#природа
У Колумбії розпочався сезон, коли можна помилуватися «рідкою веселкою».
Саме так називають річку Каньо-Крісталес, яка з червня по листопад перетворюється на справжнє диво: її води переливаються червоним, рожевим, зеленим, жовтим і блакитним кольорами. Усе завдяки рідкісній рослині Macarenia clavigera, що розквітає на дні річки лише в цей період.

Ця “річка п’яти кольорів” розташована в національному парку Сьєрра-де-ла-Макарена. Купатися дозволено лише в окремих місцях — природа тут перебуває під особливою охороною. Але навіть просто спостерігати за цими барвами — вже незабутньо.

#архів
"Є тільки дві нескінченні речі - Всесвіт і людська дурість. Хоча щодо Всесвіту я не впевнений" А.Ейнштейн.

Старість офіційно визнали хворобою👀 — і її можна обернути назад, вважають науковці з Південної Кореї👩🏻‍🔬
https://studyfinds.org/aging-contagious-protein/
З’ясувалося, що старіння поширюється в організмі через білок HMGB1 — коли його вводили молодим мишам, ті починали стрімко старіти🐁🐭

Натомість блокування цього білка в організмі літніх людей запускає регенерацію клітин. Тобто старіння можна якщо не зупинити повністю, то принаймні відмотати назад👴👶

ЯКЩО СТАРІСТЬ, ТО ТІЛЬКИ ТАКА

#поезія
…і паморозь за фрескою застуди,
і вже ні відлетіти, ні заснути,
ні віддиху, ні втіхи, ні ваги,
вікна відчиненого щедрість і жертовність,
і як дитинству вибачать жорстокість,
хай цій країні вибачать сніги.

…і дерево, заховане в тумані,
солодкі дні – легкі, передостанні,
мов зачиняють небо до пори,
немов за вірність цю ще буде виграш,
і як ти це говориш, як ти віриш
у те, що ти говориш. Говори.

© Сергій Жадан

Вирішила стати жінкою. Не, як раніше, а справжньою. Щоб світити і надихати. Я про це все в теорії знаю, вже й списочок склала. Треба тільки здійснити!

1. Магія ранку.
Встала о 5, щоб відчути цю магію ранку. Відчула. Вирішила більше так не вставати.

2. Пробіжка
На другому колі відкрилися очі. Два своїх і третє в лобі.

3. медитація
Прибігла додому, сіла на килимок, помедитувала. Зреклася суєти й тривоги, захропнула.

4. Привітайся зі світом
Відчинила вікно, що було сили крикнула: "Здрасті!"
Двірник тітка Валя аж мітлу впустила.
Будемо вважати, що світ мене почув.

5. Фейсфітнес.
Перетерла міжбрів'я, потягала себе за скальп, понадувала щоки. Відметелила старість.

6. Йога.
Що сказати? Поза собаки не схожа на собаку. Дельфін не схожий на дельфіна. Верблюд не схожий на верблюда. Брехня. Тільки труп схожий на труп. Труп сподобався.

7. Ранкові ритуали
Зробила гімнастику для очей. Гімнастику для шиї та гімнастику для ніг.
Розігнала лімфу. Продавила енергетичні точки.
Намазала кутикулу.
Пішла у ванну, прийняла душ. Звісно, контрастний.
Довго скрабувалася, потім намазалася молочком з олією арогана. Зробила легкий антицелюлітний масаж усіх проблемних зон, тобто себе.
На обличчя поклала омолоджувальну маску.
Помила волосся безсульфатним шампунем, прополоскала ополіскувачем, нанесла протеїнову маску. Змила, нанесла термозахист, висушила, розчесала, нанесла олію для кінчиків волосся.
Впала без сил.
Полежала, пішла снідати.

8. Корисний сніданок
Приготувала жири, білки, вуглеводи. Смузі та пчхіа.
Сервірувала все красиво, поставила квіточку у вазочку.
Нап'ялила сукню.
Тому що вайб і все таке.
Інакше в жіночому тілі їжа не засвоюється.
Помедитувала на ковбасу, зітхнула, випила смузі з селери під Реквієм Моцарта (духовне наповнення дуже важливе).
Виколупала чіа із зубів, випила каву з молоком. Без кави і без молока. Цикорій із білою рідиною з вівсянки.
Посадила на сукню жирну пляму.

9. Афірмації
Довго доводила собі в дзеркалі, що я щаслива, успішна і наповнена. Сперечалася. Сварилася. Полізла битися з цією дурепою.

10. Мотивування свого чоловіка.
Промотивувала чоловіка. Наздогнала, ще раз промотивувала. Потім він утік, закрився у ванній. Не знаю тепер, чи буде толк.

11. Щоденник подяки. Відкрила щоденник, поставила собі п'ять і розписалася.

12. Турбота про світ.
Розсортувала сміття. Дістала дещо потрібне.

13. Саморозвиток.
Прочитала десять сторінок художньої книжки, нонфікшн і професійної. Добре зайшов податковий кодекс, одразу три в одному.

14. Культурний розвиток
В обід відвідала виставку. Зайшла там у кав'ярню, з'їла боул із кіноа та руколою. На десерт був карамелізований гарбуз і відрижка від незвичної їжі.

15. Хобі
Після виставки пішла на полденс. Несподівано поламала жердину і вивихнула щиколотку. Доведеться переключитися на бісероплетіння.

16. Вечірні ритуали
Прийняла ванну з морською сіллю та олією лаванди. Запалила свічку з ароматом пачулі. Лежала, потіла, посилала в космос позитив. Ледь не здохла від смороду.

Увечері відчуваю - змінилася. Стала цією самою надихаючою. Наповненою кіноа і руколою жінкою.
Яку всі жадають і кричать: Де ти?
Де ти?
Де ти, Шатиркіна?
Голосніше за всіх кричав мій начальник Святослав, телефоном. - Чому на роботу не з'явилася?!
Я йому відповідаю.
- Не можу я, Святославе Ігоровичу, я народжуюся.
- Народжуєш?! - кричить. - У сенсі, Шатиркіна?!
- Не народжую, а народжуюся. Як жінка. Щоб світити й надихати.
- Слухай, Шатиркіна, - каже. - ти мені мізки не пудри. Щоб завтра на роботу. Я тобі зараз файли скину, заповни терміново.
- Я не можу, - відповідаю. - мені ще карту бажань робити, масаж гуаша й інсайти лов...
- Шатиркіна, не біси мене. А то я зараз приїду і сам тобі гуаша зроблю...
- Ви, - кажу, - Святослав Ігорович, на низьких вібраціях перебуваєте. Вам треба біополе почистити.

А він трубку кинув. І файли електронкою надіслав. Довелося заповнювати до пізньої ночі. Потім одразу в позу трупа впала й відрубалася.
Без медитацій і подяк.
Завтра на роботу, а то звільнять.
А я на руколі довго не протримаюся.
Мабуть, народження справжньої жінки доведеться відкласти.
Поживу ще звичайною.
🖍️Дарья Ісаченко
🎨Ірина Бабіченко

#притчі
Смак життя

Мудреця запитали:
— Чи можеш ти пояснити, яка мета життя людини?
— Не можу, — відповів він.
Тоді його запитали:
— А в чому хоча б сенс життя?
— Не знаю, — відповів мудрець.
— А що тоді знає про життя твоя мудрість?
Мудрець посміхнувся:
— В житті не такі важливі мета і сенс. Головне — відчувати його смак. Адже краще їсти пиріг, ніж міркувати про нього...!

#поезія
Я не забуду батьківський поріг,
До нього стежка хай не заростає.
Прийду до нього я з любих доріг,
Бо тут життя для мене було раєм.

Рідна моя хата — на добро багата,
І на щире слово, й пісню колискову,
На працю й завзяття, і тепле багаття —
Світить мені завжди і повік.

Усі стежки ведуть мене туди,
Де на любов була я так багата.
І найрідніші люди тут жили —
Моя сестра, бабуся, мама й тато.

Землю люблю оту, де я росла,
І Богу дякую, що рідних мала.
Чи близька та дорога, чи далека —
Лечу додому я, немов лелека.

Усе я пам'ятаю, як сьогодні —
Життєву мудрість, гомін, шум і гам.
Спливають спогади, неначе із безодні…
Вклоняюсь до землі, рідненькі, вам.

Рідна моя хата — на добро багата,
І на щире слово, й пісню колискову,
На працю й завзяття, і тепле багаття —
Світить мені завжди і повік.

Лариса Лисенко - Бабенко

#вистави
Театр ім. Марії Заньковецької знову у Києві.
Тартюф.
П’єса, яка не сходить з театральних сцен 360 років. П’єса, яка ставилася навіть сто років тому на українській сцені Валерієм Васильєвим, одним із фундаторів Молодого театру Леся Курбаса. А у 2024 «Тартюфа» поставив Дмитро Богомазов, один із корифеїв сучасного українського театру.

Витончена комедія облуди, де псевдомораліст у масці чесноти оголює саму суть людського довірливого безумства. Мольєр грає на тонкій межі між смішним і гірким, оголюючи механіку самообману — коли віра перетворюється на сліпоту, а щирість стає мішенню для хитрощів.
Це сатира на лицемірство, яка залишається актуальною й донині.

🗓️ 11 вересня
⏰ 18:00
📍 МЦКМ (Жовтневий палац)

Квитки на виставу: https://concert.ua/uk/events/tartyuf?utm_source=telegram&utm_medi...

#природа
На Південному острові Нової Зеландії, у національному парку Нельсон-Лейкс, ховається справжній скарб — озеро Блакитне (Blue Lake / Rotomairewhenua). Його вода настільки прозора, що видно дно навіть на глибині понад 70 метрів. 😯

✅ Вода тут чистіша за дистильовану — прозорість досягає 76 метрів, це світовий рекорд, підтверджений дослідженнями NIWA.

✅ Озеро живиться підземними джерелами, що фільтруються крізь товщі гірських порід протягом сотень років.

✅ Воно має священне значення для народу маорі, тому купатися тут заборонено — лише милуватися.

🧭 Потрапити сюди непросто — доведеться пройти кілька днів пішки, але краса цього місця виправдовує кожен крок.