#історія #особистості 🎭 14 грудня 1840: День Народження Михайла Старицького — Корифея Української Сцени. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять одного із засновників українського професійного театру та видатного письменника — Михайла Петровича Старицького. Він народився 14 грудня 1840 року, і його творчість стала справжнім мостом між народним вертепом та європейською драматургією. 🌟 Театральна "Трійця" Михайло Старицький був не лише драматургом, а й активним культурним діячем, який разом із Марком Кропивницьким та Іваном Карпенком-Карим заклав основи знаменитого Театру корифеїв. Цей театр став феноменом, що підніс українську мову та культуру на новий, професійний рівень у другій половині XIX століття. Старицький виступав як антрепренер (організатор трупи), режисер, актор та автор репертуару, вкладаючи власні кошти і величезну енергію в справу національного відродження. ✍️ Літературний Спадщина Хоча Старицький відомий як поет і прозаїк, його найбільший внесок — це драматургія. Він майстерно поєднував соціально-побутові сюжети з романтичними та історичними мотивами. Найвідоміші твори, що й досі не сходять зі сцени: «За двома зайцями» (перероблено і адаптовано з п'єси І. Нечуя-Левицького) — неперевершена комедія, що висміює міщанське лицемірство. «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» — класична музична драма на тему народних легенд. «Богдан Хмельницький» та «Оборона Буші» — історичні трагедії, що піднімали дух української нації. Його п'єси не лише розважали, а й навчали, висвітлюючи гострі соціальні проблеми та зберігаючи багатство української народної мови. 🇺🇦 Борець за мову Старицький працював в умовах жорстоких царських указів, таких як Емський акт (1876), що забороняв друкування та публічне виконання творів українською мовою. Він та його соратники шукали шляхи обходу цих заборон, часто видаючи свої твори за «малоросійські» етнографічні матеріали, щоб зберегти українську культуру. Михайло Старицький був не просто діячем культури, а справжнім патріотом, який присвятив життя боротьбі за українське слово і театр. Його внесок є неоціненним фундаментом, на якому стоїть сучасне українське мистецтво. 💐

😳 Під час концерту Макса Барських в київському Паалаці спорту раптово вимкнули світло Атмосфера стала ще більш романтичною.

#дати #свята 🎻 Голос Дерева та Струн: Що ми знаємо про Всесвітній день скрипки? Всесвітній день скрипки (World Violin Day), який неофіційно відзначається 13 грудня, є святом, присвяченим одному з найблагородніших та найвиразніших інструментів світу — скрипці. Хоча ця дата не є офіційно визнаною ООН, вона широко підтримується музикантами, оркестрами та любителями класичної музики по всьому світу. Чому саме скрипка? 👑 Скрипка (violin або fіddle) — це не просто інструмент, це королева оркестру. Вона займає центральне місце у симфонічному ансамблі та камерній музиці. Її історія, що налічує близько 500 років, тісно пов'язана з еволюцією західної музичної культури. Походження: Сучасна скрипка сформувалася в Італії у XVI столітті. Її розквіт пов'язаний з іменами великих майстрів, як-от Аматі, Гварнері та Страдіварі, чиї інструменти досі вважаються неперевершеними. Діапазон: Завдяки своїй здатності відтворювати найвищі та найнижчі ноти серед струнно-смичкових інструментів, скрипка може імітувати людський голос, виражаючи як глибокий смуток, так і бурхливу радість. Суть Святкування 🎼 День скрипки зазвичай використовується для підвищення інтересу до класичної музики та музичної освіти. Серед традиційних способів відзначення: Концерти та Виступи: Проведення безкоштовних концертів, майстер-класів та вуличних виступів, де скрипка виступає у головній ролі (як у класичному, так і у фольклорному чи джазовому стилях). Вшанування Майстрів: Згадка видатних скрипалів (як-от Паганіні, Крейслер, Ойстрах) та майстрів, які створюють інструменти (лютьєрів). Освіта: Заохочення дітей та дорослих до вивчення скрипки, часто через відкриті уроки чи музичні школи. Скрипка в Культурі Скрипка є не лише академічним, а й потужним культурним символом. Вона є невід'ємною частиною: Народної музики: У багатьох культурах (ірландська, скандинавська, українська) скрипка (fіddle) є головним інструментом для танців та святкових мелодій. Кінематографа: Її щемливе звучання часто використовується для підкреслення драматичних або романтичних моментів у фільмах. Всесвітній день скрипки — це чудовий привід згадати про те, наскільки важливу роль цей елегантний інструмент відіграє у збагаченні світової культури.

#історія #особистості 🇩🇪 Останній Романтик і Воїн Слова: Генріх Гейне. Сьогодні, 13 грудня 1797 року, народився Крістіан Йоганн Генріх Гейне (нім. Christian Johann Heinrich Heine) — один із найвизначніших німецьких поетів, публіцистів та критиків XIX століття. Його творчість, що балансувала на межі романтизму та реалізму, здійснила революцію в німецькій мові та ліриці. Між Ніжністю та Іронією 🥀 Гейне часто називають «останнім романтиком» або «похоронником романтизму», оскільки він довів до досконалості традиційні романтичні мотиви (кохання, природа, нічні мрії), але водночас почав їх гостро пародіювати та критикувати. Його поезії притаманні: Лірична простота: Він писав мовою, близькою до розмовної, що робило його вірші надзвичайно доступними. «Розбитий» стиль: У своїх творах Гейне часто використовував несподіваний, цинічний або іронічний фінал, руйнуючи ідеалістичну картинку романтичної любові. Сум та краса: Його найвідоміша збірка, «Книга пісень» (Buch der Lieder, 1827), містить перлини світової лірики, зокрема вірш «Лорелея». Музичний Феномен 🎵 Однією з головних причин світової слави Гейне є його тісний зв'язок із музикою. Простота та мелодійність його віршів ідеально підходили для вокальної музики: Lied (Пісня): Гейне став найулюбленішим поетом композиторів-ліриків XIX століття. Його вірші були покладені на музику частіше, ніж твори будь-якого іншого німецького поета (за винятком, можливо, Ґете). Видатні Композитори: Його вірші надихнули таких майстрів, як Франц Шуберт, Роберт Шуман, Фелікс Мендельсон та Йоганнес Брамс, на створення сотень «художніх пісень» (Lieder), які стали основою німецького музичного романтизму. Політичний Публіцист і Вигнанець 🗣️ Гейне був не лише поетом, а й завзятим публіцистом, критикуючи реакційні політичні режими Німеччини та відстоюючи ідеї демократії та свободи. Його гострі фейлетони та політичні есеї викликали гнів влади. Вигнання: У 1831 році, через неможливість вільно публікуватися на батьківщині, Гейне емігрував до Парижа, де провів решту свого життя. Його твори в Німеччині були заборонені. «Матрацова гробниця»: Останні вісім років життя поет був прикутий до ліжка важкою хворобою (імовірно, розсіяний склероз), яку він із трагічною іронією називав своєю «матрацовою гробницею». Генріх Гейне залишається неперевершеним майстром, який поєднав велику ліричну чуттєвість із дотепним інтелектом та політичною сміливістю.

#історія #особистості 🕯️ Совість Нації та Апостол Шістдесятників: Життя Євгена Сверстюка. Сьогодні, 13 грудня 1928 року, народився Євген Олександрович Сверстюк — видатний український літературний критик, есеїст, поет, філософ, активний учасник руху шістдесятників і один із найстійкіших політв'язнів радянського режиму, якого часто називали «совістю нації». Сходження на Арені Шістдесятництва 🧠 Отримавши освіту психолога та літературознавця, Сверстюк швидко став однією з ключових постатей у середовищі української інтелігенції 1960-х років. Він працював редактором у журналі «Український ботанічний журнал», але його справжнім покликанням була боротьба за національну свідомість і культуру. Його есеїстична проза, що поширювалася переважно у самвидаві, була гострою, філософськи глибокою і присвячена моральному відродженню нації та критиці радянської системи. Серед його найвідоміших праць — «Собор у риштуванні» (присвячений роману Олеся Гончара), «Іван Котляревський сміється» та «Блудні сини України». Ключові теми творчості: Сверстюк акцентував на необхідності збереження високих моральних і християнських цінностей, культурної спадщини та подолання «духу провінціалізму» і рабства. Довгий Шлях на Зону ⛓️ Сверстюк був одним із перших, хто підняв голос проти масових арештів української інтелігенції у 1965 році. Його активна громадянська позиція призвела до постійних звільнень з роботи та переслідувань. У січні 1972 року (під час другої хвилі масових арештів шістдесятників) Євгена Сверстюка було заарештовано. Його звинуватили у «антирадянській агітації та пропаганді» за його есе. Вирок: 7 років таборів суворого режиму (Перм-36) та 5 років заслання (Бурятія). Стійкість: Сверстюк провів у неволі 12 років, зберігши при цьому свою гідність та інтелектуальну активність, залишаючись прикладом незламності для інших в'язнів. Спадщина Незалежної України 🇺🇦 Після повернення із заслання у 1983 році та відновлення України, Євген Сверстюк продовжував залишатися моральним камертоном суспільства. Він не пішов у велику політику, зосередившись на культурній та освітній діяльності: Публіцистика: Видавав журнал «Наша віра». Наука: Очолював Український ПЕН-клуб (між 1993 та 2010 роками). Визнання: У 1995 році був нагороджений Державною премією України імені Тараса Шевченка. Євген Сверстюк до останніх днів свого життя (помер у 2014 році) був живим свідченням того, як сила духу однієї людини може протистояти тоталітарній системі, та залишається однією з найважливіших постатей у пантеоні борців за незалежну Україну

На теренах України...💙💛 Казимир Сіхульський. «Гуцул з вівцями», 1906.🎨 Про художника: Казими́р (Казімеж) СІХУЛЬСЬКИЙ (17 січня 1879, Львів — 6 листопада 1942, там само) — визначний польський маляр і графік, який працював у Львові. Закінчивши гімназію, Сіхульський навчався у Львівському університеті, пізніше — у Краківській академії образотворчих мистецтв. У 1904 році Казимир Сіхульський разом з Михайлом Бойчуком були відзначені серед найкращих випускників Краківської академії срібними медалями. Продовжив навчання у Віденській академії мистецтв та в академії Колароссі у Парижі. Незабаром Сіхульський відкрив для себе мальовничу Гуцульщину. Цей гірський край відтоді займе важливу нішу у мистецтві художника.У 1910-1930-х роках полотна Сіхульського гуцульської тематики експонуються на виставках у Німеччині, Австрії, Італії, Голландії, Бельгії, Фінляндії, США. У 1920-1930-х роках Сіхульський викладав малюнок у Львівській промисловій школі. В той час тут навчались Юзефа Кратохвиля-Відимська, Роман Сельський та інші.

#історія #особистості 🖋️ Батько Реалізму: Гюстав Флобер — Майстер бездоганного стилю. Сьогодні, 12 грудня, ми відзначаємо день народження одного з найвпливовіших письменників XIX століття, французького класика, майстра літературного реалізму — Гюстава Флобера (Gustave Flaubert, 1821–1880). Його внесок у світову прозу є фундаментальним, а його твори — еталоном стилістичної досконалості. 1. Головний Шедевр: «Мадам Боварі» (1856) Це, без сумніву, найвідоміший твір Флобера і один із ключових романів світового реалізму. Роман розповідає трагічну історію Емми Боварі, яка, прагнучи романтичних ідеалів, не знаходить щастя у провінційному шлюбі. Флобер досконало застосував метод «безособового письма» (або об'єктивного оповідання), де автор не висловлює своєї думки, а лише фіксує події та психологічні стани персонажів. 🤯 2. Судовий Процес і Сенсація: Вихід роману «Мадам Боварі» викликав гучний скандал. Французька влада звинуватила Флобера в «образі суспільної моралі» та «зневазі релігії». Судовий процес 1857 року став сенсацією. Хоча письменника врешті-решт виправдали, скандал лише підвищив інтерес до роману, закріпивши за Флобером репутацію літературного новатора та борця за свободу творчості. 3. Принцип «Le Mot Juste» (Точне Слово): Флобер був одержимий ідеєю досконалого стилю. Він виснажливо працював над кожним реченням, шукаючи «єдине, необхідне і точне слово». За легендою, він міг годинами шукати ідеальне дієслово чи епітет. Ця його маніакальна увага до форми і стилю зробила його творчість зразком для наступних поколінь письменників. ✍️ 4. Інші Знакові Твори: Крім «Мадам Боварі», до його спадщини належать такі значущі романи, як «Виховання почуттів» (психологічна хроніка покоління) та «Саламбо» (екзотична історична драма про Карфаген). Гюстав Флобер залишається класиком, чия філігранна робота зі словом та глибоке проникнення у психологію людини змінили вектор розвитку європейської літератури.

🤺🔥 Тріумфально виступили представники та представниці України на міжнародному турнірі з фехтування на шпагах у Німеччині у межах Європейського молодіжного циклу U-23 🥇🥈 В особистих змаганнях серед жінок у фіналі зійшлися між собою дві українки. У підсумку 🇺🇦 Марія Середа здобула золоту нагороду за рахунку 15:12 у протистоянні з партнеркою по команді 🇺🇦 Поліною Спиридоновою, яка відповідно стала віцечемпіонкою. ⚡️Дві жіночі українські команди також піднялися на подіум. 🥉 Україна у складі 🇺🇦 Марії Середи, Міри Юсеф, Устіни Огон та Юлії Фатули у півфіналі поступилась 🇩🇪 Німеччині (34:45), а у матчі за 3-тє місце здолала 🇳🇱 нідерландок (45:26). 🥈 Україна 3 🇺🇦 після перемоги над командою 🇳🇱 Нідерландів (45:26) у фіналі протистояла 🇩🇪 німкеням, які з рахунком 37:45 у підсумку стали чемпіонками. Катерина Коротецька, Софія Сіденко і Олександра Романова натомість вибороли срібні медалі. 🥈🥉 Двоє українців забезпечили собі особисті нагороди, вийшовши до півфіналу. 🇺🇦 Арсеній Карапиш завершив виступ на цій стадії, виборовши бронзову нагороду. 🇺🇦 Роман Самойлов переміг представника 🇧🇪 Бельгії, а у фіналі поступився супернику зі 🇸🇪 Швеції та посів друге місце (13:15).. 👏 У чоловічих командних змаганнях українці не пустили на подіум інші країни. 🥉 🇺🇦 Україна-2 у півфіналі здолала своїх партнерів по команді 🇺🇦 Україну-3 (45:32). У паралельному протистоянні Україна 🇺🇦 не пустила далі 🇨🇭швейцарців (45:38). У боротьбі за бронзу Дмитро Плаксін, Денис Лаврентьєв, Арсеній Прокоф’єв та Андрій Скок були сильнішими за команду 🇨🇭Швейцарії (45:36). 🥇🥈 Максим Микитенко, Максим Перчук, Максим Гула, Арсеній Карапиш стали чемпіонами, вирвавши перемогу у фіналі з рахунком 45:43 над Україною-2. Срібні нагороди здобули: Андрій Опанасенко, Роман Самойлов, Владислав Назаревич, Андрій Полянський. 🏆🔝 У підсумку українська збірна перемогла на цьому турнірі, очоливши підсумковий залік з результатом у 9 медалей (2🥇, 4🥈, 3🥉). #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

😱 У ТЦК прокоментували «бусифікацію» звільненого з полону морпіха в Одесі 4 грудня група оповіщення Пересипського районного ТЦК зупинила бійця 36-ї бригади морської піхоти Романа Покидько, який пів року тому був звільнений з полону, а в Одесі перебував на реабілітації, повідомили в ГО "Захист Держави". Він показав військовий квиток, медичні документи та посвідчення УБД, але його заштовхали до службового авто ТЦК, побили і застосували газ. Після цього прямо під час руху викинули з автівки. За даним інцидентом подано заяву до поліції. Одеський обласний ТЦК у зв'язку з цим призначив службове розслідування. Наголошується, що наказ було видано до розголосу в мережі. Якщо буде доведення перевищення повноважень, працівники ТЦК "понесуть найсуворіше покарання, передбачене законом. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

У Європарламенті не стримала сліз перекладачка 11-річного Романа, який вижив після ракетної атаки ЗС РФ на Вінницю. Під час показу документальних фільмів про українських дітей асистентка віцепрезидентки Європарламенту розплакалась, перекладаючи розповідь 11-річного Романа Олексіва зі Львова. Маленький українець вижив під час російського ракетного удару по Вінниці 14 липня 2022 року. На жаль, під час ворожої атаки хлопчик втратив матір. Роман Олексів після обстрілу переніс 36 операцій та тривалу реабілітацію. Попри це дитина повернулась до навчання, танців та музики. Відео: Радіо Свобода