Будьмо!
Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo!
Хоч і не розуміють ніхрена.
Воно не перекладається!
Це навіть не «паляниця». Це хромосома з ДНК.
Будьмо!
Будьмо - це про те, що ми є, були й будемо.
Це про те, що нас не вбити.
Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому.
А радше загинемо, але не здамося.
Будьмо - це воля, це Січ.
Це вічний гул Дикого Степу!
Будьмо! - це Україна.
Це вишиванки, й хрущі над вишнею.
Це наші старі кладовища і давні могили.
Це Голодомор і колективізація.
Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник.
Тарас, Леся, Франко.
Жадан і Іздрик, Козак-Систем.
Драч, Павличко і Вінграновський.
Червона калина.
Це - Мазепа і Мотря.
Богдан і Петлюра.
Це - тіні забутих предків.
Це Василь Симоненко і Ліна Костенко.
Василь Стефаник і Нечуй-Левицький.
Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати.
Це острів Зміїний,
Харків і Суми, Чернігів і Полтава, Херсон.
І Коктебель!
Лузанівка і Пересипський міст…
Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду.
І хлопці розпрягають коней.
І сорочку мати вишила мені. Червоними та чорними нитками…
Під копитом камінь тріснув…
Будьмо - це донати та безпілотники.
Будьмо - це окопні свічки та камуфляжні сітки.
Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна.
Будьмо - це українські прапори над гробками.
Будьмо - це наші нерви й наші діти й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор.
Будьмо - це лелеки навесні, що повертаються до свого гнізда, до свого дому. І F-16 з лелеками…
Будьмо - це вранці лугом, босими ногами…
І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця, і мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси…
Будьмо, це бабині вареники з капустою й сиром…
Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі…
І білий сніг на зеленому листі…
Будьмо - це Ми! Ми - будьмо!
Будьмо! Будьмо навіки, брати й сестри!

Віталій Чепінога

Будьмо!
Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo!
Хоч і не розуміють ніхрена.
Воно не перекладається!
Це навіть не «паляниця». Це хромосома з ДНК.
Будьмо!
Будьмо - це про те, що ми є, були й будемо.
Це про те, що нас не вбити.
Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому.
А радше загинемо, але не здамося.
Будьмо - це воля, це Січ.
Це вічний гул Дикого Степу!
Будьмо! - це Україна.
Це вишиванки, й хрущі над вишнею.
Це наші старі кладовища і давні могили.
Це Голодомор і колективізація.
Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник.
Тарас, Леся, Франко.
Жадан і Іздрик, Козак-Систем.
Драч, Павличко і Вінграновський.
Червона калина.
Це - Мазепа і Мотря.
Богдан і Петлюра.
Це - тіні забутих предків.
Це Василь Симоненко і Ліна Костенко.
Василь Стефаник і Нечуй-Левицький.
Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати.
Це острів Зміїний,
Харків і Суми, Чернігів і Полтава, Херсон.
І Коктебель!
Лузанівка і Пересипський міст…
Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду.
І хлопці розпрягають коней.
І сорочку мати вишила мені. Червоними та чорними нитками…
Під копитом камінь тріснув…
Будьмо - це донати та безпілотники.
Будьмо - це окопні свічки та камуфляжні сітки.
Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна.
Будьмо - це українські прапори над гробками.
Будьмо - це наші нерви й наші діти й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор.
Будьмо - це лелеки навесні, що повертаються до свого гнізда, до свого дому. І F-16 з лелеками…
Будьмо - це вранці лугом, босими ногами…
І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця, і мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси…
Будьмо, це бабині вареники з капустою й сиром…
Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі…
І білий сніг на зеленому листі…
Будьмо - це Ми! Ми - будьмо!
Будьмо! Будьмо навіки, брати й сестри!

Віталій Чепінога

Шикарне виконання))
В Україні навіть собаки мають таланти.
Дуже гарне Тріо 👏👏👏

#книжковий_відгук #Лана_читає

“Ніч у самотньому жовтні” Роджер Желязни
Видавництво Богдан

Коли Геловін збігається з повнею, починається Гра. Одні люди хочуть відкрити браму для вороття Древніх Богів на Землю, інші мають стати їм на заваді та закрити її. Гра збирає досить еклектичній нарід - різника, відьму, стародавнього вампіра, божевільного попа та ще кількох менш примітних особин. І у кожного з них є свій, так би мовити, фамільяр, тваринка, яка допомагає готуватися до Гри, шукати артефакти та дізнаватися, як йдуть справи у конкурентів. Від такої тварини, собаки на ім’я Нюх, і йде оповідь.

Взагалі у книги було все, що може мені сподобатися. Тут класні тварини (майже всі) та навіть деякі люди. Тут цікава щоденникова форма і класна подача pov Нюх. Та і сам цей персонаж офігезний, сміливий, розумний, принциповий та відданий, Джеку з ним пощастило. Нюх круто розмірковує, аналізує та взаємодіє з іншими тваринами, особливо з кішкою Сірохвісткою. От, до речі, ще один плюс - неймінг, канєшна, розкішний, як і переклад.

Але при цьому сама містична частина мене… не знаю… не зачарувала своєю атмосферою. Я чесно вгадала якусь частину відсилок, знайшла там Голмса, Дракулу, доктора Франкенштайна з його Істотою. Хоча це, напевно, не весь список. Але всі відсилки до Лавкрафта пройшли повз мене. Там прям в примітках пишуть - осьо тобі з книг Лавкрафта, на! Але я не читала Лавкрафта, тому момент з древніми богами, брамами, мацаками та іншими світами мені геть не відгукнувся. Мабуть, я така проста людина, що мені було б достатньо цього прикольного “ВусоЛапоХвоста” та якихось більш “приземлених” подій.

Але це третя книга Роджера Желязни, яку я читаю, і автор кожен раз мене по-різному дивує. Він вміє заінтригувати та закрутити сюжет, причому у такому стислому форматі. Я, мабуть, раніше не читала нічого подібного, і тому це був цікавий досвід. Якщо вам подобається Лавкрафт чи всяке таке моторошно-містичне, варто до цієї книги придивитися.

У Полтаві пітбуль покусав двох поліцейських, поки з ними бився чоловік
Ймовірно, це була спроба мобілізації господаря собаки.

День безпородної собаки
День безпородної собаки (National Mutt Day) відзначають у США 2 грудня та 31 липня. У цей день, приділяють увагу всім собакам змішаних порід. Цих собак часто ігнорують на користь чистокровних побратимів, але вони такі ж милі та заслуговують на любов та сім’ю у всьому світі.

День безпородної собаки, що відзначається двічі на рік – 31 липня та 2 грудня, — це особливий день, присвячений підтримці, порятунку та вшануванню собак змішаних порід. Цей день має на меті підвищити обізнаність про долю собак змішаних порід у притулках і заохотити до прилаштування цих часто ігнорованих, але однаково милих домашніх улюбленців.

Історія створення Дня безпородної собаки
День дворняжок був заснований захисницею тварин і біхевіористкою Колін Пейдж, щоб підкреслити чарівність і важке становище собак змішаних порід. Ці собаки часто стикаються з проблемами в пошуку домівки через те, що перевага віддається чистокровним породам, хоча змішані породи часто мають найкращі якості різних порід. А багато людей прагнуть завести “брендову” модну собачку, це відповідає трендам сучасної культури споживацтва та понтів для соцмереж.

Важливість змішаних порід
Собаки змішаних порід, або “шавки”, унікальні за своїм генетичним складом, що часто призводить до поєднання ознак різних порід. Така різноманітність може призвести до меншої кількості проблем зі здоров’ям і поєднання найкращих характеристик їхніх батьківських порід.

Святкування Дня безпородної собаки
Взяти песика в родину
Один з найкращих способів відсвяткувати День безпородної собаки — взяти собаку змішаної породи з притулку. Ці притулки наповнені люблячими шавками всіх форм і розмірів, які чекають на вічний дім. Приймаючи шавку, ви не тільки рятуєте життя, але й звільняєте місце для інших тварин, які цього потребують.
Волонтерство в притулках для тварин
Для тих, хто не готовий до усиновлення, волонтерство в місцевих притулках для тварин – чудовий спосіб долучитися до Дня безпородної собаки. Волонтери можуть допомагати доглядати за собаками, шукати їм домівки та підвищувати обізнаність про переваги утримання собак змішаних порід.
Лікування вашої дворняжки
Власники собак змішаних порід можуть відсвяткувати цей день, пригостивши своїх улюбленців спеціальними заходами, іграшками або ласощами. Це день, коли варто цінувати радість і товариство, які ці собаки приносять у наше життя.
Переваги володіння дворнягою
Переваги для здоров’я. Змішані породи собак часто мають менше проблем зі здоров’ям, ніж чистокровні, завдяки різноманітному генофонду.
Унікальні особистості. Кожна шавка має унікальність, поєднання рис своїх батьківських порід, що робить їх єдиними у своєму роді компаньйонами.
Адаптивність. Дворняжки дуже добре пристосовуються, добре вписуються в різні сім’ї та способи життя.
День безпородної собаки– це більше, ніж просто вшанування собак змішаних порід, це рух, спрямований на зміну уявлень про усиновлення домашніх тварин і привернення уваги до незліченної кількості собак змішаних порід, які потребують домівки. Це день визнання краси, різноманітності та відданості дворняжок і заохочення більшої кількості людей відкрити свої серця і домівки для цих чудових домашніх улюбленців.

#дати #свята
​🐾 Наша відповідальність: Всесвітній день домашніх тварин.
​Сьогодні, 30 листопада, світ відзначає неофіційне, але надзвичайно важливе свято — Всесвітній день домашніх тварин (World Pets Day). Хоча це свято не має офіційного статусу ООН, його філософське значення переоцінити неможливо: нагадати людству про відповідальність за тих, кого ми приручили.

​Звідки взялося свято? 🌍

​Ідея Всесвітнього дня тварин виникла ще у 1931 році в Італії на Міжнародному конгресі прихильників руху на захист природи. З того часу традиція поширилася світом, і сьогодні її відзначають у багатьох країнах, присвячуючи день вшануванню неоціненного внеску тварин у наше життя.

​Більше ніж просто друг ❤️

​Домашні тварини — це не лише джерело радості та безумовної любові. Вони доведені медичними дослідженнями:
​Зменшують стрес: Спілкування з тваринами знижує рівень кортизолу (гормону стресу).
​Покращують фізичну активність: Особливо собаки, які стимулюють господарів до прогулянок.
​Навчають відповідальності: Догляд за твариною формує почуття обов'язку та емпатії.
​У сучасному світі, сповненому викликів, тварини є нашими компаньйонами, психологами та членами сім'ї.

​Головне гасло 👑

​Ключова ідея цього дня закладена у філософській цитаті з книги Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц»:
​"Ти назавжди відповідальний за тих, кого приручив."
​Ця фраза є нагадуванням про те, що, беручи до свого дому кота, собаку, птаха чи будь-яку іншу істоту, ми беремо на себе зобов'язання забезпечити їй безпеку, здоров'я та гідне життя. Особливо це актуально в умовах війни, коли тисячі тварин потребують притулку та допомоги.
​Сьогодні — чудовий привід приділити додаткову увагу своїм улюбленцям, а також подумати про допомогу притулкам та бездомним тваринам. Піклування про них — це міра нашої людяності. 🐾

Службові собаки спецпризначення «Омега» проходять підготовку разом із бійцями й працюють на рівні зі своїми наставниками. Вони шукають вибухівку, працюють у міських умовах, супроводжують бойові групи та допомагають затримувати злочинців у лісах і будівлях. Хоч вони не мають шевронів і звань — кожен із цих чотирилапих є справжнім бійцем.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

Собаки-падонки 😂😁😁

https://t.me/Ukraineaboveallelse