Командири не повинні боятися доповідати про втрату позицій на передовій, — Зеленський

Головне — зберігти життя людей, заявив президент України.

Зберіг особовий склад — молодець. Тому що є особовий склад, ти потім вирішиш, як і відновиш становище, але якщо особового складу немає — це інша справа.

❗️ Перевернутий бус ТЦК в Одесі: військові закликали діяти жорстко.
Командир БпЛА «Люфтваффе» запропонував удар дронами з подальшим накриттям РСЗВ і допомогу правоохоронцям проти «7-го кілометра».
Командир медслужби «ДаВінчі» Аліна Михайлова закликала ТЦК відкривати вогонь по тим, хто чинить опір.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

#Сучасні_Герої

ДА ВІНЧІ - ПЕРШИЙ ДОБРОВОЛЕЦЬ, УДОСТОЄНИЙ НАЙВИЩОГО ЗВАННЯ

Дмитро Коцюбайло народився 1 листопада 1995 року в селі Задністрянське Бурштинської громади на Івано-Франківщині. Упродовж трьох років навчався на художника. Через любов до мистецтва Дмитро і вирішив узяти позивний Да Вінчі. До речі, прадід Дмитра воював у складі УПА.

Воювати Дмитро пішов одразу після Революції Гідності у 2014, пройшовши Майдан. Да Вінчі командував 1 окремою штурмовою ротою ДУК «Правий сектор». Отримав тажке поранення уламком від танкового снаряда в Пісках на Донеччині. Після трьох місяців реабілітації повернувся на фронт. Брав участь у визволенні Карлівки, селища Піски, Авдіївки, а також у боях під Степанівкою, Савур-Могилою, Старогнатівкою.

30 листопада 2021 року Дмитрові Коцюбайлу присвоїли звання Герой України за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. Фактично він був першим добровольцем, удостоєним цього високого звання прижиттєво. А 2022 року Дмитро був включений до рейтингу «30 до 30: обличчя майбутнього» від «Forbes».

З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну Дмитро Коцюбайло - командир спецпідрозділу «Вовки Да Вінчі» 67 окремої механізованої бригади ЗСУ. Загинув 7 березня 2023 року в бою за Бахмут.

З відривного календаря "Український народний календар" за 3 листопада.
-----------

#Сучасні_Герої

ДА ВІНЧІ - ПЕРШИЙ ДОБРОВОЛЕЦЬ, УДОСТОЄНИЙ НАЙВИЩОГО ЗВАННЯ

Дмитро Коцюбайло народився 1 листопада 1995 року в селі Задністрянське Бурштинської громади на Івано-Франківщині. Упродовж трьох років навчався на художника. Через любов до мистецтва Дмитро і вирішив узяти позивний Да Вінчі. До речі, прадід Дмитра воював у складі УПА.

Воювати Дмитро пішов одразу після Революції Гідності у 2014, пройшовши Майдан. Да Вінчі командував 1 окремою штурмовою ротою ДУК «Правий сектор». Отримав тажке поранення уламком від танкового снаряда в Пісках на Донеччині. Після трьох місяців реабілітації повернувся на фронт. Брав участь у визволенні Карлівки, селища Піски, Авдіївки, а також у боях під Степанівкою, Савур-Могилою, Старогнатівкою.

30 листопада 2021 року Дмитрові Коцюбайлу присвоїли звання Герой України за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. Фактично він був першим добровольцем, удостоєним цього високого звання прижиттєво. А 2022 року Дмитро був включений до рейтингу «30 до 30: обличчя майбутнього» від «Forbes».

З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну Дмитро Коцюбайло - командир спецпідрозділу «Вовки Да Вінчі» 67 окремої механізованої бригади ЗСУ. Загинув 7 березня 2023 року в бою за Бахмут.

З відривного календаря "Український народний календар" за 3 листопада.
-----------

❗️Вчора під час комбінованих ударів по Дніпропетровщині загинули військові ЗСУ
Наразі триває перевірка щодо виконання вимог про заборону проведення нарад і зборів на відкритій місцевості під час тривог, а також розміщення у непризначених для цього місцях.
😢Загинуло 4 людей, серед них хлопці 11 та 14 років: наслідки атаки рф по селу на Дніпропетровщині.
➖➖➖➖➖➖➖➖➖
🟡🤓 Немає слів, одні емоції…
Попри заборони та порушивши накази, директиви, бойові розпорядження Генерального штабу, деякі йобн&ті командири середньої ланки вкотре прийняли рішення організувати шикування особового складу для вручення нагород в місці, куди кацапський Іскандер долітає менш, ніж за 2 хвилини після пуску.
Як результат маємо два ракетні удари та приліт Шахеда і втрати серед військових та цивільних, включно з малолітніми дітьми.
Що ще повинно трапитись, щоб деякі недолугі військові особи зрозуміли, що масове скупчення людей = смерть внаслідок прильоту ракети?
І ще… Це ж яким недалекоглядним кретином потрібно бути, щоб у загальній групі підрозділу в месенджер за добу до шикування писати точні координати місця шикування, час та кількість людей, які залучаються🤦‍♂️

https://t.me/Ukraineaboveallelse

– Ситуація була передбачена і треба було готувати місто до оборони, — коментує бої у Покровську на YouTube у Борислава Берези Serhii Kryvonos. — Давайте згадаємо, як потужно у місті саджали квіти в минулому році.
Генерал каже: зараз у Покровську ідуть доволі серйозні бої. Чи втратимо ми місто? Все залежить не тільки від наступальних спроможностей росіянців, але й від того, наскільки ми зможемо організувати міські бої.
Якщо росіянці обріжуть логістику до Покровська, то слід буде приймати непопулярне рішення про вихід наших бійців. Ми можемо воювати лише доти, доки здатні забезпечувати наших оборонців зброєю, боєприпасами, дронами, їжею та водою.
Далі короткий огляд розмови із скріпочками, пунктами та цитатами.
📎 1. Чому орки шастають у нашому тилі? Одна із причин — низька взаємодія між підрозділами.
«Якщо у сусіда певна проблема і ти своєчасно не отримуєш від нього інформацію, то просто в тил заходять підрозділи ворога, і таких ситуацій більше ніж достатньо», — сказав Сергій Кривонос.
Друга причина — це не вся правда про ситуацію на полі бою. Перед тим, як інформація потрапить до командира бригади, вона проходить шлях із кількох ланок, починаючи від взводного. У процесі інформація може викривитися, або хтось із командирів скаже напівправду. Сергій Кривонос каже, командири недоговорюють, бо часто-густо не отримують допомоги. Мовляв: твоя проблема — ти її сам і вирішуй.
На думку Сергія Кривоноса, ефективну взаємодію між підрозділами вдалося побудувати генералові Наєву. У разі потреби він навіть відправляв офіцерів зі штабу, які допомагали командирам нижчих ланок.
📎 2. Влада призначає людей не за рівнем фаховості, а за політичною приналежністю. Для прикладу: вона не застосовує хист генералів, які працювали з Залужним. Водночас зелені ставить в областях на високі посади абсолютно некомпетентних людей. Чому? Бо вони пов’язані зі «слугами» ЗЕ. Окрім іншого, ці особи не бажають брати до себе професіоналів у радники.
«Влада не хоче визнавати власні помилки, не хоче зізнаватися в власному дилетантстві. Тому і не запрошують людей, які б могли просто допомогти, бо на фоні того ж самого Забродського або Наєва будь-який керівник області, тої ж Харківської чи Сумської, виглядатиме як школярик на фоні професора».
📎 3. Куп’янськ — потужний залізничний вузол. На випадок, якщо його захоплять росіяни, місто покращить ворожу логістику. Тоді орки вибудують рокадну дорогу за лінією Куп’янськ — Лиман — Бахмут — Покровськ. Цей шлях дозволить їм перекидати на потрібні ділянки фронту техніку, боєприпаси й людей.
Зараз орки не ведуть бої на території залізничної станції — вони її бережуть для себе. А тому вони обійшли місто з іншої сторони.
«Сподіваюсь, наші інженери підготували необхідну кількість вибухівки для виведення цього залізничного вузла з ладу, в разі загрози його захоплення», — сказав Сергій Кривонос.
📎 4. Зеленський — це вибір шлунку, а не голови. Ми самі обрали того, хто нам навішав локшини на вуха, і повірили в незрозуміле, зелене майбутнє, яке виявилося зовсім не світлим, а абсолютно нещасним.
«У своїй більшості українці ще не дозріли як нація», — констатував Сергій Кривонос.
📎 5. Зеленському вигідно мати Єрмака у завгоспах. Бо він зробив так, що Зеленський почувається єдиним актором на сцені.
«Всі йому і всередині країни, і ззовні. А те, що там десь хтось втрачає людське життя, для них не проблема. Бо це не їхні діти, не їхні близькі і не їхня земля», — пояснив генерал. На його думку, український паспорт — це ще не ознака наявності української свідомості.
📎 6. Про дозвіл виїзду з України хлопцям віком 18–22 роки. За даними The Telegraph, після пом’якшення обмежень перетину кордону з України тільки за два місяці виїхали майже 100 000 молодих чоловіків.
«З моєї точки зору, питання боротьби за виживання нації полягає, в тому числі, і в боротьбі за тих людей, які її продовжуватимуть. І коли випускають молодь, значить комусь вигідно розвалити країну зсередини», — пояснив генерал.
P.S. Для кого мало інформації — можна подивитися відео на YouTube у Борислава Берези.

Військовий "Кат" розкритикував певні заходи мобілізаціїІз 100 людей, на яких наділи кайданки, приволокли в ТЦК і зробили ВЛК за 5 хвилин, воювати будуть максимум 10. Інші або біжать, або не виконують накази, вживають наркотики чи алкоголь. Четвертий рік війни, ми досі ганяємось за людьми на вулицях. Не будуть вони ніколи виконувати завдання. Нахіба вони мені в підрозділі? — командир окремої роти 91 окремої охтирської бригади підтримки Федір Кіселар на псевдо «Кат»
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Командир Сил безпілотних систем Роберт "Мадяр" Бровді повідомив, що Сили оборони готують удари по Росії, які призведуть до блекауту.
Він додав, що невпинно російський бензин стає дефіцитною рідиною, а газ та нафта –швидкозгорілими.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

🕯 Легендарний “Да Вінчі” міг би сьогодні святкувати 30-річчя

Дмитро Коцюбайло — Герой України, який у 18 років пішов добровольцем на фронт. Пройшов шлях від майданівця до командира штурмової роти “Вовки Да Вінчі” — одного з найвідоміших підрозділів.

⚔️ У 21 рік став наймолодшим командиром роти, пережив важке поранення, але повернувся на передову. Саме він став першим добровольцем, що прижиттєво отримав звання Героя України.

🦅 Його побратими встановили рекорд — створили найбільший в Україні тризуб із 122 гільз. А сам “Да Вінчі” був нащадком воїна УПА — боротьба текла в його крові.

🕯 Дмитро загинув у березні 2023 року під Бахмутом. У Києві йому встановили монумент — за спиною три вовки, символ його роти.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

🟥🇦🇿31 жовтня 1943 року у с. Точевики Острозького району на Рівненщині відбувся бій азербайджанського загону Української повстанської армії з нацистами.

«…Уранці в село Точівк(а)… приїхала сотня німців, щоб своїм диким звичаєм погуляти, – йдеться про ці події в підпільній газеті «Вісті Української Інформаційної Служби» від 1 квітня 1944 р. – Заки повідомлено наші відділи, німці встигли вже гаразд погуляти, й пограбивши населення, від’їхали. Однак незабаром забаглося їм знов погуляти в тому ж селі. На цей час приїхав сам ляндвірт з сотнею добре одягнених та узброєних молодих летунів. Але тут їм не пощастило. Не вспіли ще як слід «розгосподарюватись» біля селянського добра, як наша чота і дві азербайджанців вдарили на них і змусили їх до втечі.

Хоробрі азербайджанці, бачучи перед собою зненавидженого ворога, з великим завзяттям ішли до бою і своїм геройством додавали охоти деяким нашим молодим бійцям, які вперше були в бою.

Дорого коштувала та прогулянка: 50 лягло трупом, кільканадцять було поранених, а двадцять німецьких «героїв» врятувалось втечею. Попав тут і ляндвірт. Населення радісно витало повстанські відділи, радіючи дружніми відносинами та спільною боротьбою азербайджанських та українських відділів проти німецького загарбника».

Із УПА загинуло четверо азербайджанців і один українець. Загиблих поховали в Точевиках, кавказців ховали за мусульманським обрядом, без трун.

Напередодні бою цей загін азербайджанців перейшов до УПА. Це були бійці 805-го батальйону Азербайджанського легіону, який воював у складі німецької армії на Північному Кавказі. Звідти батальйон передислокували спочатку у Польщу, а потім – на Західноукраїнські землі.

На Волині з азербайджанськими легіонерами провели переговори повстанці з боївки УПА Здолбунівського району під командуванням Бойка – Чорноти. Бандерівці переконували перейти до них й боротися проти нацистів. Першим ініціатором втечі легіонерів від німців був офіцер 805-го батальйону на прізвисько Чавлі.

Про долучення азербайджанських легіонерів до УПА повідомляла навіть американська розвідка. Про це йшлося у звіті про азербайджанські військові формування Департаменту військової розвідки США, складений вже після війни. У ньому зазначалося, що у 1943 році на бік українських національних партизан з Азербайджанського легіону перейшли: один командир роти з чотирма офіцерами і 70-ма добровольцями й один командир роти з двома пропагандистами і 95-ма добровольцями.