Федерація гандболу України/Ukrainian handball federation

Вітаємо з Днем Народження видатну українську гандболістку, призерку Олімпійських ігор та чемпіонату Європи Олену ЦИГИЦЮ!
Здоров'я, перемог, натхнення! 🤾‍🎈
Олена Цигиця
Народилася 8 квітня 1975 р. у Кривому Розі.
Перший тренер — Валерій Осипов
Грала на позиції лівої півсередньої
Срібна призерка чемпіонату Європи-2000 у Румунії
Півфіналістка чемпіонату світу-2003 у Хорватії
Бронзова призерка Олімпійських Ігор-2004 в Афінах
Володарка Кубка Кубків («Мотор», 2001)
Багаторазова чемпіонка України (у складі «Спартака», «Мотора», «Смарта»)
Багаторазова чемпіонка Македонії
Фіналістка Ліги чемпіонів-2005 у складі «Кометала»
Найкраща ліва півсередня чемпіонату Європи-2000
Найкраща ліва півсередня чемпіонату світу-2003
Другий снайпер ЧС-2003
За збірну України виступала в 1998–2010, зіграла 202 матчі
Виступала за клуби: «Освіта» (Кривий Ріг), «Спартак» (Київ), «Мотор» (Запоріжжя), «Кометал» (Північна Македонія), «Смарт» (Кривий Ріг).
#Броварська_міська_рада #ДЮСШ_управління_освіти_і_науки_БМР #Управління_освіти_і_науки_БМР #Броварська_громaда #Brovarysport #Бровари @brovarysport

Всесвітній день Метта

Всесвітній день Метта (World Day of Metta), який відзначається щороку 22 березня. Це свято про генеральне прибирання у власній голові.

Що взагалі таке «Метта»?
Слово Metta походить із давньої мови палі і перекладається як «любляча доброта» (loving-kindness), прихильність або безумовна доброзичливість.


Це ключове поняття в буддизмі, але сьогодні воно вийшло далеко за межі релігії. Метта — це не про романтичне кохання і не про те, щоб змушувати себе обіймати людей, які вам неприємні. Це радше філософська і психологічна позиція. Вона означає свідоме бажання блага, безпеки та спокою абсолютно всім живим істотам, незалежно від того, чи знаєте ви їх особисто, і чи погоджуєтеся ви з їхніми поглядами.

Metta — це слово з мертвої мови палі (мови, якою записані найдавніші буддійські тексти). На санскриті воно звучить як Майтрі (Maitrī) і походить від кореня mitra, що означає «друг».

Але це не просто дружба чи любов у нашому звичному розумінні. Щоб зрозуміти Метту, найпростіше пояснити, чим вона НЕ є:

Це не романтичне кохання. Звичайна людська любов часто має умови: “Я люблю тебе, бо ти мій чоловік/дитина/друже”, “Я люблю тебе, доки ти добре до мене ставишся”. Звичайна любов прив’язлива і хоче володіти. Метта — це любов без умов і без очікування чогось натомість.
Це не жалість. Жалість дивиться на людину зверху вниз (“Бідний ти, як мені тебе шкода”). Метта дивиться на рівних: “Ти жива істота, ти відчуваєш біль так само, як і я, і я щиро хочу, щоб тобі було добре”.
Найкраща метафора Метти — це сонце. Сонце не обирає, на кого йому світити. Воно не каже: “Ось це хороша людина, я буду її гріти, а цей водій мене підрізав — йому я світити не буду”. Воно просто випромінює тепло на всі 360 градусів. Метта — це здатність нашої психіки випромінювати таку саму базову, безумовну доброзичливість до себе, до близьких, до незнайомців і навіть до тих, хто нас дратує.

Чотири рівні складності
Основою цього дня є практика Метта Бгавана (медитація люблячої доброти). Вона працює як комп’ютерна гра — ви не можете перейти на наступний рівень, поки не пройдете попередній. Процес розширюється концентричними колами:

Рівень 1 — ви самі. Це звучить парадоксально, але для багатьох людей найважче — щиро побажати добра собі. Практика завжди починається з фраз: “Нехай я буду в безпеці. Нехай я буду здоровим. Нехай я буду щасливим”. Без внутрішнього ресурсу неможливо ділитися ним з іншими.
Рівень 2 — близька людина. Ви фокусуєтесь на комусь, кого легко любити (дитина, партнер, друг, або навіть домашній улюбленець). Вивчити почуття тепла тут найпростіше.
Рівень 3 — нейтральна людина. Згадайте когось, кого ви бачите регулярно, але не маєте до нього жодних почуттів. Наприклад, баристу, сусідку з третього поверху чи водія автобуса. Ви посилаєте добрі думки людині, яка зазвичай є для вас просто “фоном”.
Рівень 4 — «Фінальний бос» (Важка людина). Найскладніший етап. Ви маєте сфокусуватися на тому, хто вас дратує або з ким у вас конфлікт, і спробувати побажати йому того ж самого — безпеки та спокою. Суть не в тому, щоб виправдати їхні погані вчинки, а в тому, щоб відпустити свій власний токсичний гнів.

Актор Шон Пенн приїхав до України!

У соцмережах публікують відео його прибуття до Києва

Шон Пенн не з’явився на цьогорічній церемонії Оскар, яка відбулася у США 15 березня. Західні медіа припускали, що причиною його відсутності могла стати ймовірна поїздка актора саме до України.

При цьому голлівудський актор переміг у номінації "Найкраща чоловіча роль другого плану" у військовій драмі "Битва за битвою". Золоту статуетку отримав як Пенн, так і сам фільм, а також режисер стрічки Пол Томас Андерсон.

Варто зазначити, що Шон Пен активно підтримує Україну з початку повномасштабного вторгнення. 2022 року актор передав одну зі своїх золотих статуеток президентові України як знак віри у перемогу.

Вночі пройшла церемонія вручення «Оскара»: Головний переможець – стрічка «Одна битва за іншою» (6 нагород).

«Грішники» виграли 4 номінації, а «Франкенштейн» — 3.
найкращий фільм — «Одна битва за іншою»;
найкращий актор — Майкл Б. Джордан («Грішники»);
найкращий актор другого плану — Шон Пенн («Одна битва за іншою»);
найкраща акторка — Джессі Баклі («Гамнет»)
найкраща акторка другого плану — Емі Медіґан («Зброя»);
найкраща режисерська робота — Пол Томас Андерсон за «Одна битва за іншою»;
найкращий оригінальний сценарій — «Грішники»;
найкращий адаптований сценарій — «Одна битва за іншою»;
найкраща операторська робота — Отем Дюраль Аркапау за «Грішники». Це перша в історії жінка, яка отримала нагороду в цій номінації;
найкращі візуальні ефекти — «Аватар: Вогонь і попіл»;
найкраща оригінальна пісня — «Golden» (Кейпоп-мисливиці на демонів);
найкращий міжнародний повнометражний фільм — «Сентиментальна цінність»;
найкращий короткометражний документальний фільм — «Усі порожні кімнати»;
анімаційний короткометражний фільм — «Дівчина, яка плакала перлами»;
найкращий ігровий фільм — «Співаки» та «Двоє людей, що обмінюються слиною».
#Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

#історія #постаті
10 березня 1940 року в Райан, штат Оклахома, народився Карлос Рей «Чак» Норріс — людина, яка починала як бідний хлопець із розбитої родини, а закінчила як самопроголошений супергерой інтернету.

Спочатку все було серйозно: служба в Повітряних силах США в Кореї, де він почав займатися танг-судо, потім — чемпіон світу з карате серед професіоналів (1968–1974), шість титулів поспіль. Він відкрив мережу шкіл бойових мистецтв, тренував Брюса Лі, Стіва МакКуїна, Боба Баркера. Потім кіно: дебют у «Шляху дракона» (1972) поруч із Лі, де отримав легендарний бій у Колізеї. Згодом — головні ролі в «Пропавшому безвісти», «Дельта-форс», «Вторгненні в США». Але справжня слава прийшла в 2005-му, коли інтернет винайшов «Чак Норріс факти» (Chuck Norris Facts).

Приклади, які стали класикою:
- Чак Норріс не спить. Він чекає.
- Чак Норріс може розділити на нуль.
- Смерть боїться Чака Норріса.
- Коли Чак Норріс робить віджимання, він не піднімає себе — він відштовхує Землю.

Це не просто жарти — це культурний феномен. Сотні тисяч мемів, книги, навіть серіал «Walker, Texas Ranger» (1993–2001), де Норріс грав техаського рейнджера, який одним ударом вирішував усі проблеми. Іронія в тому, що реальний Чак — консерватор, християнин, патріот, автор кількох книг про мотивацію та віру, — став жертвою власної абсурдної слави. Він спочатку обурювався, потім змирився й почав сам постити меми в Twitter.

Чому це важливо 10 березня? Бо Норріс — приклад, як звичайна людина може перетворитися на символ сили, витримки й абсурдного гумору одночасно. Він не просто актор чи спортсмен — він живий доказ, що іноді найкраща відповідь на реальність — це перебільшення до межі абсурду. І якщо хтось досі думає, що меми — це несерйозно, хай спробує переконати в цьому Чака Норріса. У нього вийде за один раунд.

#історія #постаті
10 березня — Тарас Петриненко (1953): коли співак, якого цензурували за «Україну», став голосом нації
1953 року в Києві народився Тарас Григорович Петриненко — людина, чия пісня «Україна» стала неофіційним гімном опору, а сам він — прикладом, як влада може боятися одного голосу сильніше, ніж цілої армії.

Його шлях — класичний для радянських дисидентів у мистецтві: закінчив музичне училище, працював у ВІА «Краяни», потім у «Ватра», але справжня слава (і проблеми) прийшли з піснею «Україна» на слова Богдана Стельмаха (1980-ті). Текст простий, але влучний: «Україна, ти ще не вмерла…». Ні, це не гімн, але саме ця фраза, покладена на мелодію, яку співали на кожному зібранні патріотів, зробила її забороненою. Радянська цензура не витримала — пісню зняли з ефіру, Петриненка виключили з колективів, почалися «профілактичні бесіди». Але заборонити співати — це як заборонити дихати: пісня пішла в народ, переписувалася від руки, звучала на кухнях і на демонстраціях.

Після 1991-го Тарас Петриненко став одним із тих, хто не мовчав і в незалежній Україні: писав, співав, підтримував Майдан 2004-го й Революцію Гідності. Його голос — хриплуватий, щирий, без фальші — став маркером справжності. Він не зірка в блискучих кліпах, а артист, який співає так, ніби кожне слово — це особисте звернення до слухача. Пісні «Мамо», «Батьківщино», «Гей, на Чорній горі» — це не просто репертуар, це частина колективної пам’яті.

Іронія в тому, що людина, яку переслідували за любов до України в радянські часи, у 2020-х досі співає те саме — і це досі актуально. Бо «Україна» Петриненка — не про перемогу вчора, а про боротьбу сьогодні. Він не просто співак. Він — доказ, що один голос може бути гучнішим за цензуру, пропаганду й навіть гармати.

Тож 10 березня — привід згадати: іноді найкраща зброя — це пісня, яку неможливо заборонити. Спробуйте вимкнути її в голові — не вийде.

https://youtu.be/2jOVD70e4sg?si=7Wm2tT-P28n_zrD7

Киянка Таїсія Онофрійчук потрапила до п’ятірки претенденток на звання «Найкраща гімнастка Європи 2025 року» за версією European Gymnastics

17-річна спортсменка здобула перемогу на Кубку світу та виборола золоту медаль на чемпіонаті Європи в Таллінні, ставши першою українською чемпіонкою Європи в багатоборстві з 1997 року.
#спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

ЦІНУЙМО МОВУ

Цінуймо мову, рідну бережім,
Не дозволяймо з неї ми знущатись,
І правнукам про неї розкажім,
Навчімось калиновою пишатись.

Цінуймо мову, незбагненний скарб,
Це скарб, який дарований Всевишнім,
В нім розмаїття всіх відтінків фарб,
Найкраща квітка у букеті пишнім.

Цінуймо мову, мову-оберіг,
Це дуже сильна і потужна зброя,
Із нею в незалежність шлях проліг,
У нас із нею віра й правда сво́я.

Цінуймо мову, зброю з-поміж зброй,
Вона, мов шабля, що свистить в повітрі,
Поліг за неї не один герой,
Вона колюча на своє́му вістрі.

Цінуймо мову, не ганьбім її,
Бо наша мова дійсно солов’їна,
І нею нам співають солов’ї,
Без неї не жила́ би Україна.

Цінуймо мову, нашу складову́ –
Без неї нашій нації не бути,
Цінуймо нашу мовоньку живу
І їй не даймо вічним сном заснути.

21.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1006434

ЛИНЕ ІЗ СЕРЦЯ І МОВЛЯТЬ ВУСТА

Шануймо, плекаймо – за неї вмирають,
За неї ідуть з ворогами на прю,
За неї героїв ординці вбивають,
За неї рідненьку ми з вами в строю́.

Борімось за неї, не даймо убити,
Не даймо її ворогам придушить,
Бо мова вкраїнська завжди́ має жити,
Й не сміймо ворожим сміттям засмітить.

Її солов’їну у серці леліймо,
Неначе святиню її бережім,
Душевним теплом калино́ву зігріймо,
Як маму і тата, у серці носім.

Не даймо над нею потворам знущатись,
Це – нації код, це – любов і життя,
Не сміймо її ми ніза́що цуратись,
Це – роду коріння й душі вишиття.

Її калинову, як скарб зберігаймо,
Скарбницю замкнім на надійні замки́,
У спадок нащадкам її передаймо,
Немов вишиванку свою́ й рушники.

Хай в світі звучить мелодійна усюди,
Хай піснею лине, хай птахом зліта,
Вкраїнська – найкраща і жить вона буде,
Бо лине із серця і мовлять вуста.

21.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1006441

ЧИ ЦЕ НЕ В НАС?

Чи це не в нас щомиті гинуть люди?
Чи це не в нас? Не в нас ідуть бої́?
Чи це не в нас земля родюча всюди?
Чи це не в нас найкращії гаї?

Чи це не в нас із ворогом воюють?
Чи це не в нас лягає неньки цвіт?
Чи це не в нас у ду́ші наші плю́ють?
Чи це не в нас війна вже стільки літ?

Чи це не в нас є звуки канонади?
Чи це не в нас здригається земля?
Чи це не в нас є присмак болю й зради?
Чи це не в нас сліди скрізь москаля?

Чи це не в нас лягають у могили?
Чи це не в нас все знищує москаль?
Чи це не в нас беру́ться звідкись сили?
Чи це не в нас нівечать все, на жаль?

Чи це не в нас актор взяв в ру́ки зброю?
Чи це не в нас зі сцени – та й на фронт?
Чи це не в нас жінки́ ідуть до бо́ю?
Чи це не в нас кровавий горизонт?

Чи це не в нас в підвалах вчаться діти?
Чи це не в нас вмирають малюки?
Чи це не в нас до сонця пнуться квіти?
Чи це не в нас співають залюбки?

Чи це не в нас злітає птахом слово?
Чи це не в нас танцюється гопак?
Чи це не в нас найкраща в світі мова?
Чи це не в нас вбиває нас чужак?

Чи це не в нас жили́ колись у МИРІ?
Чи це не в нас не прагнули війни́?
Чи це не в нас привітні люди й щирі?
Чи це не в нас були́ спокійні сни?

Чи це не в нас найкращий в світі славень?
Чи це не в нас найкращий герб і стяг?
Чи це не в нас народ державу славить?
Чи це не в нас прямують до звитяг?

12.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2024
ID: 1005628