#тварини Cosmoderus femoralis: Жахлива краса природи, що їсть усе на своєму шляху. Уявіть собі істоту, яка виглядає так, ніби її дизайнила команда з фільму жахів, але при цьому вона настільки невибаглива в їжі, що могла б виграти шоу "Майстер-шеф" у категорії "всеїдність". Знайомтеся – Cosmoderus femoralis, справжній коник із сімейства Tettigoniidae, який поєднує в собі моторошний шарм і гастрономічну універсальність. Зовнішність, що лякає навіть павуків Якщо ви думаєте, що бачили все, то Cosmoderus femoralis змусить вас переглянути свої стандарти "страшненького". Цей західноафриканський коник виглядає як броньований танк у мініатюрі. Його тіло вкрите шипами, які нагадують декорації до постапокаліптичного фільму, а щелепи такі потужні, що можуть завдати болючого укусу. Дехто каже, що його вигляд – це природний спосіб сказати: "Не чіпай мене, я можу бути твоїм кошмаром!" Але не хвилюйтеся, для людей він цілком безпечний, якщо ви не намагаєтесь його образити. Ці коники не просто лякають своїм виглядом – вони ще й майстри маскування. Їхня броня та форма тіла допомагають злитися з оточенням, щоб хижаки подумали двічі, перш ніж атакувати. Хоча, чесно кажучи, з таким виглядом хижаки, мабуть, просто втікають із криками: "Це що, комаха чи прибулець?" Раціон: від огірка до... усього, що повзає Якщо у Cosmoderus femoralis є девіз, то це, мабуть, "Їж усе, що бачиш!" Ці коники – справжні гурмани-універсали. Їхнє меню включає фрукти, овочі (огірок і яблуко – їхні фаворити), листя, квіти і навіть... інших комах. Так, цей "броньований танк" не гребує поласувати шматочком мертвого жука чи навіть пташеням, якщо пощастить. Власне, їхня всеїдність настільки вражає, що в умовах нестачі білка вони можуть стати канібалами – і це не жарт. У домашніх умовах утримувати Cosmoderus femoralis – це як мати маленького динозавра, який із задоволенням хруматиме шматочок огірка, а потім погляне на сусіднього коника з підозрілим блиском в очах. Температура 25–27°C і вологість 70–75% – і ваш "монстр" буде щасливим, готуючись до чергового гастрономічного подвигу. Жахливо, але мило? Так, Cosmoderus femoralis виглядає як герой фільму жахів, але в цьому й полягає його чарівність. Він нагадує нам, що природа любить поєднувати красу, страх і практичність. Цей коник не лише виживає завдяки своєму моторошному вигляду та всеїдності, але й робить це з певною харизмою. Тож наступного разу, коли почуєте хрускіт у траві, не поспішайте тікати – можливо, це просто Cosmoderus femoralis насолоджується своїм обідом... або планує наступний.

⚡️ Із кухні на фронт: зірковий суддя «МастерШеф» Ектор Хіменес-Браво тепер військовий ЗСУ, – його заява Колумбійський шеф-повар заявив, що «наважувався мобілізуватися в армію довго».

#тварини Уявіть собі пташку, яка виглядає так, ніби втекла з вечірки художників, де хтось перекинув усі банки з фарбою. Це веселковий лорікет (Trichoglossus haematodus) – маленький пернатий шедевр, який, здається, вирішив, що сірі будні не для нього. Зустрічайте найяскравішого бунтаря австралійських джунглів! Кольоровий бунт на крилах Лорікет – це ніби хтось узяв палітру веселки й намалював пташку, не шкодуючи фарб. Синій, зелений, червоний, помаранчевий, жовтий – у його пір’ї є все, крім, мабуть, нудьги. Ця папуга настільки яскрава, що навіть сонце іноді заздрісно мружиться. Живе наш герой переважно в Австралії, на островах Океанії та в деяких частинах Індонезії, де літає зграями й влаштовує справжні кольорові шоу в небі. Гурман із пензликом Не думайте, що лорікет лише гарненький. У нього є суперзброя – язик, схожий на пензлик! Цей хитрий пристрій допомагає йому ласувати нектаром квітів, пилком і м’якими фруктами. Уявіть, як він пірнає в квіточку, наче в коктейльну склянку, і випиває солоденьке. А ще він обожнює манго й банани – справжній тропічний гедоніст. Але не годуйте його чипсами, бо ця пташка – гурман із принципами. Балакун із характером Веселкові лорікети – це не лише про красу, а й про гучні вечірки. Їхні зграї можуть налічувати десятки птахів, і кожен із них має що сказати. Їхній щебет нагадує суміш дитячого сміху й мелодії з мультфільму. Але не чекайте, що лорікет буде тихенько сидіти в клітці – він любить увагу, пригоди й іноді вередує, як справжня зірка. Лорікет і люди: дружба з нюансами Ці пташки настільки чарівні, що люди часто хочуть тримати їх удома. Але лорікет – це не просто "ой, яка гарна папуга!". Йому потрібен простір, увага й дієта, гідна шеф-кухаря. А ще вони можуть влаштувати безлад, гідний рок-концерту. Тож, якщо ви мрієте про такого друга, приготуйтеся до життя з пернатим художником, який малює хаос і радість. Веселка, яка літає Веселковий лорікет – це нагадування, що природа вміє творити дива з почуттям гумору. Ця пташка не просто літає – вона розфарбовує світ навколо себе. Тож, якщо колись побачите зграю лорікетів, зупиніться й посміхніться. Вони точно прилетіли, щоб нагадати: життя – це кольорове свято!

#тварини Морські леви – справжні майстри веселощів та харизми! Якщо ви коли-небудь бачили морського лева, то знаєте: ці хлопці – справжні зірки океану! З їхньою харизмою, гідною голлівудських акторів, і вмінням влаштувати шоу з нічого, морські леви легко завоюють ваше серце. Давайте розберемося, чому ці вусаті весельчаки такі круті! Сцена – їхній дім Морські леви не просто плавають у воді – вони влаштовують цілі циркові вистави! Ви бачили, як вони балансують на носі м’ячик або жонглюють рибою, наче шеф-кухарі на кухні? А їхні "гав-гав" – це не просто звуки, це справжній саундтрек до їхнього шоу. Один морський лев на пляжі – і вся публіка вже аплодує, навіть чайки! Харизма, якій позаздрить будь-який інфлюенсер Морські леви мають той самий вайб, що й твій друг, який завжди в центрі уваги на вечірці. Їхні вуса вібрують від впевненості, а погляд говорить: "Так, я знаю, що я крутий". Вони не просто лежать на скелях – вони позують для уявного Vogue Ocean Edition. І не дай боже спробувати вкрасти їхнє місце на сонечку – отримаєш такий драматичний погляд, що відчуєш себе лиходієм із мильної опери. Майстри імпровізації Морські леви – це ті, хто може влаштувати вечірку навіть у найнудніший день. Пірнути з грацією олімпійського чемпіона? Легко! Зробити сальто у воді, щоб похвалитися перед друзями? Будь ласка! А якщо раптом хтось із туристів кинув їм рибку, вони ще й подякують, виконавши фірмовий "танець живота" на хвилях. Чому ми їх любимо? Морські леви нагадують нам, що життя – це не тільки робота і серйозність. Вони вчать нас радіти дрібницям: сонячному промінчику, смачній рибці чи просто гарному настрою. Їхня енергія заразлива, а вміння бути собою – це взагалі майстер-клас із впевненості. Тож наступного разу, коли будете на узбережжі, придивіться до цих морських шоуменів. Вони точно знають, як зробити ваш день яскравішим! А якщо раптом захочете стати їхнім менеджером – готуйтеся, бо ці зірки вимагають багато риби і ще більше овацій! 🙂

21 травня 1792 року - початок заселення українцями Кубані. Начальником імператорської канцелярії генералом-аншефом Каховським було таємно віддано наказ про термінове переправлення Чорноморського козацького війська на Кубань. Вже 2 липня 1792 року Єкатєріна II підтвердила це переселення своїм Указом. 7 вересня 1792 року перша група чисельністю у 3847 колишніх запорозьких козаків (чорноморських козаків) з-за Південного Бугу під командуванням полковника Чорноморського козацького війська Сави Білого висадилася в Тамані. Цю дату звичайно вважають фактичним початком заселення українцями Кубані. Чорноморське козаче військо було сформоване з решти розформованого Запорізького козачого війська з ініціативи Григорія Потьомкіна у 1787 році, а свою назву − «Чорноморське козацьке військо» − набуло у 1788 році. Проте, не всіма козаками було прийнято виселення на Кубань. Частина з них перейшла на Задунайську Січ. Однак, на Кубань все-таки було переселено суходолом і морем близько 8200 козаків, якими було створено 40 куренів. Загалом разом із родинами за 1792 рік було переселено приблизно 25000 українців. Їм було виділено достатньо великий земельний фонд, площа якого складала 30000 км² − між річкою Єя та річкою Кубань. Найбільше до Кубанської області емігрувало вихідців з Харківської, Полтавської, Катеринославської та Чернігівської губерній. Друга хвиля переселень козаків — з Задунайської Січі, реєстрового козацтва з Полтавщини та Чернігівщини — відбувалася упродовж 1802–1811 р.р. Від 1809 р. до 1849 р. на Кубань з України було переселено майже 109 тисяч осіб. Перепис населення 1926 року засвідчив, що на Кубані в той час проживало 1 мільйон 644 тисячі українців, тобто 49,2% населення. За переписом 2002 р. лише 0,9% населення Краснодарського краю ідентифікувало себе як українців. Під час цього перепису «козаками» записалися 17.542 особи, інше населення, що має українське походження, записалося росіянами, російський імперіалізм фактично знищив серед кубанців згадки про українську ідентичність.

#кіно #новини Світова прем’єра фільму «Куба&Аляска» відбудеться на одному з найпрестижніших документальних кінофестивалів Європи — Sheffield DocFest у Великій Британії 💭 Про фільм: «Куба&Аляска» розповідає історію двох військовослужбовиць з позивними «Куба» та «Аляска» — подруг, парамедикинь, які працюють пліч-о-пліч на передовій. Це фільм не лише про війну, а й про дружбу, втрати та намагання зберегти себе у світі, де щоразу доводиться прощатися з минулим. Знімання тривали з 2022 по 2024 рік. Більшість локацій, зафіксованих у стрічці, нині — окуповані або зруйновані. Саме тому «Куба&Аляска» — це ще й хроніка зниклого простору, за який досі точиться боротьба. 📆 Прем’єра відбудеться у червні, під час фестивалю, що проходитиме з 18 по 23 червня у Шеффілді, Велика Британія.

The Bear / «Ведмідь» (1 сезон, 2022) Жанр: драма, комедія Іноді серіали не просто розважають — вони переживаються, як справжній досвід. «Ведмідь» саме такий. Історія талановитого шеф-кухаря, який повертається додому, щоб врятувати сімейний бізнес — стару закусочну. Це не просто кухня, це — хаос, біль, спогади, надії й справжня боротьба за смак і себе самого. Я, коли дивився цей сезон, насолоджувався кожною секундою перегляду. Все — від акторської гри до ритму сцен і монтажу — зроблено майстерно. Тут відчувається життя: емоційне, інтенсивне, справжнє. Моя оцінка: 9/10 #серіали #драма #комедія #thebear #ведмідь #смакжиття #сучаснесеріале #щоподивитись #filmseriesua

Ектор Хіменес-Браво не зміг приєднатися до ЗСУ через іноземне громадянство Відомий шеф-кухар хотів долучитися до лав 429-го окремого полку безпілотних систем «‎Ахіллес‎», однак, як іноземець, мав можливість вступити лише до іноземного легіону. "Бути українським воїном — велика честь і відповідальність. Це звання носять найкращі. Тому маю уточнити. Як іноземець, я міг би долучитись до іноземного легіону, але моє серце давно належить 429-му окремому полку безпілотних систем "АХІЛЛЕС". Командир підрозділу Юрій Федоренко повідомив, що полк та Ектор домовилися про іншу опцію співпраці: шеф-кухар долучиться до позаштатної команди полку «‎Ахіллес», інтегрованої у життєдіяльність та забезпечення підрозділу #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

#факт Чому мурахи оберігають попелицею? Після народження попелиця проколює гострим хоботком стебло або листя рослини, висмоктує з нього сік, а його надлишок виділяє через дві трубочки, що знаходяться внизу на черевці, у вигляді крапель, збагачених цукром. Цей живильний сироп, що отримав назву «мурашине молочко», є важливою частиною раціону мурашки. Попелиці, що живуть з мурахами в тісному симбіозі, пристосувалися вибризкувати солодку рідину прямо в рот мурашки, після того, як вона помасажує їй черевце вусиками. За літо лише чорні мурахи однієї колонії чисельністю близько 20 тисяч комах збирають до 5 л солодкого молочка. Деякі види мурах будують для своїх підшефних укриття. Усередині таких будиночків, входи та виходи з яких знаходяться під контролем мурах-охоронців, попелиці захищені від негоди та від нападу інших комахоїдних.

На сайті видавництва «Букшеф» зʼявилося передзамовлення артубуку «Мистецтво й душа Дюни: частина 2» 💰Повна вартість артбуку: 1700 грн 💸 Вартість за передзамовленням: 1615 грн Передзамовити можна за посиланням: https://bookchef.ua/product/mistetstvo-y-dusha-dyuni-chastina-druga/ #sci_fi_не_нудно