РЙ.
Світла планово нема.
Ночером кудись подівся газ? Ночером же ж знайшовся.
Дощ пирищіть з учорашнього дня.
Котики вимагають негайно відчинити їм всі двері!!!
Милуються на дощ?
Рррррозвертаються та сунуться назад у хату!
- Я в горшик вдома посссссцю!:)
Так же ж себе й собака Вахтанг поводить!:)
Вдома не сцить!:) Гуляти не йде!:)
На літо чекає!:)

Вранішній «врожай» збирали. Яйця. Впольована та по всьому обійстю розкладена мишва!:) Даруйте, собачі гівна!:)

Гостей чаєм вже пригощали.
Чергову тривогу вишуканим матюччям коментували.
В крамницю ганяли.
Вказівний палець якісно ножем різали!:)

Тепер знов читаємо з ліхтариками.
А придворна зграя нас розважає!:)

В головних ролях домашнього піссссстаклю традиційно собака Ллллєдя та кішка Онука Наша Снігуронька!:)

На космічній швидкості лллльотають!:)
Жужмом збирають всі килимки по всій хаті!:)
Злітають під стелю на шафи й звідти гудуть та плюються!:) (Онука!)
Гарчать, гавкотять, зі штанів вистрибують, псссссешуть та нервляться знизу! (Лєдя!)

…
Вчора під час чергового планового знеструмлення дочитала книжку Максима Петренка Maksym Petrenko, людини, яка ще в 2014 році з «білим квитком» стала на захист України…
Й яка загинула в 2023…
Герою слава…

В кінці книжки він сподівався…
«І вже точно не потрібно рити окопи в Словʼянську після 5 липня 2014 року.
Сподіваюсь, більше ніколи не буде потрібно.»

Донецька біженка моя Ірина Олександрова родом зі Словʼянську…
Куди після донецького полону вона з усією родиною й повернулася.
Де знов все кинула вже в 2022 й приїхала до мене…

Багато хто з її друзів також поїхав й не повернувся.
Хтось їхав та повертався.
Хтось взагалі весь цей час залишався в Словʼянську.

Тепер…
Чи є ще можливість на щось сподіватися?
Хезе…

Дуже близькі Іринкини друзі поки що там…
Збирають потихеньку речі.
Сподіваються, що тікати все ж не прийдеться…

Собака в них нещодавно помер…
На тлі всіх переймань ще й таке лихо…

То вони хуткенько знайшли спосіб покращити загальний родинний настрій!:)
Підібрали щеня!:)
А наступного дня - ще й двох кошенят!!!
Сидячи буквально на валізах!!!

Олександрова ця моя…
Мало того, що організЬм хезешо відкаблучує…
Так ще й настрою позитивного ніц нема…

То я й розмірковую?
Якщо Іруськіним словʼянським друзям помічними виявилися двортерʼєрське щеня та два сміттєзвалищних кошеняти, може ж й нам час якесь кошеня прихистити?:)

Ірина волає, що ні!!!
- Бо ж закінчиться війна, я їхатиму додому й ти (я!):) примусиш те кошеня забрати додому, а я на це не підписуюся!!!:)

…Якийсь роздрізганий набір думок в мене сьогодні виходить…
Та як усе наше життя зараз…
Таке ж роздрізгане…

Невсеремось!!!
Ви як там?
Цілі?

#поезія

Будь - як кішка.
Недовірливою, але лагідною.
Вибагливою, але відданою.
Волелюбною, але домашньою.
Тендітною, але живучою.
Вразливою, але зцілюючою...
Чутливою, з примруженими очима,
які все бачать, і з прихованими
пазурами, готовими зустріти нападника..

Будь - як кішка... Бо треба бути.

Мирослав Дочинець "Чарунки днів"

Собака Цуцилія зранку вартує біля паркану у дворі!:)
Який огорожує один з квітників!:)

Терпляче чекає, коли через той паркан миша до ганочку стрибне?:)

Я й того миша не бачила, поки мені його кішка Квазиморда не показала?:)

Осінь же ж?:)
То мишва, без якої ніяке обійстя не обійдеться, шукає можливість шшшшухнути в якесь більш підходяще для зимування приміщення, ніж сараї, де курки мешкають або їдло для тих курей зберігається!:)

Дурні якісь ті миші!:)
У дворі нескінченно сновигають шість котів та три собаки!:)
Ну й які варіанти в мишей на виживання?:)

Днів два тому ночером стою з останньою на день цигаркою в тамбурі.
Собаки Вахтанг з Лєдєю навіть не ворухнулися, коли я зі свого лігва викублювалася на останній перекур!:)
Спали давно!:)

Цуцилія?
Цуцилія також спала!:)
Але ж вона - придворна ̶б̶о̶л̶о̶н̶к̶а̶ ̶к̶о̶р̶о̶л̶е̶в̶и̶ інша супроводжуюча Пані Прапор особа?:)
То вважає те супроводження обовʼязковим та доцільним в будь-який час доби!:)

Доцмулюю свою цигарку, йду у хату.
Поперед мене Цуцилія біжить!?
НЕ САМА!!!
Ммммммати Василева???
Чим це вона хрумпсссстить???
Миша вона тягне!!!
В хату!!!
Не миша???
Половину миша!!!

Ви б бачили, як ми з тою Цуцилією на космічній швідкості неслися наввипередки по хаті!!!:)

Я - щоб відібрати того недоїдженого миша!:)
Цуцилія - щоб мих мені не дістався!:)))

Хто переміг в цьому змаганні?:)
Зрозуміло ж, що не я?:)

Цуца хуткенько заховалася з недоїдками миша під моє лігво…
У звʼязку з повною відсутністю будь-якої присутності ̶с̶и̶л̶ ̶т̶а̶ ̶з̶д̶о̶р̶о̶в̶ʼ̶я̶ хисту та натхнення, витаскати своє лігво я не могла!:)

То тепер сподіватимуся, що Цуцилія миша остаточно дожерла?:)
Або чекатиму, коли звідкилясь з підканапʼя затхне?:)

Й вам доброго дня, добрі люди!:)

Стосунки між кішкою і людиною набагато ближчі, ніж вони можуть бути між двома кішками. (Професор Пауль Лейхаузен)

Врятоване з-під руїн кошеня знайшло свій дім у поліцейської🐈‍⬛

Налякане кошеня знайшли серед уламків і диму в складському приміщенні у Деснянському районі.

Слідча, яка документувала воєнний злочин російських окупантів, взяла його до себе.

У ветеринара з'ясувалося, що кішка абсолютно здорова, їй приблизно 4–5 місяців. Уже дорогою додому тваринка почала муркотіти та довірливо притулилася до своєї нової господарки.
#Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна

Етюд "Сутінки"
Сутінки — це чудовий час для уяви: мозок працює, як художник-імпресіоніст, додаючи кожній тіні трохи драматизму.

Вони спускаються тихо, наче кішка, що крадеться м’якою ходою між деревами. Вони не мають початку — просто раптом помічаєш, що світ став іншим. Ще мить тому все було залите золотом вечірнього сонця, а тепер барви злилися, потемніли, й небо вже не синє, а глибоко фіалкове.

На заході ще тліє вузька смуга світла — останній опір сонця перед тим, як воно сховається за обрій. Цей момент короткий, як зітхання: не день і не ніч, а щось між ними. У цій проміжній порі є особлива краса — м’яка, задумлива, сповнена таємниці.
Усе навколо наче притихає. Легкий вітер стишує подих, птахи замовкають, і навіть дорога, здається, перестає шуміти. Повітря стає прохолодним, майже оксамитовим, і пахне землею, листям, далеким димом з осінніх багать. Ці запахи — як ніжне нагадування про дім, про спокій, про завершення дня.

Іронія сутінків у тому, що вони — короткі, але найвиразніші. Саме тоді, коли все навколо ніби згасає, життя набуває обрисів: видно, хто поспішає, хто мріє, а хто просто не вмикає світло, бо економить.
Люди в цей час теж стають трохи поетами: хтось зітхає біля вікна, хтось постить фото з підписом “осінній вайб”, а хтось просто дивиться, чи встигне купити хліба до повної темряви.
Хтось раптом вирішує стати філософом — сідає на лавку й задумливо дивиться вдалечінь.
Хтось обіймає кохану людину, хтось просто ковтає чай на балконі й думає: “А може, й не так уже й погано, що день скінчився”.

Сутінки — це не просто перехід між світлом і темрявою. Це коротка сцена, де всі — актори: сонце театрально кланяється, небо міняє костюми, а ми сидимо в залі й аплодуємо, бо знову вдалося — день прожито, ніч прийшла, а життя, як завжди, триває.

У такі хвилини душа теж стишується. Усі турботи дня здаються далекими, неважливими. Залишається лише спокій і відчуття якоїсь глибокої гармонії зі світом. Бо сутінки — це не кінець. Це лише м’який перехід, подих перед ніччю, нагадування, що все у житті має свій час: і світло, і темрява, і тиша, що з’єднує їх у щось єдине.

Сутінки ніби обіймають усе живе. Дерева втрачають чіткі контури, стають темними силуетами. Небо розчиняється у самому собі, і на ньому з’являються перші зірки — сором’язливі, наче ще не впевнені, що настав їхній час. Маленькі, як крапки на чистому полотні. Я посміхаюся — ось і фінальний акцент. Природа поставила його сама.

Я знімаю капелюха, вдихаю повітря, ще раз оглядаю небо і думаю:
“Досить на сьогодні.” Складаю речі, закидаю етюдник на плече й повільно йду стежкою додому. В кишені брязкають ключі, а в голові вже крутиться думка: завтра, може, намалюю світанок. Але то — завтра. А сьогодні… сьогодні — час вечеряти і дозволити сутінкам завершити те, що я тільки почав.

- Ііііііііггггаааа!!! Я хочу гуляяяяятиииии!!!
Довго та настирливо волає під дверима Ірина Олександрова кіт Філько!:)

З Іриною в них якийсь душевний звʼязок спостерігається!:) Вони зазвичай ведуть високоінтелектуальні бесіди!:)
Філько супроводжує Ірину у город чи ягідник!:)
Контролює, щоб вона не загубилася там й обовʼязково повернулася до двору!:)
Вимагає наповнити ВСІ ємності для котячого їдла!:)
- Яяяяяяя бачу днооооо!:)
Долити води або молока!:)
Та він кличе Ірину до кухні навіть вікно відчинити!:) Якщо в те вікно заглядає ще хтось з нашої котячої зграї!:) З боку двора заглядає!:)

В мене з котячою зграєю інша манера спілкування!:)
Їдла сипнула?
Молока лийнула?
Горшики відпі-пііііі-пі-доместосила?
Три кілометри кішки нагладила? Якщо та кішка сама прийшла до мене з такою пропозицією?:)
На цьому все!:)

Ні.
Збрехала!:)
Таки ж не все!:)

Вже жовтень.
Зненацька літо фінішувало!:)
То розчахнуті з квітня по жовтень двері в хату тепер зачиняються!:)

Й я знову заступаю на сезонне, до наступного квітня (я - ще та оптимістка, так!), чергування!
В якості кого?
Швейцара?
Портьє?:)
Залишилося тільки відповідний кашкет придбати!:)))
Божевільня якась!:)

Повертаюся в розповіді до чорнодупого мерзотника Філька!:)
Його оперні сольні співи під дверима Ірини ніякого позитивного результату не дали!:) Схоже, вона знов тісно спілкується з одним з улюблених чоловіків?:) Або на голках кузнецовських вильожується? Або на ляпковських?:)

То кіт був вимушений йти до мене!:)
Й волати вже на мене!:)
Щоб я йому вхідні двері відчиняла!:)

Я ж тільки вляглася?
Тільки закублилася під зимову ковдру по саму ноздрю?

А як не піднятися?
Коли вчора той Чорнодупенко знов в якийсь момент помітив в моїй кімнаті стіну??? (Марсельське мило - найкращий засіб для будь-якого миття, виведення плям, чищення, знищення запахів!!!)
Кастррррроване ж, пппппадло???
Мені його вже з Києва кастрованим привезли!!!
Році так в 2017? Аби ж я памʼятала???:)

Викублилася зі свого лігва!
Дочалапала до тамбуру!:)
Ййййй пішла спека в хату!:)

Філько побіг гуляти!
В чергу за ним всі три собаки! Цуцилія, Лєдя, Вахтанг!

З двору в хату щімляться кішки Лічіна, Онука наша Снігуронька, Пані Вишенька, Квазіморда!

Пішла гуляти Жужала!:)
Й Квазя!:)

Кожній тре двері індивідуально відчинити, потім зачинити!
А потім знов відчинити!:)
Декілька разів!:)
Тільки Лічіна за довжину однієї моєї цигарки разів три-чотири встигає зайти та вийти!:)

Доцмулюю цигарку, останніми пруть в хату собаки та хто?:)
Пррррравильно!:)
Кіт Філько!:)
Нагулявся!:)

Тут й Олександрова витрухалася зі своєї кімнати!:)
Філько хуткенько перемикнув свою увагу на неї!:)
Тепер він знов на неї волає!:) Чогось вимагає!:) Тепла-любові та ласки?:)

Пішла я.
Спробую знов закублитися?:)
Шукати в інтЄрнЄтах кашкета для швейцарів?:)
Бо щось я в каптурі від худі вигляд маю - не дуже!:) Коли обслуговую свою придворну зграю!:)

Ви там як?
Цілі?

У Китаї знайшли «Острів товстих котів» — величезний парк, присвячений безпритульним кішкам

Влада облаштувала притулок на цілому острові в провінції Цзянсу: там стоять гігантські статуї котів, працюють кафе, магазини й усе оформлено у котячому стилі.

Квиток коштує близько 300 грн і всі гроші йдуть на допомогу тваринам.
#відео_video #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world #brovaryregion

🐈‍⬛Шість днів виживала без води та їжі після смерті господаря: 13-річну кішку врятували у Києві

В організації «Зоопатруль» зауважили, що чорна кішка, яку тепер називають Мімі, вижила завдяки рішучим діям зоозахисників.
#Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна

БУДЬ ЯК КІШКА.

Котяча інструкція виживання в цьому трешовому світі:

ТУПИ.
Коли від тебе вимагають неможливого чи невчасного - вмикай «морду-цеглину». Як кішка, яку намагаються зрушити з подушки: максимум презирства, нуль емоцій і рухів. Все. Двері зачинені. Квитків немає.

ВИМАГАЙ.
Бачиш те, що тобі треба - заявляй про це голосно. Кішка не чекає слушної миті. Вона не просить - вона бере. У світі виживає не скромність, а наполегливість.

ВІДРИВАЙСЯ.
Інколи треба збожеволіти, щоб не збожеволіти. Рви шаблони. Як кішка, яка серед ночі носиться по хаті чи стрибає на шафу без жодної логіки. Трохи хаосу - найкраща психотерапія.

ВІДПОЧИВАЙ.
Впади в ліжко, розкинься, ніби це твоя особиста імперія. Кішка не думає про дедлайни. І ти не думай. Твоє тіло має право на кайф.

Коти вміють жити: вони не вибачаються за свої потреби, не терплять зайвого і не пускають будь-кого у свій простір. Їм байдуже, що подумає світ. І нам так треба.

Будь як кішка.