• Поки увага всіх українців була прикута до змін в уряді, мисливці тихо зареєстрували законопроєкт №15431 «Про мисливське господарство, полювання та стале використання мисливських тварин».

    На мою думку, це один із найцинічніших і найнебезпечніших законопроєктів щодо дикої природи, які з’являлися в Україні.
    Він про страти тварин із тепловізорами, БПЛА та різними можливими засобами і методами😡
    І ми не можемо допустити, щоб він був прийнятий❗️

    Під виглядом реформи мисливського господарства пропонується фактично:
    ❗️скасувати сезон тиші, коли тварини народжують і вигодовують потомство;
    ❗️розвивати мисливський туризм, де іноземці будуть приїжджати в Україну на полювання, стріляти з вишок із тепловізорами;
    ❗️створювати в українських лісах мисливські бази, мисливські вежі, великі за площею вольєри, що особливо невтішно для селян, адже це означає огородження територій лісу, створювати штучні водойми та іншу мисливську інфраструктуру ;
    ❗️передавати мисливські угіддя за мовчазною згодою в оренду;
    ❗️дозволити використання тепловізорів і приладів нічного бачення під час полювання;
    ❗️а ще планують створити під себе окрему структуру - державне Агентство з величезними повноваженнями, яке фінансуватиметься за рахунок податків українців;
    ❗️а також запровадити цілорічне полювання без дозволів на «небажаних для мисливського господарства тварин», до яких автори законопроєкту віднесли також домашніх котів і собак.

    І особливо цинічно, що цей антиприродний законопроєкт підписав голова екологічного комітету Верховної Ради О. Бондаренко, який мав би захищати природу, а даним ЗП передбачена фактично окупація лісів мисливцями.

    Коротко, що пропонує цей законопроєкт:

    1. Стаття 1

    Вже з перших сторінок стає зрозуміло, що загальна ідеологія ЗП- комерція понад усе!

    Закон детально прописує мисливський туризм і вводить поняття «мисливсько-господарські споруди».

    А саме: «мисливсько-господарські споруди — постійні та/або тимчасові окремі споруди (комплекси споруд), зведені (облаштовані) з метою ведення мисливського господарства, здійснення полювання, зокрема пункти зупинки та відпочинку, тренувальні пункти для мисливців, мисливські вежі, біотехнічні споруди (технічні будівлі, вольєри, штучні водойми та водопої, купальні, годівниці, засоби для чухання тощо);»

    Тобто йдеться не просто про право полювати, а про створення цілої інфраструктури в українських лісах.

    У тій же статті: «мисливський туризм — вид активного відпочинку, що передбачає подорожі з метою полювання на диких тварин у їх природному середовищі та/або в напіввільних умовах».

    Тобто розважатися можна буде, стріляючи в тварин у вольєрах, з вишок з безпілотниками та з тепловізорами, виходячи з наступного визначення з цієї ж статті:

    «знаряддя полювання — ловчі тварини, вироби та речовини, які можуть бути використані для відстежування, приманювання, переслідування мисливських тварин з метою вилучення, зокрема: вогнепальна зброя, пневматична зброя, набої, ножі, луки, арбалети, стріли, мисливські списи, самолови, транспортні та плавучі засоби, безпілотні літальні апарати, електричне обладнання, оптичні прилади, прилади для візуалізації температурного поля та дистанційного вимірювання температури (тепловізори), прилади нічного бачення, звуковідтворювальні прилади тощо».

    Отже мисливський туризм передбачає організовані тури для іноземців та заможних клієнтів: полювання + повний сервіс (єгерські послуги, нагоничі, транспорт, проживання, обробка трофеїв). Та створення для цього туристичних баз для відпочинку мисливців передбачених створенням мисливсько-господарськими спорудами, які включають
    ☑️пункти зупинки та відпочинку (тобто будиночки, бази відпочинку);
    ☑️мисливські вежі (для зручного відстрілу);
    ☑️вольєри, штучні водойми;
    ☑️тренувальні пункти, комплекси споруд.

    Тут же з’являється поняття «небажані для мисливського господарства тварини» — вовки, шакали, лисиці, єнотовидні собаки, здичавілі тварини, а також домашні коти і собаки, які перебувають в угіддях без нагляду господаря.

    А також створюється цілий орган:

    «агентство (далі по тексту Агентство) — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері мисливського господарства та сталого використання мисливських тварин».

    Агентство визначатиме правила, проводитиме конкурси, контролюватиме галузь, вестиме реєстри та популяризуватиме трофейну справу.

    Також законопроєктом фактично скасовується сезон тиші. Оскільки в перехідних положеннях законопроєкту встановлюється полювання на самця козулі — з 1 травня по грудень включно.

    У розпал гону, вагітності та народження малят.

    1 квітня – 15 червня традиційно був періодом спокою, щоб тварини могли безпечно виростити потомство. Тепер планують змінити цей сезон. Маленькі оленята, поросята, пташенята відчують терор ще не встигнувши народитись і не будучи захищеними зовсім

    Мисливські угіддя передаються у користування на 20 років із можливістю автоматичного продовження ще на 20. Конкурсні умови побудовані так, що перевагу отримають ті, хто запропонує більше інвестицій у розвиток мисливського господарства, а землі угідь можна використовувати для створення мисливсько-господарських споруд, кормових полів та штучного обводнення. Ліси пропонують не просто використовувати, а дедалі більше облаштовувати під потреби мисливства.

    Весь закон пронизаний «сталим використанням» як ресурсом. Плата за угіддя мізерна, а квоти на відстріл визначають самі користувачі.

    Цей законопроєкт не про природу, а про гроші на крові тварин. Про комфорт мисливців за рахунок майбутнього лісів України. Про знищення сезону тиші, про нічні страти тварин із тепловізорами. І ми не можемо цього допустити. Його треба блокувати!

    Закликаю всі зоозахисні організації об’єднатися і протистояти цьому.

    Це лише перша частина аналізу. Законопроєкт налічує 54 сторінки, і я продовжу розбирати його більш детально. Українці повинні знати, які саме зміни пропонують ухвалити під гаслами «реформи» та «сталого використання», адже йдеться про майбутнє нашої дикої природи.
    David Braun як ви можете це підтримувати?
    Поки увага всіх українців була прикута до змін в уряді, мисливці тихо зареєстрували законопроєкт №15431 «Про мисливське господарство, полювання та стале використання мисливських тварин». На мою думку, це один із найцинічніших і найнебезпечніших законопроєктів щодо дикої природи, які з’являлися в Україні. Він про страти тварин із тепловізорами, БПЛА та різними можливими засобами і методами😡 І ми не можемо допустити, щоб він був прийнятий❗️ Під виглядом реформи мисливського господарства пропонується фактично: ❗️скасувати сезон тиші, коли тварини народжують і вигодовують потомство; ❗️розвивати мисливський туризм, де іноземці будуть приїжджати в Україну на полювання, стріляти з вишок із тепловізорами; ❗️створювати в українських лісах мисливські бази, мисливські вежі, великі за площею вольєри, що особливо невтішно для селян, адже це означає огородження територій лісу, створювати штучні водойми та іншу мисливську інфраструктуру ; ❗️передавати мисливські угіддя за мовчазною згодою в оренду; ❗️дозволити використання тепловізорів і приладів нічного бачення під час полювання; ❗️а ще планують створити під себе окрему структуру - державне Агентство з величезними повноваженнями, яке фінансуватиметься за рахунок податків українців; ❗️а також запровадити цілорічне полювання без дозволів на «небажаних для мисливського господарства тварин», до яких автори законопроєкту віднесли також домашніх котів і собак. І особливо цинічно, що цей антиприродний законопроєкт підписав голова екологічного комітету Верховної Ради О. Бондаренко, який мав би захищати природу, а даним ЗП передбачена фактично окупація лісів мисливцями. Коротко, що пропонує цей законопроєкт: 1. Стаття 1 Вже з перших сторінок стає зрозуміло, що загальна ідеологія ЗП- комерція понад усе! Закон детально прописує мисливський туризм і вводить поняття «мисливсько-господарські споруди». А саме: «мисливсько-господарські споруди — постійні та/або тимчасові окремі споруди (комплекси споруд), зведені (облаштовані) з метою ведення мисливського господарства, здійснення полювання, зокрема пункти зупинки та відпочинку, тренувальні пункти для мисливців, мисливські вежі, біотехнічні споруди (технічні будівлі, вольєри, штучні водойми та водопої, купальні, годівниці, засоби для чухання тощо);» Тобто йдеться не просто про право полювати, а про створення цілої інфраструктури в українських лісах. У тій же статті: «мисливський туризм — вид активного відпочинку, що передбачає подорожі з метою полювання на диких тварин у їх природному середовищі та/або в напіввільних умовах». Тобто розважатися можна буде, стріляючи в тварин у вольєрах, з вишок з безпілотниками та з тепловізорами, виходячи з наступного визначення з цієї ж статті: «знаряддя полювання — ловчі тварини, вироби та речовини, які можуть бути використані для відстежування, приманювання, переслідування мисливських тварин з метою вилучення, зокрема: вогнепальна зброя, пневматична зброя, набої, ножі, луки, арбалети, стріли, мисливські списи, самолови, транспортні та плавучі засоби, безпілотні літальні апарати, електричне обладнання, оптичні прилади, прилади для візуалізації температурного поля та дистанційного вимірювання температури (тепловізори), прилади нічного бачення, звуковідтворювальні прилади тощо». Отже мисливський туризм передбачає організовані тури для іноземців та заможних клієнтів: полювання + повний сервіс (єгерські послуги, нагоничі, транспорт, проживання, обробка трофеїв). Та створення для цього туристичних баз для відпочинку мисливців передбачених створенням мисливсько-господарськими спорудами, які включають ☑️пункти зупинки та відпочинку (тобто будиночки, бази відпочинку); ☑️мисливські вежі (для зручного відстрілу); ☑️вольєри, штучні водойми; ☑️тренувальні пункти, комплекси споруд. Тут же з’являється поняття «небажані для мисливського господарства тварини» — вовки, шакали, лисиці, єнотовидні собаки, здичавілі тварини, а також домашні коти і собаки, які перебувають в угіддях без нагляду господаря. А також створюється цілий орган: «агентство (далі по тексту Агентство) — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері мисливського господарства та сталого використання мисливських тварин». Агентство визначатиме правила, проводитиме конкурси, контролюватиме галузь, вестиме реєстри та популяризуватиме трофейну справу. Також законопроєктом фактично скасовується сезон тиші. Оскільки в перехідних положеннях законопроєкту встановлюється полювання на самця козулі — з 1 травня по грудень включно. У розпал гону, вагітності та народження малят. 1 квітня – 15 червня традиційно був періодом спокою, щоб тварини могли безпечно виростити потомство. Тепер планують змінити цей сезон. Маленькі оленята, поросята, пташенята відчують терор ще не встигнувши народитись і не будучи захищеними зовсім Мисливські угіддя передаються у користування на 20 років із можливістю автоматичного продовження ще на 20. Конкурсні умови побудовані так, що перевагу отримають ті, хто запропонує більше інвестицій у розвиток мисливського господарства, а землі угідь можна використовувати для створення мисливсько-господарських споруд, кормових полів та штучного обводнення. Ліси пропонують не просто використовувати, а дедалі більше облаштовувати під потреби мисливства. Весь закон пронизаний «сталим використанням» як ресурсом. Плата за угіддя мізерна, а квоти на відстріл визначають самі користувачі. Цей законопроєкт не про природу, а про гроші на крові тварин. Про комфорт мисливців за рахунок майбутнього лісів України. Про знищення сезону тиші, про нічні страти тварин із тепловізорами. І ми не можемо цього допустити. Його треба блокувати! Закликаю всі зоозахисні організації об’єднатися і протистояти цьому. Це лише перша частина аналізу. Законопроєкт налічує 54 сторінки, і я продовжу розбирати його більш детально. Українці повинні знати, які саме зміни пропонують ухвалити під гаслами «реформи» та «сталого використання», адже йдеться про майбутнє нашої дикої природи. David Braun як ви можете це підтримувати?
    271views
  • 🐾 ДСНС України опублікувала зворушливі кадри: тварини допомагають і підтримують людей після ворожих обстрілів на Київщині

    Після чергової російської атаки по регіону місцевий пес нарівні з рятувальниками допомагав розбирати завали власного зруйнованого будинку. Водночас котик намагався зігріти й підтримати свого господаря у найважчий момент.
    🐾 ДСНС України опублікувала зворушливі кадри: тварини допомагають і підтримують людей після ворожих обстрілів на КиївщиніПісля чергової російської атаки по регіону місцевий пес нарівні з рятувальниками допомагав розбирати завали власного зруйнованого будинку. Водночас котик намагався зігріти й підтримати свого господаря у найважчий момент.
    114views 3Plays
  • Збір триває - тиждень сто сімдесят другий ***172***
    1607 день російської повномаштабної війни проти України https://timeofwar.in.ua/
    На
    рахунки ПриватБанку і Моно надійшло - 6 900 грн., 1 переказ Приват і 5 переказів Моно велика вдячність: Анна Бабич, Andrii Mokryi, "Котики", Halyna Popyk, Ігор Чорний, Nadya Mulyarska. Баланс на зараз 9 150 грн. витрачено 18 750 грн для купівлі старлінку №5.
    У день фіналу із футболу нова лотерейка "Кубок зі Львова" від друзів Таня Люзан і Володимир Тріска
    Продовжуємо збирати на старлінки.
    Сьогодні кожний з нас воїн,
    Сьогодні кожний з нас волонтер,
    Ціль у нас одна Перемога України
    Зусилля усі для допомоги захисникам!
    PayPal [email protected]
    євро PL19102010264086000020648837
    злотi PL17102010263947000020648839
    Приват
    5168745136307748
    IBAN: UA923052990000026207743673341
    https://next.privat24.ua/send/czhpg
    https://choko.link/taras_yaros...
    5375411205154011
    IBAN: UA883220010000026202335474676
    https://send.monobank.ua/jar/3jDJbi56Rg
    Збір триває - тиждень сто сімдесят другий ***172***1607 день російської повномаштабної війни проти України https://timeofwar.in.ua/На рахунки ПриватБанку і Моно надійшло - 6 900 грн., 1 переказ Приват і 5 переказів Моно велика вдячність: Анна Бабич, Andrii Mokryi, "Котики", Halyna Popyk, Ігор Чорний, Nadya Mulyarska. Баланс на зараз 9 150 грн. витрачено 18 750 грн для купівлі старлінку №5.У день фіналу із футболу нова лотерейка "Кубок зі Львова" від друзів Таня Люзан і Володимир ТріскаПродовжуємо збирати на старлінки.Сьогодні кожний з нас воїн,Сьогодні кожний з нас волонтер,Ціль у нас одна Перемога УкраїниЗусилля усі для допомоги захисникам!PayPal [email protected]євро PL19102010264086000020648837злотi PL17102010263947000020648839Приват5168745136307748IBAN: UA923052990000026207743673341https://next.privat24.ua/send/czhpghttps://choko.link/taras_yaroshmono: 5375411205154011IBAN: UA883220010000026202335474676https://send.monobank.ua/jar/3jDJbi56Rg
    1
    258views
  • ❤️ Нападник збірної України та «Роми» Артем Довбик разом із дружиною Юлією відзначив річницю весілля. Пара опублікувала в Instagram спільний романтичний допис.

    🥰 На першому фото футболіст ніжно обіймає кохану на терасі, а на другому подружжя показало чорно-білий кадр із весілля.

    💬 «Happy Anniversary, my One and Only!» – «З річницею, мій єдиний / моя єдина!» – підписали публікацію Юлія та Артем.

    😍 Шанувальники залишили безліч теплих коментарів: «Особлива пара», «Які ви котики», «Неймовірно красиві».

    💍 Артем і Юлія знайомі з першого класу. Згодом дружба переросла у стосунки, а у 2020 році пара зіграла весілля. У 2022-му в подружжя народилася донька Кіра.
    #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football @читачі @всіх @топові прихильники
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    ❤️ Нападник збірної України та «Роми» Артем Довбик разом із дружиною Юлією відзначив річницю весілля. Пара опублікувала в Instagram спільний романтичний допис.🥰 На першому фото футболіст ніжно обіймає кохану на терасі, а на другому подружжя показало чорно-білий кадр із весілля.💬 «Happy Anniversary, my One and Only!» – «З річницею, мій єдиний / моя єдина!» – підписали публікацію Юлія та Артем.😍 Шанувальники залишили безліч теплих коментарів: «Особлива пара», «Які ви котики», «Неймовірно красиві».💍 Артем і Юлія знайомі з першого класу. Згодом дружба переросла у стосунки, а у 2020 році пара зіграла весілля. У 2022-му в подружжя народилася донька Кіра. #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football @читачі @всіх @топові прихильникиВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    220views
  • На завтра за планом знов утилізування огірків!:)
    Збирання, миття, замочування, бланширування, закатування!

    Тому сьогодні вирішила інтимним місцем груші оббивати!:)
    Якісно лінитися!:)

    Витрухалася зранку на придворний ослінчик? З першими кавою та цигаркою?
    Ааааа у дворі так сонечно й тепло! Й вітерець!

    Як було не розпочати прання?:) Якщо ще й вода нарешті в вільному доступі?:)))

    Йййййй пішла сссспека в хату!:)
    Відпочивати так відпочивати!:)

    Годувати зграю.
    Збирати яйця.
    Стригти ооооттакезні гілки чубушнику! Бо їх останньою зливою аж на мої мотузки для прання вклало! Й як було до тих мотузок білизну чіпляти?:)

    То вчепила секатор й погнала!:)

    А якщо я його вже вчепила, мене ще й на сантехнічний квітник занесло?:)
    Троянди чекрижили після першої хвилі цвітіння!:)

    Аааааа мені заважає гілля скумпії!:)
    Яку я минулоріч вирішила не стригти взагалі?:)
    Та не так сталося, як гадалося!:)
    Бо та скумпія також після дощів вирішила розлягтися на увесь сантехнічний квітник!:)

    А Остапа ж вже понесло?:)
    Що я вам можу сказати? Скумпія моя тепер має вигляд… Як колись формулювала моя матуся про свою невдалу зачіску після перукаря, жалюгідний вигляд!:)

    Ще й до двох гілок не дотяглася!:)
    Стрибала-стрибала, без-ре-зуль-тат-но!:)
    Й пішла собі!:!
    Той безлад залишила!:)
    Дочекаюся синочка з роботи, його проситиму тих дві гілки обчекрижити!:)

    Між цими звершеннями прання тягала та розвішувала!
    Поза якимись планами розворушила ще й свою постіль!:) Гуляти так гуляти!:) Поки погода з наявністю води зійшлися в часі та просторі!:)

    Дівчатка мої їсточки готували та посуд мили!

    Собаки брехали!:)
    Котики під ноги жбурлялися та старанно заважали обійстям пересуватися!:!
    Півник оскаженіло волав!:) Втім, він цим цілодобово займається!:)
    Курки старанно неслися!
    Квіточки квітнули, квітнуть й квітнутимуть!

    А ще сьогодні День Української Державності!

    Ви там як?
    На завтра за планом знов утилізування огірків!:)Збирання, миття, замочування, бланширування, закатування!Тому сьогодні вирішила інтимним місцем груші оббивати!:)Якісно лінитися!:)Витрухалася зранку на придворний ослінчик? З першими кавою та цигаркою?Ааааа у дворі так сонечно й тепло! Й вітерець!Як було не розпочати прання?:) Якщо ще й вода нарешті в вільному доступі?:)))Йййййй пішла сссспека в хату!:)Відпочивати так відпочивати!:)Годувати зграю.Збирати яйця.Стригти ооооттакезні гілки чубушнику! Бо їх останньою зливою аж на мої мотузки для прання вклало! Й як було до тих мотузок білизну чіпляти?:)То вчепила секатор й погнала!:)А якщо я його вже вчепила, мене ще й на сантехнічний квітник занесло?:)Троянди чекрижили після першої хвилі цвітіння!:)Аааааа мені заважає гілля скумпії!:)Яку я минулоріч вирішила не стригти взагалі?:)Та не так сталося, як гадалося!:)Бо та скумпія також після дощів вирішила розлягтися на увесь сантехнічний квітник!:)А Остапа ж вже понесло?:)Що я вам можу сказати? Скумпія моя тепер має вигляд… Як колись формулювала моя матуся про свою невдалу зачіску після перукаря, жалюгідний вигляд!:)Ще й до двох гілок не дотяглася!:)Стрибала-стрибала, без-ре-зуль-тат-но!:)Й пішла собі!:!Той безлад залишила!:)Дочекаюся синочка з роботи, його проситиму тих дві гілки обчекрижити!:)Між цими звершеннями прання тягала та розвішувала!Поза якимись планами розворушила ще й свою постіль!:) Гуляти так гуляти!:) Поки погода з наявністю води зійшлися в часі та просторі!:)Дівчатка мої їсточки готували та посуд мили!Собаки брехали!:)Котики під ноги жбурлялися та старанно заважали обійстям пересуватися!:!Півник оскаженіло волав!:) Втім, він цим цілодобово займається!:)Курки старанно неслися!Квіточки квітнули, квітнуть й квітнутимуть!А ще сьогодні День Української Державності!Ви там як?
    1
    357views
  • ДИВНЕ СЕЛО
    Дмитро завжди казав, що в Україні є два види скарбів: ті, які ще не знайшли археологи, і ті, які вже давно лежать у сараях.

    Микола лише сміявся.

    — А ще є третій вид.

    — Який?

    — Ті, що баба продає як брухт, а потім біжить навздогін і кричить: «Ой, не той мішок забрали!»

    Біла «Газель» котилася між селами. З відчиненого вікна Дмитро раз у раз висував ручний гучномовець:

    — Купуємо чорний і кольоровий метал! Стару побутову техніку, акумулятори, пір'я! Купуємо старовинні речі!

    У першому селі день почався вдало. Вони купили два старі велосипеди, пральну машину, три акумулятори, мідний казан і такого величезного чавунного котла, що Микола сказав:

    — Якщо його добре почистити, можна борщ варити на все село.

    У другому селі справи пішли ще краще. Один дід продав електродвигун, який важив, мабуть, більше за самого діда, а бабуся винесла патефон, праску на вугіллі й старий самовар.

    — Хлопці, — усміхнулася вона, — якщо ще років десять не приїдете, то й мене купите як старовинну річ.

    — Не можемо, бабусю, — відповів Дмитро. — Людей ми не скуповуємо.

    — Шкода... А пенсія така, що вже й сама себе продати готова...

    Сміялися всі.

    До вечора кузов був заповнений майже доверху.

    — Може, вже додому? — запитав Микола.

    Дмитро подивився на дорогу, що губилася серед пагорбів.

    — Он ще якесь село. Заїдемо на пів години. Може, знайдемо щось цікаве.

    — У тебе це «на пів години» завжди закінчується пригодами.

    Дорога ставала дедалі вужчою.

    Асфальт давно закінчився, дерева схилилися над дорогою так низько, ніби намагалися підслухати розмову.

    Навігатор мовчав.

    Лише старий паперовий дорожній атлас показував, що десь попереду має бути село.

    Нарешті між деревами з'явилися поодинокі старі хати.

    Жодного магазину.

    Жодної вивіски.

    Навіть собаки не гавкали.

    Дмитро взяв гучномовець.

    — Купуємо чорний і кольоровий метал! Старовинні речі!..

    Відгук луною покотився між хатами.

    Через хвилину з подвір'я вийшов сухорлявий сивий дід.

    Наче давно чекав саме на них.

    — Старовину шукаєте?

    — Буває.

    — Ходімо.

    Дід повів їх до старої комори.

    Серед павутиння, старих скринь і пожовклих газет він дістав невеликий латунний компас.

    Той був дивний.

    Без жодної іржі.

    Наче його зробили вчора.

    Стрілка повільно оберталася сама по собі.

    — Не працює? — запитав Микола.

    — Навпаки, — усміхнувся дід. — Працює занадто добре.

    — І що він показує?

    — Не північ.

    — А що?

    — Він може показати, куди звичайній людині краще не ходити...

    Хлопці засміялися.

    — Гарний жарт.

    — Це не жарт.

    Дід раптом став серйозним.

    — І ще... не затримуйтеся тут після заходу сонця.

    — Чому?

    — Бо тоді село прокидається.

    Микола підморгнув Дмитрові.

    — Здається, дідові телевізор показує забагато містики.

    Старий не відповів.
    Лише тихо промовив:
    — Запам'ятайте одну річ. Якщо вночі вам здаватиметься, що дорога ходить колом, люди говорять неправду, а місяць світить не з того боку, — не дивіться очима. Дивіться компасом.

    Микола засміявся.
    — Це загадка чи інструкція?

    Дід повільно похитав головою.
    — Ні те, ні інше.

    Він озирнувся на темний ліс і додав майже пошепки:
    — І що б ви не почули після півночі... не відповідайте, якщо вас покличуть на ім'я.

    У ту ж мить десь над лісом прогримів грім.

    Дмитро розрахувався за компас і поклав його в бардачок.

    Старий мовчки розвернувся і пішов до своєї хати, не озираючись.

    Небо потемніло так швидко, ніби хтось накрив його важкою ковдрою.

    Перші великі краплі застукали по даху «Газелі».

    — Погода зіпсувалася, — сказав Микола.

    Вони рушили.

    За кілька хвилин Дмитро спробував увімкнути навігатор.

    На екрані блиснуло повідомлення:

    «Місцезнаходження не визначено».

    — Дивно...

    Він відкрив карту.

    Дорога була.

    Ліс був.

    А села... не було.

    Ні назви.

    Ні позначки.

    Наче його взагалі не існувало.

    — Миколо...

    — Що?

    — Ми зараз їдемо селом, якого... немає на карті.

    У цей момент колеса різко пішли вбік.

    «Газель» загрузла в густій чорній багнюці.

    Двигун гарчав, колеса крутилися, але машина не рухалася ні на сантиметр.

    Микола дістав телефон.

    — Немає мережі...

    Дмитро теж подивився на свій.

    Жодної поділки.

    Жодного сигналу.

    Лише тиша.

    Дмитро першим вискочив із машини.

    — Спробуй ще раз!

    Микола натиснув на газ.

    Колеса безпорадно закрутилися, розкидаючи чорну багнюку.

    — Дарма...

    Гроза вже гупала над самим селом. У темряві виднілося лише світло з найближчої хати.

    — Ходімо попросимося переночувати, — сказав Дмитро.

    Двері відчинилися майже одразу, ніби на них чекали.

    На порозі стояла молода жінка.

    Чорне волосся спадало на плечі, світла сорочка, довга спідниця, лагідна усмішка.

    — Добрий вечір.

    — Добрий... Вибачте, ми застрягли. Чи можна переночувати до ранку?

    Жінка уважно подивилася на них.

    — Можна.

    Хлопці вже зраділи.

    — Але не в хаті.

    — Чому?

    — Так треба.

    Вона усміхнулася ще привітніше.

    — Переночуєте в сінажнику. Там сухо й тепло.

    — Та нам більше й не треба.

    Вона винесла їм стару ковдру, глечик молока й окраєць хліба.

    — Якщо вночі почуєте, що вас хтось кличе...

    Вона на мить замовкла.

    — Не виходьте.

    — А хто може кликати?

    — Тут уночі багато хто ходить.

    І зачинила двері.

    ---

    Сіно пахло літом.

    Надворі шумів дощ.

    — Добра господиня, — сказав Микола.

    — Ага...

    Дмитро згадав діда.

    «...не відповідайте, якщо вас покличуть на ім'я...»

    — Послухай...

    — Що?

    — А може, той дід не жартував?

    — Якщо ми зараз почнемо боятися кожної бабусиної казки, то й брухт перестанемо скуповувати.

    Вони засміялися.

    І незабаром заснули.

    ...

    — Дмитре...

    Хтось тихо покликав.

    Він розплющив очі.

    Микола спав.

    — Дмитре...

    Голос лунав просто за дверима.

    Тихий.

    Добрий.

    Майже знайомий.

    Він уже хотів відповісти...

    Та раптом пригадав слова діда.

    «Не відповідайте...»

    Дмитро лише штовхнув Миколу.

    — Чуєш?

    Микола мовчки кивнув.

    Тепер голос кликав уже його.

    — Миколо...

    Потім обох.

    Повільно.

    Наполегливо.

    Наче той, хто кликав, знав їх усе життя.

    Під дверима зашаруділо.

    Наче хтось ходив колами.

    Раптом у щілині між дошками промайнув силует господині.

    Але це вже була не та усміхнена молода жінка.

    Спина зігнулася.

    Волосся стало довгим і сивим.

    Обличчя зморщилося, очі світилися дивним зеленкуватим блиском.

    Вона ходила навколо сінажника, щось тихо шепочучи.

    Сіно почало ворушитися саме по собі.

    Дмитро перехрестився.

    — Тільки мовчи...

    Стара раптом спинилася.

    Понюхала повітря.

    І прошепотіла:

    — Вийдіть... я знаю, що не спите...

    Двері самі скрипнули.

    Але ні Дмитро, ні Микола не поворухнулися.

    Так минула, здавалося, ціла вічність.

    Лише коли перший півень закукурікав десь далеко, усе стихло.

    ---

    На подвір'ї було тихо.

    Із хати вийшла та сама молода жінка.

    Усміхнулася.

    — Добре спалося?

    Хлопці мовчки кивнули.

    Вони не стали нічого питати.

    Сіли в «Газель», витягли її з багнюки тракторцем, що дивним чином уже стояв неподалік, і рушили геть.

    Та незабаром зрозуміли...

    Вони їздять по колу.

    Ось стара криниця.

    Ось місток.

    Ось покинутий млин.

    І знову...

    Та сама хата.

    Те саме подвір'я.

    — Ні... цього не може бути...

    Вони звертали на інші дороги.

    Повертали назад.

    Їхали навпростець.

    Та щоразу опинялися в тому самому місці.

    Микола мовчки відкрив бардачок.

    — Компас...

    Вони обоє згадали слова старого.

    Дмитро відкрив кришку.

    Стрілка шалено крутилася.

    Потім раптом завмерла.

    І показала... просто в густий ліс, де дороги взагалі не було.

    — Туди?!

    — Іншого вибору немає.

    Микола повернув кермо.

    «Газель» повільно покотилася між деревами.

    Гілки дряпали кузов, кущі били по дверях, але стрілка більше не рухалася.

    За кілька хвилин дерева несподівано розступилися.

    Попереду блиснула знайома траса.

    Телефони одночасно ожили.

    На екранах з'явився мобільний зв'язок.

    Навігатор спокійно промовив:

    — «Маршрут побудовано».

    Дмитро озирнувся.

    Позаду був лише ліс.

    Ні села.

    Ні хат.

    Ні старого млина.

    Ні навіть дороги, якою вони щойно виїхали.

    Лише вітер шелестів листям.

    Микола мовчки закрив компас.

    — Знаєш...

    — Що?

    — Відтепер, якщо дід продаватиме мені старовинну річ і скаже: «Не затримуйся до вечора», — я навіть торгуватися не буду.

    Дмитро розсміявся.

    — І я теж.

    Біла «Газель» рушила далі.

    А старий компас тихо лежав у бардачку.

    Його стрілка спокійно показувала на північ.

    Наче тієї ночі нічого й не сталося.
    ДИВНЕ СЕЛОДмитро завжди казав, що в Україні є два види скарбів: ті, які ще не знайшли археологи, і ті, які вже давно лежать у сараях.Микола лише сміявся.— А ще є третій вид.— Який?— Ті, що баба продає як брухт, а потім біжить навздогін і кричить: «Ой, не той мішок забрали!»Біла «Газель» котилася між селами. З відчиненого вікна Дмитро раз у раз висував ручний гучномовець:— Купуємо чорний і кольоровий метал! Стару побутову техніку, акумулятори, пір'я! Купуємо старовинні речі!У першому селі день почався вдало. Вони купили два старі велосипеди, пральну машину, три акумулятори, мідний казан і такого величезного чавунного котла, що Микола сказав:— Якщо його добре почистити, можна борщ варити на все село.У другому селі справи пішли ще краще. Один дід продав електродвигун, який важив, мабуть, більше за самого діда, а бабуся винесла патефон, праску на вугіллі й старий самовар.— Хлопці, — усміхнулася вона, — якщо ще років десять не приїдете, то й мене купите як старовинну річ.— Не можемо, бабусю, — відповів Дмитро. — Людей ми не скуповуємо.— Шкода... А пенсія така, що вже й сама себе продати готова...Сміялися всі.До вечора кузов був заповнений майже доверху.— Може, вже додому? — запитав Микола.Дмитро подивився на дорогу, що губилася серед пагорбів.— Он ще якесь село. Заїдемо на пів години. Може, знайдемо щось цікаве.— У тебе це «на пів години» завжди закінчується пригодами.Дорога ставала дедалі вужчою.Асфальт давно закінчився, дерева схилилися над дорогою так низько, ніби намагалися підслухати розмову.Навігатор мовчав.Лише старий паперовий дорожній атлас показував, що десь попереду має бути село.Нарешті між деревами з'явилися поодинокі старі хати.Жодного магазину.Жодної вивіски.Навіть собаки не гавкали.Дмитро взяв гучномовець.— Купуємо чорний і кольоровий метал! Старовинні речі!..Відгук луною покотився між хатами.Через хвилину з подвір'я вийшов сухорлявий сивий дід.Наче давно чекав саме на них.— Старовину шукаєте?— Буває.— Ходімо.Дід повів їх до старої комори.Серед павутиння, старих скринь і пожовклих газет він дістав невеликий латунний компас.Той був дивний.Без жодної іржі.Наче його зробили вчора.Стрілка повільно оберталася сама по собі.— Не працює? — запитав Микола.— Навпаки, — усміхнувся дід. — Працює занадто добре.— І що він показує?— Не північ.— А що?— Він може показати, куди звичайній людині краще не ходити...Хлопці засміялися.— Гарний жарт.— Це не жарт.Дід раптом став серйозним.— І ще... не затримуйтеся тут після заходу сонця.— Чому?— Бо тоді село прокидається.Микола підморгнув Дмитрові.— Здається, дідові телевізор показує забагато містики.Старий не відповів.Лише тихо промовив:— Запам'ятайте одну річ. Якщо вночі вам здаватиметься, що дорога ходить колом, люди говорять неправду, а місяць світить не з того боку, — не дивіться очима. Дивіться компасом.Микола засміявся.— Це загадка чи інструкція?Дід повільно похитав головою.— Ні те, ні інше.Він озирнувся на темний ліс і додав майже пошепки:— І що б ви не почули після півночі... не відповідайте, якщо вас покличуть на ім'я.У ту ж мить десь над лісом прогримів грім.Дмитро розрахувався за компас і поклав його в бардачок.Старий мовчки розвернувся і пішов до своєї хати, не озираючись.Небо потемніло так швидко, ніби хтось накрив його важкою ковдрою.Перші великі краплі застукали по даху «Газелі».— Погода зіпсувалася, — сказав Микола.Вони рушили.За кілька хвилин Дмитро спробував увімкнути навігатор.На екрані блиснуло повідомлення:«Місцезнаходження не визначено».— Дивно...Він відкрив карту.Дорога була.Ліс був.А села... не було.Ні назви.Ні позначки.Наче його взагалі не існувало.— Миколо...— Що?— Ми зараз їдемо селом, якого... немає на карті.У цей момент колеса різко пішли вбік.«Газель» загрузла в густій чорній багнюці.Двигун гарчав, колеса крутилися, але машина не рухалася ні на сантиметр.Микола дістав телефон.— Немає мережі...Дмитро теж подивився на свій.Жодної поділки.Жодного сигналу.Лише тиша.Дмитро першим вискочив із машини.— Спробуй ще раз!Микола натиснув на газ.Колеса безпорадно закрутилися, розкидаючи чорну багнюку.— Дарма...Гроза вже гупала над самим селом. У темряві виднілося лише світло з найближчої хати.— Ходімо попросимося переночувати, — сказав Дмитро.Двері відчинилися майже одразу, ніби на них чекали.На порозі стояла молода жінка.Чорне волосся спадало на плечі, світла сорочка, довга спідниця, лагідна усмішка.— Добрий вечір.— Добрий... Вибачте, ми застрягли. Чи можна переночувати до ранку?Жінка уважно подивилася на них.— Можна.Хлопці вже зраділи.— Але не в хаті.— Чому?— Так треба.Вона усміхнулася ще привітніше.— Переночуєте в сінажнику. Там сухо й тепло.— Та нам більше й не треба.Вона винесла їм стару ковдру, глечик молока й окраєць хліба.— Якщо вночі почуєте, що вас хтось кличе...Вона на мить замовкла.— Не виходьте.— А хто може кликати?— Тут уночі багато хто ходить.І зачинила двері.---Сіно пахло літом.Надворі шумів дощ.— Добра господиня, — сказав Микола.— Ага...Дмитро згадав діда.«...не відповідайте, якщо вас покличуть на ім'я...»— Послухай...— Що?— А може, той дід не жартував?— Якщо ми зараз почнемо боятися кожної бабусиної казки, то й брухт перестанемо скуповувати.Вони засміялися.І незабаром заснули....— Дмитре...Хтось тихо покликав.Він розплющив очі.Микола спав.— Дмитре...Голос лунав просто за дверима.Тихий.Добрий.Майже знайомий.Він уже хотів відповісти...Та раптом пригадав слова діда.«Не відповідайте...»Дмитро лише штовхнув Миколу.— Чуєш?Микола мовчки кивнув.Тепер голос кликав уже його.— Миколо...Потім обох.Повільно.Наполегливо.Наче той, хто кликав, знав їх усе життя.Під дверима зашаруділо.Наче хтось ходив колами.Раптом у щілині між дошками промайнув силует господині.Але це вже була не та усміхнена молода жінка.Спина зігнулася.Волосся стало довгим і сивим.Обличчя зморщилося, очі світилися дивним зеленкуватим блиском.Вона ходила навколо сінажника, щось тихо шепочучи.Сіно почало ворушитися саме по собі.Дмитро перехрестився.— Тільки мовчи...Стара раптом спинилася.Понюхала повітря.І прошепотіла:— Вийдіть... я знаю, що не спите...Двері самі скрипнули.Але ні Дмитро, ні Микола не поворухнулися.Так минула, здавалося, ціла вічність.Лише коли перший півень закукурікав десь далеко, усе стихло.---На подвір'ї було тихо.Із хати вийшла та сама молода жінка.Усміхнулася.— Добре спалося?Хлопці мовчки кивнули.Вони не стали нічого питати.Сіли в «Газель», витягли її з багнюки тракторцем, що дивним чином уже стояв неподалік, і рушили геть.Та незабаром зрозуміли...Вони їздять по колу.Ось стара криниця.Ось місток.Ось покинутий млин.І знову...Та сама хата.Те саме подвір'я.— Ні... цього не може бути...Вони звертали на інші дороги.Повертали назад.Їхали навпростець.Та щоразу опинялися в тому самому місці.Микола мовчки відкрив бардачок.— Компас...Вони обоє згадали слова старого.Дмитро відкрив кришку.Стрілка шалено крутилася.Потім раптом завмерла.І показала... просто в густий ліс, де дороги взагалі не було.— Туди?!— Іншого вибору немає.Микола повернув кермо.«Газель» повільно покотилася між деревами.Гілки дряпали кузов, кущі били по дверях, але стрілка більше не рухалася.За кілька хвилин дерева несподівано розступилися.Попереду блиснула знайома траса.Телефони одночасно ожили.На екранах з'явився мобільний зв'язок.Навігатор спокійно промовив:— «Маршрут побудовано».Дмитро озирнувся.Позаду був лише ліс.Ні села.Ні хат.Ні старого млина.Ні навіть дороги, якою вони щойно виїхали.Лише вітер шелестів листям.Микола мовчки закрив компас.— Знаєш...— Що?— Відтепер, якщо дід продаватиме мені старовинну річ і скаже: «Не затримуйся до вечора», — я навіть торгуватися не буду.Дмитро розсміявся.— І я теж.Біла «Газель» рушила далі.А старий компас тихо лежав у бардачку.Його стрілка спокійно показувала на північ.Наче тієї ночі нічого й не сталося.
    4
    1Kviews
  • Збір триває - тиждень сто сімдесят перший ***171***
    1600 день російської повномаштабної війни проти України https://timeofwar.in.ua/
    На
    рахунки ПриватБанку і Моно надійшло - 9 000 грн., 2 перекази Приват і 13 переказів Моно велика вдячність: Николенко, Пех Олександра, Котики, Halyna Popyk, Донатери, Ігор Чорний, Олена Зайцева, Максим Агарков, Олена Фурсенко, Дида Марія, Ярина Федус, Дурдела Ігор, Дмитро Дідух, Олег К., Олена Д., Артем Пахомов. Баланс на зараз 21 000 грн.
    Продовжуємо збирати на старлінки.
    Сьогодні кожний з нас воїн,
    Сьогодні кожний з нас волонтер,
    Ціль у нас одна Перемога України
    Зусилля усі для допомоги захисникам!
    PayPal [email protected]
    євро PL19102010264086000020648837
    злотi PL17102010263947000020648839
    Приват
    5168745136307748
    IBAN: UA923052990000026207743673341
    https://next.privat24.ua/send/czhpg
    https://choko.link/taras_yaros...
    5375411205154011
    IBAN: UA883220010000026202335474676
    https://send.monobank.ua/jar/3jDJbi56Rg
    Збір триває - тиждень сто сімдесят перший ***171***1600 день російської повномаштабної війни проти України https://timeofwar.in.ua/На рахунки ПриватБанку і Моно надійшло - 9 000 грн., 2 перекази Приват і 13 переказів Моно велика вдячність: Николенко, Пех Олександра, Котики, Halyna Popyk, Донатери, Ігор Чорний, Олена Зайцева, Максим Агарков, Олена Фурсенко, Дида Марія, Ярина Федус, Дурдела Ігор, Дмитро Дідух, Олег К., Олена Д., Артем Пахомов. Баланс на зараз 21 000 грн.Продовжуємо збирати на старлінки.Сьогодні кожний з нас воїн,Сьогодні кожний з нас волонтер,Ціль у нас одна Перемога УкраїниЗусилля усі для допомоги захисникам!PayPal [email protected]євро PL19102010264086000020648837злотi PL17102010263947000020648839Приват5168745136307748IBAN: UA923052990000026207743673341https://next.privat24.ua/send/czhpghttps://choko.link/taras_yaroshmono: 5375411205154011IBAN: UA883220010000026202335474676https://send.monobank.ua/jar/3jDJbi56Rg
    1
    1comments 320views
  • СВІТ І СЕРЦЕ УКРАЇНИ

    Знову ворог гаратає
    Серце України,
    Мотлох вбивчий запускає
    І робить руїни.

    Знов пожежі не згасають,
    Стогне неньки серце,
    Діти в розпачі зростають,
    Бо ординець вдерся.

    Знов ракети рвуть світанки,
    Кров тече рікою.
    Розлітаються уламки,
    Бо сміття, як гною.

    Матерів страшне ридання
    Котиться усюди
    Знов світу споглядання:
    Що ж то далі буде?

    Ворог нищить без вагання
    Все, чого сягає,
    А в сусідів знов мовчання,
    Світ спостерігає.

    Смерть кружляє чорним круком
    В небі безкінечно,
    Світ відводить очі з муки...
    Якось недоречно.

    Знову ворог гаратає
    Серце України.
    Попіл душу обпікає,
    Спокою ні днини.

    06.07.2026 р.

    ©️Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    ID: 1065295
    СВІТ І СЕРЦЕ УКРАЇНИ Знову ворог гаратає Серце України, Мотлох вбивчий запускає І робить руїни. Знов пожежі не згасають, Стогне неньки серце, Діти в розпачі зростають, Бо ординець вдерся. Знов ракети рвуть світанки, Кров тече рікою. Розлітаються уламки, Бо сміття, як гною. Матерів страшне ридання Котиться усюди Знов світу споглядання: Що ж то далі буде? Ворог нищить без вагання Все, чого сягає, А в сусідів знов мовчання, Світ спостерігає. Смерть кружляє чорним круком В небі безкінечно, Світ відводить очі з муки... Якось недоречно. Знову ворог гаратає Серце України. Попіл душу обпікає, Спокою ні днини. 06.07.2026 р. Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1065295
    242views
  • 5 березня 2026, котик шипить на лиса)
    5 березня 2026, котик шипить на лиса)
    212views 6Plays
  • 🚣 Українські паравеслувальники здобули 2 нагороди на етапі Кубка світу у Швейцарії

    🥈 Другим фінішував екіпаж четвірки змішаної у класі PR3Mix4+ зі стерновим. У його складі срібні нагороди здобули: Дарина Калашнікова, Станіслав Самолюк, Іван Купрійчук, Дарія Котик та Єлизавета Демиденко.

    🥈 Також срібло вибороли Станіслав Самолюк та Дарія Котик у змішаній двійці PR3Mix2x.
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport" rel="noopener noreferrer" target="_blank">#world_sport">https://t.me/brovarysport
    #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #україна_краща #спорт_sports #brovarysport #нація_переможців #паралімпійськийспорт @читачі @топові_прихильники
    🚣 Українські паравеслувальники здобули 2 нагороди на етапі Кубка світу у Швейцарії 🥈 Другим фінішував екіпаж четвірки змішаної у класі PR3Mix4+ зі стерновим. У його складі срібні нагороди здобули: Дарина Калашнікова, Станіслав Самолюк, Іван Купрійчук, Дарія Котик та Єлизавета Демиденко.🥈 Також срібло вибороли Станіслав Самолюк та Дарія Котик у змішаній двійці PR3Mix2x.ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport#world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #україна_краща #спорт_sports #brovarysport #нація_переможців #паралімпійськийспорт @читачі @топові_прихильники
    187views
More Results