«Маріупольська драма» в Ізраїлі: вистава акторів, які вижили після бомбардування Маріупольського театру — гастролі 1–6 червня 2026

Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року Маріуполь дуже швидко опинився в облозі. Місто втрачало воду, тепло, зв’язок і доступ до медицини — люди спускалися в підвали й шукали укриття там, де були стіни та шанс пережити обстріли.

Одним із таких укриттів став Донецький академічний обласний драмтеатр у Маріуполі. Туди сходилися мирні жителі — сотні людей, зокрема діти, а перед будівлею великими літерами написали «ДІТИ» (з обох боків, щоб це було видно з повітря).

Ключова дата: 16 березня 2022 року російські терористи завдали авіаудару по будівлі театру. Театр був зруйнований, люди всередині опинилися під завалами. Точний облік в умовах блокади неможливий, але в оцінках звучить одне: всередині були сотні, а в окремих версіях — до 1 000+ людей.

Щодо загиблих також є діапазон, але він у будь-якому разі говорить про масову трагедію: часто називають близько 300, а окремі реконструкції та розслідування — близько 600 і більше.

Чому це називають терором проти цивільних? Тому що удар припав на місце, яке було цивільним укриттям, було позначене «ДІТИ», а також знаходилося в місті, де люди майже не мали варіантів порятунку. Коли знищують укриття з таким написом, це сприймається не як “помилка”, а як демонстрація принципу: безпечних місць немає. Так працює терор як метод війни — залякування й ламання цивільних ударами по найуразливіших, щоб страх став зброєю.

Тепер про це говорять зі сцени — без «вигадки» і «переказів». «Маріупольська драма / Маріупольська драма» — проєкт, створений акторами, які вижили: вони виходять на сцену й грають самих себе, а не вигаданих персонажів.

На сцену виходять самі очевидці подій — маріупольські актори, які грають не вигаданих персонажів, а самих себе. У дні блокади вони перебували в будівлі театру й разом із тими, хто там переховувався, переживали облогу міста.

Дія починається з того, що герої представляються глядачам, після чого вистава розгортається як «ланцюг максимально напружених подій». Учасником того, що відбувається, стає й сам глядач — це важлива частина режисерського рішення.

І саме тут важливе пояснення, чому ми взагалі розміщуємо цю афішу на сайті: для ізраїльської аудиторії такі гастролі — не просто “культурна подія в календарі”, а форма пам’яті й розмова про війну, яка в Ізраїлі теж відчувається дуже близько — через людей, родини, репатріацію, допомогу Україні та особисті історії.

У постановці використовують особисті речі акторів, які вдалося винести з укриття, а також відео та фото, зняті під час блокади. Після вистави запланована зустріч трупи з глядачами — можна буде поставити запитання тим, хто це пережив.

П’єсу написав Олександр Гаврош на основі зібраних свідчень. Поставив режисер Євген Тищук, художній керівник — Геннадій Дибовський.
Після руйнування будівлі театр переїхав до Ужгорода і працює під назвою «Театр без даху». Гастролі постановки вже проходили за межами України — у Польщі, Німеччині та Великій Британії.

Покази в Ізраїлі йдуть українською мовою з російськими субтитрами.
Тривалість — 1 година 20 хвилин, 12+.

Гастролі 1–6 червня 2026 (Ізраїль):
• Ашкелон — 01.06, 19:00
• Хайфа — 02.06, 19:00 — Бейт-Наглер (Кір’ят-Хаїм, вул. Бен Цві, 14)
• Рамат-Ґан — 03.06, 19:00
• Нетанія — 04.06, 19:00
• Рішон-ле-Ціон — 05.06, 17:00
• Ашдод — 06.06, 20:00

Ви б пішли на таку постановку — щоб почути свідчення наживо?

https://news.nikk.co.il/uk/mariupolska-drama-v-izraili-spektakl/

НАновости‼️:- новини Ізраїлю

Важно❓ Поделитесь ❗️
і підписуйтесь, щоб не пропустити подібні матеріали
https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881

Якщо ви бачите, що людина тікає від ТЦК, потрібно їй поставити підніжку, а ТЦК — подякувати за роботу, — волонтерка Мінаєва.

Вона також думає створити петицію щодо озброєння ТЦК.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Німеччина збирається поставити Україні п'ять додаткових ракет-перехоплювачів PAC-3, якщо інші країни-підтримувачі пожертвують загалом 30 PAC-3, заявив міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус.

Знов мороз.
Ну, хоча б сонечно?
Воно й не гріє?
Але веселіше трохи, чи як це сформулювати?

Ганялася по обійстю за чикотнем.
Успіху не мала…
Де він ночував, хезе?
Але на кінчику хвоста відростив таку собі бурульку?
Яку я й хотіла віддерти?:)

Таааа якось мої швидкісні якості були набагато гіршими за швидкість пересувань чикотня!:)

Піднялася сьогодні в глупу ніч!:)
На початку девʼятої!:)
Якби не отой телефонний дзвінок, ще б години дві спала!:)
А може й довше?:)

То на цей час годована вся придворна зграя!
Курки, півник, чикотні, синички, якась кількість горобців, собаки, кішки!

Кипить рис із залишками вчорашньої запеченої курки.
Митий посуд.
Метена та провітрена хата!

Осьооооо й світло зʼявиться!
Ще в хліблпічці тісто на хліб тре поставити!

РЙ.

Ви там як?

#історія #події
Дипломатичний щит Незалежності: Берестейський мир 1918 року 📜
​Поки стара Європа стікала кров’ю на фронтах Першої світової, у затишному (але окупованому німцями) Брест-Литовську відбувалася подія, що назавжди змінила карту світу. 9 лютого 1918 року представники Української Народної Республіки підписали перший мирний договір Великої війни. Це був не просто папірець про припинення вогню, а справжнє свідоцтво про народження держави. 🌍

​Чому це було геніально?

​Українська делегація, що складалася з молодих і амбітних дипломатів (найстаршому було всього 34 роки!), змогла переграти досвідчених «вовків» імперій.
​Міжнародне визнання: Четверний союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Османська імперія та Болгарія) офіційно визнали УНР як незалежну державу.
​Повернення земель: До складу України мали увійти Холмщина та Підляшшя, а Галичині та Буковині обіцяли широку автономію. 🗺️
​Військова допомога: Головне — договір дозволив закликати німецькі та австрійські війська для вигнання більшовицьких окупантів, які на той момент вже загрожували самому існуванню Києва.

​«Хлібний мир»

​У світі цей договір охрестили «Brotfriede» (хлібний мир). Виснажені блокадою Німеччина та Австро-Угорщина відчайдушно потребували продовольства. Україна, своєю чергою, обіцяла поставити зерно, м'ясо та яйця в обмін на військову підтримку та сільськогосподарську техніку. Прагматизм вищого ґатунку: ми вам — провіант, ви нам — безпеку від червоної навали з москви. 🌾

​Урок для майбутнього

​Берестейський мир наочно продемонстрував: суб'єктність на міжнародній арені здобувається лише тоді, коли ти маєш сміливість заявити про власні інтереси окремо від імперського центру. росія тоді була змушена стиснути зуби й визнати кордони УНР, хоча пізніше, за своєю звичкою, порушила всі домовленості. Але прецедент був створений: Україна з'явилася на політичній шахівниці світу як самостійний гравець. ♟️

​Берестейський мир залишається прикладом того, як молода держава може вибороти своє право на існування через дипломатію, навіть перебуваючи в кільці ворогів. 🤝

#історія #речі
Маятник Фуко — це не просто металева куля, що гойдається на довгому тросі, а витончений доказ того, що наш світ буквально вислизає з-під ніг. До середини XIX століття люди вже знали, що Земля обертається, але ніхто не міг «побачити» це обертання на власні очі, не залишаючи поверхні планети. Леон Фуко змінив це у 1851 році, перетворивши звичайну фізику на захопливе видовище. 🌍🔭

Перша публічна демонстрація відбулася в паризькому Пантеоні. Фуко підвісив 28-кілограмову вкриту латунню свинцеву кулю на 67-метровій сталевій дротині. Під маятником насипали коло з піску. Глядачі завмерли: з кожним коливанням вістря на кулі залишало на піску нову відмітку, зміщуючись за годинниковою стрілкою. Маятник не змінював напрямку свого руху — це Земля під ним поверталася на кілька градусів щогодини. 🏗️⏳

Цей експеримент став сенсацією. Він довів, що для підтвердження глобальних істин не обов’язково летіти в космос — достатньо правильно поставити запитання природі. Цікаво, що швидкість обертання площини маятника залежить від широти: на полюсах він робить повне коло за 24 години, а на екваторі взагалі не змінює положення відносно землі. 🗺️📐

Маятник Фуко швидко став символом науки та раціоналізму. Його копії почали з’являтися в університетах та музеях по всьому світу як нагадування про те, що істина часто криється у дрібницях. Він вчить нас критичного мислення: те, що здається нам нерухомим (земля під ногами), насправді перебуває у постійному русі, а те, що здається мінливим (рух маятника), зберігає свою вірність законам всесвіту. 🏛️📜

Сьогодні Маятник Фуко — це ще й потужний культурний образ, оспіваний у літературі (згадайте однойменний роман Умберто Еко) як метафора пошуку абсолютної точки опори у світі, що постійно обертається. Це прилад, який дарує нам рідкісну можливість — на мить зупинитися і відчути ритм самої планети. 🎡✨

❗️🇫🇮 Фінляндія закликала США не надавати Україні гарантії безпеки «як за Статтею 5 НАТО», – Politico.
Головне зі статті:
⏺ Мета – не підривати принцип взаємної оборони Альянсу.
⏺ Багато країн підтримують цю позицію: використання «Статті 5» у контексті України може помилково натякати на участь НАТО.
⏺ Фінляндія та союзники наголошують, що Стаття 5 унікальна для Альянсу, і її згадка може спровокувати перевірку москвою та поставити під сумнів надійність колективної оборони.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #речі
📏 Логарифмічна лінійка: Комп'ютер епохи до калькуляторів
Сьогодні важко уявити, що за допомогою двох шматків дерева або пластику, що ковзають один об одного, людство змогло звести хмарочоси, розрахувати траєкторії польотів на Місяць і спроектувати ядерні реактори. Логарифмічна лінійка була головним інструментом інтелектуальної праці протягом майже 350 років.
Винахід лінійки став можливим завдяки відкриттю логарифмів Джоном Непером на початку XVII століття. Це дозволило перетворити складні операції множення та ділення на просте додавання та віднімання відстаней на шкалі.

🚀 Інструмент великих досягнень

До появи електронних калькуляторів у 1970-х роках логарифмічна лінійка була невід'ємним атрибутом будь-якого інженера чи вченого. Саме з її допомогою розраховували параметри польоту місії «Аполлон-11». Існує легенда, що коли в комп'ютерній системі корабля стався збій, астронавти звіряли дані саме за допомогою своїх компактних лінійок Picker.

🎓 Мистецтво точності

На відміну від сучасного калькулятора, який видає готову відповідь, лінійка вимагала від користувача розуміння порядку чисел. Вона не показувала, де поставити кому — це інженер мав знати сам, виходячи з масштабу задачі. Це розвивало неймовірну інтуїцію та відчуття цифр.

⚙️ Критичний погляд: Чому вона пішла в історію?

Кінець епохи настав миттєво. У 1972 році з'явився HP-35 — перший кишеньковий науковий калькулятор. Він був точнішим, швидшим і не вимагав складних маніпуляцій зі шкалами. За лічені роки предмет, який був символом прогресу, став музейним експонатом. Проте фахівці зазначають: калькулятор дає відповідь, але лінійка наочно демонструвала взаємозв'язок чисел.
Сьогодні логарифмічна лінійка — це символ епохи, коли людський розум був сильнішим за мікросхеми, а великі відкриття робилися за допомогою простих, але геніальних інструментів.

📐 Порада від «Історії речей»: іноді корисно відкласти автоматичні розрахунки та спробувати зрозуміти логіку процесу. Розуміння «чому» завжди важливіше за швидке «скільки».

#історія #події
Кемп-Девідська декларація: Кінець «Холодної війни» (на папері) 🤝🇺🇸
1 лютого 1992 року в заміській резиденції президента США Кемп-Девід відбулася подія, яка мала б поставити фінальну крапку в епосі, що тримала світ у напрузі майже пів століття. Джордж Буш-старший та Борис Єльцин підписали документ, де офіційно проголосили: росія та США більше не розглядають одне одного як потенційних супротивників.

Атмосфера ілюзорного миру

Світ зітхнув із полегшенням. Здавалося, що загроза ядерного апокаліпсиса залишилася в минулому, а «залізна завіса» переплавлена на сувенірні значки. США тоді щиро (чи наївно) повірили, що на уламках СРСР постане демократична держава, з якою можна грати в теніс і підписувати торговельні угоди. 🎾📜

Чому це виглядає іронічно сьогодні?

Декларативність: Як показав час, папір витерпів усе, але ментальність керівництва в москві не змінилася. Реваншизм просто заснув на певний час, накопичуючи ресурси.
Український контекст: Поки лідери великих держав тиснули руки в Кемп-Девіді, Україна лише починала свій шлях незалежності, опинившись у складному полі геополітичних торгів між «новими друзями».
Ціна обіцянок: Декларація наголошувала на принципах демократії та поваги до кордонів.

Сьогодні ці рядки читаються як сумний історичний анекдот. 📉
Ця зустріч стала піком ілюзій про «кінець історії». Захід святкував перемогу, не помітивши, що опонент не здався, а лише взяв тайм-аут.

Після того як висадив коханку з машини, Бучин ніжно з нею попрощався і поїхав додому. Біля під’їзду секунду постояв, подумки зважуючи все, що скаже дружині. Піднявся сходами і відімкнув двері.

Привіт, сказав Бучин. Віро, ти вдома.
Вдома, флегматично відгукнулася дружина. Привіт. Ну що, йти ескалопи смажити.

Бучин дав собі слово діяти прямо, впевнено, різко, по чоловічому. Поставити крапку у своєму подвійному житті, поки на губах не охололи поцілунки коханки, поки його знову не засмоктало обивательське болото.

Віро, Бучин прочистив горло, я прийшов тобі сказати, що нам треба розлучитися.

До цієї звістки Віра поставилася більш ніж спокійно. Віру Бучину взагалі було важко вивести з рівноваги. Колись Бучин за це навіть дражнив її Вірою Холодною.

То це як, спитала Віра у дверях кухні, мені не смажити ескалопи.
На твій розсуд, сказав Бучин, хочеш смаж, не хочеш не смаж. А я йду до іншої жінки.

Після такої заяви більшість дружин кидається на чоловіків у рукопашну зі сковорідкою або влаштовує люту сцену. Але Віра до цієї більшості не належала.

Подумаєш, який фіфель міфель, сказала вона. Ти мої чоботи з ремонту приніс.
Ні, розгубився Бучин. Якщо тобі це так важливо, я просто зараз поїду в майстерню і заберу.
Охо хо, пробурмотіла Віра. Такий ти і є, Бучин. Пошли дурня по чоботи, він старі й принесе.

Бучин образився. Йому почало здаватися, що пояснення про розрив сімейних стосунків іде якось не так. Не вистачає емоцій, пристрастей, гнівних викриттів. Хоча чого ще чекати від дерев’яної дружини на прізвисько Віра Холодна.

Мені здається, Віро, ти мене не чуєш, сказав Бучин. Я офіційно оголошую, що йду до іншої жінки, я залишаю тебе, а ти про якісь чоботи.
Правильно, сказала Віра. На відміну від мене ти можеш піти куди завгодно. Твої ж чоботи не в ремонті. Чого б не ходити.

Вони прожили разом довго, але Бучин і досі не міг зрозуміти, коли його дружина іронізує, а коли говорить серйозно. Свого часу він якраз і закохався у Віру через її рівний характер, безконфліктність і небагатослівність. Плюс вагому роль відіграли господарність Віри та її пружні приємні форми.

Віра була надійна, вірна і холоднокровна, як тридцятитонний корабельний якір. Але тепер Бучин кохав іншу. Кохав гаряче, гріховно і солодко. Тому належало розставити всі крапки і змотувати вудки у нове життя.

І ось, Віро, сказав Бучин з ноткою урочистості, скорботи і жалю, я за все тобі вдячний, але йду, бо кохаю іншу жінку. А тебе не кохаю.

Та ну, сказала Віра. Не кохає він мене, напівкед припадочний. Моя мама, наприклад, кохала сусіда. А тато кохав доміно і горілку. І що. Подивись, яка в результаті вийшла я.

Бучин знав, що сперечатися з Вірою дуже важко. У неї кожне слово як гиря. Весь його початковий запал кудись випарувався, сваритися розхотілося.

Віруню, ти й справді чудова, кисло сказав Бучин. Але я кохаю іншу. Кохаю гаряче, гріховно і солодко. І маю намір піти до неї, розумієш.
Іншу, це кого, спитала дружина. Наталку Крапивіну, чи що.

Бучин відступив. Рік тому у нього справді був таємний роман з Крапивіною, але він навіть не припускав, що Віра з нею знайома.

А звідки ти її, почав він і осікся. Втім, не важливо. Ні, Віро, мова не про Крапивіну.

Віра позіхнула.
Тоді, може, Світлану Бурбульську. До неї намілився.

У Бучина похолола спина. Бурбульська теж була його коханкою, але це залишилося в минулому. А якщо Віра знала, то чому мовчала. Ах так, вона ж кремінь, слова не витягнеш.

Не вгадала, сказав Бучин. Не Бурбульська і не Крапивіна. Це зовсім інша, захоплива жінка, вершина моєї мрії. Я не можу без неї жити і збираюся піти до неї. І не відмовляй.

Значить, швидше за все, Майка, сказала дружина. Ех, Бучин Бучин, органіка ти тріснута. Теж мені секрет Полішинеля. Вершина твоєї мрії Майя Валентинівна Гусяєва. Тридцять п’ять років, одна дитина, два аборти. Ага.

Бучин схопився за голову. Постріл прийшовся точно в яблучко. Він крутив роман саме з Майєю Гусяєвою.

Але як, пробелькотів Бучин. Хто нас здав. Ти що, шпигувала за мною.
Елементарно, Бучин, сказала Віра. Любий мій, я гінеколог зі стажем. І я перещупала всіх жінок у цьому клятому місті, тоді як ти лише малу їх частину. Мені достатньо просто зазирнути куди треба, щоб зрозуміти, що ти там був, опудало горохове.

Бучин зібрався з духом.
Припустімо, ти вгадала, незалежно сказав він. Хай навіть це Гусяєва. Це нічого не змінює, я йду до неї.

Дурненький ти, Бучин, сказала Віра. Хоч би з цікавості у мене спитав. До речі, нічого захопливого в Гусяєвій не помічено, все як у всіх баб, це я як лікар кажу. А історію хвороби у своєї вершини мрії ти бачив.
Н н ні, зізнався Бучин.
Отож бо. По перше, негайно марш під душ. По друге, завтра я подзвоню Семеничу, щоб прийняв тебе в диспансері без черги, сказала Віра. А потім поговоримо. Це ж ганьба, чоловік гінеколога не здатен знайти собі здорову бабу.

І що мені робити, жалібно сказав Бучин.
Я пішла смажити ескалопи, сказала Віра.
А ти мийся і роби що хочеш. Якщо тобі потрібна вершина мрії без жодних болячок, звертайся, порекомендую.

Дмитро Спиридонов