ми пам’ятать.

01.07.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 951996

ОРДИНСЬКА МАНДРІВКА УКРАЇНОЮ

Задумав ворог йти до нас в мандрівку,
Пройтись парадом по святій землі́,
Узяв у ру́ки зброю й вибухівку,
Здійняв у небо іншу на крилі.

Російськомовні МАРІУПОЛЬ й ХАРКІВ
Взяли́сь стирати із лиця землі́,
Ще й МИКОЛАЇВ їм припав до ва́рґів*,
Його «цілують» кляті москалі.

І до вподоби тій орді́ ОДЕСА,
В якої сво́ї зви́чаї й життя,
Їм захотілось са́ме то́го пле́са –
Ординець там побачив майбуття́.

Перлину сте́пу взяв він у облогу,
Бо там побачив сухопутний шлях,
Це за ХЕРСОН посіяло тривогу.
Та й там орду стираєм в пух і прах.

Рашист ступає ще й до ЗАПОРІЖЖЯ,
І топче не́люд золоті́ поля́.
Везе́ орда укра́дене там збіжжя,
Яке вроди́ла ця свята́ земля.

Не полишає ця потво́ра й СУ́МИ,
«Цілує» не́люд з зброї СУ́МСЬКИЙ край,
І звістку відправляє до дурду́ми,
Бо ті наказ відда́ли: «Спопеляй!».

Входи́ла погань з півночі в ЧЕРНІГІВ,
Все нищила на сво́єму шляху́,
Туди багато бу́ло їх набі́гів.
І далі грузне та орда́ в гріху́.

Не міг лиши́ти ворог і ЧЕРКАСИ,
Бо в нього план – всіх зни́щити-уби́ть.
Летіли скрізь ворожії фуга́си**.
Ординська мрія – все живе згуби́ть.

І за ДНІПРО мерзота ця взяла́ся,
Ракети-подарунки шлють туди,
Вже думали, що мрія їх збула́ся,
І малювали далі всі ходи́.

Не оминули не́люди й ПОЛТАВУ,
Напевно хочуть лікувальних вод.
Й звітують, що зробили сво́ю справу,
І що вдало́сь зроби́ть без перешкод.

КІРОВОГРАДСЬКУ область не минули –
Стратегія у ворога така.
Жорстокістю все людство сколихнули,
Ще й бомбардують навіть з літака.

І ВІННИЦЯ тако́ж біди зазнала,
Відчула «поцілунки» і вона.
Від них і ця красуня застогна́ла,
Та час прийде́ і ворог наш скона́.

Ну, а ЖИТОМИР він гати́в щоразу,
Там «цілував» ракетами усе,
Не змінював упи́р свого́ наказу.
Він думав, що усе тут рознесе́.

Їм полюбилось славне місто РІВНЕ,
Побачили АЕС неподалік.
Це місто за́вжди людне і чарі́вне.
Летіли подарунки і в цей бік.

Гатили і по ЛУЦЬКУ ті ординці,
Там бачили вони для се́бе ціль,
Такі вони рашистські ті злочинці,
Які несу́ть страждання, горе й біль.

Та ще й ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ став більмом на оці,
Дали́ ординці їм «вітання» знак,
Аеродром стояв у тім потоці,
У здобич так поцілився корша́к***.

Не міг минути ворог і ТЕРНОПІЛЬ,
Тому́ й туди ракети запускав,
Він думав, що із нього зро́бить по́піл,
То й так прицільно курс туди він брав.

Від бульбаші́в цілують місто ЛЕВА,
Воно ж для них – бандерівське більмо́,
Нацистське ще й коріння всьо́го древа.
Таке чудовисько потворне це шельмо́.****

Вітання слали ще й до СТАНІСЛАВА,
І в Чорний ліс в ДЕЛЯТИН загляда.
Про них росте недо́бра всюди слава.
Спільноті світовій все обрида́.

Лякати брався мо́рдор й БУКОВИНУ,
І ЗАКАРПАТТЯ трішечки лякав,
Й не визнає рашист свою́ провину –
Бандеру і нацистів він шукав.

Та ціллю залишається столиця,
До неї ворог рвався звідусіль.
Для нього – непідступна ця фортеця,
Тому́ скида́ ракети, як в коші́ль.*****

30.04.2022 р.

ВА́РҐИ* – ГУ́БИ. Діалектна галицько-подільська назва.
ФУГАСИ** – розривний снаряд.
КОРШАК*** – один з видів соколоподібніх птахів.
ШЕ́ЛЬМА**** – хитра й підступна в своїх учинках людина.
КОШІ́ЛЬ***** – те саме, що й КОШИК.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

В Маріуполі відкрили драмтеатр. Про сотні загиблих під руїнами не сказали «Танці на кістках» - саме так багато маріупольців називають відкриття драматичного театру. І в цьому випадку ця фраза має не переносне, а пряме значення. Прихильники Путіна і так званої «СВО», звичайно, вважають за краще не згадувати, що під руїнами, на яких будівельники з Санкт-Петербурга створили нову будівлю, поховано сотні цивільних.

МАРІУПОЛЬ

В вогні палає красень-Маріуполь,
Його цілує з зброї окупант,
Живильної водиці дати б ку́холь.
Погоду робить там колаборант.

Театр чудовий знищили ординці,
Ховалися жінки́ там із дітьми́,
Вони ж усі – невинні українці,
Всі – жертви сатанинської пітьми́.

Там полк «Азов» удари всі приймає,
Він береже, як може, «Азовсталь»,
Ворожії атаки відбиває,
Та ворог все там знищує, на жаль.

У схо́ванці там при́хисток шукають
Десятки сотень ді́ток й матері́в,
Рашисти бомби все на них скидають,
Виконують вказівки упирі́в.

З’єдналися з «Азовом» і морпі́хи,
Знеси́лені, та з вірою в життя,
Дода́лось їм надії та й утіхи,
Небаченої сили й відчуття.

В вогні́ палає Маріуполь-красень,
Там гинуть люди від потво́р-орди́,
Не буде їм ні про́щень, ні пробачень,
Вони лиши́ли скрізь свої́ сліди.

25.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

Зеленський призначив керівником Маріупольської міської військової адміністрації міського голову Вадима Бойченка.
Бойченко у заяві каже, що команда Маріупольської міської ради у вигнанні вже довела, що навіть окупована громада може бути сильною та ефективною.

https://t.me/Ukraineaboveallelse