#виставки Відкриття виставки Євгена Піскунова "Ретроспекція". 15 жовтня 2025 року в Художньому музеї НАОМА відбудеться відкриття персональної виставки Євгена Піскунова — живописця, педагога та старшого викладача НАОМА. Проєкт має назву "Ретроспекція" і охоплює різні періоди творчого шляху автора. Виставка демонструє поступ художнього мислення митця, його пошук форми, кольору та внутрішнього ритму композиції. У своїх роботах Піскунов звертається до внутрішніх станів людини, до роздумів про час і пам’ять. Виставка триватиме до 31 жовтня 2025 року за адресою: м. Київ, Вознесенський узвіз, 20. Вхід вільний

🛹🎾 Roland Garros перетворили на скейтпарк! Легендарні парижські корти Roland Garros, де зазвичай лунають удари ракеток під час Відкритого чемпіонату Франції з тенісу, на кілька днів стали домом для зовсім іншого виду спорту. 👉 Саме тут відбувся етап Street League Skateboarding (SLS) – одного з найпрестижніших турнірів зі скейтбордингу у світі. Арену, що приймала матчі Надаля та Джоковича, тимчасово перетворили на вражаючий скейтпарк із рампами, рейлами та схилами, де змагалися найкращі райдери планети. #tennis #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Кличко прокоментував звинувачення Зеленського щодо захисту об’єктів інфраструктури: https://bukvy.org/klychko-prokomentuvav-zvynuvachennya-zelenskogo-shhodo-zahystu-ob-yektiv-infrastruktury/ Він зазначив, що Київ виділив на будівництво залізобетонних укриттів 3,7 мільярда гривень, з яких фактично перераховано 2,7 мільярда. Будівництво укриттів мали реалізувати в Агентстві з відновлення, яке підпорядковується Міністерству розвитку громад і територій, але вони не були проведені.

#ліричний_реалізм Забута весна Марія, шістдесят років якої лягли на плечі витонченою, але відчутною вагою, стискала в руці ключі від будинку. Це були не просто ключі від дверей, це були залізні артефакти відчиненого минулого. Вона стояла біля хвіртки свого родового маєтку, який бачила востаннє двадцять років тому. Будинок, колись світлий і гомінкий, тепер стояв покритий патиною забуття, мов старовинна мідна монета. Його вікна, засліплені брудом і пилом, дивилися на неї очима сліпого мудреця. Вона приїхала з єдиною, прагматичною метою: продати. Поставити крапку, закрити стару бухгалтерську книгу, перетворивши пам'ять на цілком ліквідний капітал. Марія намагалася бути твердою. Це лише нерухомість, Маріє. Це цегла і дерево. Ніякої сентиментальності. Але щойно вона зробила крок за хвіртку, прагматичний щит розколовся. Повітря тут було не таким, як у місті. Воно було густим, майже в'язким, настояним на запаху моху, вологої, перепрілої землі та гнилої деревини. Цей аромат був як раптовий, несподіваний акорд із забутої мелодії, що одразу переніс її у дитинство. Вона вдихнула його, і відчула, як її внутрішнє, давно заблоковане "Я" почало тремтіти. Перед нею лежав Сад. Не доглянутий, не розчесаний, а дикий, буйний, ліс-самоучка, який взяв гору над людським втручанням. Зарості були схожі на густі, зелені спогади, що затягнули все, не даючи забути. Марія, наче археолог, почала розгрібати цей шар часу. Ось, під густим плющем, що був схожий на закам’яніле водоспадне волосся, вона знайшла її. Стару гойдалку. Ланцюги її проіржавіли, дошка зсіла, але вона все ще висіла, мов покинута сльоза часу. Саме тут вона гойдалася з молодшим братом, який так і не дожив до повноліття. Він сміявся дзвінко, немов кришталеві намистини, що розсипалися по траві. Його сміх, який ніколи не мав шансу перетворитися на дорослий голос, тепер звучав у її голові. Дикі, невгамовні троянди пробивалися крізь бур'яни — це була уперта, незламна краса, яка відмовлялася вмирати. Вони були як її мати, яка завжди казала: Краса — це завжди боротьба проти байдужості. Вона підійшла до будинку. Веранда, її улюблений притулок, була закрита. Скло в старих різьблених рамах було запилене, але крізь нього проникали тонкі, як золоті голки, промені осіннього сонця. Ця гра світла на запилених шибках створювала відчуття театральної містифікації, де звичайний простір перетворювався на сцену для минулого. Саме через це вікно, загорнута в бабусин плед, вона спостерігала за першим, чистим снігом, який здавався манною небесною на грубій, чорній землі. У кишені старої куртки, яку вона знайшла на вішаку, вона відчула холодний дотик металу. Це був старий, іржавий ключ, покритий зеленою патиною. Він не підходив до вхідних дверей. Це був ключ від Літньої Альтанки — невеликої, круглої споруди, що стояла в найглибшому кутку саду, де її стіни були обвиті диким виноградом. Альтанка! Це було місце першої таємниці. Тут відбувалися її перші, несміливі зустрічі з Олексою, її юнацьким коханням. Він був сором'язливим, але його руки, коли він торкався її, були теплими, як щойно випечений хліб. Їхнє кохання було коротким, як літній дощ, і обірвалося, коли її сім'я переїхала. Але він залишив глибокий, музичний слід у її пам'яті. Вона пам'ятала, як він вирізав на дерев'яному столі їхні ініціали — М і О, і сьогодні ці літери були не просто буквами, а таємним написом, зробленим голосом тиші. З настанням сутінків, які тут були глибокими, фіолетовими, майже оксамитовими, Марія сіла в альтанці. Вона торкнулася шорсткої, пропахної часом поверхні столу, де колись лежали їхні руки. У цю мить вона відчула не просто спогад, а майже фізичне, тремтяче відчуття присутності — м’який дотик матері до її волосся, задерикуватий поштовх брата в бік, тепло руки Олекси. Ці дотики, ці невидимі сліди були єдиною ниткою, яка пов'язувала її зі справжнім, незіпсованим, наївним "Я", яке вона поховала під шарами дорослого прагматизму. Вона усвідомила: продаж цього будинку — це не звільнення, а зрадництво своєї пам'яті. Якщо вона продасть це місце, вона продасть не цеглу, а частину своєї душі, де ще жевріла та Забута весна. Сльози, яких вона не проливала роками, нарешті знайшли вихід, і вони були чистими, як дощ, що змиває пил із квітів. Марія підвелася, відчуваючи не втому, а дивну, новітню рішучість. Вона скасувала продаж. Вона вирішила залишитися. Вона почне відновлювати Забуту весну — спершу в саду. Вона підніме ті дикі троянди, дасть нове життя гойдалці. Сад, який вона почне очищувати, стане метафорою її власного внутрішнього зцілення. Вона віднайшла ключ не до дверей, а до свого серця. Вона залишилася, щоб відновити не просто будинок, а зв'язок поколінь і своє власне, елегійне майбутнє.

Екологічний скандал: концесія порту Чорноморськ може знищити море Всеукраїнська екологічна ліга б'є на сполох: проект концесії порту Чорноморськ, який уряд подає як "інвестиційний прорив", - це екологічна катастрофа, замаскована під успіх. У ВЕЛ пояснюють чому: ▪️Ні оцінки впливу на довкілля (ОВНС), ні стратегічної екологічної оцінки (СЕО). Замість відкритості — мовчання та зачинені двері. Замість прозорості – ігнорування закону та міжнародних зобов'язань України. ▪Тільки за минулий рік у Сухому лимані зафіксовано перевищення вмісту нафтопродуктів у воді до 70 разів. А до цього — танкер, що затонув, з мазутом біля берегів Чорноморська. І саме сюди уряд хоче пустити іноземного інвестора без будь-яких екологічних гарантій. Раніше проект концесії критикували за недопущення українського бізнесу. ▪️Якщо цей проект запустять у такому вигляді - постраждає все узбережжя: – море «зацвіте» і задихнеться, – пляжі зникнуть через ерозію, – рибалки втратять заробіток, – туризм зникне, – а міста отруїться власними відходами. У лізі вважають, що це не інвестиції — це продаж довкілля заради швидкого піару. Міністр економіки, екології та сільського господарства України Олексій Соболєв поки що жодного разу не прокоментував ситуацію.

В соцмережах показали, як жителі одного з будинків у Києві облаштували укриття #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна

Загадковий міжзоряний об’єкт, що отримав назву 3I/ATLAS і наразі перетинає нашу Сонячну систему, став центром гострої наукової дискусії, яка досягне своєї кульмінації 29 жовтня 2025 року. Саме цього дня, наблизившись до Сонця, об’єкт має розкрити свою справжню природу: чи є він звичайною кометою, як стверджує NASA, чи, можливо, чимось значно більш екстраординарним. Професор Гарвардського університету Аві Лоеб висунув сміливу гіпотезу, згідно з якою 3I/ATLAS може бути технологічним артефактом, свого роду «троянським конем», замаскованим під природне небесне тіло, і його наближення до Сонця стане вирішальним тестом цієї теорії. Про це пише T4. Згідно з класичним уявленням, коли комета наближається до Сонця, сонячне випромінювання нагріває її крижане ядро, змушуючи леткі речовини, такі як вуглекислий газ та вода, сублімуватися безпосередньо в газ. Цей процес створює потужне напруження, яке часто призводить до розпаду комети на менші фрагменти. Саме таку долю професор Лоеб прогнозує для 3I/ATLAS, якщо він має природне походження. Однак він оцінює ймовірність того, що об’єкт «не має повністю природного походження», у 30-40 відсотків. У цьому разі, замість того, щоб розпастися під дією термічного навантаження, об’єкт може повести себе як технологічний «материнський корабель», випустивши флот мінізондів для дослідження нашої системи.

Декілька минулих життів тому. Я в Донецьку. Про те, що колись житиму в Ясинуватій, ще гадки не маю!:) Служу в відділенні прикордонного контролю «Донецьк-авіа». Й яяяяяк розхворілася??? Служити нема кому, а я все кахикаю та хриплю, страшне!!! Їду до лікаря в аеропортовську поліклинику. Лікарняний закривати!:) Лікарка Ірина, до якої всі прикордонники прикріплені, бачить мене й починає підозрювати, що я собі хвостіт накашляла?:))) А я?:) А я - ні!:) Накашляла!:) Та не хвостіт, а, даруйте, геморой?:) Й продовжувати лікарняний вже в хірурга я категорично відмовляюся!:) Бо нема ж кому служити!:) Докторка виписує мені Троксевазин та Ескузан!:) Так. Від геморою!:) Мазь та краплі!:) Троксевазин - все зрозуміло. З Ескузаном якось все пішло не так?:))) Інструкція для кого?:) Інструкція ж винятково для слабаків?:) Нащо б я її читала?:) Сама собі роблю висновки, що Ескузан той потрібно до геморою прикладати?:) Телефоную докторці Ірині!:) - Ірусику??? Я тут спонжик для фізіомордії вмочила в ті краплі, що ти мені рекомендувала… А вони мені так нестерпно спиртягою смердять? Ти впевнена, що якщо я ті краплі на спонжику до запаленої дупи прикладу, то моїй дупі ця процедура на користь буде??? Докторка Ірина довго мовчить на іншому кінці телефонного звʼязку!:) Сопе роздратовано!:) Потім починає іржати з мене та перти вишукані матюччя!:) - Юльцю? Ти геть не сповна розуму??? Нащо їх до дупи прикладати??? Їх пити тре!!!:) Оооооотакої?:) Краплі? Від геморою? Пити?:) Й воно допоможе?:))) На багато років я ту історію, що характеризує мої виняткові розумові здібности, забула!:) Нещодавно комусь з колежанок розповідаю про той Ескузан? Згадую!:) Й вирішую, що мені ті краплі знов час приймати?:) Й що?:) Й ніщо!:))) В кухню винесла!:) На кухонний стіл прилаштувала!:) Щоб вони мені своєчасно потрапляли на очі?:) Перед їдою!:))) Жодного разу про них не згадала!!!:) Жаліюся Ірина Олександрова!:) Й розповідаю, що збираюся оооооооттакезними літерами написати слово ̶ж̶о̶п̶а̶ й повісити той транспарант на холодильник!:) Де я його просто не зможу не побачити?:))) Іруська до моєї ідеї якось критично поставилася?:))) Переконала, що на холодильнику таке нагадування про сьогоднішнє довкілля нашім з нею тоненьким душевним организаціям не на користь буде!:) Щоб цей процес таки зрушив з місця, я почекрижила коробочку, в якій пляшечка з краплями зберігалася!:) Й на холодильник присобачила!:) Й на стіл під прозору церату!:) Та ні ж!:) Розмір літер такий, що я не звертаю на ті нагадувальники ніякої уваги!:))) Ірина Леонідівна під ту ж церату на кухонному столі мені літерами побільше написала оте ключове слово!:))) Й що?:))) Будь як крути-верти?:) Не бачу!:))) Таки зберуся з думками й повернуся до початкового варіанту?:) А поки згадую про той Ескузан, тільки коли пляшечка з ним стоїть поруч з сіллю!:) Солити ВСЕ я ніколи не забуваю!:))) Й ще ж забула розповісти!:) Одна з моїх колежанок нещодавно якось примудрилася на підлогових вагах свою особисту цицьку зважити!:))) Сьогодні десь на просторах тенетів мемчік зустрівся?:) Про користь вівсянки!:))) Як я забула, що давно вже прийняла рішення бути чемною старою?:) Не знаю!:) Не втрималася!:) Надіслала той мемчик колежанці, яка з вагами та цицьками експертментувала!:) Бо вона ж ще й ту вівсянку полюбляє?:) Ви там як? Цілі?

🔴Сікорський привіз до Британії шахед рф. Про це він написав у соцмережі X. Міністр закордонних справ Польщі представив російську зброю у парламенті Великої Британії. 😱"кремль використовує такі безпілотники, щоб тер0ризuв@ти українців, і, використовуючи хибні цілі, вторгся у польське небо. Дрон не долетить до Лондона, але цілий флот металобрухту може ліквідувати критично важливу інфраструктуру. Лише разом ми переможемо", - написав Сікорський.

14 жовтня не випадково обране Днем Української повстанської армії. Цього дня у 1942 році, 83 роки тому відбулася важлива історична подія: "повстали перші збройні відділи, що дали початок Українській повстанській армії". Національному підпіллю в умовах окупації вдалося організуватися у повноцінне військо, яке мало лише надію на власну державу. Тривалий час День створення УПА відзначали разом з Покровою та днем козацтва. Про це також йдеться у постанові Української Головної Визвольної ради, яка і затвердила день вшанування повстанської армії. Такий збіг дат бул додатковим акцентом на продовженні козацьких традицій. Після церковної календарної реформи Покрова і пов’язані з нею свята (День захисників та День козацтва) перенесли на 1 жовтня. День УПА залишився 14-го, бо приурочений більше до історичної дати, а не релігійної. У радянські часи влада всіляко намагалася стерти пам’ять про упівців. Їх ототожнювали з бандитами, приписували вбивства цивільних українців, репресували, їм створювали складнощі з влаштуванням на роботу, не дозволяли жити там, де вони хотіли. Навіть вже за незалежної України її найпершу державну армію визнали не одразу. Зокрема, останній головнокомандувач УПА Василь Кук відмовився прийняти звання Героя України від Президента Кучми — бо армію, якою він командував, на державному рівні не визнано визвольною. Минули десятиліття, перш ніж багато колишніх повстанців почали відкрито згадувати про свою участь у підпіллі — таким сильним був страх перед радянськими репресіями. Хтось так ніколи і не відкрився, і тепер про життя цих мужніх людей ми дізнаємося з архівів. Саме архіви і розповіді учасників подій є неоціненними джерелами для пам’ятування національних героїв, людей, які боролися за Україну за багато років до її незалежності. Ми підготували для вас кілька цікавих фактів, які ви могли не знати про діяльність Української повстанської армії та радимо книги, де ви можете прочитати більше про це. Консультувала щодо фактів та книг історикиня, дослідниця національно-визвольної боротьби Леся Бондарук. Детальніше — у матеріалі нижче 👇 📖 https://life.pravda.com.ua/society/dobirka-knig-ta-cikavih-faktiv-pro-upa-310833/