МЕЖА БУТТЯ
Тремтить на межах стиснуте повітря,
Творіння ждуть незримого довічно,
У грудях влади клекотить століття.
Долоні часу знов стискають вічність,
Вага ухвал гуде в кістках каміння,
Зерно буття колише ріки зміни
І кличе вир у темне пекло двічі.
Опіка довга берегла як свічка,
Давала подих, простір для заміни,
Та сумнів точить крицю на відмінно,
А осад в серці не багаторічний.
Питання тут єдине крізь століття:
Закрити всі створіння на довічно,
Чи обірвати доступ до повітря?
Мирослав Манюк
28.02.2026
#сонет_симетрон
Тремтить на межах стиснуте повітря,
Творіння ждуть незримого довічно,
У грудях влади клекотить століття.
Долоні часу знов стискають вічність,
Вага ухвал гуде в кістках каміння,
Зерно буття колише ріки зміни
І кличе вир у темне пекло двічі.
Опіка довга берегла як свічка,
Давала подих, простір для заміни,
Та сумнів точить крицю на відмінно,
А осад в серці не багаторічний.
Питання тут єдине крізь століття:
Закрити всі створіння на довічно,
Чи обірвати доступ до повітря?
Мирослав Манюк
28.02.2026
#сонет_симетрон
МЕЖА БУТТЯ
Тремтить на межах стиснуте повітря,
Творіння ждуть незримого довічно,
У грудях влади клекотить століття.
Долоні часу знов стискають вічність,
Вага ухвал гуде в кістках каміння,
Зерно буття колише ріки зміни
І кличе вир у темне пекло двічі.
Опіка довга берегла як свічка,
Давала подих, простір для заміни,
Та сумнів точить крицю на відмінно,
А осад в серці не багаторічний.
Питання тут єдине крізь століття:
Закрити всі створіння на довічно,
Чи обірвати доступ до повітря?
Мирослав Манюк
28.02.2026
#сонет_симетрон
32views