• Поки в соцмережах розгортаються баталії світового масштабу, а «диванні експерти» зі швидкістю 100 коментарів за хвилину вирішують: «святкувати чи не святкувати», «декомунізувати чи просто ігнорувати», я роблю свій вольовий вибір. Я приймаю вітання!

    Так, поки хтось виписує маніфести про недоречність квітів у березні, я тримаю в руках букет від чоловіка, обійми від синів та щирі слова від друзів. І знаєте що? Це прекрасно.

    Ми живемо в часи, коли кожен став фахівцем з усього — від геополітики до правильного неймінгу свят. Але чи не забагато ми витрачаємо енергії на те, щоб ділити світ на «чорне» та «біле»?Сперечаємося про мову, хоча головне — що цією мовою сказано (добро чи отрута). Ділимо країну за релігіями, хоча Бог (або Всесвіт — кому як зручніше) у нас один на всіх, і він точно не про хейт у коментарях. Вимірюємо «правильність» святкувань, коли навколо — війна, і кожен момент радості — це дефіцитний ресурс.

    Мій девіз простий: чим ділишся, те й отримуєш. Якщо виплескуєш у світ жовч — не дивуйся печії. Якщо ділишся добром — воно повертається бумерангом, навіть якщо цей бумеранг у вигляді весняних тюльпанів.

    Ми занадто дорого платимо за кожен новий день, щоб витрачати його на порожні сварки. Цінуймо те, що маємо. Дякую моїм найдорожчим за те, що робите моє свято справжнім, не чекаючи дозволу від «експертної ради» Фейсбуку!

    Свято є свято. Весна є весна. Життя триває!
    Поки в соцмережах розгортаються баталії світового масштабу, а «диванні експерти» зі швидкістю 100 коментарів за хвилину вирішують: «святкувати чи не святкувати», «декомунізувати чи просто ігнорувати», я роблю свій вольовий вибір. Я приймаю вітання! 😎 Так, поки хтось виписує маніфести про недоречність квітів у березні, я тримаю в руках букет від чоловіка, обійми від синів та щирі слова від друзів. І знаєте що? Це прекрасно. Ми живемо в часи, коли кожен став фахівцем з усього — від геополітики до правильного неймінгу свят. Але чи не забагато ми витрачаємо енергії на те, щоб ділити світ на «чорне» та «біле»?Сперечаємося про мову, хоча головне — що цією мовою сказано (добро чи отрута). Ділимо країну за релігіями, хоча Бог (або Всесвіт — кому як зручніше) у нас один на всіх, і він точно не про хейт у коментарях. Вимірюємо «правильність» святкувань, коли навколо — війна, і кожен момент радості — це дефіцитний ресурс. Мій девіз простий: чим ділишся, те й отримуєш. Якщо виплескуєш у світ жовч — не дивуйся печії. Якщо ділишся добром — воно повертається бумерангом, навіть якщо цей бумеранг у вигляді весняних тюльпанів. Ми занадто дорого платимо за кожен новий день, щоб витрачати його на порожні сварки. Цінуймо те, що маємо. Дякую моїм найдорожчим за те, що робите моє свято справжнім, не чекаючи дозволу від «експертної ради» Фейсбуку! Свято є свято. Весна є весна. Життя триває! 🕊️
    1
    396views
  • ЧС-2026 з футболу фактично перетворюється на гру в чотири чверті
    ⚽️ ФІФА офіційно запровадила обов’язкові трихвилинні паузи на «водопій» у кожному таймі ЧС-2026. Арбітри зупинятимуть гру на 22-й хвилині незалежно від температури повітря, вологості чи наявності даху на стадіоні. Хоча офіційна причина – турбота про здоров’я гравців, експерти та телемовники вже готуються до появи нових рекламних слотів посеред матчів.
    Завдяки фіксованому часу пауз, телеканали отримали стабільний слот для реклами, який можна продавати заздалегідь. Він може виглядати у форматі "картинка в картинці", або буде проданий неймінг цієї паузи. Американізація всім нам звичного футболу триває.
    #World_Football #football #European_football @European_football
    #футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🥤 ЧС-2026 з футболу фактично перетворюється на гру в чотири чверті ⚽️ ФІФА офіційно запровадила обов’язкові трихвилинні паузи на «водопій» у кожному таймі ЧС-2026. Арбітри зупинятимуть гру на 22-й хвилині незалежно від температури повітря, вологості чи наявності даху на стадіоні. Хоча офіційна причина – турбота про здоров’я гравців, експерти та телемовники вже готуються до появи нових рекламних слотів посеред матчів. 📺 Завдяки фіксованому часу пауз, телеканали отримали стабільний слот для реклами, який можна продавати заздалегідь. Він може виглядати у форматі "картинка в картинці", або буде проданий неймінг цієї паузи. Американізація всім нам звичного футболу триває. #World_Football #football #European_football @European_football #футбол_football #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    418views
  • #книжковий_відгук #Лана_читає

    “Ніч у самотньому жовтні” Роджер Желязни
    Видавництво Богдан

    Коли Геловін збігається з повнею, починається Гра. Одні люди хочуть відкрити браму для вороття Древніх Богів на Землю, інші мають стати їм на заваді та закрити її. Гра збирає досить еклектичній нарід - різника, відьму, стародавнього вампіра, божевільного попа та ще кількох менш примітних особин. І у кожного з них є свій, так би мовити, фамільяр, тваринка, яка допомагає готуватися до Гри, шукати артефакти та дізнаватися, як йдуть справи у конкурентів. Від такої тварини, собаки на ім’я Нюх, і йде оповідь.

    Взагалі у книги було все, що може мені сподобатися. Тут класні тварини (майже всі) та навіть деякі люди. Тут цікава щоденникова форма і класна подача pov Нюх. Та і сам цей персонаж офігезний, сміливий, розумний, принциповий та відданий, Джеку з ним пощастило. Нюх круто розмірковує, аналізує та взаємодіє з іншими тваринами, особливо з кішкою Сірохвісткою. От, до речі, ще один плюс - неймінг, канєшна, розкішний, як і переклад.

    Але при цьому сама містична частина мене… не знаю… не зачарувала своєю атмосферою. Я чесно вгадала якусь частину відсилок, знайшла там Голмса, Дракулу, доктора Франкенштайна з його Істотою. Хоча це, напевно, не весь список. Але всі відсилки до Лавкрафта пройшли повз мене. Там прям в примітках пишуть - осьо тобі з книг Лавкрафта, на! Але я не читала Лавкрафта, тому момент з древніми богами, брамами, мацаками та іншими світами мені геть не відгукнувся. Мабуть, я така проста людина, що мені було б достатньо цього прикольного “ВусоЛапоХвоста” та якихось більш “приземлених” подій.

    Але це третя книга Роджера Желязни, яку я читаю, і автор кожен раз мене по-різному дивує. Він вміє заінтригувати та закрутити сюжет, причому у такому стислому форматі. Я, мабуть, раніше не читала нічого подібного, і тому це був цікавий досвід. Якщо вам подобається Лавкрафт чи всяке таке моторошно-містичне, варто до цієї книги придивитися.
    #книжковий_відгук #Лана_читає “Ніч у самотньому жовтні” Роджер Желязни Видавництво Богдан Коли Геловін збігається з повнею, починається Гра. Одні люди хочуть відкрити браму для вороття Древніх Богів на Землю, інші мають стати їм на заваді та закрити її. Гра збирає досить еклектичній нарід - різника, відьму, стародавнього вампіра, божевільного попа та ще кількох менш примітних особин. І у кожного з них є свій, так би мовити, фамільяр, тваринка, яка допомагає готуватися до Гри, шукати артефакти та дізнаватися, як йдуть справи у конкурентів. Від такої тварини, собаки на ім’я Нюх, і йде оповідь. Взагалі у книги було все, що може мені сподобатися. Тут класні тварини (майже всі) та навіть деякі люди. Тут цікава щоденникова форма і класна подача pov Нюх. Та і сам цей персонаж офігезний, сміливий, розумний, принциповий та відданий, Джеку з ним пощастило. Нюх круто розмірковує, аналізує та взаємодіє з іншими тваринами, особливо з кішкою Сірохвісткою. От, до речі, ще один плюс - неймінг, канєшна, розкішний, як і переклад. Але при цьому сама містична частина мене… не знаю… не зачарувала своєю атмосферою. Я чесно вгадала якусь частину відсилок, знайшла там Голмса, Дракулу, доктора Франкенштайна з його Істотою. Хоча це, напевно, не весь список. Але всі відсилки до Лавкрафта пройшли повз мене. Там прям в примітках пишуть - осьо тобі з книг Лавкрафта, на! Але я не читала Лавкрафта, тому момент з древніми богами, брамами, мацаками та іншими світами мені геть не відгукнувся. Мабуть, я така проста людина, що мені було б достатньо цього прикольного “ВусоЛапоХвоста” та якихось більш “приземлених” подій. Але це третя книга Роджера Желязни, яку я читаю, і автор кожен раз мене по-різному дивує. Він вміє заінтригувати та закрутити сюжет, причому у такому стислому форматі. Я, мабуть, раніше не читала нічого подібного, і тому це був цікавий досвід. Якщо вам подобається Лавкрафт чи всяке таке моторошно-містичне, варто до цієї книги придивитися.
    2Kviews