#історія #події Його називали «тихим» за прізвищем, але його голос лунав на весь світ, пробиваючи залізобетонні стіни радянських таборів. 27 січня народився Олекса Тихий — педагог, мовознавець та людина, яка ще в середині XX століття зрозуміла: без української мови на Донбасі не буде української держави. ⚖️🇺🇦 Голос українського Донбасу: Олекса Тихий проти системи Олекса Тихий народився на хуторі Їжівка, що на Донеччині. У часи, коли радянська влада активно перетворювала Донбас на «рускій мір», він, простий учитель фізики та математики, виступив на захист української школи. Його зброєю були не кулі, а слова про те, що мова — це хребет нації. За свої погляди та участь у створенні Української Гельсінської групи Олекса був засуджений до 10 років таборів особливого режиму. Радянська Феміда була особливо жорстокою до нього, адже він руйнував міф про «повністю русифікований край». У таборах Мордовії він тримав багатоденні голодування, вимагаючи статусу політв'язня та права на людську гідність. Його тіло виснажувалося, але дух залишався незламним. ⛓️📜 Олекса Тихий писав у своїх роздумах: «Я — для того, щоб жив мій народ, щоб жила його мова та культура». Він став одним із тих, хто ціною власного життя (помер у табірній лікарні в 1984 році) проклав шлях до нашої незалежності. Перепоховання Олекси Тихого в Києві у 1989 році разом із Василем Стусом та Юрієм Литвином стало одним із найбільших антирадянських мітингів, що фактично підписали вирок імперії. 🕯️✊ Сьогодні, коли за український Донбас ідуть запеклі бої, постать Олекси Тихого є нагадуванням: ця земля завжди мала своє українське серце, яке не змогли зупинити жодні репресії.

Її катували сорок п’ять хвилин, тримаючи під водою, поки вона майже не потонула. Вона не назвала жодного імені. А через роки її брат назве на її честь найвідоміший парфум у світі. Літо 1944 року. Париж. Катрін Діор привезли до будинку на Rue de la Pompe — елегантної адреси, яку французькі колаборанти, що працювали на гестапо, перетворили на місце допитів і тортур. Її питали знову й знову: Хто ще в Русі Опору? Хто твої зв’язкові? Де інші? Катрін мовчала. Її били. Роздягли. Зв’язали руки. Тягнули до ванни. Занурювали в крижану воду й утримували там, доки вона не втрачала свідомість. Потім різко підіймали голову — і знову ті самі запитання. Вона могла брехати, але не зрадила. Жодного імені. Сорок п’ять хвилин. Через два дні — знову. Нові тортури. Години в холодній воді. І знову — тиша. Це була Катрін Діор. Жінка, ім’ям якої названо легендарний аромат. Але за символом паризької елегантності стоїть не гламур — а доля учасниці французького Опору, яка пережила катування й концтабори та не зламалася. Катрін народилася 1917 року в Нормандії. Вона була молодшою сестрою Крістіана Діора. Їхня мати вирощувала розкішні сади з трояндами та жасмином — любов до квітів вони успадкували обоє, навіть не підозрюючи, як це визначить їхні долі. Після смерті матері та фінансового краху сім’ї життя змінилося. Крістіан поїхав до Парижа будувати кар’єру в моді. Катрін залишилася в Провансі, вирощувала овочі, щоб вижити, і мріяла про квіти. А потім прийшла війна. У 1941 році, купуючи радіо, щоб слухати звернення де Голля з Лондона, Катрін познайомилася з Ерве де Шарбонн’є — одним із лідерів Опору. Вони закохалися. І Катрін знайшла своє покликання. Під псевдонімом «Caro» вона працювала в розвідувальній мережі F2: збирала дані про пересування німецьких військ, передавала інформацію в Лондон. Ці відомості використовували під час підготовки висадки в Нормандії. У 1944 році гестапо було вже поруч. Катрін переховувалася в квартирі брата в Парижі. Крістіан ризикував життям, укриваючи її та приймаючи підпільні зустрічі. 6 липня 1944 року вона пішла на зустріч зі зв’язковим біля Трокадеро. Це була пастка. У той день заарештували 27 людей. Керівника мережі закатували до смерті. Катрін пережила допити, але 15 серпня її відправили до Німеччини. 22 серпня вона прибула в концтабір Равенсбрюк — табір для жінок. В’язень №57813. Там були десятки тисяч жінок у місці, розрахованому на кілька тисяч. Багато хто не вижив. Катрін примушували працювати на заводах, у шахтах, гнали в «маршах смерті». Катування залишили слід на все життя — вона більше не могла мати дітей. У квітні 1945 року її звільнили американські солдати. Вона повернулася до Парижа наприкінці травня. Крістіан зустрів її на вокзалі… і не впізнав. Його сестра була настільки виснажена, що він пройшов повз. Поступово Катрін відновлювала життя: повернулася до Ерве, відкрила квітковий бізнес і стала однією з перших жінок у Франції з ліцензією на продаж зрізаних квітів. А тим часом Крістіан готував революцію в моді. 12 лютого 1947 року він представив колекцію «New Look». І того ж дня — свій перший парфум. Коли Катрін зайшла до кімнати, хтось вигукнув: «О, це ж Miss Dior!» Так аромат отримав ім’я. На честь жінки, яка мовчала під тортурами й повернулася з пекла — зломлена тілом, але не духом. Катрін була нагороджена державними відзнаками, дала свідчення проти катів, вирощувала квіти для дому Dior в Грассі та допомогла створити музей брата після його смерті. Вона прожила серед квітів понад пів століття. І коли її запитали, як вона витримала все це, вона сказала: «Любіть життя. Просто любіть життя». Тож кожного разу, коли хтось відкриває флакон Miss Dior, він — навіть не знаючи цього — вшановує жінку, яка обрала мовчання замість зради, вижила після найтемніших сторінок ХХ століття і присвятила життя створенню краси. Цей аромат ніколи не був лише про розкіш. Він — про виживання. Про любов. Про вперте бажання вирощувати красу навіть тоді, коли світ зруйнований. Як і сама Катрін Діор. 🌹 #art #fblifestyle #fblifestylechallenge

#дати Визволення в’язнів Аушвіцу: День, коли світ зазирнув у безодню. Хоча Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту офіційно відзначається 27 січня (у день безпосереднього входу радянських військ у табір), саме 22 січня розпочинаються основні меморіальні заходи в Європі та світі. Це річниця моменту, коли індустрія масового вбивства зіткнулася з неминучим фіналом, а ті, хто вижив, почали свою довгу дорогу з пекла. 🕯️⛓️ Конвеєр смерті та "Марші смерті" У січні 1945 року, коли канонада наближалася, нацисти почали гарячково замітати сліди. 22 січня — це був розпал так званих "Маршів смерті". Десятки тисяч виснажених в’язнів гнали пішки вглиб Німеччини в лютий мороз. Тих, хто падав, пристрілювали на місці. В самому Аушвіці (Освенцимі) залишалися лише найбільш хворі та слабкі, яких есесівці просто не встигли ліквідувати перед втечею. ❄️🥀 Український слід у визволенні Для нашої історії важливо пам'ятати, що першими браму табору відкрили солдати 100-ї стрілецької дивізії 60-ї армії 1-го Українського фронту. Саме українці (разом із росіянами, білорусами та представниками інших націй) першими побачили те, що згодом назвуть "найбільшим злочином проти людства". Командував дивізією генерал-майор Василь Петренко. 🛡️📜 Об’єктивність та уроки пам'яті Сьогодні Аушвіц — це не просто музей, а застереження проти будь-якої ідеології, що ставить одну групу людей вище за іншу. Критичний погляд на ці події змушує нас визнати: світ знав про існування таборів задовго до їх визволення, але політичний прагматизм часто переважав над гуманізмом. Пам'ять про 22 січня — це не лише про скорботу, а й про відповідальність за те, щоб "ніколи знову" не перетворилося на порожнє гасло. 📉🌍

Олександр Усик: «Якщо Володимир Кличко зателефонує, я зроблю все можливе, щоб допомогти йому вийти в ринг ще раз» Чемпіон WBC, WBA та IBF у надважкій вазі Олександр Усик (24-0, 15 КО) відреагував на появу в мережі відео спарингу колишнього чемпіона світу в надважкій вазі Володимира Кличка. – Нещодавно в мережі з’явилися кадри тренувань Володимира Кличка. Чи можливий його реванш із Ф’юрі? – Я б із величезним задоволенням подивився цей реванш. Але даю 70%, що Володимир тренується лише для себе. – А якщо завтра Володимир зателефонує до тебе і, як раніше це зробив Джошуа, захоче попрацювати з твоєю командою в Гандії? – Якщо він зателефонує, я особисто поїду до нього, привезу в табір і зроблю все можливе, щоб допомогти йому вийти в ринг ще раз, – сказав Усик. Джерело - https://ua.tribuna.com/ #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦

😡Вихриста намагаються "злити" за добу до бою?!🤔 Тільки ми налаштувалися вболівати за нашого Віктора Вихриста в андеркарді Кабаєл–Книба, як прилітають тривожні новини з Оберхаузена. ​Схоже, комусь дуже не вигідно, щоб українець вийшов у ринг. 🤨 ​Що відбувається? Віктор (він же Viktor Faust для німецької публіки) пройшов повний табір, зробив вагу, готовий трощити. Але раптом організатори почали давати задню. ​🗣 Сам Вітя каже відверто: ​"Складається враження, що моя участь тут комусь поперек горла. Не розумію, що відбувається, але моя команда зараз гризеться за цей бій". ​Моя думка 👇 Це класичні "німецькі мутки". Вихрист (16-1, 10 КО) — це вам не прохідний джорнімен. Він видовищний, б'є сильно і може легко вкрасти шоу у головних зірок вечора. Можливо, хтось із місцевих босів злякався, що українець затьмарить мейн-івент? Або суперник раптом "захворів", зрозумівши, що пахне нокаутом? ​Ми знаємо, як Віктор вміє повертатися (згадайте, як він закрив ту прикру поразку від Перо). Йому потрібен цей бій, щоб знову підібратися до топів! ​👊 Тримаємо кулаки, щоб менеджери Вихриста дотиснули цих бюрократів. Вітя має битися! Джерело - https://www.facebook.com/groups/388882092132949

🎬 Коли 740 дітей помирали в морі, а всі держави світу казали «ні», одна людина, яка мала всі причини мовчати, сказала «так». Був 1942 рік. Корабель дрейфував в Аравійському морі, мов плавуча труна. На борту — 740 польських дітей. Сироти. Ті, хто вижив у радянських трудових таборах, де їхні батьки померли від холоду й голоду. Вони пройшли через Іран — і натрапили на щось страшніше за неволю: ніхто не хотів їх прийняти. Британська імперія — найпотужніша сила того часу — відмовила їм у всіх портах Індійського узбережжя. «Не наша проблема. Пливіть далі». У дітей закінчувалася їжа. Ліки. Час. Дванадцятирічна Марія тримала за руку шестирічного брата. Перед смертю мати попросила її лише про одне — захистити його. Але як захистити, коли весь світ відвернувся? І тоді звістка дійшла до невеликого палацу в Гуджараті. Махараджа Джам Саґіб Дігвіджайсінгхі був дрібним правителем за мірками імперії. Британці контролювали його порти, економіку, армію. У нього було все, щоб промовчати й підкоритися. Але коли йому розповіли про 740 дітей, які гинуть, поки дипломати обговорюють папери, щось у ньому зламалося. — «Скільки дітей?» — «740, Ваша Високосте. Але британці заборонили їм вхід до Індії». Махараджа стиснув щелепи. — «Британці контролюють мої порти. Але вони не контролюють мою совість. Ці діти зійдуть на берег у Наванагара. Готуйте їм прийом». — «Але, Ваша Високосте, якщо ви кинете виклик британцям…» — «Значить, я кину виклик». Він передав кораблю повідомлення: «Ви тут бажані». Коли британська влада почала протестувати, цей невисокий чоловік з маленького князівства відповів: «Якщо сильні відмовляються рятувати дітей, тоді я — слабкий — зроблю те, на що ви не здатні». У серпні 1942 року корабель зайшов у порт Наванагар. Діти сходили на берег, мов примари — виснажені, хворі, з порожніми очима. Вони вже нічого не чекали. І не вірили. Махараджа чекав їх на причалі. У простому білому вбранні він став на коліна перед ними й сказав через перекладачів: — «Ви більше не сироти. Ви — мої діти. Я ваш Бапу — ваш батько». Марія відчула, як тремтить рука брата. Невже після стількох зачинених дверей це правда? А далі сталося ще важливіше. Махараджа не побудував табір біженців. Він побудував дім. У Балячаді з’явилася маленька Польща в Індії: польські вчителі, польська кухня, польські пісні в індійських садах, різдвяні ялинки під тропічними зорями. «Ваш біль намагався стерти вас, — сказав він. — Але ваша мова, культура, традиції — святі. Збережіть їх тут». Діти, яким казали, що вони нікому не потрібні, нарешті відчули дім. Томек знову почав сміятися. Аня заговорила. Марія дивилася, як брат бігає за павичами, і згадувала, що таке спокій. Махараджа приходив часто. Запам’ятовував імена. Святкував дні народження. Обіймав, коли вони плакали за батьками, які не повернуться. Викликав лікарів. Платив із власної кишені, щоб дати їм те, у чому імперії відмовили: гідність, дитинство, майбутнє. Чотири роки, поки світ палав, 740 дітей жили як одна родина в серці індійського князя. Вони вчилися. Одужували. Починали мріяти. Знову ставали цілісними. Після війни їм довелося роз’їхатися. Вони стали лікарями, вчителями, інженерами, дипломатами, батьками. І ніколи не забули. У Варшаві з’явилася Площа Доброго Махараджі. Школи носять його ім’я. Та найважливіший пам’ятник — не з каменю. Це ті самі діти. Сьогодні, у віці 80–90 років, вони все ще зустрічаються і розповідають онукам історію про індійського правителя, який побачив за політикою просту істину: 740 дітям був потрібен батько. І він ним став. У 1942 році, коли всі великі держави сказали «це не наша відповідальність», одна людина сказала: «Тепер це мої діти». І врятувала 740 життів. Не імперії. Не армії. А відкрите серце, яке відмовилося рахувати співчуття як політичний ризик. Це не просто історія. Це нагадування: коли сильні зачиняють двері, іноді достатньо одного серця, щоб змінити світ…. Post Kenguru.ua

- У вас квиток до Жмериники є? - Є. - А бічна верхня полиця біля туалету є? - Є. - А переді мною табір циганський квитки купував, з ними у вагон можна? - Можна. Тільки там ще й дембеля їдуть. - Давайте, саме те що треба. Купив квиток, приходить додому, дружина запитує: - Любий, ти квиток мамі купив? - Не повіриш, останній урвав...

#історія #події 🚨 Ніч, що змінила історію: 30 листопада 2013 року 🚨 Десять років тому в Україні настав момент неповернення. Події, що розгорнулися в ніч з 29 на 30 листопада 2013 року на Майдані Незалежності, стали точкою каталізації для Революції Гідності, перетворивши мирний студентський протест на масове народне повстання. На головній площі Києва мирно перебували переважно студенти, які виступали проти відмови уряду від курсу на євроінтеграцію. Близько 4-ї години ранку спецпідрозділ «Беркут» та внутрішні війська розпочали жорстокий і раптовий розгін протестувальників. Спецпризначенці діяли з винятковою жорстокістю: людей били гумовими кийками, переслідували по прилеглих вулицях і затримували. Було пошкоджено майно протестувальників та знищено невеликий табір. Десятки людей отримали травми різної тяжкості, багатьох затримали. Акції знущання та приниження, зафіксовані очевидцями, шокували суспільство. Кадри з побитими студентами миттєво облетіли всю країну. Ця демонстративна брутальність влади викликала хвилю народного обурення, яка не мала аналогів. Саме після цієї ночі протест вийшов за межі вузьких політичних вимог, перетворившись на масовий рух за гідність, права та європейське майбутнє. Розгін 30 листопада став моральною межею, за якою мільйони українців усвідомили, що подальше терпіння є неможливим. Вже наступного дня, 1 грудня, на вулиці Києва вийшли сотні тисяч людей, започаткувавши найбільш значущий протест у новітній історії України. 🕯️ Ми пам'ятаємо цей день як символ злочину проти мирних громадян і як початок нової історії України. 💔

Пліч-о-пліч Всеукраїнські шкільні ліги 🎤🎥Івент-команда їде в табір🤩 🫵🏻Так-так, тобі не почулось! Цьогоріч в Буковелі відпочиватимуть не тільки найкращі спортсмени #плічопліч, а й найкреативніші учні, які допоможуть своїй команді стати найвпізнаванішою серед десятків тисяч інших🩵 ⁉️Що для цього треба? Занотовуй👇🏻 1️⃣створити івент-команду своєї школи і розподілити навколо спортивні амплуа (дивись #scl_неформальнаосвіта тут https://scl.gov.ua/neformalna-osvita) 2️⃣виконувати щомісячні завдання 👀https://docs.google.com/.../1kxGfe2.../edit 3️⃣подавати звіт 👉🏻 https://docs.google.com/forms/d/1HOnHSTWBU2Amz0ed8roJoDLkF5vPAoYhqFFXjsC98x8/viewform?pli=1&pli=1&edit_requested=true 👫Вступай у боротьбу! Покажи всім, на що ти здатний! Зроби свою команду суперзіркою і сяй разом із нею на спортивному Олімпі шкільних ліг⭐️ #разомпереможемо #шкільніліги #scl #scl_25_26

#історія #події 💀 18 Листопада 1978: Смертельний Утопізм. Трагедія у Джонстауні 🇬🇾 В Гаяні (Південна Америка) сталася одна з найстрашніших в історії трагедій, пов'язаних із релігійним фанатизмом, що призвела до загибелі понад 900 осіб — переважно американських громадян. Поселення Джонстаун, засноване релігійною організацією «Народний Храм» (Peoples Temple), перетворилося на місце масового самогубства і вбивства за наказом свого лідера — Джима Джонса. Історія «Народного Храму» ⛪ «Народний Храм» був заснований Джимом Джонсом у 1950-х роках у США. Починаючи як прогресивна церква, що виступала за расову рівність та соціальну справедливість, з часом вона трансформувалася в авторитарний культ особистості. Джонс проповідував ідеї соціалізму та християнства, але вимагав від своїх послідовників повної відданості та підпорядкування. Через зростання критики, розслідування ЗМІ та звинувачення у зловживаннях, Джонс переконав сотні своїх прихильників переїхати до джунглів Гаяни, де у 1977 році було засновано комуну, названу на його честь — Джонстаун. Поселення було представлене як соціалістичний рай, вільний від расизму та гніту, але насправді перетворилося на трудовий табір під постійним контролем. Візит Конґресмена та Катастрофа 🚁 Катастрофа розпочалася із візиту до Джонстауна американського конгресмена Лео Раяна (Leo Ryan) 17 листопада 1978 року. Його мета полягала в розслідуванні заяв про утримання людей силою та жорстоке поводження. Коли Раян готувався покинути комуну 18 листопада, забравши з собою невелику групу членів, які бажали піти, бойовики «Народного Храму» розстріляли його та чотирьох інших осіб на злітній смузі в сусідньому містечку Порт-Кайтума. Лео Раян став єдиним конгресменом США, убитим під час виконання службових обов'язків. «Революційне Самогубство» ☠️ Після вбивства конгресмена Джонс усвідомив неминучість втручання влади. Він зібрав своїх послідовників і переконав їх здійснити акт «революційного самогубства», заявивши, що це єдиний спосіб уникнути "фашистського" світу та зберегти їхню ідеологічну чистоту. Більшість загиблих — 909 осіб, серед яких понад 300 дітей — померли від отруєння ціанідом, змішаним із виноградним напоєм та ліками. Хоча подія часто класифікується як масове самогубство, значна частина людей, особливо діти, була змушена прийняти отруту силою, що робить цей інцидент масовим самогубством/вбивством. Джим Джонс був знайдений мертвим із вогнепальним пораненням голови. Трагедія у Джонстауні стала моторошним символом небезпеки культів та однією з наймасштабніших втрат американських громадян у невоєнний час.