Search

Мирослав Манюк added a photo

2026-03-28 14:41:42 ·

ПСИХОЗ

В куті застигла лінія психозу,
А шурхіт кроку множиться відлунням
І тінь лягає на застиглу позу.

Розтягнуті вузли застигли лунко,
Щось плутає занедбану свідомість
І кожен рух звучить в чужому домі,
Немов струна, затиснута в стосунках.

Та серце звикло жити з розрахунком,
Не дати задню в темряві натомість,
Де форми страху — жертви анатомій,
Де простір темряву стискає хутко.

І нова сила віджене загрозу,
Розірве схеми темного відлуння
Й залишить пил між страхом і психозом.

Мирослав Манюк
28.03.2026
#сонет_симетрон

ПСИХОЗ В куті застигла лінія психозу, А шурхіт кроку множиться відлунням І тінь лягає на застиглу позу. Розтягнуті вузли застигли лунко, Щось плутає занедбану свідомість І кожен рух звучить в чужому домі, Немов струна, затиснута в стосунках. Та серце звикло жити з розрахунком, Не дати задню в темряві натомість, Де форми страху — жертви анатомій, Де простір темряву стискає хутко. І нова сила віджене загрозу, Розірве схеми темного відлуння Й залишить пил між страхом і психозом. Мирослав Манюк 28.03.2026 #сонет_симетрон

1

258views

Please log in to like, share and comment!
Мирослав Манюк added a photo

2026-03-13 16:10:00 ·

ІСНУВАННЯ

Поміж наших історій росте існування,
Непомітно між днями мелькають моменти,
А з посіяних днів виростає саванна.

Понад спогадом давнім спливають фрагменти,
А роки, мов човни, розпливаються в танці
І тривога колишня туманом розтане,
Бо у серці зернина надії в проценті.

Та раптово доходить хвилина до центру,
Де минуле стоїть нерухомим питанням
І здається, що час заблукав не в останнє,
Та крізь темряву досвід дає компоненти.

І тоді розумієш — життя бездоганне,
Що велике роками не зрушить моменти,
Бо в коротких хвилинах живе існування.

Мирослав Манюк
13.03.2026
#сонет_симетрон

ІСНУВАННЯ Поміж наших історій росте існування, Непомітно між днями мелькають моменти, А з посіяних днів виростає саванна. Понад спогадом давнім спливають фрагменти, А роки, мов човни, розпливаються в танці І тривога колишня туманом розтане, Бо у серці зернина надії в проценті. Та раптово доходить хвилина до центру, Де минуле стоїть нерухомим питанням І здається, що час заблукав не в останнє, Та крізь темряву досвід дає компоненти. І тоді розумієш — життя бездоганне, Що велике роками не зрушить моменти, Бо в коротких хвилинах живе існування. Мирослав Манюк 13.03.2026 #сонет_симетрон

1

356views

Please log in to like, share and comment!
Мирослав Манюк added a photo

2026-02-28 09:28:54 ·

МЕЖА БУТТЯ

Тремтить на межах стиснуте повітря,
Творіння ждуть незримого довічно,
У грудях влади клекотить століття.

Долоні часу знов стискають вічність,
Вага ухвал гуде в кістках каміння,
Зерно буття колише ріки зміни
І кличе вир у темне пекло двічі.

Опіка довга берегла як свічка,
Давала подих, простір для заміни,
Та сумнів точить крицю на відмінно,
А осад в серці не багаторічний.

Питання тут єдине крізь століття:
Закрити всі створіння на довічно,
Чи обірвати доступ до повітря?

Мирослав Манюк
28.02.2026
#сонет_симетрон

МЕЖА БУТТЯ Тремтить на межах стиснуте повітря, Творіння ждуть незримого довічно, У грудях влади клекотить століття. Долоні часу знов стискають вічність, Вага ухвал гуде в кістках каміння, Зерно буття колише ріки зміни І кличе вир у темне пекло двічі. Опіка довга берегла як свічка, Давала подих, простір для заміни, Та сумнів точить крицю на відмінно, А осад в серці не багаторічний. Питання тут єдине крізь століття: Закрити всі створіння на довічно, Чи обірвати доступ до повітря? Мирослав Манюк 28.02.2026 #сонет_симетрон

1

364views

Please log in to like, share and comment!

Join

Language