#новий_розділ
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші.
Ми рушили до похмурої, високої будівлі з вузькими, мов щілини, вікнами. Мене провели довгими коридорами, іноді зупиняючись. Усюди стояли озброєні вартові, що пильно стежили за кожним входом і виходом.
Втеча звідси була приречена на провал. Залишалося тільки сподіватися, що мене просто допитають і відпустять.
Кожен мій крок лунав, наче вирок. Кам’яна підлога, холодна тиша, байдужі погляди охоронців. Усе це стискало груди, не даючи вдихнути на повні легені.
Це лише допит? Чи вже шлях до в’язниці? А може й до страти?
Я знову й знову прокручував у голові розмову в порту. Чи не був надто незграбним у брехні? Чи не видав себе якимсь необережним словом, жестом, тоном? А якщо вони вже все знають? Якщо Оґірре повернувся і сказав більше, ніж я припускав? Якщо Лоренцо переконав свого дядька, що я — зрадник і пірат?
Я тримав голову високо, але всередині все тремтіло. Та найбільше я боявся не за себе.
Я хвилювався за них. За Фернандо і його товаришів. За те, що через мене їх вистежать, схоплять, кинуть за ґрати.
Але найбільше — я боявся за неї.
Селену...
Чи не тримають її зараз у тому самому домі, як у золоченій клітці? Чи не вмовляє її маркіз дати згоду на шлюб із Лоренцо? А може, вже змусили? Може, вона вже не вільна?
Я пам’ятав її очі — тоді, під час нашої останньої зустрічі. У них була рішучість… і страх. Вона не з тих, хто легко здається, але в цьому світі воля жінки часто нічого не варта. Її можуть зламати — тиском, брехнею, погрозами.
Може, саме для цього мене й затримали? Щоб прибрати останню перешкоду на шляху до весілля?
Якби тільки я міг побачити її ще раз. Почути її голос. Сказати, що не зрадив. Що все ще пам’ятаю кожен дотик, кожен її погляд…
Мене могли засудити, ув’язнити, навіть убити. Але думка про те, що вона зараз, можливо, стоїть поруч із Лоренцо, змушена всміхатися, коли душа кричить, була для мене нестерпною.
І найстрашніше те, що я нічим не міг їй допомогти.
Читати далі за посиланням
https://arkush.net/book/18589/29
Приємного читання!!!
Буду щиро радий коментарям!
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#чарруа #вітрильник #фехтування #шабля
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші.
Ми рушили до похмурої, високої будівлі з вузькими, мов щілини, вікнами. Мене провели довгими коридорами, іноді зупиняючись. Усюди стояли озброєні вартові, що пильно стежили за кожним входом і виходом.
Втеча звідси була приречена на провал. Залишалося тільки сподіватися, що мене просто допитають і відпустять.
Кожен мій крок лунав, наче вирок. Кам’яна підлога, холодна тиша, байдужі погляди охоронців. Усе це стискало груди, не даючи вдихнути на повні легені.
Це лише допит? Чи вже шлях до в’язниці? А може й до страти?
Я знову й знову прокручував у голові розмову в порту. Чи не був надто незграбним у брехні? Чи не видав себе якимсь необережним словом, жестом, тоном? А якщо вони вже все знають? Якщо Оґірре повернувся і сказав більше, ніж я припускав? Якщо Лоренцо переконав свого дядька, що я — зрадник і пірат?
Я тримав голову високо, але всередині все тремтіло. Та найбільше я боявся не за себе.
Я хвилювався за них. За Фернандо і його товаришів. За те, що через мене їх вистежать, схоплять, кинуть за ґрати.
Але найбільше — я боявся за неї.
Селену...
Чи не тримають її зараз у тому самому домі, як у золоченій клітці? Чи не вмовляє її маркіз дати згоду на шлюб із Лоренцо? А може, вже змусили? Може, вона вже не вільна?
Я пам’ятав її очі — тоді, під час нашої останньої зустрічі. У них була рішучість… і страх. Вона не з тих, хто легко здається, але в цьому світі воля жінки часто нічого не варта. Її можуть зламати — тиском, брехнею, погрозами.
Може, саме для цього мене й затримали? Щоб прибрати останню перешкоду на шляху до весілля?
Якби тільки я міг побачити її ще раз. Почути її голос. Сказати, що не зрадив. Що все ще пам’ятаю кожен дотик, кожен її погляд…
Мене могли засудити, ув’язнити, навіть убити. Але думка про те, що вона зараз, можливо, стоїть поруч із Лоренцо, змушена всміхатися, коли душа кричить, була для мене нестерпною.
І найстрашніше те, що я нічим не міг їй допомогти.
Читати далі за посиланням
https://arkush.net/book/18589/29
Приємного читання!!!
Буду щиро радий коментарям!
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#чарруа #вітрильник #фехтування #шабля
#новий_розділ
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші.
Ми рушили до похмурої, високої будівлі з вузькими, мов щілини, вікнами. Мене провели довгими коридорами, іноді зупиняючись. Усюди стояли озброєні вартові, що пильно стежили за кожним входом і виходом.
Втеча звідси була приречена на провал. Залишалося тільки сподіватися, що мене просто допитають і відпустять.
Кожен мій крок лунав, наче вирок. Кам’яна підлога, холодна тиша, байдужі погляди охоронців. Усе це стискало груди, не даючи вдихнути на повні легені.
Це лише допит? Чи вже шлях до в’язниці? А може й до страти?
Я знову й знову прокручував у голові розмову в порту. Чи не був надто незграбним у брехні? Чи не видав себе якимсь необережним словом, жестом, тоном? А якщо вони вже все знають? Якщо Оґірре повернувся і сказав більше, ніж я припускав? Якщо Лоренцо переконав свого дядька, що я — зрадник і пірат?
Я тримав голову високо, але всередині все тремтіло. Та найбільше я боявся не за себе.
Я хвилювався за них. За Фернандо і його товаришів. За те, що через мене їх вистежать, схоплять, кинуть за ґрати.
Але найбільше — я боявся за неї.
Селену...
Чи не тримають її зараз у тому самому домі, як у золоченій клітці? Чи не вмовляє її маркіз дати згоду на шлюб із Лоренцо? А може, вже змусили? Може, вона вже не вільна?
Я пам’ятав її очі — тоді, під час нашої останньої зустрічі. У них була рішучість… і страх. Вона не з тих, хто легко здається, але в цьому світі воля жінки часто нічого не варта. Її можуть зламати — тиском, брехнею, погрозами.
Може, саме для цього мене й затримали? Щоб прибрати останню перешкоду на шляху до весілля?
Якби тільки я міг побачити її ще раз. Почути її голос. Сказати, що не зрадив. Що все ще пам’ятаю кожен дотик, кожен її погляд…
Мене могли засудити, ув’язнити, навіть убити. Але думка про те, що вона зараз, можливо, стоїть поруч із Лоренцо, змушена всміхатися, коли душа кричить, була для мене нестерпною.
І найстрашніше те, що я нічим не міг їй допомогти.
Читати далі за посиланням
https://arkush.net/book/18589/29
Приємного читання!!!
Буду щиро радий коментарям!
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#чарруа #вітрильник #фехтування #шабля
44переглядів