#особистості 🇺🇦 Майстер політичного процесу: Роман Безсмертний — архітектор української незалежності. Сьогодні, 15 листопада 1965 року, народився Роман Петрович Безсмертний — визначний український політик, дипломат, державний діяч та один із ключових архітекторів становлення сучасної незалежної України. Освітянин за фахом, він увійшов у велику політику на початку 90-х і став одним із тих, хто формував політичний ландшафт країни. Його кар'єра є прикладом того, як фахівець, зосереджений на державницькій роботі, може впливати на стратегічні процеси. Головна роль: Автор Конституції 📜 Однією з найважливіших його заслуг є безпосередня участь у розробці та ухваленні Конституції України 1996 року. Він був членом Конституційної комісії та одним із тих, хто працював над текстом основного закону в умовах "конституційної ночі", коли приймалося історичне рішення. Крім того, Роман Безсмертний відомий своєю роботою на високих державних посадах: * Багаторічний народний депутат України (II, III, IV та V скликань), де він очолював ключові комітети та фракції. * Віцепрем'єр-міністр України. * Керівник штабу та ідеолог багатьох виборчих кампаній. Дипломатія та Мінський процес 🕊️ Роман Безсмертний також є досвідченим дипломатом. Він обіймав посаду Надзвичайного і Повноважного Посла України в Білорусі. Особливе місце у його діяльності посідає участь у врегулюванні конфлікту на Донбасі. Він був одним із ключових представників України в Тристоронній контактній групі (ТКГ) у Мінську, де відповідав за політичні аспекти переговорів. Його досвід допомагав Україні відстоювати свої позиції у складному дипломатичному протистоянні. Життя Романа Безсмертного — це шлях від простого вчителя до політика, який безпосередньо впливав на формування правових та політичних основ нашої держави. Його діяльність підкреслює важливість політичного досвіду та знання внутрішніх процесів для вибудовування міцної та незалежної України.

#особистості Трагедія Історика: Матвій Яворський — від Академіка до Репресованого 🕯️ Сьогодні, 15 листопада 1885 року, народився Матвій Іванович Яворський — одна з найбільш значущих, але трагічно забутих постатей в українській історіографії та політиці ХХ століття. Він був визначним істориком, членом Академії наук (ВУАН). Яворський є автором оригінальної та впливової концепції історії України, яку він виклав у працях «Історія України в стислому нарисі» (1928) та «Основні напрямки розвитку української історичної думки» (1929). Матвій Яворський був одним із небагатьох українських істориків, які намагалися застосувати марксистську методологію до вивчення історії України, але робив це критично та з виразним національним акцентом. Він прагнув інтегрувати соціально-економічний аналіз із політичною історією, що зробило його роботи надзвичайно популярними у 1920-х роках. * Він став академіком Всеукраїнської академії наук (ВУАН) і вважався одним із лідерів так званої «червоної професури» в Харкові. * Як політичний діяч, він брав участь у роботі Української Центральної Ради. Трагічний кінець 💔 Його незалежна думка та спроба поєднати марксизм із національними інтересами України швидко перетворили його на ворога радянської системи. Хоча він щиро вірив у соціалістичні ідеали, його погляди були визнані «націоналістичним ухилом» та «ідеологічною диверсією». У 1930 році Яворський був арештований у рамках сфабрикованої справи «Спілки визволення України» (СВУ). Його звинуватили у контрреволюційній діяльності. Після ув'язнення та заслання на Соловки, він був розстріляний у 1937 році в урочищі Сандармох, під час "Великого терору". 😔 Життя Матвія Яворського є яскравим прикладом того, як сталінський режим знищував національно свідому інтелігенцію, незалежно від їхніх ідеологічних переконань. Він залишив по собі цінну спадщину, яку змогли належно оцінити лише після здобуття Україною незалежності.

Мовна зрада? російську хочуть допустити у сферу послуг та науки Мовна зрада? російську хочуть допустити у сферу послуг та науки / Фото: Pexels Головні тези Державна служба з етнополітики розробила законопроєкт, який дозволяє ширше застосовувати мови нацменшин, передусім російську, у сфері послуг та наукових видань. Народний депутат В’ятрович назвав документ загрозою мовній політиці та національній безпеці, вказуючи на ризики повернення російської мови у публічний простір. Зміни передбачають дублювання нормативних актів мовами меншин і дозвіл посадовцям виступати на офіційних засіданнях не лише українською мовою. У мовній політиці України розгорівся новий скандал. Державна служба з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) розіслала на міжвідомче погодження законопроєкт, який дозволяє ширше застосовувати мови національних меншин (передусім російську) у сфері послуг, наукових публікацій і конференцій. Документ також передбачає зміни до чинних законів, що регулюють мовне питання в освіті, місцевому самоврядуванні та роботі органів влади. Сирський фіксує посилення наступу РФ, Данія дає зброю, НАБУ оголошує підозри: головні новини ранку Ініціативу вже розкритикував народний депутат Володимир В’ятрович, назвавши її прямою загрозою державній мовній політиці, національній безпеці та єдності України. За його словами, законопроєкт втручається у чинний Закон “Про забезпечення функціонування української мови як державної” та створює передумови для фактичного повернення російської у публічний простір під приводом “захисту прав національних меншин”. Документ передбачає можливість використання мов меншин, зокрема російської, під час надання послуг, у спортивних змаганнях, наукових виданнях і конференціях. У місцях традиційного проживання національних меншин пропонується дублювати нормативні акти місцевих органів мовою цієї спільноти. Також зміни торкаються Закону “Про національні меншини (спільноти) України”, тепер виступи посадовців на офіційних засіданнях та в місцевих радах зможуть вестися не лише українською. До того ж від службовців вимагатимуть володіти мовою меншини на рівні, що відповідає володінню державною. За словами В’ятровича, такі положення створюють ризики фактичного запровадження елементів офіційної багатомовності, що суперечить Конституції України. Окреме занепокоєння викликає те, що дія проєкту може поширюватися на цілі райони, де представники національних меншин навіть не проживають, що і відкриває шлях до мовної регіоналізації та фрагментації країни. Політик наголошує, що в час, коли триває війна за ідентичність, просування російської мови – це частина ширшої стратегії агресора, спрямованої на знищення української культури й мови. В’ятрович нагадав, що росія системно вкладає ресурси в політику русифікації, націлену передусім на дітей і молодь. Тим часом українська влада, за його словами, демонструє бездіяльність у мовній сфері: не виконує закон про підтримку книгарень, блокує ініціативи щодо створення українськомовного освітнього середовища, а державна програма розвитку української мови до 2030 року фактично не реалізується. Мовозахисники нагадують, що у грудні 2023 року Верховна Рада ухвалила збалансовані зміни до законодавства про національні меншини, які отримали позитивну оцінку Єврокомісії. Тодішній консенсус, на їхню думку, зараз руйнується. Громадськість закликає уряд відмовитися від нової ініціативи, припинити залаштункове погодження мовних законопроєктів з іноземними державами, зокрема з Угорщиною (яка відома своєю проросійською владою) та ухвалити важливі для української мови документи. Наприклад такі, які законопроєкт №14120, який виключає російську з-під дії Європейської хартії регіональних або міноритарних мов, або №13072 щодо мови в освітньому процесі, який забезпечить створення повноцінного українськомовного середовища у школах із дотриманням прав меншин. https://meta.ua/uk/news/ukraine/movna-zrada-rosiisku-hochut-dopustiti-u-sferu-poslug-ta-nauki-957377/

Війська Російської Федерації збільшили свою ударну силу й використовують більше балістики, обстрілюючи Україну. Для нас це означає більшу потребу в ППО, резервах обладнання, чіткій та оперативній роботі в регіонахЗеленський повідомив, що в багатьох областях ремонтні бригади, енергетики й комунальні служби працюють практично цілодобово, щоб ліквідувати наслідки ударів противника. "Триває відновлення, і хоч складна ситуація – все ж тисячі людей задіяні, щоб стабілізувати систему й відновити після пошкоджень", – зазначив він. Партнери допомагатимуть у підтримці енергетики "Будуть найближчими тижнями нові наші перемовини заради більшої підтримки енергетики – конкретних рішень, необхідного фінансування й потрібного нам обладнання. Є країни, які вже допомагають – зокрема це держави Північної Європи, – і ми готуємо домовленості також із країнами Південної Європи. Дуже важлива – з політичної точки зору – саме така географічно збалансована підтримка України в Європі", – зазначив глава держави.

#Постаті «КОЗАЦЬКИЙ БАТЬКО» ДМИТРО ЯВОРНИЦЬКИЙ Народився майбутній учений у селі Сонцівка (нині Харківська область) у бідній сім'ї псаломщика. Його батько, хоч і був людиною малограмотною, усіляко намагався дати синові освіту. Уже в університеті Дмитро Яворницький пише чимало статей, читає авторські лекції про козацтво, а у 1881-1882 рр. вийшла його перша праця «Виникнення і будова Запорозького Коша». Але улюблена тема історика тоді була практично заборонена. Спочатку його просто попередили, запропонували обрати інші теми. А коли Яворницький відмовився, просто звільнили зі звинуваченням у політичній неблагонадійності. Яворницький був вимушений переїхати до Петербурга. Саме там він знайомиться із Іллею Рєпіним, який, як міг, підтримував Дмитра Івановича. Їхня дружба була дуже щира і корисна для обох. Саме за порадою Яворницького Рєпін почав працювати над картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану». (Цікаво, що Яворницький зображений у центрі картини писарем.) До речі, Яворницький надихнув на написання опери «Тарас Бульба» і М. Лисенка. Узагалі Дмитро Іванович неначе магнітом притягував непересічних людей. Він мав широчінь творчих і дружній стосунків. Серед відомих постатей, з якими довелося спілкуватися Яворницькому, були діячі науки і культури. (Закінчення 9 листопада) З відривного календаря "Український народний календар" за 7 листопада. ------------ #Постаті «КОЗАЦЬКИЙ БАТЬКО», ДМИТРО ЯВОРНИЦЬКИЙ (Закінчення. Початок 7 листопада) Більшість його сучасників вважали Дмитра Івановича «вартовим» рідної історії. Зокрема, В. Ключевський, М. Костомаров, А. Кримський, М. Грушевський. А ще - Леся Українка, П. Мирний, М. Кропивницький, М. Заньковецька, В. Леонтович тощо. Д. Яворницький був люди ною надзвичайно широких інтересів і залишив помітний слід як етнограф, археолог, фолькло рист, лексикограф. Але безцінною перлиною в його тритомна праця «Історія українських козаків». Упродовж усього життя, хоч би куди закидала доля Яворницького, він завжди мріяв повернутися в Україну. 1902 року ця мрія здійснилася. Його було запрошено до Катеринослава на посаду директора історико-краєзнавчого музею імені О. Поля. Цей період життя Дмитра Яворницького став особливо плідним. Важливою віхою у творчості Дмитра Яворницького стало видання 1920 року першого тому його «Словника української мови», роботі над яким він присвятив майже 40 років. У цей час історик виступав ще й як поет і прозаїк. 1933 рік не обійшов і Дмитра Івановича. За доносом «колеги» вченого було брутально викинуто з музею. Не стало українського «козацького батька» 5 серпня 1940 року в місті Дніпропетровську (нині Дніпро). З відривного календаря "Український народний календар" за 9 листопада. ------------

#Постаті «КОЗАЦЬКИЙ БАТЬКО» ДМИТРО ЯВОРНИЦЬКИЙ Народився майбутній учений у селі Сонцівка (нині Харківська область) у бідній сім'ї псаломщика. Його батько, хоч і був людиною малограмотною, усіляко намагався дати синові освіту. Уже в університеті Дмитро Яворницький пише чимало статей, читає авторські лекції про козацтво, а у 1881-1882 рр. вийшла його перша праця «Виникнення і будова Запорозького Коша». Але улюблена тема історика тоді була практично заборонена. Спочатку його просто попередили, запропонували обрати інші теми. А коли Яворницький відмовився, просто звільнили зі звинуваченням у політичній неблагонадійності. Яворницький був вимушений переїхати до Петербурга. Саме там він знайомиться із Іллею Рєпіним, який, як міг, підтримував Дмитра Івановича. Їхня дружба була дуже щира і корисна для обох. Саме за порадою Яворницького Рєпін почав працювати над картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану». (Цікаво, що Яворницький зображений у центрі картини писарем.) До речі, Яворницький надихнув на написання опери «Тарас Бульба» і М. Лисенка. Узагалі Дмитро Іванович неначе магнітом притягував непересічних людей. Він мав широчінь творчих і дружній стосунків. Серед відомих постатей, з якими довелося спілкуватися Яворницькому, були діячі науки і культури. (Закінчення 9 листопада) З відривного календаря "Український народний календар" за 7 листопада. ------------ #Постаті «КОЗАЦЬКИЙ БАТЬКО», ДМИТРО ЯВОРНИЦЬКИЙ (Закінчення. Початок 7 листопада) Більшість його сучасників вважали Дмитра Івановича «вартовим» рідної історії. Зокрема, В. Ключевський, М. Костомаров, А. Кримський, М. Грушевський. А ще - Леся Українка, П. Мирний, М. Кропивницький, М. Заньковецька, В. Леонтович тощо. Д. Яворницький був люди ною надзвичайно широких інтересів і залишив помітний слід як етнограф, археолог, фолькло рист, лексикограф. Але безцінною перлиною в його тритомна праця «Історія українських козаків». Упродовж усього життя, хоч би куди закидала доля Яворницького, він завжди мріяв повернутися в Україну. 1902 року ця мрія здійснилася. Його було запрошено до Катеринослава на посаду директора історико-краєзнавчого музею імені О. Поля. Цей період життя Дмитра Яворницького став особливо плідним. Важливою віхою у творчості Дмитра Яворницького стало видання 1920 року першого тому його «Словника української мови», роботі над яким він присвятив майже 40 років. У цей час історик виступав ще й як поет і прозаїк. 1933 рік не обійшов і Дмитра Івановича. За доносом «колеги» вченого було брутально викинуто з музею. Не стало українського «козацького батька» 5 серпня 1940 року в місті Дніпропетровську (нині Дніпро). З відривного календаря "Український народний календар" за 9 листопада. ------------

#дати 🎩 Федір Ернст (1891–1942): Фундатор Українського Мистецтвознавства та Рятівник Культури. 9 листопада 1891 року в Києві народився Федір Людвігович Ернст (справжнє ім'я Теодор-Ріхард Людвігович) – видатний український історик, мистецтвознавець, музеєзнавець та один із ключових діячів у галузі охорони пам'яток історії та культури у 1920-х роках. Його діяльність стала міцним фундаментом для становлення українського мистецтвознавства як академічної науки. 🏛️ Наукова та Пам'яткоохоронна Діяльність Незважаючи на німецьке коріння, Федір Ернст присвятив своє життя українській культурі. Освіту він здобував у Берлінському та Київському університетах, де його науковим керівником був професор Григорій Павлуцький. Після революційних подій 1917 року Ернст активно включився у роботу Всеукраїнського комітету охорони пам'яток мистецтв і старовини. У цей час, коли культурні цінності були під загрозою, він разом із колегами: * Провів інвентаризацію близько 160 архітектурних пам'яток Києва. * Видав одну з перших ґрунтовних розвідок про мистецькі скарби Києва, постраждалі внаслідок бойових дій 1918 року. 🖼️ Музейний Діяч та Київознавець Найбільший внесок Федір Ернст зробив у музеєзнавство та києвознавство. З 1923 року він протягом десятиліття очолював художній відділ Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Шевченка. За час його керівництва фонди відділу зросли у 15–20 разів завдяки його невтомній роботі зі збору та систематизації експонатів. Федір Ернст вважається одним із найкращих дослідників Києва свого часу. Його путівник «Київ» (1930), який містив ґрунтовні статті та малюнки, донині визнається класичним і є цінним джерелом інформації про місто тієї епохи. 🛡️ Рятівник Культурних Цінностей Особливою сторінкою його біографії є участь у Паритетній комісії (1928–1932) з обміну культурними цінностями між УРСР та РРФСР. Завдяки його принциповій позиції та фаховим знанням вдалося повернути з російських музеїв до України значну кількість цінних історичних та мистецьких пам'яток, зокрема портрети гетьманів. Він також боровся за збереження українських скарбів від більшовицької політики розпродажу за кордон. Трагічна Доля Федір Ернст був не лише вченим-практиком, а й теоретиком мистецтва, зокрема, він один із перших ввів до наукового обігу термін «мазепинське бароко». Його плідна робота була перервана хвилею сталінських репресій. У 1933 році його вперше заарештували у справі «Української військової організації» і заслали. У 1941 році його заарештували втретє – вже в евакуації в Уфі – за абсурдним звинуваченням у «німецькому шпигунстві». У жовтні 1942 року видатного історика та музеєзнавця було розстріляно. Життя Федора Ернста є прикладом самовідданого служіння науці та культурі. Його праці залишаються актуальними, а його ім’я – символом захисника української культурної спадщини в часи тоталітарної навали.

Міжнародний день скоромовок Щорічно у другу неділю листопада відзначається Міжнародний день скоромовок (International Tongue Twister Day) – це свято словесної акробатики, день, присвячений грайливому, а іноді й дратівливому світу скоромовок. Ця лінгвістична гімнастика існує з 19 століття, а найперша відома збірка скоромовок з’явилася в книзі Джона Гарріса “Практичні принципи правильної та досконалої вимови Пітера Пайпера” (1813 р.). Книга, що мала на меті допомогти дітям з механікою мовлення, містила скоромовку на кожну літеру алфавіту. Виклик скоромовок Скоромовки – це більше, ніж просто веселі фрази; вони є інструментом для покращення мовлення та вимови. Їх навіть можна використовувати для практики іноземних мов. Книга рекордів Гіннеса визнала “The sixth sick sheikh’s sixth sheep’s sick” однією з найскладніших скоромовок англійською мовою. Нещодавно дослідники з Массачусетського технологічного інституту визнали “Pad kid poured curd pulled cod” найскладнішою скоромовкою. Святкування Міжнародного дня скоромовок Практика робить досконалість досконалою Найкращий спосіб відсвяткувати – практикувати та декламувати улюблені скоромовки. Спробуйте вивчити найскладніші з них, а потім покажіть їх друзям і родині. Влаштуйте конкурс Організуйте конкурс скоромовок на роботі або в колі друзів. Подивіться, хто швидше скаже класику або придумає найскладнішу нову скоромовку. Проявіть творчість Чому б не спробувати створити власну скоромовку? Це чудовий спосіб зробити свій внесок у культуру і, можливо, навіть поставити друзів у глухий кут свіжою закрученою фразою. Українські скоромовки • Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят. • Черепашці з черепашенятами важко змагатися із жабенятами. • Всім подобається це куце цуценя. • Бурі бобри брід перебрели, забули бобри забрати торби. • Був собі цебер, перецебрився, мав діти цебренята перецебренята. • Цей ковпак зроблений не по-ковпаківськи. Треба його перековпакувати, щоб він був перековпакований. • Пилип прилип, прилип Пилип. Пилип плаче. •Пилип посіяв просо, просо поспіло, пташки прилетіли, просо поїли. • Кравець краватку картату каракатиці кроїть. Найдовша скоромовка в світі Якраз саме українською мовою звучить найдовша в світі скоромовка, що складається з 688 слів або з 74 скоромовок. Її автор і виконавиця Анастасія Смєхова. Чому ми любимо скоромовки Скоромовки нагадують нам про те, що ми можемо дуркувати і насолоджуватися простими дитячими іграми. Первісно розроблені для розвитку мови, скоромовки і сьогодні використовуються для практики вимови як рідної, так і іноземних мов. Вони безневинно складні – у Міжнародний день скоромовок плутати слова – це частина розваги, а не комунікативна помилка. Міжнародний день скоромовки – це безтурботне свято, яке відзначає примхи мови. Незалежно від того, чи є ви досвідченим лінгвістом, чи просто любите посміятися, цей день – чудова нагода кинути виклик своїй словесній спритності і трохи розважитися з мовою.

Митниця уточнила, що збій у роботі пунктів пропуску стався через ворожу атаку. "Причиною зупинки роботи пунктів пропуску на державному кордоні став технічний збій з електроживленням після масштабного ворожого обстрілу енергообʼєктів", - сказано у повідомленні. Фахівці вже працюють над усуненням наслідків атаки. Найближчим часом пункти пропуску запрацюють у штатному режимі. https://t.me/Ukraineaboveallelse

⚡️ Начальнику одного з відділів Дарницького управління поліції Юрію Рибянському, який зник разом із готівкою, повідомили про підозру. 💰 Вилучені кошти — 13,3 млн грн — були речовими доказами у справі. 🤬 За даними слідства, поліцейський не передав гроші до банку, а залишив їх у своєму кабінеті. Згодом він перестав з’являтися на роботі й не виходив на зв’язок. 📌 Правоохоронця розшукали на Рівненщині та затримали.