🫣Я б ніколи не зробила свою трансформацію, якби не збудувала міцний #фундамент у схудненні!

Коли я кажу «фундамент у схудненні», більшість плутає цей термін з харчуванням, тренуваннями, дефіцитом калорій, «чистим» харчуванням чи кількістю прийомів їжі.

👀А все перелічене — це лише інструменти, а не фундамент!

👀Коли я важила 110 кг, я, як і ви, шукала чарівні інструменти: нову дієту, унікальний продукт чи пігулки, супер-жироспалюючі тренування. Але це давало лише короткострокові результати з неминучим #відкатом.

🖱І тільки коли я почала глибше розбиратися в темі, зрозуміла очевидну річ: без фундаменту всі інструменти втрачають сенс.
«Фундамент» — це розуміння самого процесу, свого режиму, свого ставлення до нього, налаштування дій на глобальному рівні.

✅Фундамент у #схудненні — це не дієти, не тренування і не підрахунок калорій. Це глибша основа, на якій тільки й можуть триматися всі ці інструменти.

▶️Фундамент — це:

🟢Розуміння свого тіла та процесу.
Ти знаєш, як працює дефіцит калорій на практиці, чому вага може стояти тижнями, чому відбувається відкат, що таке водна вага, що таке #плато . Ти не панікуєш від коливань, бо розумієш, що це нормально.
🟢Стійкий #режим дня.
Ти маєш приблизно однаковий час підйому, сну, прийомів їжі. Тіло звикає до ритму, гормони працюють передбачувано, голод і тяга до солодкого зменшуються.
🟢Правильні пріоритети та ставлення.
Схуднення перестає бути «тимчасовим проєктом», а стає частиною життя. Ти не жертвуєш усім заради результату, але й не відкладаєш здоров’я на «потім». Ти готова йти довго і без поспіху.
🟢Звички, які ти можеш підтримувати роками.
Ти не змушуєш себе їсти те, що ненавидиш, чи тренуватися через силу. Ти поступово вводиш зміни, які тобі комфортні: більше ходьби, менше сидіння ввечері перед телевізором, заміна одного перекусу на корисніший.
🟢Емоційна стабільність і вміння справлятися зі стресом без їжі.
Ти розумієш свої тригери (нудьга, стрес, свята) і маєш альтернативні способи розслабитися чи порадувати себе — не тільки їжею.
🟢Терпіння і прийняття процесу.
Ти не чекаєш мінус 10 кг за місяць. Ти знаєш, що здорова швидкість — 0,5–1 кг на тиждень, і готова йти цим шляхом стільки, скільки потрібно.

✅Коли цей фундамент сформований — меню, тренування, дефіцит калорій просто «лягають» на нього і працюють довго.
❌Без нього будь-яка дієта чи марафон — це спроба побудувати хмарочос на піску.
➡️Спочатку будуєш фундамент (місяці, іноді роки дрібних змін), а потім вже додаєш складніші інструменти — і вони нарешті тримаються.

✅Повільно, без поспіху: змінювати свої дії, ставлення до завдань, пріоритети. І тільки сформувавши цей новий фундамент, переходити до складніших інструментів і рівня дій.

❗️Економіка України на межі банкрутства, — AP

Країна ризикує зіткнутися з серйозною фіскальною кризою без зовнішнього фінансування у €137 млрд на 2026–2027 роки.

Європейські лідери обговорюють безпрецедентні заходи, щоб запобігти державній неплатоспроможності та підтримати військові зусилля України.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

ХРОНІКА СИСТЕМНОГО САМОГУБСТВА
Автор: Владислав Смірнов

Грудень 2025 року увійде в новітню історію України не як місяць стратегічних перемог чи дипломатичних проривів, а як час великої ганьби. Поки суспільство годують заспокійливим сиропом про «посилення» та «реструктуризацію», у кабінетах Генерального штабу та командування Сухопутних військ тихо, без зайвого шуму, провертають операцію з ліквідації одного з найефективніших феноменів цієї війни — Інтернаціонального легіону. Рішення розформувати злагоджені національні батальйони і розчинити іноземних добровольців у сірій масі загальновійськових бригад — це не помилка. Це свідомий демонтаж боєздатності, продиктований страхом, заздрістю та невиліковним радянським ідіотизмом. Не нагадує розброєння напередодні широмасштабного нападу на Київ?

Зіткнення цивілізацій: Чому система ненавидить вільних

Щоб зрозуміти глибину цієї прірви, треба усвідомити природу конфлікту. Інтернаціональний легіон із перших днів був чужорідним тілом у хворій системі української армійської бюрократії. Це був конфлікт менталітетів.

З одного боку — закостеніла вертикаль, де ініціатива карається, а головним показником ефективності є правильно заповнений журнал обліку та фотозвіт для начальства. Це світ, де солдат — безправний ресурс, «олівець» на карті. З іншого боку — професіонали з країн НАТО, Латинської Америки, Азії. Люди, виховані на принципах mission command (управління через місію), де сержант — це бог тактики, а життя побратима — найвища цінність. Вони приїхали сюди не за зарплатою (у багатьох вдома вона була вищою), а за ідеєю. Вони мають почуття власної гідності, яке наші «паркетні» полковники сприймають як зухвальство.

Система не змогла їх зламати, не змогла змусити фарбувати траву чи ходити строєм під артилерійським вогнем. Іноземці задавали занадто багато незручних питань: «Чому немає евакуації?», «Де обіцяні міномети?», «Чому цей наказ суперечить здоровому глузду?». Для радянського офіцера це — бунт. А бунт треба придушити. Розпорошення легіонерів по різних бригадах — це спосіб зламати їхню волю, перетворити еліту на покірних виконавців, позбавити їх голосу і колективної сили.

Вавилонська вежа на лінії фронту

Офіційна версія про створення «єдиного кулака» звучить красиво лише для тих, хто ніколи не був на "нулі". Реальність така: боєздатність підрозділу базується на мікрокліматі та комунікації. Національні батальйони Легіону — це роками відпрацьовані механізми. Поляки розуміють поляків, колумбійці прикривають колумбійців, американці працюють за протоколами армії США.

Що робить наше командування? Воно бере цей злагоджений механізм і кувалдою розбиває його на дрібні деталі, які намагається вставити в старий «Жигулі» радянського зразка. Уявіть собі штурм посадки. Радіоефір. Командир роти, який володіє англійською на рівні "Ландон із зе кепітал", кричить наказ. Його не розуміє кулеметник з Бразилії. В результаті — затримка на 30 секунд. У сучасному бою це смерть. Це «дружній вогонь». Це втрата позицій.

Ліквідація мовних і культурних кластерів — це злочинна недбалість. Ми свідомо створюємо хаос там, де був порядок. Ми міняємо професіоналізм на статистику. Замість ефективних штурмових груп ми отримаємо наляканих, дезорієнтованих одинаків, які не довіряють своїм новим командирам і не розуміють, що відбувається навколо.

Мародерство ресурсів: Битва за «гуманітарку»

Але де немає логіки, там завжди є гроші. Давайте будемо цинічними до кінця. Легіони завжди були упаковані краще за кадрові механізовані бригади. Чому? Бо західний світ допомагав «своїм». Американські фонди слали тепловізори американцям, британські волонтери гнали пікапи британцям. Це були прямі, прозорі канали, які оминали чорну діру складів Міноборони.

Нашим генералам і тиловикам це муляло очі роками. Як це так: у якогось лейтенанта з Огайо є кращий дрон, ніж у комбрига? Це ж непорядок! Це ж ресурс, який проходить повз кишеню! Інтеграція легіонерів у загальні бригади має приховану мету — «націоналізувати» ці потоки. Командування розраховує, що разом з бійцями до них перейдуть і їхні спонсори, і їхнє спорядження.

Це фатальна ілюзія жадібних дурнів. Західна допомога базується на персональній довірі. Донор із Техасу дає гроші конкретному Джону, якого він знає, а не вкрай корумпованій військовій частині №XXXX. Як тільки зникне суб’єктність Легіону — краник перекриється. Ми не «оптимізуємо» ресурс, ми його втрачаємо. Ми просто крадемо у самих себе можливість воювати сучасною технікою.

Знищення свідків

Є ще один аспект, про який говорять лише пошепки. Страх. Влада боїться Легіону. Іноземний доброволець — це найнебезпечніший тип солдата для корумпованої влади. Він юридично захищений паспортом своєї країни. Він не боїться СБУ чи військової прокуратури так, як цього боїться заляканий мобілізований з села. Він може подзвонити журналістам The New York Times. Він може написати правду у Twitter, яку прочитають сенатори.

Легіонери були живими свідками нашої некомпетентності, крадіжок палива, тупих наказів і зневаги до життя. Розпорошити їх — це тактика "розділяй і володарюй". Поодинці вони безпечні. Поодинці їхній голос не чутно. Їх розчиняють у масі, щоб приховати злочини командування, щоб не було кому сказати: «Король голий, а генерал — ідіот».

Висновки: Квиток в один кінець

Те, що відбувається зараз, — це точка неповернення у стосунках із цивілізованим світом на рівні people-to-people. Ми власноруч руйнуємо міф про те, що Україна — це форпост свободи. Ми показуємо, що Україна — це такий самий маленький Радянський Союз, тільки з іншим прапором, де людину пережовують і випльовують заради звітності.

Наслідки будуть миттєвими і болючими:

Кадровий колапс - ми втратимо до половини іноземного контингенту ще до Нового року. Профі просто розірвуть контракти. Ніхто не підписувався бути "м'ясом" у чужій грі.

Репутаційна катастрофа - кожен легіонер, який поїде додому ображеним, стане анти-амбасадором України. Він розкаже правду своїм друзям, своїм медіа, своїм політикам. І коли наступного разу ми будемо просити про допомогу, нам нагадають, як ми вчинили з тими, хто приїхав віддати за нас життя.

Військове ослаблення. Замість елітних штурмовиків ми отримаємо демотивовану піхоту. Ми міняємо якість на уявну кількість.

Це рішення Генштабу — не помилка. Це акт зради національних інтересів на догоду бюрократичному комфорту. Ми виганяємо найкращих друзів, щоб залишитися наодинці зі своїми ворогами — зовнішніми та внутрішніми. І коли фронт посиплеться там, де раніше стояли вмотивовані добровольці, нехай ніхто не питає «Хто винен?». Прізвища підписантів цього наказу відомі. Питання лише в тому, чи встигнемо ми їх судити до того, як стане надто пізно.

Апдейт (для балансу позицій). Після підготовки цього матеріалу мені надійшли уточнення від співрозмовників, наближених до Генштабу: там наполягають, що рішення про розформування/переформатування іноземних підрозділів є реакцією на наслідки конкретного провалу на одному з відтинків Запорізького напрямку, де, за їхньою версією, іноземний підрозділ не втримав позиції, що дало ворогу просування; у цій логіці іноземців переводять не для “покарання всіх під одну гребінку”, а щоб вони воювали не окремими національними кластерами, а в складі змішаних бойових підрозділів разом з українцями — з єдиним командуванням, комунікацією та відповідальністю, а хто не приймає таких умов, той просто розриває контракт і їде додому. Водночас публічних документів, які дозволили б незалежно перевірити цю мотивацію, мені не надано — тому фіксую її як офіційно-неофіційне пояснення “з того боку”, яке не скасовує головного питання: чому такі рішення ухвалюються без прозорої комунікації, розслідування причин і чітких запобіжників, щоб не знищити те, що працює.

#історія #події
🧊 14 грудня 1911: Тріумф Амундсена — Перший на Південному полюсі.
Рівно 114 років тому відбулася одна з найвеличніших подій в історії світових досліджень — людина вперше ступила на Південний полюс Землі. Цей тріумф належав норвезькому полярному досліднику Руалю Амундсену та його команді.

🏁 Гонка до "Ніде"

Початок XX століття був «Героїчною добою» полярних досліджень. Підкорення Південного полюса стало питанням національної честі та наукового престижу. У той час розгорнулася знаменита «Полярна гонка» між норвезькою експедицією Амундсена та британською експедицією під керівництвом Роберта Фалкона Скотта.

🇳🇴 Майстерність та Підготовка

Руаль Амундсен підійшов до експедиції з прагматичною та скандинавською ретельністю. Він мав багатий досвід полярних подорожей (був першим, хто пройшов Північно-Західним проходом) і зробив ставку на традиційні ескімоські методи:
Лижі та Нарти: Пересування на лижах і використання нарт, запряжених витривалими гренландськими лайками.
Одяг: Використання теплого хутряного одягу замість тодішніх шерстяних костюмів.
Логістика: Заздалегідь обладнані склади з продовольством і пальним на маршруті.

🗓️ Досягнення мети

Після старту з бази «Фрамхейм» у жовтні 1911 року, норвежці подолали шельфовий льодовик Росса та піднялися на Полярне плато, використовуючи спеціально розроблену тактику.
14 грудня 1911 року о п'ятій годині дня четверо норвежців (Руаль Амундсен, Олаф Бьоланд, Гельмер Гансен та Сверре Гассель) встановили свій прапор на географічному Південному полюсі. На місці вони залишили намет, норвезький прапор і лист для Роберта Скотта.

💔 Трагічна розв'язка для конкурента

Експедиція Роберта Скотта дісталася полюса лише через 34 дні — 17 січня 1912 року — і з жахом виявила там норвезький прапор. Виснажена й деморалізована, британська команда загинула на зворотному шляху, не діставшись останнього складу.

Тріумф Амундсена став не лише перемогою в гонці, а й уроком виживання: полярні дослідження вимагають не лише мужності, а й ідеальної підготовки та використання методів, адаптованих до суворого середовища. 🌍🧭

Щоб забезпечити бойову готовність Збройних сил України, нашій державі необхідна примусова мобілізація. Нинішні механізми мотивації не працюють, а брак фінансування у військовому секторі поглиблюється.

Такі думки в інтерв'ю You-Tube каналу "Є питання" озвучив нардеп та секретар комітету Верховної Ради з питань національної безпеки Роман Костенко. Він наголосив, що фінансування українського війська лишається недостатнім для підтримки бойової готовності.

Костенко підкреслив, що проблеми з набором контрактників та поповненням кадрів виникають через нестачу коштів для підвищення зарплат і мотивації. Він нагадав, що на початку повномасштабної війни захисники отримували підвищені виплати, однак, за словами Костенка, нині лише 10–15% військових отримують повноцінні бойові виплати.

Багато потенційних військовослужбовців не йдуть служити через низьку мотивацію та невизначеність термінів служби. Депутат переконаний, що підсилення армії неможливе без системної мотивації тих, хто вже воює у лавах війська.

Костенко закликав запровадити примусову мобілізацію і не розраховувати лише на рекрутинг.

"Не може так бути, що всі люблять країну, всі хочуть кордони 1991 року, але одні б'ються, а інші категорично проти цього, і вони не беруть до рук зброю і не допомагають ні економічно, не волонтерять, нічого іншого. Не може такого бути. Ми або всі разом, або ми програємо. Тому, на жаль, примус", – зазначив він.

Підсумовуючи, нардеп наголосив, що наша держава мусить ухвалювати рішення, які дозволять одночасно підтримати фронт і забезпечити людей гідною платою.

Як повідомляв OBOZ.UA, раніше український волонтер Сергій Стерненко заявляв, що українське військо стикається з глибокими системними проблемами, йдеться про кризу управління та поширені випадки невірогідності у службових звітах. Це змушує командирів приховувати реальну ситуацію на фронті, щоб уникнути покарання й вимог повернути втрачені рубежі за суттєвої нестачі особового складу.

Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та у Viber. Не ведіться на фейки!

#Заспіваймо!

Слова Олеся Бабія
Автор музики невідомий

ЗРОДИЛИСЬ МИ ВЕЛИКОЇ ГОДИНИ

(Нині - Гімн українських воїнів)

Зродились ми великої години
З пожеж війни, і з полум'я вогнів,
Плекав нас біль по втраті України,
Кормив нас гнів і злість на ворогів.

І ось ідемо в бою життєвому
Тверді, міцні, незламні, мов граніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець, той здобуває світ.

Не хочемо ні слави, ні заплати,
Заплатою нам розкіш боротьби,
Солодше нам у бою умирати,
Як жити в путах, мов німі раби.

Доволі нам руїни і незгоди,
Не сміє брат на брата йти у бій,
Під синьо-жовтим прапором свободи
З'єднаєм весь великий нарід свій.

Велику Правду, для усіх єдину,
Наш гордий клич народові несе:
Батьківщині будь вірний до загину,
Нам Україна вище понад все!

Веде нас в бій борців упавших слава,
Для нас закон найвищий та наказ -
Соборна Українська держава
Вільна, міцна від Тиси по Кавказ!

З відривного календаря "Український народний календар" за 6 грудня.
--------

https://youtu.be/bRF9D0EGhIQ?si=DdcYziyPZZ9KcMlw

#Заспіваймо!

Слова Олеся Бабія
Автор музики невідомий

ЗРОДИЛИСЬ МИ ВЕЛИКОЇ ГОДИНИ

(Нині - Гімн українських воїнів)

Зродились ми великої години
З пожеж війни, і з полум'я вогнів,
Плекав нас біль по втраті України,
Кормив нас гнів і злість на ворогів.

І ось ідемо в бою життєвому
Тверді, міцні, незламні, мов граніт,
Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець, той здобуває світ.

Не хочемо ні слави, ні заплати,
Заплатою нам розкіш боротьби,
Солодше нам у бою умирати,
Як жити в путах, мов німі раби.

Доволі нам руїни і незгоди,
Не сміє брат на брата йти у бій,
Під синьо-жовтим прапором свободи
З'єднаєм весь великий нарід свій.

Велику Правду, для усіх єдину,
Наш гордий клич народові несе:
Батьківщині будь вірний до загину,
Нам Україна вище понад все!

Веде нас в бій борців упавших слава,
Для нас закон найвищий та наказ -
Соборна Українська держава
Вільна, міцна від Тиси по Кавказ!

З відривного календаря "Український народний календар" за 6 грудня.
--------

https://youtu.be/bRF9D0EGhIQ?si=DdcYziyPZZ9KcMlw

❄️ ❄️ ❄️
ПАДАВ СНІГ НА ПОРІГ
Падав сніг на поріг.
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
а пиріг — водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
треба тісто, а не сніг.
✍️Платон Воронько

1 грудня 1913 року народився Платон Воронько — наш улюблений український дитячий поет. На його віршах виростали і продовжують рости цілі покоління української малечі. Ці вірші настільки улюблені, що іноді здається, мовби вони існували вічно — «Падав сніг на поріг», «Хвалився кіт, що він убрід Дніпро перебреде...», «Засмутилось кошеня: треба в школу йти щодня...» та багато-багато інших. За твори для дітей 1976 року його було нагороджено премією імені Лесі Українки.

НЕ БУДЬ, МАЛА, КОЗОЮ!
Іде коза,
Стоїть лоза,
Густа, рясна, зелена.
«Яка краса! —
Кричить коза. —
Ця вся лоза для мене!»
І у кози
Аж дві сльози
На радощах повисли.
Тріщить лоза,
Гризе коза
І всю красу погризла.
І ти, мала,
Що в сад пішла
Ранковою порою,
Не рви квіток,
Не псуй гілок,
Не будь, мала,
козою!
🎨Ілюстрація Костя Лавра

Видавництво «Абабагаламага»

#історія #події
Аустерліц: Битва Трьох Імператорів і тріумф Наполеона
Битва під Аустерліцом, що відбулася 2 грудня 1805 року (рівно через рік після коронації Наполеона), є однією з найбільш блискучих і вирішальних перемог у військовій історії. Це був класичний приклад стратегічного генія, який дозволив Наполеону Бонапарту, імператору Франції, розгромити об'єднані армії Австрії (імператор Франц II) та Росії (імператор Олександр I). 🇫🇷⚔️🇦🇹🇷🇺
🗺️ Передісторія та Диспозиція
Після поразки Австрії та Росії у попередніх кампаніях, імператори вирішили дати Наполеону генеральний бій, сподіваючись на свою чисельну перевагу та стратегічну позицію. Битва розгорталася поблизу села Аустерліц (нині Славков-у-Брна, Чехія).
* Наполеон: Мав приблизно 68–73 тисячі військ.
* Союзники (Росія та Австрія): Загалом 85–90 тисяч військ.
Союзники діяли за планом австрійського генерала Франца фон Вейротера. Вони припустилися фатальної помилки, вважаючи, що Наполеон занадто слабкий у своєму правому фланзі та боїться битви. Вони зосередили основні сили на лівому фланзі (південь), намагаючись відрізати французів від Відня та ізолювати їх. 🧭
☀️ "Сонце Аустерліца" та Хід Битви
Наполеон, завчасно розгадавши план противника, свідомо послабив свій правий фланг, виманюючи основні сили союзників у низину. Його план був простий, але геніальний: розрізати ворожий центр і вдарити у тил, поки союзники будуть зайняті фланговою атакою.
* Туманна Завіса: Битва розпочалася в густому тумані вранці 2 грудня. Коли союзні колони рушили на південь, між ними та центром французьких позицій утворився розрив.
* Удар по Центру (Плато Працен): Близько 9 години ранку туман розвіявся, і з'явилося знамените "Сонце Аустерліца". Це стало сигналом для Наполеона. Корпуси маршалів Сульта та Бернадота потужним ударом прорвали ослаблений центр союзників на Праценських висотах. Цей маневр розділив союзні армії на дві частини. 💥
* Розгром Флангів: Після захоплення Праценських висот, французи вдарили у тил союзним військам, які вже загрузли в боях на південному фланзі. Російські війська під керівництвом генерала Кутузова зазнали нищівної поразки. Багато солдатів загинуло, відступаючи через замерзлі ставки.
👑 Наслідки та Значення
Битва закінчилася повним розгромом армії союзників.
* Втрати: Союзники втратили до 27 тисяч солдатів (убитими, пораненими, полоненими), тоді як втрати французів становили близько 9 тисяч.
* Політичні зміни:
* Австрія вийшла з антифранцузької коаліції. Франц II підписав принизливий Пресбурзький мир (26 грудня 1805 р.), поступившись Наполеону значними територіями.
* Фактично, Священна Римська імперія (якою номінально керував Франц II) була ліквідована, а на її місці Наполеон створив Рейнський союз (1806 р.).
* Росія продовжила війну, але імператор Олександр I був глибоко принижений.
* Слава Наполеона: Аустерліц став символом непереможності французької армії та піком військової слави Наполеона. Це була перемога не лише зброї, а й інтелекту над ворожою самовпевненістю.

#історія #особистості
1 грудня 1918: Платон Майборода — Композитор, що подарував Україні "Пісню про рушник" 🎶📜
Сьогодні ми вшановуємо пам'ять Платона Майбороди, видатного українського композитора, чия музика стала настільки органічною частиною національного культурного коду, що її часто сприймають як народну.

Платон Майборода народився на Полтавщині 1 грудня 1918 року. Здобувши освіту у Київській консерваторії, він присвятив своє життя створенню глибоко ліричних, проникливих та мелодійних творів, які ідеально лягали на українську поезію.

Пісня, що стала молитвою

Головним надбанням композитора, безсумнівно, є "Рідна мати моя" — пісня, відома світові як "Пісня про рушник". Створена у співпраці з поетом Андрієм Малишком, вона миттєво набула статусу позачасового шедевра. У цій простій, але геніальній мелодії Майборода зумів передати універсальну тему материнської любові, благословення та ностальгії за домом.
Для мільйонів українців ця пісня — це більше, ніж музика. Це символ, що супроводжує нас від дитинства і до останнього шляху. Вона звучить у хвилини смутку і надії, завжди нагадуючи про наш корінь, дім і мамині обереги. 🌻

Багатогранний талант

Хоча "Пісня про рушник" і є його візитівкою, спадщина Майбороди значно ширша. Він є автором понад сотні пісень, серед яких "Київський вальс" та "Гаї шумлять", а також опер, симфонічних поем та музики до кінофільмів. Кожен його твір відзначається досконалим відчуттям народної мелодики та глибоким драматизмом.

Майборода залишив по собі безсмертний музичний спадок. Це музика, яка здатна зцілювати, надихати і зберігати пам'ять про нашу солов'їну, співучу і незламну Націю. 🎼