• ⚽️ ФК «Карпати» переобрав капітана після мовного скандалу.

    7 лютого львівські «Карпати» проводили матч проти шведського ГАІС. У пряму трансляцію потрапив момент, як Денис Мірошніченко виголошує промову перед командою російською.

    Після того, як це помітили медіа, у ФК оголосили, що «Карпати» переоберуть капітана. 8 лютого стало відомо, що новим капітаном обрали Владислава Бабогла
    ⚽️ ФК «Карпати» переобрав капітана після мовного скандалу. 7 лютого львівські «Карпати» проводили матч проти шведського ГАІС. У пряму трансляцію потрапив момент, як Денис Мірошніченко виголошує промову перед командою російською. Після того, як це помітили медіа, у ФК оголосили, що «Карпати» переоберуть капітана. 8 лютого стало відомо, що новим капітаном обрали Владислава Бабогла
    143переглядів 0Відтворень
  • КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ФЕДЕРАЦІЯ ЛИЖНОГО СПОРТУ
    На передодні виїзду в Карпати на навчально-тренувальний збір по підготовці до Чемпіонату України з лижних гонок серед юнаків та дівчат, 24 січня відбулось сумісне контрольне тренування відділень лижних гонок КОСФК і ДЮСШ міста Бровари. Спочатку на трасі працювали старші, більш досвідчені учасники, серед яких були чемпіони та призери чемпіонатів України. Далі на трасу вийшли молодші учасники, для деяких це був перший досвід стартів на лижах.
    В цей день все сприяло гарному настрою - багато снігу, легкий морозець, яскраве сонечко, якісна лижна траса, підтримка друзів!
    #Броварська_міська_рада #ДЮСШ_управління_освіти_і_науки_БМР #Управління_освіти_і_науки_БМР #Броварська_громaда #Brovarysport #Бровари @brovarysport
    КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ФЕДЕРАЦІЯ ЛИЖНОГО СПОРТУ На передодні виїзду в Карпати на навчально-тренувальний збір по підготовці до Чемпіонату України з лижних гонок серед юнаків та дівчат, 24 січня відбулось сумісне контрольне тренування відділень лижних гонок КОСФК і ДЮСШ міста Бровари. Спочатку на трасі працювали старші, більш досвідчені учасники, серед яких були чемпіони та призери чемпіонатів України. Далі на трасу вийшли молодші учасники, для деяких це був перший досвід стартів на лижах. В цей день все сприяло гарному настрою - багато снігу, легкий морозець, яскраве сонечко, якісна лижна траса, підтримка друзів! #Броварська_міська_рада #ДЮСШ_управління_освіти_і_науки_БМР #Управління_освіти_і_науки_БМР #Броварська_громaда #Brovarysport #Бровари @brovarysport
    314переглядів
  • Зимові Карпати... Художниця Ольга Кваша (Львів)❄❄❄
    Зимові Карпати... Художниця Ольга Кваша (Львів)❄❄❄
    Like
    1
    62переглядів
  • ОСОБЛИВЕ ВІТАННЯ СЛАВЕТНОМУ КОБЗАРЕВІ

    «Вітають» Шевченка в столиці й Одесі,
    «Вітання» р@schиsти усюди в нас шлють.
    Для них Україна, як квітка на плесі…
    Такий собі вбивчий пускають «салют».

    «Вітають сердечно» вони й в Станіславі,
    І Харків, й Херсон не минув сатана,
    Полеглі спочинуть навіки во славі,
    Розплату ординці відчують сповна.

    «Вітають» пророка у древньому Львові,
    «Цілують» ракетами мирних людей,
    Ніяк не нап'ються потвори ті крові…
    Щодень додається калік і смертей.

    «Вітають» вони Кобзаря на Чернечій…
    Вітання гучні шле Шевченку орда,
    Та й гнізда з-за них в нас пустіють лелечі…
    Велике в нас горе, велика біда.

    «Вітають» поета по всій Україні,
    Від болю реве сивий красень Дніпро,
    Та нарід на впав пред врагом на коліні,
    Хоч ріками ллється із тіл наших кров.

    «Вітають» убивці вкраїнського сина,
    Який все писав, як у воду дививсь,
    В жалобі велика вкраїнська родина,
    Сльозами і кров'ю наш нарід умивсь.

    «Вітають» Тараса, убивчо вітають,
    Здригають Карпати й Чернеча гора,
    А сльози повори усі позбирають
    І Божого суду настане пора.

    09.03.2023 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 р.
    ID: 976530
    ОСОБЛИВЕ ВІТАННЯ СЛАВЕТНОМУ КОБЗАРЕВІ «Вітають» Шевченка в столиці й Одесі, «Вітання» р@schиsти усюди в нас шлють. Для них Україна, як квітка на плесі… Такий собі вбивчий пускають «салют». «Вітають сердечно» вони й в Станіславі, І Харків, й Херсон не минув сатана, Полеглі спочинуть навіки во славі, Розплату ординці відчують сповна. «Вітають» пророка у древньому Львові, «Цілують» ракетами мирних людей, Ніяк не нап'ються потвори ті крові… Щодень додається калік і смертей. «Вітають» вони Кобзаря на Чернечій… Вітання гучні шле Шевченку орда, Та й гнізда з-за них в нас пустіють лелечі… Велике в нас горе, велика біда. «Вітають» поета по всій Україні, Від болю реве сивий красень Дніпро, Та нарід на впав пред врагом на коліні, Хоч ріками ллється із тіл наших кров. «Вітають» убивці вкраїнського сина, Який все писав, як у воду дививсь, В жалобі велика вкраїнська родина, Сльозами і кров'ю наш нарід умивсь. «Вітають» Тараса, убивчо вітають, Здригають Карпати й Чернеча гора, А сльози повори усі позбирають І Божого суду настане пора. 09.03.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 р. ID: 976530
    143переглядів
  • #історія #культура
    Трембіта: голос гір, що пережив імперії.
    Мало що так промовляє про душу народу, як його музичні інструменти. І коли мова заходить про українські Карпати, то першим на згадку спадає не бандура, не сопілка, а її величність – трембіта. Цей найдовший духовий інструмент у світі, що сягає до чотирьох метрів завдовжки, є не просто артефактом минулого. Це живий свідок історії, що зберігає у своєму глибокому тембрі відлуння століть, не підвладних жодним імперським амбіціям.

    Історія трембіти – це історія гір. Вона народилася з потреби. Коли мобільні телефони були лише фантазією Жюля Верна, а пошта долала перевали тижнями, трембіта була головним комунікатором горян. Це не був інструмент для салонних концертів чи придворних забав. Її могутній голос розносився на десятки кілометрів, сповіщаючи про народження та смерть, про весілля та небезпеку, про вихід овець на полонину та повернення худоби додому. Вона була голосом пастухів, що збирали свої стада, і голосом ватагів, що попереджали про набіг чужинців.

    Уявіть собі: густий туман повзе по схилах, а звідкись, прорізаючи цю молочну завісу, долинає низький, протяжний звук. Він несе інформацію, він кличе, він заспокоює. Це не просто музика – це код, що передається від серця до серця через кілометри дикої природи. Кожна мелодія, кожен вібрато мав своє значення, зрозуміле лише тим, хто жив у цій суворій, але мальовничій реальності.

    Трембіта – це також майстерність. Виготовлення такого інструмента – це ціла наука, що передається з покоління в покоління. Стовбур смерічки, розщеплений навпіл, ретельно вичищений, висушений, а потім знову скріплений березовою корою. Це не просто дерево, це живий організм, що дихає разом із музикантом, відгукується на найменший подих. І кожен, хто хоч раз чув трембіту наживо, знає: її звук – це не просто вібрація повітря, це вібрація самої землі, самого серця Карпат.

    У часи, коли кордони перекроювалися як забагнеться королівським дворам та кремлівським диктаторам, трембіта залишалася незмінною. Вона пережила Австро-Угорщину, Польську Республіку, радянський союз і досі є символом незламності духу. Вона нагадує, що є речі, які неможливо знищити указами чи танками: глибоке коріння культури, зв'язок людини з природою та потужний, непереможний голос свободи.
    Сьогодні трембіта не лише лунає на фестивалях та у фольклорних ансамблях. Вона стала джерелом натхнення для сучасних музикантів, які намагаються інтегрувати її архаїчний, але такий потужний звук у нові жанри. Це доказ того, що справжнє мистецтво не має терміну придатності. Воно лише змінює форми, але його сутність залишається незмінною – бути мостом між минулим і майбутнім, між людиною та вічністю.
    #історія #культура Трембіта: голос гір, що пережив імперії. Мало що так промовляє про душу народу, як його музичні інструменти. І коли мова заходить про українські Карпати, то першим на згадку спадає не бандура, не сопілка, а її величність – трембіта. Цей найдовший духовий інструмент у світі, що сягає до чотирьох метрів завдовжки, є не просто артефактом минулого. Це живий свідок історії, що зберігає у своєму глибокому тембрі відлуння століть, не підвладних жодним імперським амбіціям. Історія трембіти – це історія гір. Вона народилася з потреби. Коли мобільні телефони були лише фантазією Жюля Верна, а пошта долала перевали тижнями, трембіта була головним комунікатором горян. Це не був інструмент для салонних концертів чи придворних забав. Її могутній голос розносився на десятки кілометрів, сповіщаючи про народження та смерть, про весілля та небезпеку, про вихід овець на полонину та повернення худоби додому. Вона була голосом пастухів, що збирали свої стада, і голосом ватагів, що попереджали про набіг чужинців. Уявіть собі: густий туман повзе по схилах, а звідкись, прорізаючи цю молочну завісу, долинає низький, протяжний звук. Він несе інформацію, він кличе, він заспокоює. Це не просто музика – це код, що передається від серця до серця через кілометри дикої природи. Кожна мелодія, кожен вібрато мав своє значення, зрозуміле лише тим, хто жив у цій суворій, але мальовничій реальності. Трембіта – це також майстерність. Виготовлення такого інструмента – це ціла наука, що передається з покоління в покоління. Стовбур смерічки, розщеплений навпіл, ретельно вичищений, висушений, а потім знову скріплений березовою корою. Це не просто дерево, це живий організм, що дихає разом із музикантом, відгукується на найменший подих. І кожен, хто хоч раз чув трембіту наживо, знає: її звук – це не просто вібрація повітря, це вібрація самої землі, самого серця Карпат. У часи, коли кордони перекроювалися як забагнеться королівським дворам та кремлівським диктаторам, трембіта залишалася незмінною. Вона пережила Австро-Угорщину, Польську Республіку, радянський союз і досі є символом незламності духу. Вона нагадує, що є речі, які неможливо знищити указами чи танками: глибоке коріння культури, зв'язок людини з природою та потужний, непереможний голос свободи. Сьогодні трембіта не лише лунає на фестивалях та у фольклорних ансамблях. Вона стала джерелом натхнення для сучасних музикантів, які намагаються інтегрувати її архаїчний, але такий потужний звук у нові жанри. Це доказ того, що справжнє мистецтво не має терміну придатності. Воно лише змінює форми, але його сутність залишається незмінною – бути мостом між минулим і майбутнім, між людиною та вічністю.
    Love
    1
    629переглядів 1 Поширень
  • Митці України... 💙💛Вадим Одайник. «Зима в Карпатах», 1972❄🎨

    Вадим Іванович ОДАЙНИК (29 липня 1925, Одеса - 21 грудня 1984, Київ) – відомий український живописець. Народний художник України (1978).
    Художник багато працював у Карпатах – крилатою стала його фраза: «Дружина - моя перша любов, а Карпати - друга».
    Митці України... 💙💛Вадим Одайник. «Зима в Карпатах», 1972❄🎨 Вадим Іванович ОДАЙНИК (29 липня 1925, Одеса - 21 грудня 1984, Київ) – відомий український живописець. Народний художник України (1978). Художник багато працював у Карпатах – крилатою стала його фраза: «Дружина - моя перша любов, а Карпати - друга».
    160переглядів
  • А так можна було? УБД землі немає, а всяким промосковським підорасам знаходять, та ще й на полонині Боржава, — ЕП.
    ➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖
    🏔 Карпати по знижці: оточення нардепа ОПЗЖ Льовочкіна отримало землю на Закарпатті за символічною ціною.
    АРМА продала оточенню колишнього очільника АП часів Януковича 460 га на полонині Боржава за 89,5 млн грн - це близько 2 тис. грн за сотку.
    У листопаді 2024 року в Агентстві розраховували отримати за ці землі понад 1 млрд грн.
    Офіційними власниками ділянок стали чоловік сестри Льовочкіна Андрій Вінграновський та його бізнес-партнер Ігор Власюк.
    У серпні 2025 року Bihus повідомляв, що Льовочкін планує будівництво гірськолижного курорту «Боржава».
    Схоже для проросійських політиків відкривається нова сторінка історії, які перечекали війну, зберегли впливи, гроші й тепер знову готуються до реваншу.
    Шуфрич у нас отримує шанси вийти із СІЗО, Льовочкін спокійно будує бізнес на українській землі, маючи можливості примножити свій капітал.
    🔴Бо важливо розуміти: ці 460 гектарів — не просто якісь там "хащі" в горах. Йдеться про унікальну полонину на Закарпатті, територію з колосальним туристичним потенціалом.
    І держава могла б самостійно розвивати тут курортний комплекс, створювати робочі місця, наповнювати бюджети й у перспективі отримувати сотні мільйонів гривень доходу.
    Натомість той капітал, отриманий у майбутньому Льовочкіном, може згодом запрацювати на проросійські проєкти.
    І питання лише просте: що ще слід очікувати від цієї системи, яка дозволяє таким діячам не просто залишатися в грі, а й створювати їм умови для поступового повернення на найвищі щаблі влади в Україні?

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    А так можна було? УБД землі немає, а всяким промосковським підорасам знаходять, та ще й на полонині Боржава, — ЕП. ➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖ 🏔 Карпати по знижці: оточення нардепа ОПЗЖ Льовочкіна отримало землю на Закарпатті за символічною ціною. АРМА продала оточенню колишнього очільника АП часів Януковича 460 га на полонині Боржава за 89,5 млн грн - це близько 2 тис. грн за сотку. У листопаді 2024 року в Агентстві розраховували отримати за ці землі понад 1 млрд грн. Офіційними власниками ділянок стали чоловік сестри Льовочкіна Андрій Вінграновський та його бізнес-партнер Ігор Власюк. У серпні 2025 року Bihus повідомляв, що Льовочкін планує будівництво гірськолижного курорту «Боржава». Схоже для проросійських політиків відкривається нова сторінка історії, які перечекали війну, зберегли впливи, гроші й тепер знову готуються до реваншу. Шуфрич у нас отримує шанси вийти із СІЗО, Льовочкін спокійно будує бізнес на українській землі, маючи можливості примножити свій капітал. 🔴Бо важливо розуміти: ці 460 гектарів — не просто якісь там "хащі" в горах. Йдеться про унікальну полонину на Закарпатті, територію з колосальним туристичним потенціалом. І держава могла б самостійно розвивати тут курортний комплекс, створювати робочі місця, наповнювати бюджети й у перспективі отримувати сотні мільйонів гривень доходу. Натомість той капітал, отриманий у майбутньому Льовочкіном, може згодом запрацювати на проросійські проєкти. І питання лише просте: що ще слід очікувати від цієї системи, яка дозволяє таким діячам не просто залишатися в грі, а й створювати їм умови для поступового повернення на найвищі щаблі влади в Україні? https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Angry
    1
    359переглядів
  • ГОСПОДЬ СТВОРИВ, ТА ІРОД ЗНИЩИВ

    Госпо́дь створив і світ й красу,
    Щоб ми могли життю радіти,
    Ще й дав нам Божую росу́,
    Яка вмивала трави й квіти.

    Для нас і землю він обрав,
    На ній постала Україна,
    Госпо́дь її поцілував
    І зазвучала солов’їна.

    Джере́ла й рі́ки нам відкрив,
    І освятив Бог тії во́ди.
    Всевишній все для нас творив,
    Ще й дав усі дари́ природи.

    Над нами небо простягнув,
    На ньому зо́рі густо всіяв,
    Та й промінь сонця протягнув
    І вітерцем на нас повіяв.

    Нам хліб Госпо́дь подарував,
    Обси́пав ним усе колосся,
    І повен колос Бог вгинав.
    Для нас багатство це знайшло.

    Ще й соняхи нам посадив,
    Які, мов сонечка світили.
    І льон, як небо, простелив,
    Аби у злиднях ми не жи́ли.

    Ще й чорноземи вдарував,
    Зробив родючою землицю,
    На врожаї́ благословляв.
    З Вкраїни Бог робив світлицю.

    Нам насадив Госпо́дь лісів
    І звів красивії Карпати,
    Рукою над усім провів,
    Щоб нам в достатку проживати.

    Госпо́дь творив усе для нас,
    Щоб ми в красі тій потопали,
    Наси́пав нам усіх прикрас,
    Щоб ми, як квіти, розцвітали.

    Але в одну лютневу ніч
    Орда на землю цю ступила,
    Й по всій країні навсібіч
    Свої́ ракети запустила.

    І стали нищити усе,
    Почало все в вогні палати.
    Ординець горе скрізь несе.
    Що ще від не́людів чекати?

    Горить родючая земля,
    її всівають скрізь снаряди –
    Такі розваги москаля,
    Ще й мріють вбивці про паради.

    А землю змочує вже кров
    Й тече вона давно рікою.
    Рашист-убивця увійшов
    І горе нам приніс з собою.

    Вже стогне ненька і рида,
    І те́рпить звірства, біль і му́ки,
    В молитві ру́ки все склада,
    І серце рветься від розпуки.

    Її гаптують вороги,
    Гаптують кров’ю скрізь невинну,
    Накинуть хочуть ланцюги –
    Так гноблять не́люди гостинну.

    Ще й сіють міни на полях,
    Де у ріллю лягало збіжжя.
    Де був роздольний рідний шлях –
    Постало всюди бездоріжжя.

    Ридає ненька у вогні,
    Бо в пеклі рідна опинилась,
    Попала в ру́ки сатані,
    Але катам цим не вклонилась.

    Сади квітучі щовесни
    Колись ми бачили усюди,
    Тепер про них у нас лиш сни,
    Слізьми́ вмиваються в нас люди.

    Хрущі в садочках не гудуть,
    Їх через постріли не чути,
    Не можна цьо́го і збагну́ть
    Чому́ так з нами мало бути.

    Але Госпо́дь відро́дить все,
    Війну проже́не з сатаною,
    Нам ПЕРЕМОГУ принесе́,
    За неї всі життя – ціною.

    05.05.2022 р.

    © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
    ID: 947086
    ГОСПОДЬ СТВОРИВ, ТА ІРОД ЗНИЩИВ Госпо́дь створив і світ й красу, Щоб ми могли життю радіти, Ще й дав нам Божую росу́, Яка вмивала трави й квіти. Для нас і землю він обрав, На ній постала Україна, Госпо́дь її поцілував І зазвучала солов’їна. Джере́ла й рі́ки нам відкрив, І освятив Бог тії во́ди. Всевишній все для нас творив, Ще й дав усі дари́ природи. Над нами небо простягнув, На ньому зо́рі густо всіяв, Та й промінь сонця протягнув І вітерцем на нас повіяв. Нам хліб Госпо́дь подарував, Обси́пав ним усе колосся, І повен колос Бог вгинав. Для нас багатство це знайшло. Ще й соняхи нам посадив, Які, мов сонечка світили. І льон, як небо, простелив, Аби у злиднях ми не жи́ли. Ще й чорноземи вдарував, Зробив родючою землицю, На врожаї́ благословляв. З Вкраїни Бог робив світлицю. Нам насадив Госпо́дь лісів І звів красивії Карпати, Рукою над усім провів, Щоб нам в достатку проживати. Госпо́дь творив усе для нас, Щоб ми в красі тій потопали, Наси́пав нам усіх прикрас, Щоб ми, як квіти, розцвітали. Але в одну лютневу ніч Орда на землю цю ступила, Й по всій країні навсібіч Свої́ ракети запустила. І стали нищити усе, Почало все в вогні палати. Ординець горе скрізь несе. Що ще від не́людів чекати? Горить родючая земля, її всівають скрізь снаряди – Такі розваги москаля, Ще й мріють вбивці про паради. А землю змочує вже кров Й тече вона давно рікою. Рашист-убивця увійшов І горе нам приніс з собою. Вже стогне ненька і рида, І те́рпить звірства, біль і му́ки, В молитві ру́ки все склада, І серце рветься від розпуки. Її гаптують вороги, Гаптують кров’ю скрізь невинну, Накинуть хочуть ланцюги – Так гноблять не́люди гостинну. Ще й сіють міни на полях, Де у ріллю лягало збіжжя. Де був роздольний рідний шлях – Постало всюди бездоріжжя. Ридає ненька у вогні, Бо в пеклі рідна опинилась, Попала в ру́ки сатані, Але катам цим не вклонилась. Сади квітучі щовесни Колись ми бачили усюди, Тепер про них у нас лиш сни, Слізьми́ вмиваються в нас люди. Хрущі в садочках не гудуть, Їх через постріли не чути, Не можна цьо́го і збагну́ть Чому́ так з нами мало бути. Але Госпо́дь відро́дить все, Війну проже́не з сатаною, Нам ПЕРЕМОГУ принесе́, За неї всі життя – ціною. 05.05.2022 р. © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022 ID: 947086
    462переглядів
  • «Слабо уявляю себе в цивільному житті»: історія операторки дронів Ади Саксман. Ада обожнює металфестивалі, екстремальні види спорту, походи в Карпати, веломандрівки, джампінг.
    #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport
    https://brovaryregion.in.ua/?p=46832
    «Слабо уявляю себе в цивільному житті»: історія операторки дронів Ади Саксман. Ада обожнює металфестивалі, екстремальні види спорту, походи в Карпати, веломандрівки, джампінг. #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport https://brovaryregion.in.ua/?p=46832
    BROVARYREGION.IN.UA
    «Слабо уявляю себе в цивільному житті»: історія операторки дронів Ади Саксман
    Анастасія Саксман на позивний «Ада» служить у 411 полку «Яструби». Після підриву на міні вона втратила ногу, а за іншу – борються лікарі. Військова проходить лікування і реабілітацію в Superhumans, готується до нових операцій і хоче знову бути корисною на фронті. У день народження Ада завітала на ін
    344переглядів 1 Поширень
  • Уперше ставши за верстат у 7 років, пані Вікторія присвятила ткацькому мистецтву усе своє життя — створила безліч кількість килимів, картин, доріжок і тайстр, які стали надбанням родинного музею на Буковині, яким дбайливо опікується уся родина. Аудіосупровід створено за допомогою штучного інтелекту. У відео використані матеріали: Суспільне. Чернівці, УкрЮтюбПроєкт. «Чернівці, Карпати, Дністер — що тут виробляють? | Крафтові Мандри», Буковинський центр культури і мистецтва.
    Уперше ставши за верстат у 7 років, пані Вікторія присвятила ткацькому мистецтву усе своє життя — створила безліч кількість килимів, картин, доріжок і тайстр, які стали надбанням родинного музею на Буковині, яким дбайливо опікується уся родина. Аудіосупровід створено за допомогою штучного інтелекту. У відео використані матеріали: Суспільне. Чернівці, УкрЮтюбПроєкт. «Чернівці, Карпати, Дністер — що тут виробляють? | Крафтові Мандри», Буковинський центр культури і мистецтва.
    408переглядів 1Відтворень
Більше результатів