ЖИТТЯМ ТИ ПАХНЕШ, ЛЮБИЙ МІЙ ГЕРОЮ

Життям ти пахнеш, любий мій герою,
Хоч впав, бо був страшний жорстокий бій.
Ти мав іти щасливою ходою,
Та шлях земний скінчи́вся рано твій.

Життям ти пахнеш, хлібом і весною,
Дощами, що напоять спориші.
Бо заплатив найвищою ціною,
Щоб ми жили́ у мирі і тиші́.

Життям ти пахнеш й стиглими житами,
Дитячим сміхом, сонцем угорі.
Твоя́ любов наві́ки буде з нами,
Як ніжний промінь ранньої зорі́.

Життям ти пахнеш, і з зерном снопами,
Дитячим сміхом, співом солов'я,
Теплом домів з чудовими садами,
Де мирне небо світиться здаля.

Життям ти пахнеш й ніжністю матусі,
Що сина виглядала день при дні.
І тихою молитвою бабусі,
Що лине до Всевишнього в журбі.

Життям ти пахнеш й світлом від надії,
Що не згасає навіть у біді.
Ти став для нас зерниною від мрії,
Що проросте у ґрунті і в воді.

Життям ти пахнеш, воїне крилатий,
У вільнім вітрі, в сонці й колосках.
Ти не пішов – ти поруч, наче свято,
У наших вдячних помислах й серцях.

Життям ти пахнеш, воїне безстрашний,
У кожнім серці, в кожному дворі.
Твій подвиг буде в пам'яті незгасний,
Допоки світить сонце на землі.

Життям ти пахнеш й піснею Вкраїни,
Барвінком, що стелився край воріт,
Твій голос, наче птаха, й досі лине,
І нам усім лишив по со́бі слід.

Життям ти пахнеш й журавлем у лузі,
І вдячність не згасає ні на мить,
Ми го́лови схиляєм низько в тузі,
Бо ти пішов, а мав із нами жить.

Життям ти пахнеш, любий мій герою,
Бо захищав майбутнє для дітей.
І доки сонце сходить над горою,
Ти житимеш у пам'яті людей.

25.07.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1066200

За підсумками скаженого ночеру нового нічого…
РЙ.
Всі цілі?


Оскільки після зливи в гідне місце свою ннннненавість й шалену лють прилаштувати не було можливості, бо в квітниках занадто мокро, спрямувала свої зусилля на хатнє господарство…


Ппппппі-пііііі-пі-віддраїла пів кухні.
Спустошила холодильник. Й його відпі-пі-пііііі… Аж блищить тепер!:)


Моя зграя з ентузіазізьмом утилізувала всі недоїдки з того холодильника!:) Обожнюю свій гуртожиток!:) Який дружньо, колективно, весело та з вогником накопичує каструлі та миски з пів ложкою різноманітного їдла!:)


Не менш весело та з вогником я перемила увесь посуд, який зібрався після матусіного забрала, що впало?:)


А ще ганяла пралку. Тричі!


А ще синочок доповів, що придбав новий змішувач для ванної. Бо попередній втомився служити й зненацька склав рапорт про завершення свого життєвого шляху…


На його придбання й пішли залишки моєї пенсії, яку нещодавно тільки нарахували!:)
Ще й синочок додавав!:)


Ну й їсти приготувала!:)
Дуже не заморочувалася!:)
Зварила макаронів та насмажила напівфабрикатних коКлет!:)


Все.
Здулася.
Пішла вильожуватися.
Читати новини.
Що там ще йййййбнсцкблдгсня наробила…
Й далі пппппсешити та нннненавидіти…

СВІЧІ, МОГИЛИ, НАДІЯ І БІЛЬ


Не замовкають в нас гармати,
Щодня вони гримлять й гримлять.
Ще скільки буде це тривати?
Ще скільки в землю нам лягать?


Свічо́к ще скільки має згаснуть
І скільки вирости могил?
Чи буде ще життя в нас щасним?
Чи вічно житиме упир?


Ще скільки сліз проллють
матусі,
Що ждуть синів із боротьби?
В могили йдуть і сильні в дусі…
За що ведуть нас до журби?


Ще скільки міст згорить у попіл?
Ще скільки щезне наших сіл?
Чому́ ляга в могилу сокіл
І не дають розправить крил?


Ще скільки плакатимуть мами
В журбі, вдивляючись у даль?
Ще скільки чорними листами
В оселі стукатиме жаль?


Ще скільки доля буде битись
Об мур жорстокої війни?
Коли вже Миру заясніти?
Коли не буде сатани?


Та вірю –  прийде день жаданий,
Замовкне грім страшних гармат.
І Мир, омріяний, нам знаний,
Пове́рне до життя солдат.


Ще й вірю – згасне люта злива,
Вернуть з війни сестра і брат.
Тоді розквітне Україна,
Яку не зміг здолати кат.


05.06.2026 р.


©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID:  1063660

🥹❤️ Мама — перше слово і найголовніша людина: сьогодні в Україні відзначається День матері

Під час війни українські матусі стали ще й уособленням неймовірної мужності. У спецрепортажі ТСН — три різні, але однаково сильні долі: "бучанських відьом", які вночі полюють на ворожі дрони; матір, яка вже майже 4 роки чекає сина-морпіха з полону; та знамениту "Київську Мадонну", чиє фото з немовлям у метро стало іконою в італійському храмі.

Про що мріють ці жінки та де знаходять сили триматися — дивіться у сюжеті ТСН https://youtu.be/CVa_2kuF-gY

Колись давно…
Декілька минулих життів тому…
Оленька Olga Fedorovich надіслала мені якусь кількість деревовидних півоній та невідомий для мене чагарник під назвою керія.

Півонії я зі старанністю роздавала на три села.
Залишила собі одну.
Яка закінчився років два тому…

Керія виросла в здоровезний кущ!
Біля нього любила сидіти моя матуся…
То ковіньки свої на його гілля чіпляла!:)
То впускала на нього свою табуретку, яку використовувала як стіл для сніданка!:)
То сама на нього падала!:) Всім організЬмом!:)
То вміст свого горщика під нього вихлюпувала, пташечка моя, курочка-пасочка!:) Нехай їй там, у засвітах, буде спокійно!
Знищувала старанно, так…

А ще матусі допомогала знищити ту керію моя собака Лєся!:)
Памʼятаєте мою бернку, в евакуації якої з Донбасу до нас була задіяна величезна кількість людей?

Якось повертаємося з Кратової Говтви, з розплідника квіткового, з колежанками!:)
Петунії мої вивантажуємо з автівки!:)

Леся дуже боялася, коли я виходила з двору надовго, бо колись в її житті вже траплялося, що я з дітьми вийшла з двору на трошки…
Й не повернулася…
А замість нас прийшли голод та Гради у городі, які гатили по Авдіївці…

Лєся так раділа моєму поверненню, що в щасливих стрибках зззззнесла кхям майже увесь кущ керії…

Колежанки мої зібрали поламане гілля та й увезли в свої квітники.
Напхали ті уламки прям в землю!
Й ті керії чудово в них поприживалися!

Коли моя матуся остаточно мою керію загробила, вже вони ділилися зі мною своїми керіями мого розведення!!!

То я про що взагалі?
Життя триває…
Оленька з того часу двічи переїжджала. Останній раз ну дуже далеко.
Давно нема її куща.
Нема моїх матусі та собаки Лєсі…

А керія знов квітне!!!
Й з землі росте новими гілками!!!

То невсеремося ж?

Знов же ж, в якомусь з минулих життів тому, моя старша та саморобна донька Ганна, яка приїхала в гості до матусі з Києва в село, незадоволено бухтить, що починати косити траву о пʼятій ранку - злочин перед людством!:)))

Як на мене, косарі з їхніми косами о пʼятій влітку, або скрегіт тракторця, що в такий же ж час взимку вже в селі сніг чистить, то є - норм!

Не норм - в будь який час доби звуки сирени, дзилинчання мокшанських балалайок, шшшшухання над хатою ракет та їхні вибухи…

Нещодавно голова Опішнянської громади Микола Різник порушував питання мотоциклістів та мопедістів?
Які дзижчать не гірше за ворожі шшшшахеди?

Й якби ж поза тривогами вони це робили???
Ні.
Ось саме під час тривоги й мотиляє їх на тих тарантайках по населеним пунктам з боку в бік!

Добре, якщо цей епатаж - підліткова дурість?…
Гидко, якщо це зважена спроба нашкодити ППО?…

Сьогодні аж розгубилася?:)
Не знала, як реагувати?:)

Ні, я не про недоумкувату частину населення, яка має транспорт, що невчасно диринчить?:)

Я про коссссців!:)
Яких люблю!
Працю яких шаную!:)

День «задався»…
Тривога за тривогою…
Підвищена небезпека за небезпекою…
Телеграм волає то про загрозу балістики з різних місць?
То про бляшанки ворожі?
То одночасно й ті, й ці???

Ййййййй саме тут!!!
По хезе де зненацька узятій спеці!!!
Нааааа все село зузжить бензокоса!!!

Тааааа щщшшоб той коссссець був мені живий та здоровий!!!
Як й ті, хто йому наряд виписав, косити під час тривоги!!!
Ну й щоб я особисто та всі оточуючі, хто встиг вссссрррратися з переляку, також не хворіли й прожили довге життя!:)

Вже ночер, а я все ще шаленію!:)

Життя таке…

Все поруч…
Паралельно та перпендикулярно. Або взагалі, діагонально…

Радощі й сум.
Любов й ненавість.
Бажання спокою та існування в вигляді кришечки чайника, що давно вже кипить…

Ірина Олександрова традиційно найголовна по кухні.
Донечка побігла у церкву.
Синочок щось прихворів. Намагається вмовити свою температуру тримати себе в руках?
Мене колежанка доправила на цвинтар та назад…

Тюльпанів матусі й донецькому дядьку Сашку я нарізала.
Травичку на могилках посапала.
Квіточки посіяла. Чорнобривці, майори, космеї, волошки.

Їхали, тривога вже давно була оголошена?
Тіііііільки в позу Хаймерсу стала з маленькою сапочкою над матусіною могилкою, йййййааааак дасть ППО десь гатити!!!
Й бляшанка добросусідська гидотно дзилинчить???

Продовжую сапкою махати, з небіжчиками своїми спілкуватися, та розмірковую?
Чи бігти до посадки, між деревами ховатися?…
Чи прям тут, між могилами влягатися?…

Та пронесло…

Поки колежанку чекала, ледве взаміж не вийшла?:)
Підійшов до мене знайомитися такий собі пес!:)
Приязний?:) Доброзичливий цілком?:)
Штани мої нюхав, руки лизькав?
Я вибачалася, що пригостити його мені нема чим?
Бо ті обовʼязкові смаколики, що на цвинтар несуть, діти вже забрали!

Відволіклася на свою цигарку й розумію, що на мені вже намагаються одружитися!:)
Тю?:)
Потвора мала!:)
- Раз жерти нічого не даєш, може ж в тебе є щось інше мені запропонувати?:)

Нагнала його!:)
Хвилин пʼять його не було, дивлюся, він вже з чиєїсь могилки щось вкрав!:)

Аж коли додому повернулася, відбій тривоги пролунав…
Ссссссцкйбнблдгсня…

Все!
Бурхливо фінішувала!:)
(Буркоче Пані прапор голосом перекладача фільмів про німецьких сантехніків!):)

Як одна з моїх численних донечок, Ганна-старша, каже, в моєї матусі на кожен випадок є план А!:)
Й ще - B, C, D!:)))

Для тих, хто не в курсі, що воно таке й про що це взагалі?

Біленьке, в жовтій мисці - здир!!!
Нутряний, як кажуть на Полтавщині, жир свинячий! Вже Ірина Олександрова різаний!

Тепер я його відтопила на пательні, шкварки підуть на начинку в пиріжечки.
А смалець розіллю по банкам та в калідор!
Ніяких консервацій та холодильників не тре!

Хотіла натрусити в той смалець солі з перцем?:)
Згадала, що добрі ґаздині на ньому ще рогалики печуть?:)
Й нащо в солодких рогаликах сіль з перцем?:)
Передумала!:)

Нехай буде?:)
Їсти ж воно не проситиме?:)

Днем Народження Матусю! Авторська пісня. Щирі Вітання всім Матусям! Для Мами, Мамочки, Матусі! З Днем народження, Мамо! 💖

Вчора вже сама себе хараХтеризувала?:)
Що я - хазяйка свого слова?:)
Схотіла - дала?
Не схотіла - назад забрала?:)

Вчора чого тільки не понаааааапланувала собі на сьогодні?
То й що?:)
То ж було вчора?:)

Зранку прокинулася, з першими цигаркою та горнятком кави випхалася у двір на ослінчик.
Помилувалася сонечком, ззззмерзла від холодного вітру й усі свої плани посунула кудись подалі?:)
Не хочу й не буду.
Потім.
Колись.

Ну та обовʼязкові справи, які посунути ніяк не можна, виконала?
Усю придворну зграю годувала, напувала.
Собачі «недопалки» по обійстю збирала.

Влаштувала молочний день!

Коли ми тільки влаштовувалися в новому для нас будинку на Полтавщині, купували по два трилитрових слоїка молока на тиждень.
Коли в 2015 вдалося перевезти до нас з Донбасу мою матусю, молока вже брали три слоїки на тиждень!

Дуже вона в мене манку неннннавиділа!:)
Один ранок виносила мені мозок оголошеннями, що кожен ранок повинен починатися саме з манки, а картоплю, яку я їй принесла, вона неннннавидить?:)
Наступного ранку вона вже неннннавиділа манку й вимагала товченої картоплі, з якої тре було починати день!:)

Матусі давно нема…
Діти молоко перестали вживати в промислових масштабах.
Потім розʼїхалися по навчаннях.
Взагалі їх вдома не було, коли трапилося «рятування» нас «доброзичливим братерським нароТом»…

Й молоко я купувала вже виключно для котів.
Ірина Олександрова досі згадує, як я не лила, а витрушувала в котячу миску густенькі вершки зі слоїку!:)
А в неї серце зупинялося з цього приводу!:)

Зараз купуємо молоко двічи на тиждень.
Схотілося мені сьогодні какао?:)
Варю!
Й з донечкою згадуємо часи, коли онучик мій Савко скандував як не щоранку:
- Баба-баба!!! Каша-каша!!!
Бєлая-бєлая!!!

Так назгадувалися, що доня запросила в мене тієї бєлої каші?:)
То я ще й манки наварила!!!:)

А ще на плиті киплять добрезна така свиняча голяшка зі шматом підчеревини!
Зельц буде!
А поки що шум з того варева збираю!

А ще у дворі багатенько бджіл зʼявилося!
Аааааа в хаті вже перша муха звідкілясь взялася!

Ще ж новина.
З 26 жовтня 2025 перший раз знеструмлень на сьогодні взагалі не заплановано!!!

То будьмо та невсеремося ж?