Всі прагнуть до раю, але вмирати ніхто не поспішає

Я давно помітив одну дивну людську особливість.
Всі прагнуть у рай, але вмирати ніхто не хоче

Усі хочуть, але...

бажано... трохи пізніше.

Я теж не виняток.

— Ну що, готовий? — іноді питаю себе.

— До чого?

— До раю.

— Готовий.

— А якщо сьогодні?

— Ти що, жартуєш? У мене ще картопля не викопана.

І щоразу знаходиться якась надзвичайно поважна причина залишитися. Комусь треба доробити ремонт. Комусь — виростити дітей. Комусь — дочекатися пенсії. А комусь просто цікаво, чим закінчиться наступний сезон улюбленого серіалу.

Виходить дивна річ.

У рай хочеться всім.

А квиток ніхто не поспішає отримувати.

Ми взагалі дивовижні створіння. Часто бурчимо, що життя важке, люди нестерпні, погода кепська, новини страшні.

А потім варто лише подумати про кінець...

— Ні-ні, я ще трішечки поживу.

І раптом життя вже не таке й погане.

Я іноді уявляю, що стою перед небесною брамою.

— Заходьте.

— Дякую... А можна я ще хвилин на сорок назад?

— Навіщо?

— Я світло на кухні не вимкнув.

Підозрюю, що більшість із нас знайшла б ще сотню причин повернутися.

Бо справа, мабуть, не тільки в раї.

Справа в тому, що ми страшенно звикаємо до життя. До запаху кави. До першого снігу. До друзів. До випадкових розмов. Навіть до власних турбот.

Людина — дивна істота.

Скаржиться на понеділок.

Але дуже хоче дожити до вівторка.

— Чого ти боїшся? — питаю себе.

— Не знаю...

— Смерті?

— Ні. Мабуть, того, що більше не побачу всього цього безладу.

І мені самому смішно від цієї відповіді.

Адже ми щодня називаємо світ божевільним, але все одно не хочемо з нього йти.

Може, саме це і є найкращим компліментом життю.

Ми можемо сперечатися про те, що буде потім. Будувати теорії, читати книги, шукати докази. Але коли справа доходить до практики, усередині прокидається маленька, вперта людина й каже:

— Рай, звісно, чудово...

— Але давай спочатку ще одну весну.

І ще одне літо.

І ще одну осінь.

А там уже... побачимо.

Бо всі прагнуть у рай.

Та ніхто не хоче пропустити сьогоднішній захід сонця.Як на мене, саме в цьому й полягає найкумедніший парадокс людини: вона мріє про вічність, але закохана в кожен новий день свого тимчасового життя.

День сьогодні…
Зранку новини такі, що про толерантність жодного разу не згадується?…

Погода ще…
Всю ніч дощ полоскав довкілля…
Й холод…
Вже й бабине літо закінчилося…

Щоб вийти зі стану тотальної ннннненависті та ррррроздратованості, придумую собі якісь завдання!?

Горіхи збираю.
Зграю годую.
Яблучка з сараю в хату перачу.
Прибираю.
Пралку завантажую.

Ставлю тісто в хлібопічку?
Вона чесно вмикається, бадьоро гуде!
Тісто робити відмовляється! Прапорець в ній не крутиться взагалі!!!

Років сім вона в мене працювала? Якщо не більше?
Напрацювалася?…

Замішую те тісто руками в мисці.
Поки воно підходить, ставлю на плиту смажитися мариновану капусту. Щоб з нею ж пиріжків потім наваяти!

Біжу до льоху по борщову заправку для капусти!

Накидала в торбу ще якихось банок!:) Нащось же ж я ті банки увесь сезон крутила?:)

Кетчупу минулорічного знайшла до бббббєніної матусі!:)))

Якого нема!:)
Ще навесні чи напочатку літа відряджаю по консервацію дружню словʼянську родину, яка тепер також мешкає в нашому селі!:)
Беруть ОДНУ баночку кетчупу й ббббррррешуть, що вона остання!:)))
Й я ж їм вірю???
Й старанно цьогоріч кетчупи ваяю десятками банок!:) Бо нема?:)

Витаскала з льоху й бутильок квашених помідорів!
Поливаю окропом його кришку тугу, пластикову…
Бо інакше не відкриєш?
Й в мене рррррепається кххххям бутильок!!!
Ччччччьотенько навпіл…
Таааааа їїїїтіть його нехххай???

Перекладаю все добро в миску!!!

Капуста смажиться!
Пахняє на всю хату!:)
Я сміюся й розповідаю колежанці, що до мене на каву заскочила, як декілька минулих життів тому, в часи раннього ЖЖ, хтось там авторитетно оголошував, що запах смаженої капусти, то запах бідності?:)

Наклепала цілу миску пиріжків бідняцьких!
Сссссмачні!!!

А ще какао наварила!:)
Яке дуже до пиріжків смакує!:)

Залишила в кухні Ірина Олександрова.
Контролювати картоплю на плиті.
А сама пішла вляглася?
Так від мене шкоди менше?:)

🥶Перші заморозки в Україні. Укргідрометцентр попереджає про зниження температури до нуля на поверхні ґрунту в найближчі три ночі

У ніч проти першого жовтня приморозки очікують у західних та північних областях, а також на Вінниччині, Черкащині та Полтавщині.

Другого жовтня зона заморозків розшириться на Кіровоградську, Дніпропетровську, Харківську та Луганську області.

А третього - також на південні регіони. Температура на поверхні ґрунту може опускатися до нуля - трьох градусів морозу.

Синоптики оголосили перший, жовтий, рівень небезпеки. Водночас удень в Україні буде значно тепліше - до 15-20 градусів тепла. Погода переважно малохмарна, без опадів.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини

Зранку як почалося???

Як було не впрягтися в чергові звершення, коли все навкруги так чудово склалося?:)
Й погода чудова! Тепленько, безвітряно!
Й донечка вдома, не на роботі!
Й «піддослідні» в наявності!:) Втім, вони завжди в наявності!:)))

Ну ми й звершили!!!:)
Влаштували собачу перукарню!:)
За один день обчекрижили обох сссссцук!:)
Й Цуцилію!
Й Лєдю!!!

А після підстригання ще й обох випрали!:)))

Ні до чого іншого навіть не придивлялися!:)
Не до того було!:)

Тепер тільки вильожуватися!:)
Й складати плани на завтра!:)))
Колись же ж я дістануся до виготовлення соусу Сацебелі?:) Бо текстів про нього багато, а ось з результатами поки що ніяк!:)))

ДІВЧИНА, ЩО ПЛАЧЕ

О, як назвати тебе, дівчино...

Постій на першій сходинці стежини,
Схились над горщиком садовим,
Вплітай, вплітай осяйне світло щохвилини,
Горни до себе квіти, з болем розуміння,
Кинь їх на землю й обернись раптово
Зі швидкоплинною образою сумління
Ти лиш вплітай, вплітай осяйне світло щохвилини.

Так я хотів би, щоби він пішов в запалі,
Так я хотів би, щоб вона стояла й сумувала,
Так він мав би піти,
Немов душа, яка лишає тіло, здерте та побите,
Немов свідомість, що так хоче постать залишити.
Я мав би тут знайти
Легкий і вправний спосіб для мети,
Якийсь той спосіб, зрозумілий без наук,
Простий і вірний, як усмішка й потиск рук.

Вона пішла, але осіння та погода
Мою уяву повертала знов до неї,
Бо довгі дні я бачив без софітів
Її волосся на руках, а руки повні квітів.
Дивуюсь я: яка між ними може бути згода!
Я втратив би свій жест, і навіть позу.
Дивують роздуми ці досі без ідеї
Стривожену опівніч й спокій дня у розах.

Томас Стернз Еліот

Переклад: Мирослав Манюк
26.09.2026
#переклад

🌧🍂Від 21 вересня в Україні очікується різке похолодання, — синоптикиня Наталія Діденко

Практично весь поточний тиждень в країні пануватиме характерна для бабиного літа погода. Проте вже від понеділка денна температура опуститься до +10…+17 °C. Також побільшає дощів.

🌤Втім похолодання не буде остаточним — після нього в Україні ще очікуються теплі дні.

Терморегуляція: простими словами про наш внутрішній «клімат-контроль»
Коли ми виходимо на вулицю влітку у спеку або мерзнемо зимовим вечором, наше тіло робить колосальну, невидиму для ока роботу. Воно постійно тримає стабільну внутрішню температуру, не даючи нам ні перегрітися, ні переохолодитися. Ця здатність організму адаптуватися до погоди й називається терморегуляцією.
Як це влаштовано і як працює?
Усередині нашої голови є маленький центр управління — наш внутрішній диспетчер. Він працює точнісінько як термостат у сучасній квартирі чи кондиціонер: постійно вимірює температуру навколо, порівнює її з нормою і дає команди тілу, що робити далі.
Коли температура навколишнього середовища змінюється, організм одразу реагує:
* Коли на вулиці спекотно: тіло намагається охолодитися. Воно розширює кровоносні судини ближче до поверхні шкіри й вмикає природне потовиділення, щоб зайве тепло виходило назовні.
* Коли стає холодно: тіло починає зберігати тепло. Воно звужує судини, зменшує тепловіддачу, а іноді навіть змушує нас злегка тремтіти — так м'язи швидко генерують додаткове тепло.
Чому це важливо розуміти?
У кожного з нас чутливість до цього «клімат-контролю» своя. Наприклад, якщо організм пережив певні навантаження чи травми (зокрема черепно-мозкові), цей внутрішній диспетчер може працювати чутливіше. У такі моменти літня спека чи духота переносяться важче, забирають більше сил і виснажують швидше, ніж прохолодна погода.
Розуміти свою терморегуляцію — це значить знати особливості свого тіла, вчасно давати йому перепочинок у спекотні дні та створювати такі умови, в яких почуваєшся найбільш комфортно і спокійно.

🌧 Київ опиниться в тилу холодного атмосферного фронту

Його хмарність вже видно на фото із супутника над західною частиною України. Повідомила синоптикиня Наталка Діденко.

Тому сьогоднішня спека послабне в середу до +21+26 градусів. І лише на півдні та південному сході ще побудуть височенькі +28+31 градус.

Сьогодні ввечері та найближчої ночі цей фронт зумовить короткі грозові дощі, проте завтра вдень повсюди в Україні без істотних опадів.

У Києві також дощ благодатний можливий сьогодні ввечері та найближчої ночі, вдень 12-го серпня, у середу, буде розкішна погода, очікується послаблення спеки до +23 градусів та сонечко з білими хмарками.

Побуде з середи в Україні комфортна погода, з вихідних - спека відновиться.
#Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

- Як ти?
Переймаються друзі в особистих повідомленнях.

А як я?
Звичайний день звичайної сільської старої в Україні.

Все традиційно.
Й йййййбнсссцкблдгсня…

Й погода.

Й огірки!:)
Які як пішли, так все йдуть-йдуть і йдуть!:)
Безперервно йдуть собі.

То ж я пру вишукане матюччя стосовно «добросусідства».

Ховаюся від дощу, який що йшов, що не йшов!

Займаюся консервативною діяльністю!
Сьогодні за планом були салати з огірків!

То я про що?
Бережіть себе, будь ласочка!

Погода така…
Перенесла заплановану на сьогодні зустріч.

Й куди негода поділася?:)
Пішла я веселеньке небо знімкувати, поки вода на плиті закипала?:)

Щоб я не дуже переймалася, що спаскудила собі заплановане, до плити дійти ще не встигла, всекапець!
Про сонце вже й спогадів нема!
Все небо затягло чорними хмарами!
Й де тільки взялися?:)

Ще півтори хвилини, грім гуркоче, дощ йде, тривога скиглить!!!