#поезія
Ми?
Магістралями літніми, стиглими
Мчу окрилена, кава "to go".
Вітер теплий роздмухує ризики,
Що не встигну до тебе в полон.
На кордонах, на відстані дотиків
Ми не маємо часу та сил.
Залиши щось про мене в рукописах
Серед променів сонця та хвиль,
Що бурхливо на берег з-за обрію
Нам виносять обійми до ніг.
Я лечу, пломенію, закохуюсь,
Хоч не буде ніякого "ми".
І не буде вина надвечір'ями,
Шоколаду гіркого на двох.
Інший вимір. Ми пізно зустрілися.
Ми живемо, на жаль, лише в борг.
Почуття - у клубочки меланжеві,
На емоціях - марення шви.
Кава, сонце, ми все передбачили...
Хоч немає ніякого "ми"?

02.07.2023
Олеся Репа

#поезія
Красуня леді в сукні золотій,
Крокує тихо й впевнено у часі.
Та кожен бачить щось своє у ній,
Байдужий чи закоханий наразі.
Осінню пору люблять не усі,
Хтось бачить сірість й непогоду
Хтось розмаїття листяні,
Яскраву неповторну вроду.
У осені свої принади є
Тепленькі светри, чай з лимоном.
Шарлотка ароматом віддає
Відвари трав та кава з кардамоном.
Та хоч повітря вже холодне й бунтівне,
Та сонце зігріває ще обличчя.
Ми вгору підкидаємо те листя золоте,
Лиш цінностей зростають протиріччя.
Яскрава леді в сукні золотій,
Крокує тихо й впевнено у часі.
Та демонструє танець у красі своїй,
Кружляє так зворушливо у вальсі.

Тетяна Хандрусь

Хай ця смачна кава збадьорить і покращить настрій з самого ранку і до пізньої нічки! Чудового дня!

#поезія #проза
Легко писати злі вірші —
так багато відтінків у негативу.
Так безмежно простору
для вигадливої творчості
й витончених образ.
А ти напиши щось
добре і позитивне —
скажуть: «попса».
Любов нецікава
у своїй потужній
одноманітності.

Але тільки любов,
тільки любов врятує...

Тільки любов стане ковчегом,
який триматиметься на плаву
навіть підточений шашелями
— не шкода своєї плоті,
якщо комусь треба дрібку
для того, щоб жити —
вистачить запасів її щедрот
на кожен прийдешній день.

Ти жадаєш любові
як хворий булімією,
хоче поспіхом хапати
яскраві смаки глутамату,
і запихати до рота,
поки не полізе назад —
їжа з чужого
холодильника
не наситить.
Крадене тепло стане жаром,
обпікаючи руки,
але не розморозить
нутро.

Без осердя з магми любові
сльози застигнуть ожеледдю
і стануть власним
саркофагом відчуження
від справді живих.

Тільки любов квітне і шириться,
виринаючи трояндою з анахати
сліпучим шестикрилим серафимом!
Серафимом,
що випалить всі нарости,
папіломи й бородавки
на втомленій твоїй душі.

Тільки любов, сестро,
тільки любов!

Вгамує паводок претензій,
що робить лице зморшкуватим
від довгого ковзання брудної води,
яка лишає розчерки лез.
Порізи претензій заживуть,
шрами лишаться.

Але не болітимуть,
сестро, вже не болітимуть!

Любов зробить штучне дихання
і запустить
заклякле у темряві
серце.

Тільки любов, сестро,
тільки любов!


Іляна Лисиця

#поезія
Не шарпай, Жовтню, мою душу.
І так пошарпана уся...
Я схожа на осінню грушу
Така ж солодка та стара.

Я схожа на листок ожини Така ж колюча і крихка.
На грона стиглої калини
Гірчить вона. І я гіркА...

Не шарпай, Жовтню, моє серце.
Воно і так давно твоє.
Я ніби чорна кава з перцем.
Яка вже є... Яка вже є...

Людмила Галінська

#поезія
Щоранку збираєш себе докупи,
Неначе ложку цукру до чаю чи кави,
А потім згадуєш, що кави не буде:
З води – лиш роси на гіллі октавами.

З тепла – лиш осердя гарячих згадок,
Чи про любов, чи про спокій у тиші вулиць.
Й тумани садом, не вибухи – опади градом,
І дихаєш осінню, джаз крізь осоння цмулиш.

Вечірні закутки відтіняються полинами,
Нема загрози заснути і не прокинутись.
Калюжі брудом, не ламаним брухтом, лякають,
І місто сопе уночі ліниво-дрімотними ритмами.

І от тепер у тривогах доступна розкіш:
Горнятко гаряче плюс цукор, який ти і не вживаєш.
Сьогодні виявилось, що усе максимально просто:
Дожити до ранку і випити свою каву.


26.10.2025
Олеся Репа

На вірш автора надихнула картина Т.Гущиної "Моя ранкова кава"

Раптова, рвучка, суперечлива?
Це ж все про мене!:)

Схотілося мені оладків.
Якихось там…
З кандібобером.

Згадую, що в мене в холодильнику ще лежить добрячий такий кавалок капусти?:)
О!
Саме те!
Зараз я ту капусточку накришу?
Пережамкаю ручечками?
Натіліпаю з нею тіста?
Та й чудових оладків насмажу?:)

Сунуся в напрямку кухні!:)
Та будь-яка справа з чого починається?:)
З перекуру!:)

Поки йшла до тамбуру по цигарку, натрапила очами на миску яблук…
Думка біжить собі далі!:)
- Може ж яблучних оладок натіліпати?:)

Повертаюся з перекуру, Ірина Олександрова цікавиться, що я збираюся робити?:)
Чує про оладки!:)
Замріяно видихує:
- З цибулею?:)))

В котрий раз всі попередні плани були хуткенько скасовані!:)

Й сьогодні в нашому меню оладки цибуляні!:)

Ви там що та як?

Кава дійсно запускає мій день.

🕯 На фронті загинув Володимир Салюк — один із легендарних «Кіборгів» Донецького аеропорту

Ветеран АТО з початку повномасштабного вторгнення знову став до лав захисників — служив у 33-й ОМБр на Донецькому напрямку.

Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня, нагрудного знака «За оборону Донецького аеропорту» та медалі «122 окремий аеромобільний батальйон».

Володимиру було лише 38 років.

🕯 Світла пам’ять Герою…
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

25 жовтня 1921 року розпочався Другий зимовий похід загонів армії УНР, ідея якого передбачала об'єднання селянського протестного руху та підняття загального антибільшовицького повстання з метою відновлення державності.

Повстанська армія була розділена на три групи: Волинська на чолі з генерал-хорунжим Юрієм Тютюнником у складі 879 осіб, Подільська на чолі з підполковником Михайлом Палієм (згодом — полковник Сергій Чорний) у складі 374 осіб та Бесарабської на чолі з генерал-хорунжим Андрієм Гулим-Гуленком чисельністю близько 300 осіб. Остання, маючи район операцій Тирасполь-Одесу, мусила виконати відволікаючу функцію. Подільська група, відтягуючи на себе певну увагу противника, згодом мусила з'єднатися з головною Волинською, що через Волинь прямувала б на Київ.

Бесарабська група запізнилася з виступом і одразу після переходу кордону, зустрінута загонами Червоної армії, була змушена повернутися назад і покладені на неї функції не виконала. Першим з Подільської групи польсько-радянський кордон у ніч на 25 жовтня перейшов поблизу села Голенищеве (нині — Чемеровецького району Хмельницької області) розвідувальний загін під командуванням Павла Суморківа. Основні сили Михайла Палія потрапили на територію УСРР біля села Бондарівки близько 2 години ночі 26 жовтня. Після кількох успішних боїв група, однак, не змогла з'єднатися з Волинською групою та з боями повернулася до Польщі.

Ударна Волинська група перейшла кордон 4 листопада у районі сіл Борове і Нетреби. Після короткочасного захоплення Коростеня групу почала переслідувати 9-а кавалерійська дивізія Григорія Котовського. 17 листопада у бою під Малими Миньками група була розбита, а 22-23 листопада 360 полонених бійців Волинської групи були розстріляні біля села Базар.

Керівнику походу Юрію Тютюннику разом з невеликим загоном вдалося відірватися від переслідування та перейти польський кордон. Він продовжував плекати надії на визволення України та виношував плани відновлення повстанської боротьби. У червні 1923 року в результаті операції Державного політичного управління Тютюнник, якого виманили на територію УСРР для керівництва повстанням, був заарештований. Після каяття його відпустили, використовуючи зізнання для дискредитації українського національного руху, а в лютому 1929 року він був заарештований та страчений у жовтні 1930 року за обвинуваченням у «контрреволюційній діяльності». .

Другий Зимовий похід частин Армії УНР став останньою героїчною спробою українських національно-державних сил відкритим військовим шляхом здобути незалежність України в ході національно-визвольних змагань 1917-1921рр. Вже через десять років після цих подій, на окупованих російсько-більшовицьким режимом українських територіях, Москва організує геноцид українців Голодомором.