Сьогодні ми стоїмо на порозі нової ери. Ери, коли технології можуть як знищити нас, так і врятувати. Ядерні арсенали, кліматичні зміни, безперервні конфлікти – все це нагадує нам, що людство досягло межі. Ми більше не можемо дозволити собі розкіш воєн та розбрату, коли наш спільний дім, Земля, кричить про допомогу.
​Війна – це не просто бійня. Це самогубство цивілізації. Кожен вибух, кожен постріл – це не лише людські життя, а й удар по нашій атмосфері, по озоновому шару, по екосистемі, яка підтримує нас усіх. Ми стоїмо на порозі ядерної катастрофи, яка може перетворити наш квітучий світ на безжиттєву пустку. Хіба це те майбутнє, яке ми хочемо залишити нашим дітям?
​National Courier закликає вас приєднатися до створення "Щита Землі" – першої всесвітньої антивійськової організації, яка діятиме в інтернеті. Це наш колективний цифровий бронежилет, наш спільний інтелект, спрямований на захист планети від самознищення.
​Наша місія проста:
​Зупинити війни до того, як вони почнуться.
​Захистити Землю від руйнівних наслідків військових конфліктів.
​Об'єднати людство навколо ідеї глобального миру та співіснування.
​Ми віримо, що голос кожного з нас має значення. Уявіть, що мільярди людей по всьому світу, об'єднані однією метою, можуть створити такий тиск на будь-які уряди, що вони просто не зможуть ігнорувати заклики до миру!
​Як працюватиме "Щит Землі":
​Цифрова дипломатія: Створення безпечних онлайн-платформ для діалогу між звичайними людьми з конфліктуючих регіонів. Руйнуємо стіни пропаганди, будуємо мости розуміння.
​Громадський моніторинг: Використання відкритих даних, супутникових знімків та новітніх технологій для відстеження потенційних військових загроз, переміщення небезпечної зброї та викриття прихованих конфліктів.
​Екологічний аргумент: Поширення науково обґрунтованої інформації про те, як війна руйнує наш клімат, виснажує ресурси та залишає по собі спустошені землі, непридатні для життя.
​Культура миру: Просування глобальної ідентичності "Землянина" – адже ми всі єдині мешканці цієї планети, і наші відмінності не повинні бути причиною для вбивства.
​Ми пропонуємо діяти вже зараз!
Кожен із вас може стати частиною "Щита Землі". Це не вимагає героїчних вчинків, а лише свідомого вибору та активної участі:
​Поширюйте цей маніфест! Нехай про ідею "Щита Землі" дізнається якомога більше людей.
​Приєднуйтесь до наших платформ (які ми незабаром анонсуємо), щоб брати участь в обговореннях та ділитися інформацією.
​Підтримуйте ініціативи миру – навіть невеликий внесок у нашу криптовалюту TERRA (деталі про яку ми також скоро повідомимо) стане цеглинкою у фундаменті глобальної безпеки.
​Земля — наш спільний дім. У неї немає своєї армії. Тепер її армія — це ми.
​Приєднуйтесь до "Щита Землі". Захистимо наш дім разом!

Україна наближається до гуманітарної катастрофи: нам потрібне енергетичне перемир’я, — гендиректор ДТЕК у Давосі
▪️ Люди мають електроенергію 3–4 години, після чого 10–15 годин — без світла;
▪️ Україна тримається завдяки імпорту газу, зокрема зі США;
▪️ Усю енергосистему України потрібно відбудовувати з нуля — у багатьох випадках реконструкція об’єктів не допоможе.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #постаті
Лев Ландау: Фізик, який створив власну систему координат у невільній країні.
22 січня 1908 року народився Лев Ландау — «Дау», як його називали друзі та учні. Останній із фізиків-універсалів, лауреат Нобелівської премії та людина, яка вважала, що найбільшим гріхом є нудьга. Його геній дозволяв йому однаково блискуче оперувати як квантовою механікою, так і теорією надплинності гелію. ⚛️🧠

Теоретичний мінімум та «Школа Ландау»

Ландау створив унікальну наукову школу. Щоб стати його учнем, потрібно було скласти легендарний «теоретичний мінімум» — дев'ять іспитів з усіх розділів теоретичної фізики. За всю історію цей бар’єр подолали лише 43 людини, але ці «обрані» стали елітою світової науки. Разом із Євгеном Ліфшицем він написав багатотомний «Курс теоретичної фізики», за яким і сьогодні вчаться студенти від Стенфорда до Токіо. 📚🎓

Скепсис проти Системи

Ландау був переконаним скептиком і людиною з гострим язиком. У 1938 році він провів рік у в'язниці за звинуваченням у шпигунстві та антирадянській діяльності (він брав участь у написанні листівки, що порівнювала сталінський режим із гітлерівським). Його врятувало лише втручання колеги Петра Капіци, який буквально «викупив» Ландау під особисту поруку, пояснивши кремлю, що без Дау фізика в СРСР зупиниться. 📉⛓️

Теорія щастя та особиста свобода

Ландау намагався раціоналізувати навіть емоції. Він розробив «Теорію щастя», згідно з якою кожна людина зобов'язана бути щасливою, а складниками успіху є робота, кохання та спілкування. Він був прихильником «шлюбного контракту про ненапад», який дозволяв подружжю мати зв'язки на стороні. Цей радикальний для радянського часу лібертаріанство в особистому житті часто шокувало оточення більше, ніж його теорія фазових переходів. ⚖️💔

Об'єктивна складність генія

Якщо дивитися критично, Ландау був людиною великого его. Він класифікував фізиків за логарифмічною шкалою (де Ньютон і Ейнштейн мали найвищий клас — 0.5, а сам він скромно відносив себе спочатку до класу 2.5, а згодом — до 1.5). Його іронія часто бувала болючою для колег, а його категоричність не залишала місця для дискусій. Проте після страшної автокатастрофи в 1962 році, коли весь науковий світ об'єднався для його порятунку, стало зрозуміло: Ландау — це не просто вчений, це інтелектуальне надбання людства. 🏎️🚑

#історія #постаті
Павло Шандрук: Генерал, який переграв історію в останньому акті.
22 січня 1882 року народився Павло Шандрук — постать, яку радянська історіографія намагалася стерти або виваляти в багнюці, а українська довго не знала, куди прилаштувати через «незручний» фінал його кар’єри. Проте саме він став людиною, яка врятувала тисячі українських життів, коли велика політика вже була безсилою. 🎖️🇺🇦

Від Армії УНР до польських орденів

Шандрук пройшов класичний шлях українського офіцера того часу: від підполковника царської армії до генерал-хорунжого Армії УНР. Після поразки визвольних змагань він не пішов торгувати мемуарами, а продовжив професійне вдосконалення. У міжвоєнний період він став офіцером контрактної служби Війська Польського. Коли у 1939 році нацистська Німеччина напала на Польщу, полковник Шандрук проявив себе настільки героїчно, що отримав найвищу польську військову нагороду — орден Virtuti Militari. Це був рідкісний випадок, коли українця вшанували за захист польської держави. ⚔️🇵🇱

Смертельний номер: Квітень 1945-го

Найбільш дискусійний і водночас найбільш героїчний етап його біографії припадає на кінець Другої світової війни. У березні 1945 року він очолив Український національний комітет і став командувачем Української національної армії (УНА).
Багато хто критикує його за співпрацю з німцями, але давайте поглянемо на факти тверезо:
У березні 1945-го Третій Рейх уже був трупом.
Шандрук прийняв командування дивізією «Галичина», яка на той момент була фактично гарматним м'ясом у руках Берліна.
Його метою було вивести дивізію з підпорядкування СС, перетворити її на національне військо та здатися західним союзникам.
І йому це вдалося. Завдяки його авторитету та дипломатичним зусиллям (зокрема згадці про той самий польський орден), британське командування відмовилося видавати вояків дивізії радянському союзу. Замість сибірських таборів або розстрілів, 10 тисяч українських хлопців отримали шанс на життя на Заході. 🛡️🕊️

Критичний погляд на стратегію

Якби ми судили Шандрука за мірками кабінетного мораліста, можна було б закидати йому «колабораціонізм». Але як стратег і гуманіст, він здійснив неможливе: у хаосі краху нацизму він витягнув ціле з’єднання з пастки, в якій загинули мільйони інших. Шандрук довів, що генерал — це не той, хто гарно виглядає на параді, а той, хто здатен зберегти свою армію навіть у момент тотальної катастрофи. 📉🧠

Його мемуари «Arms of Valor» («Сила доблесті») є обов'язковими для прочитання кожному, хто хоче зрозуміти, що таке українська військова честь у безвиході.

Книга "Вкрадена весна" Костянтина Симоненка. Початок повномасштабної відбувся на адреналіні, коли взагалі не було чіткого розуміння, що буде далі і чи зможемо ми захисти Україну від загарбників. Виявляється, що якби військову техніку і літаків не прибрали за кілька годин до 5-ї години ранку з аеродрому, то дійсно, Київ та вся територія України за лічені години була б під російським прапором. Дякувати Богові і всім нашим захисникам, масштабної катастрофи не трапилося і нам вдалося втримати Україну і дати відсіч нашим ворогам. Я вперше таке прочитала, і тепер розумію, якої катастрофи ми уникнули завдяки нашим відважним пілотам і водіям.

Цікаво було читати хронологічні події війни очима пана Костянтина Симоненка. Усе це він проводить паралель з війнами інших країн.

Було цікаво читати, як українці по-різному реагують на обстріли, хтось одразу запанікував, і втікає світ за очі, подалі від війні, а хтось не так гостро реагує на все це, і залишився в Україні.

Дуже боляче було читати про перших біженців на початку повномасштабної війні. Як відбулася евакуація, що вони пережили.

Маріуполь, Буча, Ізюм та інші міста і села - це наш великий біль, який ніколи не забудеться... Хіба можна таке можна пробачити?! Ні, ніколи...

Ще було цікаво читати, як пропаганда впливає на людей, як завдяки одній брехні, один народ готовий вбити свого сусіда, за національною ознакою. Навіть коли породичалися між собою.

Про американців і європейців часом було смішно читати. Особливо, порівняння з життям тих, як столічні мешканці живуть в москві, і тих, як живе населення за межами столиці, та як це схоже на те, як живуть на острові Гаїті гаїтяні. Де до однієї половині острова проводять туристів, де змальовано життя немов в раю. А там, за парканом насправді розруха, бідність і постійні перевороти. І тому американці не розуміють, чому російські війська під час окупації викрадають унітази і пральні машини.

І звичайно, росіяни досі вважають, що все правильно зробили, коли "вирішили звільнити Україну від бандерівців і фашистів". О, автору книги довелося в коментарів заблокувати багатьох таких добродіїв.

Взагалом, щоби більше не описувати далі, про що ця книга, то я вирішила написати лише про те, що я встигла прочитати, і про те, що мене найбільше вразило. Тобто, книгу далі буду читати, але відгук вирішила написати зараз, коли Україна переживає найскладніші часи...

Одним словом, ця книга для того, щоби згадати, як усе було, щоби не забували, через що нам довелося пройти і щоби не забували, хто є нашим ворогом, а хто завжди прийде нам на допомогу.

Зараз Україна переживає найбільш складні часи. Але вона така, сильна, мужна і готова далі боротися за своє існування під мирним небом... Ось за що я люблю свою Україну і український народ...

Україна тримається...🇺🇦✌️💙💛🙏🕊

Київ на шляху до гуманітарної катастрофи, — мер Кличко

Лише в січні столицю покинули 600 000 людей.

РФ хоче, щоб люди просто замерзли взимку.

У деяких будинках настільки холодно, що мешканці не можуть користуватися туалетом, бо вода замерзла в унітазі.

Якщо систему водовідведення не буде швидко відновлено разом із водопостачанням, існує висока ймовірність поширення хвороб.

Якщо росіяни й надалі перешкоджатимуть постачанню води до такого великого міста, це створює ризик повного колапсу.
#Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна

⚠️ В Україні існує ризик повторення ядерної катастрофи: є надія, що росія не наважиться завдавати ударів по АЕС, адже ракети «Іскандер» і «Кинджал» мають значну похибку, – зв'язківець «Флеш».
Нині енергосистема України критично залежить від атомних електростанцій. У разі цілеспрямованих атак на ці об’єкти ворог може спричинити повний блекаут у країні.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

#дати #свята
Святитель Марк Ефеський: Той, хто сказав «ні» цілому світу.
Коли у 1439 році на Ферраро-Флорентійському соборі вся візантійська еліта — від імператора до патріарха — схилилася перед волею Папи Римського заради політичного порятунку згасаючої імперії, знайшлася лише одна людина, яка відмовилася поставити свій підпис під унією. Це був митрополит Марк Ефеський. Його самотній опір став символом того, що істину не можна обміняти на військову допомогу чи геополітичні вигоди. ⛪

Марк Ефеський був блискучим інтелектуалом свого часу. Коли Візантія опинилася на межі загибелі під ударами османів, Захід запропонував допомогу в обмін на релігійне підпорядкування. Для більшості політиків це здавалося розумним компромісом. Але для Марка питання віровчення були фундаментальними: він вважав, що зрада принципів заради виживання — це шлях до духовної смерті, яка гірша за фізичне завоювання. 🛡️

Його непохитність на соборі була настільки вражаючою, що коли Папа Євгеній IV побачив відсутність підпису Марка під актом унії, він розчаровано вигукнув: «Отже, ми нічого не досягли». І він мав рацію: повернувшись до Константинополя, Марк став духовним лідером опору. Народ підтримав саме його, а не «дипломатичних» єпископів, що призвело до фактичного краху унії ще до падіння міста. 🏛️

У православній традиції його називають «Атлантом православ'я». Він довів, що одна людина може протистояти системі, якщо за нею стоїть переконання. Його життя — це урок про те, що існують речі, якими не можна торгувати навіть під загрозою катастрофи. Для нього єдність церкви була можливою лише в істині, а не в політичному диктаті. 📜

Пам'ять святителя Марка Ефеського — це не лише про релігійні догмати. Це про внутрішній стержень і відвагу залишатися собою, коли всі навколо обирають шлях найменшого опору. Він залишився в історії як «совість Візантії», що не здригнулася перед лицем неминучого. 🕯️

#історія #постаті
Едгар Аллан По: Архітектор наших кошмарів.
19 січня 1809 року народився чоловік, який перетворив депресію, тривожність та готичний сум на найприбутковіший експортний товар американської літератури. Едгар Аллан По не просто писав оповідання — він створював механізми, які змушували серця читачів битися швидше, а потилицю вкриватися сиротами. 🖋️

Його життя було схожим на один із його творів: рання смерть батьків, конфлікти з вітчимом, борги, алкоголь і постійне відчуття неминучої катастрофи. Але саме цей «коктейль» зробив його батьком сучасного детективу. Без його Огюста Дюпена ми б ніколи не побачили Шерлока Холмса чи Еркюля Пуаро. По першим зрозумів, що логіка — це найгостріша зброя проти хаосу. 🕵️‍♂️

Проте справжню славу йому принесли «жахливі» оповідання та поезія. Його «Ворон» став першим літературним поп-хітом, який знав напам'ять ледь не кожен англомовний читач того часу. По вмів майстерно описувати стан людини на межі божевілля, коли межа між реальністю та нічним жахом стирається. Він зробив смерть естетичною, а страх — інтелектуальним. 🐦‍⬛

Його вплив на світову культуру важко переоцінити. Французькі символісти його обожнювали, Говард Лавкрафт вважав своїм учителем, а сучасні кінорежисери досі намагаються відтворити ту густу, липку атмосферу безвиході, яку він створював за допомогою лише паперу та чорнила. По довів, що найтемніші куточки людської душі — це найкраще місце для пошуку натхнення. 🕯️

Він помер за загадкових обставин, наче намагаючись залишити останню загадку, яку не зможе розв'язати жоден детектив. Едгар По залишився в історії як майстер, що навчив нас насолоджуватися власним страхом і бачити красу в тінях. 💀

#історія #факт
Одинадцята заповідь капітана Рострона: Людина, яка випередила смерть
Квітнева ніч 1912 року в Північній Атлантиці була настільки тихою, що капітан пароплава «Карпатія» Артур Рострон пізніше називав її «скляною». О 00:35 радист увірвався до його каюти з новиною, яка здавалася абсурдною: «Титанік» — непотоплюване диво інженерії — тоне після зіткнення з айсбергом. Рострон, людина глибокої віри та залізної дисципліни, не витратив ні секунди на сумніви. ⚓
У ту ніч він здійснив неможливе. Рострон наказав розвернути судно, що перебувало за 58 миль від місця катастрофи, і витиснути з нього швидкість, на яку «Карпатія» ніколи не була розрахована. Він наказав вимкнути опалення в каютах та гарячу воду, щоб спрямувати кожну краплю пари в двигуни. Пароплав, чия межа була 14 вузлів, летів крізь крижані поля на швидкості 17,5 вузлів. Це було самогубство, але Рострон знав: кожна хвилина — це чиєсь життя. 🧊
На палубі розгорнулася операція, що нагадувала підготовку до штурму. Капітан наказав підготувати лебідки, нафту для заспокоєння хвиль, сітки для підйому людей та гарячу каву в усіх салонах. Він перетворив вантажне судно на плавучий госпіталь ще до того, як побачив першу рятувальну шлюпку. Коли «Карпатія» увійшла в зону айсбергів, Рострон особисто став на містку, маневруючи між крижаними горами в суцільній темряві. 🕯️
О 4:00 ранку вони досягли мети. На воді гойдалися шлюпки з напівживими людьми. Рострон врятував 712 душ. Коли сонце зійшло, він побачив навколо свого судна десятки айсбергів, через які він пронісся на повній швидкості — лише диво і його професіоналізм врятували саму «Карпатію» від долі «Титаніка».
Цей скромний моряк, якого пізніше нагородили Золотою медаллю Конгресу США, ніколи не вважав себе героєм. Він просто виконав свою «одинадцяту заповідь»: коли людина кличе на допомогу, закони фізики та інструкції компанії перестають існувати. Артур Рострон залишився в тіні грандіозної трагедії, але саме його рішучість довела: масштабна катастрофа — це лише декорація для величі людського духу. 🌊