Обстановка в Печерському районі Києва — люди після зливи по пояс у воді #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

#притчі Смак життя Мудреця запитали: — Чи можеш ти пояснити, яка мета життя людини? — Не можу, — відповів він. Тоді його запитали: — А в чому хоча б сенс життя? — Не знаю, — відповів мудрець. — А що тоді знає про життя твоя мудрість? Мудрець посміхнувся: — В житті не такі важливі мета і сенс. Головне — відчувати його смак. Адже краще їсти пиріг, ніж міркувати про нього...!

#архів Сьогодні сталось перше застосування ядерної зброї. 6 серпня 1945 року американський бомбардувальник «Енола Гей» скинув першу в історії бойову ядерну бомбу на японське місто Хіросіма. Це була кульмінація Другої світової війни — і водночас початок епохи ядерної зброї. О 08:15 ранку бомба «Little Boy» вибухнула у повітрі на висоті приблизно 600 метрів над центром міста. Потужність — 15 кілотонн у тротиловому еквіваленті. Миттєво загинуло понад 70 000 осіб, і ще десятки тисяч — від опіків, опромінення та хвороб у наступні тижні й роки. 👻 МОТОРОШНІ ФАКТИ: ☢️ Температура в епіцентрі вибуху сягала 4000°C — люди випаровувалися миттєво, лишаючи тіні на стінах. ☢️ Ударна хвиля знищила понад 70% будівель у місті — повністю стерла житлові квартали. ☢️ У найближчі дні тисячі людей загинули у страшних муках від радіаційного ураження, кровотеч і внутрішніх опіків. ☢️ Навіть через кілька років рівень смертності серед тих, хто вижив, залишався вищим через лейкемію, онкологічні та генетичні хвороби. Хіросіма стала вічним нагадуванням про руйнівну силу людини. Сьогодні місто — це символ миру, а кожен 6 серпня — день мовчазного заклику: «Ніколи знову».

👀 «Людина, яка забрала мільйони життів і зруйнувала моє»: ймовірна донька путіна виступила з критикою в бік свого батька-диктатора, – BILD Вона заявила, що той зруйнував її життя і засуджує політику кремля. До цього жодних коментарів щодо путіна не робила. Зазначається, що вона живе у Франції і є кураторкою антивоєнних виставок.

#поезія Я не забуду батьківський поріг, До нього стежка хай не заростає. Прийду до нього я з любих доріг, Бо тут життя для мене було раєм. Рідна моя хата — на добро багата, І на щире слово, й пісню колискову, На працю й завзяття, і тепле багаття — Світить мені завжди і повік. Усі стежки ведуть мене туди, Де на любов була я так багата. І найрідніші люди тут жили — Моя сестра, бабуся, мама й тато. Землю люблю оту, де я росла, І Богу дякую, що рідних мала. Чи близька та дорога, чи далека — Лечу додому я, немов лелека. Усе я пам'ятаю, як сьогодні — Життєву мудрість, гомін, шум і гам. Спливають спогади, неначе із безодні… Вклоняюсь до землі, рідненькі, вам. Рідна моя хата — на добро багата, І на щире слово, й пісню колискову, На працю й завзяття, і тепле багаття — Світить мені завжди і повік. Лариса Лисенко - Бабенко

Сейю, котра озвучувала Шінджі, очікує виграний річний запас презервативів вже більше десятиліття... Один з аспектів японського бізнесу пов'язаний з телешоу, на яких люди можуть виграти всяку всячину — починаючи від ночі в красивому готелі, закінчуючи пакетом м'яса. Парадокс у тому, що більшість цих «щасливчиків» — не звичайні глядачі, а відомі актори, музиканти та сейю. Тобто люди, які можуть собі це все спокійно купити. Проте, незважаючи на високий рівень доходів, знаменитості теж люди, які радіють і чекають на свої призи. І дуже засмучуються, якщо не отримують їх. Так сейю Сатомі Акесака, відома своєю роллю Есдес у «Вбивці Акаме», вже рік не може дочекатись обіцяного пакета яловичого стейку вартістю 20 тисяч єн (~135 доларів). Сатомі поділилась своїм болем у твітері — і знайшла там справжню королеву очікування! В коментарі під цей допис прийшла пані Меґумі Оґата, відома ролями Шінджі з «Євангеліону», Юти з «Магічної битви» і тд. Жінка заявила, що вже одинадцять! років чекає виграний річний запас презервативів. Оце так витримка! Дуже сумні новини звісно, сподіваємось призерки отримають обіцяні подарунки (дуже хочеться вірити, що вони будуть свіжими...). Взято у MangUA: https://t.me/mangua42/751?single

Працівників ТЦК треба забрати з вулиць, бо вони не навчені спілкуватися з цивільними, — уповноважена з захисту прав військовослужбовців Решетилова За її словами, доставкою військовозобов’язаних до ТЦК має займатися поліція. Решетилова заявила, що отримує велику кількість звернень про те, що люди просто зникають з вулиць. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

У Житомирі пролунав вибух, є загиблий і поранений: усі подробиці Увечері у вівторок, 5 серпня, у Житомирі стався вибух поблизу вулиці Сурина Гора. За попередніми даними, однак людина загинула, а ще одна дістала травми й потрапила до лікарні. На місці події працювали слідчо-оперативні групи ГУНП в області, Житомирського районного управління поліції №1, криміналісти, вибухотехніки, медики та рятувальники, співробітники Служби безпеки України та прокуратури. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

#цікаве Досить просто подивитися в очі — і між незнайомцями виникає зв’язок. В експерименті люди просто мовчки дивились одне одному в очі. Уже за 2 хвилини синхронізувались усмішки та серцебиття. Учасники реально відчули емоційну близькість, ніби знали одне одного давно.

#парки Зарваницький регіональний ландшафтний парк розкинувся неподалік від села Зарваниця — знаного духовного центру, куди з року в рік прямують тисячі паломників. І саме тут, поміж лісами, луками, сінокосами та водами річки Стрипа, зберігається унікальний баланс між природою й людиною. Площа парку — понад 280 гектарів, але справа не в цифрах. Його цінність — у старовинних культурних та духовних пам’ятках, які вціліли і продовжують жити. Створений ще у 1994 році, парк досі виконує свою головну місію — охороняє природу та пам’ять, водночас залишаючись відкритим для людей. Місцева природа не зруйнована господарською діяльністю — вона жива, дика, справжня. Зарваницький парк — це про збереження. Але не лише природне — це ще й про збереження нашого зв’язку з землею, з традиціями, з собою. Це те місце, куди хочеться повернутися — не заради фото, а заради внутрішнього спокою, якого так бракує в шумному світі.