#поезія
Вона буде боятися власної ходи,
Після того, як світло погасять порти,
Після того, як в орендованій квартирі
Скажений крик почують — їй не властивий.
Засуджуй дзеркала з його ламким імʼям,
Закреслюй літери, що ведуть до вівтаря,
Молись, аби магістраль не вела назад —
Там, де безсоння всередині шухляд,
Там, де липкі обіцянки фасовані в кишені,
Напхані: «завтра», «терпи», «будемо чемні».
Спішити нікуди — час застигає смолою,
І втомою німою — над головою.
Вона буде тонути у прогірклих сльозах,
Що засихатимуть на блідих губах.
Холод обвітрить сліди долонь зимою.
Погляд у нікуди — розчавлений самотою.
Ковтни з колодязя води, моя ластівко,
Нехай у тілі буде тепло, а не паніка.
Набирай чистого повітря в повні груди,
Дихай, дихай — я буду з тобою усюди.
Svitla Beruashvili
#поезія
Вона буде боятися власної ходи,
Після того, як світло погасять порти,
Після того, як в орендованій квартирі
Скажений крик почують — їй не властивий.
Засуджуй дзеркала з його ламким імʼям,
Закреслюй літери, що ведуть до вівтаря,
Молись, аби магістраль не вела назад —
Там, де безсоння всередині шухляд,
Там, де липкі обіцянки фасовані в кишені,
Напхані: «завтра», «терпи», «будемо чемні».
Спішити нікуди — час застигає смолою,
І втомою німою — над головою.
Вона буде тонути у прогірклих сльозах,
Що засихатимуть на блідих губах.
Холод обвітрить сліди долонь зимою.
Погляд у нікуди — розчавлений самотою.
Ковтни з колодязя води, моя ластівко,
Нехай у тілі буде тепло, а не паніка.
Набирай чистого повітря в повні груди,
Дихай, дихай — я буду з тобою усюди.
Svitla Beruashvili
Українська
English
