ДЯКУЮ, БОЖЕ, ЗА ВСЕ

Я дякую, Боже, за ніч, що минула,
За те, що сигналів тривоги не чула,
За те, що я бачила, Боже, світанок
Й зустріла в домівці я ще один ранок.

За те, що в вікні я побачила небо,
За те, що ховатись ніку́ди не треба,
За те, що радію життю щохвилини,
І рідная мова із вуст моїх лине.

За те, що на МИР я плекаю надію,
Й тебе я, Всевишній, у серці лелію,
Й Пречиста мене під Покровом тримає,
І Янгол свої́ми крильми́ обіймає.

Я дякую Боже, що молю моли́тви,
Щоб всі повертались живими із битви,
Щоб щезли ординці із нашої неньки,
І більш не вмивалася кров’ю рідненька.

Я дякую, Боже, за хліб наш насущний,
За те, що вкраїнці – народ відчайдушний,
За те, що ординців, як нечисть, всі гонять
І мужньо наш край від потвор цих боронять.

Я дякую, Боже, за тво́ю опіку,
І ласки твої́, що їх маю без ліку,
Я дякую, Боже, за все, що я маю,
Й надію на тебе усю покладаю.

09.12.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022
ID: 1010301

МИ З ВАМИ ВСІ

Ми з вами всі, немов вогонь,
Який горить-палає,
Тепло́ іде з душі́ й долонь,
Любов’ю зігріває.

Ми з вами всі, захисники,
Хоч з вами не на фронті,
Ми з молитов плетем вінки,
Бо враг на горизонті.

Ми з вами всі, повірте нам,
Душею ми із вами,
У душах не зотліє храм,
Бо він із молитва́ми.

Ми з вами всі, то ж знайте це,
Душа болить, рідненькі,
Для світу стали ви взірцем,
Борці Вкраїни-неньки.

Ми з вами всі, ви – неньки цвіт,
Але – й болюча рана,
Про вас говорить ці́лий світ,
Уклін вам всім і шана.

Ми з вами всі, ми любим вас,
Незламні і єдині,
Настане ПЕРЕМОГИ час
В СОБОРНІЙ УКРАЇНІ.

Ми з вами всі, з любов’ю ми,
Яку орда не зга́сить.
Поляжуть іроди кістьми –
Потвори гни́лі-рашi.

01.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 972969

НАРОДЖЕНА ВІЛЬНОЮ БУТИ

Україно моя́, мо́я рідная не́не-колиско,
Ти вмиваєшся кров’ю, та впасти, красуне, не смій!
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ вже є, й ПЕРЕМОГА твоя́ дуже близько,
Ще зали́шилось трішки. Благаю, не падай, постій!

Україно моя́, тебе клятії орки шматують,
Ти палаєш, рідненька, в ворожім пекельнім вогні,
А ті плани брудні вже роками убивці будують,
Чорну душу свою́ безкоштовно дали́ сатані.

Україно моя́, серцю рідний і любий мій краю,
Ти – священна земля, в тебе гідні і доньки, й сини,
Щоб ти вічно жила́, я все Бога в молитві благаю,
Щоби знов колосились твої́ золотії лани́.

Україно моя́, ти – найкраща у світі країна,
І ніяка орда не здолає ніко́ли тебе,
Зазвучить ще гучніш всюди мова твоя́ солов’їна,
Та благаю-молю́, бережи, люба нене, себе.

Україно моя́, ти народжена вільною бути,
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ твою́ ми ціною життя бережем,
Нам поможе Госпо́дь ПЕРЕМОГУ в війні цій здобути,
І всю кляту орду ми з святої землі́ прожене́м.

Україно моя́, в НЕЗАЛЕЖНІСТЬ тебе одягнули,
А у ко́си твої́ впле́ли сині і жовті стрічки́,
Дух незламності й волі у тебе, рідненька, вдихнули,
Й не зага́сить орда всі запа́лені тво́ї свічки́.

24.08.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 957457

ДОЛЯ УКРАЇНИ

Доля України й вишиття,
Ко́ршуном красунечка прибита,
В рідної скалічене життя,
Кров’ю, як водицею залита.

Знищити взяли́ся вороги,
Топчуть, спопеляють нашу неньку,
Рі́ки з кро́ві, в кро́ві береги́,
Кулі застрягають у серде́ньку.

Горе, що прине́сла нам орда,
Біль, який доводиться терпіти,
З ворогом вселилася біда…
Ви́стоять рідненькій, не зомліти.

Ки́лимом не встелена земля,
Мінами всіває ворог рясно,
Скрізь сліди убивці-москаля,
Ірод не дає нам жити щасно.

Шмаття з України, сльози й біль,
Знищена, знівечена красуня,
Стерти із лиця – ворожа ціль.
Довго йтиме від війни відлуння.

Доля України і хрести,
Згарища, могили і руїни.
Як же всі хрести ці пронести́?
Як же відновити наші сті́ни?

02.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

РІДНЕНЬКА УКРАЇНА У ВОГНІ

Рідненька Україна у вогні,
Палає у вогні моя́ колиска,
Заба́глося рашисту-сатані
Влучати у ріднесеньку так збли́зька.

Рідненька Україна у вогні,
Такі болючі і смертельні рани.
Ми мо́лимо, щоб був кінець війні,
Упир перед судо́м Господнім стане.

Рідненька Україна у вогні,
Та не родинне це, на жаль, багаття.
Не йшла вона в обі́́йми сатані,
Що згарища лишає з неньки й шмаття.

Рідненька Україна у вогні,
Скрізь лижуть язика́ми юроди́ві,
Стирають неньку, як зерно в жорні́,
А мріями ми бу́ли всі щасливі.

Рідненька Україна у вогні,
І дим стовпо́м здіймається у небо,
Такого ми не бачили й вві сні…
Вступіться! Визволяти нас не треба!

Рідненька Україна у вогні́,
Ординці лю́ті неньку спопеляють,
Але Госпо́дь на нашій стороні,
Й герої ПЕРЕМОГУ наближають.

23.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 948567

НЕ ДУМАЛА

Не думала, доню, що тато загине,
Не вірила, рідна, що ляже в бою́,
Не знала, що плач замість пісні полине,
Що кров буде литись у нашім краю́.

Не думала, доню, що горя зазнаєм,
І га́дки ніко́ли про це не було́.
За татову душу моли́тви складаєм –
Життя на землі вже його відцвіло́.

Не думала, доню, що все обірве́ться,
Бо мріяли ми про квітуче життя,
Додому татусь вже з війни не верне́ться,
Бо то́му, що сталось, нема вороття.

Не думала, доню, що нам доведе́ться
Без тата зостатися через війну,
Ніко́ли він садом уже не пройде́ться…
Платив за Вкраїну висо́ку ціну́.

Не думала, доню, що буде так важко,
Що сльо́зи рікою у нас потечуть,
Скрізь кулі, снаряди, ворожі розтяжки…
Усі, хто живі, ПЕРЕМОГУ кую́ть.

Не думала, доню, що тато поляже
І так доведе́ться без нього нам жить,
Не знала, що сло́ва не мовить, не скаже…
В могилі наш тато, рідненька, лежить.

16.05.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 947911

НЕ ЗАЛИШУ

Як зали́шити маю я хату?
Як зали́шить подвір’я й садок?
Я не можу зали́шить це кату,
Вже розбитий, та рідний куток.

Як зали́шити можу дружину,
Що давно нерухомо лежить?
Сво́ю першу любов і єдину,
Вік з якою зумів я прожи́ть.

Все життя ми жили́ душа в душу,
Ми ділили і радість, й біду,
Із коханою бути я мушу,
Із куточка свого́ не піду́.

Цю хатину самі́ будували,
Це гніздечко звивали удвох,
Заробляли все чесно, не крали,
Не чекали у ньому непро́х.

Наші ді́точки тут народились,
І зростали вони са́ме тут,
Тим, що маємо, за́вжди гордились.
Та не знали, що орки прийду́ть.

Навіть в снах найстрашніших не бачив,
Що палатиме все у вогні,
А дружина мовчить… тільки плаче,
Що Вкраїна з ордою в борні́.

І на старості що нам робити?
Та й здоров’я уже в нас нема…
Ми не зможемо звірство простити,
Що вчинила орда з усіма.

До дітей ми поїхать не можем,
Та і їм небезпечно сюди.
Може й го́лови скоро тут зложим
В сво́їй хаті від звірства орди.

Вже як бу́де… На все Божа воля,
Якщо су́джено це пережить…
Бо спіткала такая недоля,
Якій опір не можем чини́ть.

Вже сусідські хати́ погоріли…
Хоронив я сусідів в саду.
Так наза́вжди вони оніміли…
Хто створив сатанинську орду?

Нашу хату тако́ж зачепило…
Залишився вцілілий куток…
Скрізь уламками все тут встелило…
Та з домівки ніку́ди… ні крок.

Якщо су́джено жити – вцілієм,
Може скоро це пекло мине,
Та прощати таке не посмієм
За все звірство раschиsтське страшне́.

Все зрівняла орда із землею
І продовжує дальше рівнять,
І зв’язку́ вже нема із ріднею…
Від життя взя́лись нас визволя́ть.

Волонтери заве́зли нам їжу,
А вода у криниці ще є…
Не збирав я тривожну валізу,
Бо дружина – багатство моє́.

У валізу її не спакую
Й помирать не зали́шу одну.
У куточку кохану рятую,
Від орди у любов огорну.

Під опіку ми Богу дали́ся,
На все воля Господня тепер,
Ми з дружиною знов обняли́ся,
Бо любов нашу орко не стер.

02.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 943945

ЧОРНИЙ ДЕНЬ

В думках ми відганяли чорні дні,
І як могли, усі ми це робили,
Рідненька Україна у борні́,
Рашисти неньку всю живцем палили.

Прийшли рашистські не́люди до нас,
І чорний день одразу ми відчули.
Прийшов той день, настав страждальний час,
До нього ми готовими не бу́ли.

Цей чорний день у лютому настав,
Це був четвер, число – двадцять четверте,
Ракетами нас орко цілував…
Його тепер нам з пам’яті не стерти.

Болить він нас і кров’ю він стіка,
Й ніко́ли він боліть не перестане,
А крові – не одна уже ріка,
Та вірю – ПЕРЕМОГА в нас настане!

Чому́ дано нам чорний день пізнать?
Чому́ це пекло мали ми відчути?
За що Вкраїна має так страждать?
Чому́ в житті у нас так мало бути?

Щоб швидше вже настав йому кінець,
Щоб ми забули сховища, підвали,
Щоб спле́ли ПЕРЕМОГИ ми вінець,
Позбулися рашистської навали.

30.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ЗІТРЕМ ОРДУ

Зітре́м орду за Україну,
За кожен клаптичок її,
За кожну вбитую дитину,
Сади́ й зеленії гаї.

Зітре́м орду за нашу неньку,
За цвіт, який уже поліг,
Зітре́м рашистів за рідне́ньку,
За нашу землю, за поріг.

Зітре́м орду за солов’їну,
Яку нена́видить русня́,
За нашу матінку-Вкраїну.
Орді за це така платня́.

Зітре́м орду за кожну хату,
За кожну школу і садок,
За тих, хто вже не скаже: «Тату…»,
Не скаже: «Доню» чи «Синок».

Зітре́м орду й сліду́ не бу́де,
Від неї ли́шиться лиш прах,
Ніхто́ й ніко́ли не забуде
Руїни в селах і містах.

Зітре́м орду у жо́рні бо́лю
Й не бу́де в нас за це гріху.
За ПЕРЕМОГУ Бога мо́лю,
Та не забуду мить лиху́.

25.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

КАНВА ПЕРЕМОГИ

А я люблю́, люблю́ свою́ Вкраїну,
Люблю́ її рідненьку над усе,
За неї цвіт в боя́х із орком гине,
Любов ця перемогу принесе́.

Не можна нашу неньку не любити,
Вона єдина серцю дорога,
Ми жи́ли тут і бу́дем далі жити,
І панувати зась в ній ворогам!

В серцях живе вона у всіх з утро́би,
В утробі закладається любов,
Даремні в московитів тії спроби,
На неї хто сягнув, то смерть знайшов.

Ми – нація незламності і волі,
Любов до України – сильний код,
Бажання і думки всі – на роздоллі,
Тому плека нена́висть орків зброд.

Ми – нація нескореності духу,
І в єдності ми можемо усе,
Орду ми не пробачимо бездуху,
Яка свідомо горе нам несе.

А я люблю́, люблю́ свою́ Вкраїну,
Святую землю, що на ній живу,
І ПЕРЕМОГУ гідно я зустріну,
Бо тчемо ми усі її канву́.

22.03.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022