#поезія
а може почати писати про щастя знов?
про те, яке поруч, те, що завжди зі мною...
бо кожен для себе є віра, і є любов,
і кожен для себе, інколи, поле бою.
а щастя, воно не зникає, воно живе,
за цими всіма страхами, за кожним болем,
воно трансформується дивом у щось нове,
з'являється там, де здавалося вже - "не доля".
воно проростає сміливо крізь всі сніги
і паростки випускає, немов весною.
і скільки би не намагалися вороги...
воно буде поруч, буде завжди зі мною...
Оля Захарчук
а може почати писати про щастя знов?
про те, яке поруч, те, що завжди зі мною...
бо кожен для себе є віра, і є любов,
і кожен для себе, інколи, поле бою.
а щастя, воно не зникає, воно живе,
за цими всіма страхами, за кожним болем,
воно трансформується дивом у щось нове,
з'являється там, де здавалося вже - "не доля".
воно проростає сміливо крізь всі сніги
і паростки випускає, немов весною.
і скільки би не намагалися вороги...
воно буде поруч, буде завжди зі мною...
Оля Захарчук
#поезія
а може почати писати про щастя знов?
про те, яке поруч, те, що завжди зі мною...
бо кожен для себе є віра, і є любов,
і кожен для себе, інколи, поле бою.
а щастя, воно не зникає, воно живе,
за цими всіма страхами, за кожним болем,
воно трансформується дивом у щось нове,
з'являється там, де здавалося вже - "не доля".
воно проростає сміливо крізь всі сніги
і паростки випускає, немов весною.
і скільки би не намагалися вороги...
воно буде поруч, буде завжди зі мною...
Оля Захарчук

147переглядів