Сунуся сьогодні до крамниці. Ййййй? Й щоки мої не мерзнуть! Та навіть шмарклів з носу від холоду не тече!:) Бо градусник придворний зранку всього -9 показував! А ще й сонечко сьогодні було! З графіком знеструмлень сьогодні щось пішло не так? Якби ж я піднялася до девʼятої години, зі світлом, може б, й зустрілася?:) Та коли я просиналася взимку в таку рань?:) О тринадцятій тридцять, за графіком, ту Свєєєєту так і недочекалася? А о пʼятнадцятій її вже за графіком не повинно було бути? Чекатиму тепер девʼятнадцятої? За кого сьогодні зранку Тррррамп, зʼясувати не було можливості. Про фронт нічого не знаю. Що там, вгорі, гадки не маю. Тривог не чути. Сподіваюся, їх взагалі не було? Як справи в моїх друзів почитати нема де. А поки в черговий раз просто пишшшшаюся своєю …предусмотрительностью!!! Яка ж я була в 2014 році розумниця?:) Коли придбала газовий котел, який працює без підвʼязки під наявність електроенергії!!! До речі, перший раз за сезон взагалі не вимикала на ніч те опалення. На мінімалках жеврів котел усю ніч! Зранку в кухні був Ташкент!!!:) Аж +16!:) Придворний градусник демонстрував -9. Градусник у тамбурі +6! От цікавий факт? Тамбур не опалюється взагалі? Нескінченну кількість разів за добу ми всі ляскаємо вхідними дверима? То курей годувати хтось біжить? То синичок? То яйця час збирати? То в крамницю тре? То хтось прийшов? Аааааа потім пішов?:) Кожній же ж з придворних тварин тре індивідуально двері відчинити-зачинити? Це, одну хвилиночку, шість котів та три собаки? А ще ж я в тамбурі палю? В …привідчинені двері! Дехто за одну мою цигарку може тричі вийти та зайти?:) На кшталт кішки Лічіни №1!:) А менше за +6 там температура не буває! Тамбур з піноблоків. Які висновки з попереднього набору слів? Нехай без світла! Аби без вас!!! Ви як там? Цілі? О! О девʼятнадцятій двадцять ввімкнулося! Якщо за графіком, години на півтори?

#історія #речі Стілець — це, мабуть, найперший доказ того, що людство остаточно вирішило: вистачить з нас біганини за мамонтами, настав час елегантно посидіти 🙂. До появи цього чотириногого друга наші предки задовольнялися холодним камінням або сирою землею, що навряд чи сприяло глибоким філософським роздумам. Стілець став тим самим п’єдесталом, який підняв людину над пилом буття, додавши її хребту гідності, а п’ятій точці — комфорту. 🪑 В Стародавньому Єгипті стілець був не просто меблевим виробом, а справжнім соціальним маркером. Якщо у вас був стілець зі спинкою та підлокітниками, ви — фараон або принаймні дуже поважний вельможа. Всі інші сором’язливо тулилися на низьких табуретках або просто на власних п'ятах. Фактично, історія стільця — це історія боротьби за право не стояти. Тільки уявіть: тисячоліттями люди вигадували дедалі витонченіші способи прилаштувати свій таз, перетворюючи звичайну дошку на витвори мистецтва з лев’ячими лапами замість ніжок. 🦁✨ Справжній «меблевий переворот» стався у XIX столітті завдяки Міхаелю Тонету. Цей геній винайшов спосіб гнути деревину під парою, подарувавши світові легендарний «віденський стілець» №14. Це був такий собі автомат Калашникова у світі меблів: легкий, міцний і неймовірно дешевий. Його можна було розібрати на шість частин, запакувати в ящик і відправити в будь-яку точку планети. Кажуть, що під час одного з випробувань Тонет скинув стілець з Ейфелевої вежі — і той вижив. Можливо, це лише маркетологічна байка, але вона ідеально підкреслює живучість цього дизайну, який і досі прикрашає кожну другу кав’ярню. ☕️🇫🇷 Сьогодні стілець — це поле для експериментів: від мінімалістичного пластику до ергономічних геймерських крісел, які виглядають як кабіна пілота винищувача. Ми сидимо на них, коли працюємо, коли їмо і коли просто не знаємо, куди себе подіти. Стілець — це мовчазний свідок великих відкриттів і тихих сімейних драм. І хоча лікарі лякають нас, що «сидіння — це нове куріння», ми все одно не готові проміняти свій улюблений трон на стояче робоче місце. Бо, зрештою, кожна людина заслуговує на свій маленький острівець стабільності на чотирьох ніжках. 🛋️👑

Коли цифри в ООН «брешуть»: чому ставлення України до Ізраїлю не можна вимірювати лише «голосуваннями» Кожне голосування десь в ООН, у якому фігурує Ізраїль, у найбільш «російськомовному Ізраїлі» (і, скажімо чесно, переважно в середовищі Z-«ботів» та «фізичних осіб», підозріло схожих на Z-«ботів») миттєво перетворюється на суперечку з калькулятором. У стрічці з’являються відсотки, графіки, «ось вам доказ» — і далі це вже не розмова, а бійка цифрами. Тему цього поста підняли у Facebook #Natalia Goutkin — і ось наша позиція. Україна в цих таблицях майже завжди виглядає «незручно»: частіше або утримується, або голосує проти ізраїльської позиції, і дуже рідко — «за». Для багатьох це стає швидким «вироком»: значить, ставлення до Ізраїлю погане. Проблема в тому, що ООН — це не суд моралі й не тест на дружбу. Це політична біржа, де голоси часто працюють як валюта, а не як переконання. І якщо вимірювати ставлення України до Ізраїлю лише статистикою ООН, це буде не аналіз, а методологічна помилка. Важливий контекст: подібні «погані» відсотки щодо Ізраїлю легко знайти у десятків країн, які з Ізраїлем торгують, співпрацюють у сфері технологій, приймають туристів, купують системи безпеки, обмінюються делегаціями — і при цьому в Нью-Йорку голосують майже так само, як Україна. Тобто сама цифра не відповідає на головне питання: чому так відбувається і що це насправді означає. Чому голосування ООН не дорівнюють симпатії чи антипатії ООН давно живе за логікою блоків. Європейський Союз — окрема матриця. Велика група країн Глобального Півдня — своя. Пострадянський простір тягне радянську інерцію «як заведено». Ісламський блок має стабільний інтерес. У результаті голосування щодо Ізраїлю часто стають ритуалом: позиції закріплені заздалегідь, а конкретні формулювання лише дають привід «відмітитися». Звідси перший чесний висновок: коли Україна голосує разом з європейською лінією — це не завжди про Ізраїль. Це часто про те, де Україна тримається дипломатично і від кого залежить її виживання у війні. І це звучить грубо, але саме так працює політика у воєнний час. Україна не може голосувати «у вакуумі» Київ критично спирається на підтримку США та Європи — зброєю, фінансами, санкційним тиском, дипломатією. А ЄС в оонівських голосуваннях щодо Ізраїлю нерідко займає позицію, яка в Ізраїлі сприймається як холодна або однобока. Україна, залишаючись у цій коаліції, майже неминуче отримує той самий «малюнок голосувань». Не тому, що Київ раптово вирішив «бути проти Ізраїлю», а тому, що в нього є жорсткий коридор зовнішньої політики. У такій системі «голос проти» іноді означає: «ми не можемо дозволити собі конфлікт із тими, хто тримає нас на плаву». Це неприємно. Але це реальність. Чому в багатьох країн цифри щодо Ізраїлю “погані” — і це не завжди про Ізраїль ООН у ізраїльській темі виглядає як перевантажений механізм, який роками розкручує один і той самий сюжет. Там легко зібрати більшість проти Ізраїлю: майже не потрібно платити ціну, майже не потрібно пояснювати виборцям деталі, можна прикритися загальними словами про «мир» і «процес». А далі запускається звична машина резолюцій і символічних голосувань, які самі по собі мало що змінюють на землі, але створюють політичний шум. І в цьому шумі Україна звучить як частина загального хору. Не як диригент. Незручний момент: Ізраїль теж часто голосує не «так, як очікують» у Києві Ізраїль — не єдиний, хто живе власними інтересами. Коли в ООН голосують за резолюції, де засуджується російська агресія проти України, Єрусалим час від часу обирав обережність: не брати участі, пом’якшувати формулювання, уникати прямого конфлікту. В Ізраїлі це пояснювали регіональною безпекою та «необхідністю маневру» — насамперед через присутність Росії в Сирії. Є й інші причини — багато хто про них знає і не всі хочуть їх озвучувати публічно. В Україні це часто читали інакше — як моральну невизначеність. І це ще один аргумент, чому таблиця ООН не показує «ставлення» — вона показує, у кого які ризики й які залежності. Тоді як правильно вимірювати ставлення України до Ізраїлю Не цифрами в Нью-Йорку. Дивитися варто на «важчі» речі, де є ціна: рівень реальних контактів між державами, позиції щодо терору і безпеки, публічні заяви в моменти криз, роботу з діаспорою, гуманітарні та медичні проєкти, співпрацю в технологіях, те, як країни реагують на загибель цивільних — у Києві та в Єрусалимі. Там, де є реальна відповідальність, дипломатія зазвичай чесніша, ніж у залах ООН. Для ізраїльтян українського походження і для тих, хто живе в Ізраїлі та дивиться на Україну не як на абстракцію, важливіше інше: обидві країни воюють за право на безпеку, обидві стикаються з ідеологіями, які виправдовують знищення «чужих», і обидві регулярно бачать, як міжнародні інститути відстають від реальності. Тому питання варто ставити по-дорослому: що Україна та Ізраїль роблять одне для одного в реальному світі — і які політичні рамки заважають цьому звучати голосніше, ніж черговий рядок в оонівській статистиці. Саме в цьому сенсовому коридорі працює НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency. #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine НАновини‼️: 🇺🇦🇮🇱 Важливо❓ Поділіться ❗️ і підписуйтеся, щоб не пропустити подібні матеріали

🐶 Сержант Локі. Відчуває небезпеку нюхом, а у вільний час полюбляє гризти соснові гілочки. 📹 43 ОАБр імені гетьмана Тараса Трясила

#історія #події ☢️ 15 грудня 2000 року в історії України та світової енергетики було поставлено символічну, але надзвичайно важливу крапку. О 13:17 за наказом Президента України Леоніда Кучми ключем аварійного захисту було назавжди зупинено реактор енергоблоку №3 Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС). Ця дія ознаменувала остаточне припинення роботи станції як генератора електроенергії. Чому зупинили ЧАЕС? Рішення про остаточне закриття Чорнобильської АЕС було прийнято Україною під сильним міжнародним тиском та за підтримки фінансової допомоги від країн G7 (Великої сімки) та Європейського Союзу. Трагедія 1986 року: Після аварії 1986 року, що зруйнувала четвертий енергоблок, інші блоки (особливо №3) продовжували працювати, попри їхній застарілий дизайн (реактори типу РБМК) та високий ризик. Міжнародні зобов'язання: У 1995 році Україна підписала Меморандум про взаєморозуміння з G7 та ЄС, зобов’язавшись закрити ЧАЕС до 2000 року в обмін на міжнародну фінансову допомогу для будівництва заміщуючих потужностей та підтримки соціальної сфери регіону. Безпека: Хоча були проведені значні модернізації, реактори РБМК все одно вважалися невідповідними міжнародним стандартам безпеки. Церемонія Закриття 15 грудня 2000 року на майданчику ЧАЕС відбулася урочиста (і водночас сумна) церемонія. У присутності міжнародних делегацій та журналістів Президент Леонід Кучма символічно віддав наказ про відключення останнього працюючого енергоблоку. Головний оператор керував процесом, який завершився поворотом ключа системи аварійного захисту (АЗ-5), що заглушив ланцюгову реакцію в реакторі №3. Таким чином, Чорнобильська АЕС перейшла зі статусу діючої електростанції у статус об’єкта з виведення з експлуатації та перетворення. Нова Місія Зупинення генерації енергії не означало кінця роботи на майданчику. Навпаки, почалася нова, не менш складна, фаза: Консервація: Виведення з експлуатації трьох енергоблоків. Будівництво "Укриття": Посилення об'єкта "Укриття" ("Саркофаг") над зруйнованим четвертим блоком і подальше будівництво нового безпечного конфайнмента (НБК, "Арка"). Дата 15 грудня 2000 року є знаковою: вона символізує не лише кінець ядерної ери в цьому місці, але й виконання Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо підвищення світової ядерної безпеки. Це був складний, але необхідний крок до майбутнього. 🕯️🌍🔌 Архів: https://youtu.be/yld1dV-lorg?si=cORlTsduNPeEcyus

#історія #події Енріко Фермі та епоха, що почалася під трибунами: Перша контрольована ядерна реакція. 2 грудня 1942 року людство зробило крок, який назавжди змінив науку, політику та долю планети. Цього дня у Сполучених Штатах, під керівництвом італійського фізика Енріко Фермі, було успішно запущено перший у світі ядерний реактор — Chicago Pile-1 (CP-1). ⚛️ 🔬 Лабораторія під трибунами Уся іронія цієї події полягає в її місці: CP-1 був збудований не в надсекретному бункері, а у сквош-корті під західними трибунами закинутого стадіону Стетфілд у Чикаго. Ця імпровізована лабораторія стала серцем Мангеттенського проєкту (Manhattan Project) — секретної програми США з розробки атомної зброї. 🤫 Реактор CP-1 був технологічним дивом простоти: він складався з 400 тонн графітових блоків, у які були вставлені шматки урану та оксиду урану. Жодних бетонних стін, жодної охолоджувальної системи — лише дерев'яний каркас та команда вчених, готових вручну ввести кадмієві стрижні, що поглинають нейтрони, у разі, якщо процес вийде з-під контролю. ⏳ Момент істини О 15:25 за місцевим часом, після місяців кропітких розрахунків та будівництва, Фермі дав команду витягувати останні контрольні стрижні. Команда спостерігала за приладами, що фіксували потік нейтронів. Напруга досягла піку, адже ніхто достеменно не знав, чи зможе природний уран забезпечити самодостатню реакцію, і чи вдасться її контролювати. Коли Фермі оголосив: "Ланцюгова реакція самопідтримується і триває", напруга змінилася ейфорією. Реактор пропрацював лише близько 28 хвилин, виробивши енергію, достатню лише для того, щоб закип’ятити чашку чаю, але це довело головне: людство навчилося розщеплювати атом і контролювати цей процес. 🌍 Наслідки та спадщина Ця подія ознаменувала початок Атомної (Ядерної) ери. Вона підтвердила фізичні основи для створення атомної бомби, що зрештою і сталося трьома роками пізніше. Після успішного запуску CP-1 один із науковців, Артур Комптон, зробив символічний телефонний дзвінок до Гарвардського університету: > – Італійський навігатор щойно приземлився в Новому Світі. > – А тубільці були привітні? > – Вони були дуже привітні! > "Італійський навігатор" — це, звісно, Фермі, а "Новий Світ" — це світ контрольованої ядерної енергії, що приніс людству як величезний потенціал для мирної енергетики, так і загрозу самознищення. Це та рідкісна дата в історії, коли в один і той же момент варто відчувати і наукове захоплення, і глибоку тривогу. 💡💣

США виключать угорську АЕС Пакш повністю із санкційного списку, нові енергоблоки там будують росіяни. Замість того, щоб подовжити дію винятку з санкцій, які мали завершитися у грудні, омериканський потужнопідор повністю скасовує усі санкції. Пакш ІІ — це проєкт розширення АЕС, який передбачає будівництво нових енергоблоків за проектом "роSSатом" ‼️Угорщина отримала виняток із санкцій США проти російської нафти, — Орбан Ми отримали загальне звільнення від санкцій щодо нафтопроводу «Дружба» та газопроводу «Турецький потік», — заявив він "Миробудівництво має продовжуватися. Зустріч у Будапешті є на порядку денному", — Орбан. ➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖Україна відчуває на собі "мирні ініціативи" Трампа та Орбана, підкріплені черговою комбінованою атакою путінського режиму https://t.me/Ukraineaboveallelse

🤬⚛️МАГАТЕ заявило, що росіяни атакували ключові підстанції, які забезпечували функціонування підконтрольних Україні АЕС. Це призвело до зменшення потужності енергоблоків принаймні одної зі станцій. Південноукраїнській АЕС та Хмельницькій АЕС втратили доступ до однієї зі своїх зовнішніх ліній електропередачі. Крім того, група МАГАТЕ на Рівненській АЕС повідомила, що станція зменшила потужність двох із чотирьох своїх енергоблоків. https://t.me/Ukraineaboveallelse

❗️Внаслідок комбінованого російського удару рф по енергетиці, що стався 30 жовтня сталось пошкодження підстанцій, критично важливих для ядерної безпеки та захисту в Україні, — МАГАТЕ. Команди Агентства повідомили, що Південноукраїнська АЕС та Хмельницька АЕС втратили доступ до однієї зі своїх зовнішніх ліній електропередач. В той же час Рівненська АЕС зменшила потужність двох із чотирьох своїх енергоблоків на прохання оператора енергосистеми. https://t.me/Ukraineaboveallelse

«Шість рядів блоків не врятували трансформатор. Може тому, що зверху все відкрито?» – голова Центру радіотехнологій «Флеш». «Їжджу по країні, звертаю увагу на підстанції. Десь намагаються закрити усе максимально якісно, як можуть. А десь – пофігізм» 🤯 #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал #корупція