• #поезія
    Воложиста осінь промокла до сáмих кісток:
    Дощило сьогодні та знову дощитиме завтра.
    Згасання, прийшовши, не стане питати: «Ти хто?»
    Згасати не страшно тому, хто безсмертний у згадках.

    Виснажливий жовтень, як іспит: занадто складний.
    Нічого не вернеш, а мрієш про те, що захмарно.
    Погаслі не прийдуть, хіба що заглянуть у сни,
    У люблячім серці залишать собі закамарок.

    Пора догорання. Іржавий період розлук:
    Сльотаво-плаксивий. Жаліється вітру й патлатим
    Хмаринам: «Йде холод. Ще трохи — я тáкож помру...»
    Згорати не лячно... Аби недаремно палати.

    Марія Чекарьова
    #поезія Воложиста осінь промокла до сáмих кісток: Дощило сьогодні та знову дощитиме завтра. Згасання, прийшовши, не стане питати: «Ти хто?» Згасати не страшно тому, хто безсмертний у згадках. Виснажливий жовтень, як іспит: занадто складний. Нічого не вернеш, а мрієш про те, що захмарно. Погаслі не прийдуть, хіба що заглянуть у сни, У люблячім серці залишать собі закамарок. Пора догорання. Іржавий період розлук: Сльотаво-плаксивий. Жаліється вітру й патлатим Хмаринам: «Йде холод. Ще трохи — я тáкож помру...» Згорати не лячно... Аби недаремно палати. Марія Чекарьова
    Sad
    1
    11views
  • Ну шо, ні дня без історій)

    Виповзла сьогодні зранку закутана у шарф, бо застуджена, на Нову пошту - останній день зберігання посилки. Заходжу, а там - перформанс.

    Якийсь дядько років під піісят оре на дівчину-операторку. Дядько здоровий, червонопикий, нахилився аж за стійку, руками розмахує, дівчина йому намагається щось сказати, але не в змозі пробитися крізь: "я вашу кантору па судам затаскаю, чьто за сєрвіс, за чьто я дєньгі плачю!"

    З того, що намагається пояснити дівчина і горлає дядько, я розумію, що йому помилково відправили посилку на інше відділення (а те інше відділення - тупо через дорогу, в них номери на одну цифру відрізняються, одне умовно 117, інше - 118; в мене постійно такі промашки, десь я затуплю, десь той, хто відправляє, недочує).

    Дівчина йому намагається це пояснити, каже - ви можете забрати свою посилку там, або оформіть переадресацію, але тоді зможете забрати її вже завтра. Дядько вперся, що він хоче тут і вже. Розмова йде по колу втретє, зрештою дядько видає "чьто із тєбя, тупой куріци, вазьмьош, зові старшего, я с нім разбєрусь". Дівчина прям з полегшенням кличе, як я розумію, старшого по відділенню і йде до мене.

    Але ж мені цікаво, чим то всьо закінчиться, тому нащурила вуха, стежу за ситуацією.
    Підходить хлопчина, не сильно старший за цю дівчину, каже - я вас слухаю, в чому проблема? Дядько починає йому навалювати те саме, про тупу "сатрудніцу", за що він гроші платить, "дайтє мнє жалобную кнігу", "разбєрісь с етім пабистрєє, я спєшу" (чомусь такі люди зазвичай ще й "ти"кають всім у сфері послуг). Хлопець то всьо слухає з покер-фейсом, і коли дядько нарешті затикає свій фонтан, спокійно каже - вибачте, я вас не розумію, говоріть зі мною українською, будь ласка.

    Трясця, мені здалося, що крикуна там на місці інсульт накриє!
    Ета шарашкіна кантора єщьо пажалєєт. Он сєчяс аставіт жалабу на гарячєй лініі. Ти, малєнькій хамьониш, от сєгодня бєзработний. Да ваабщє, я сєчяс всьо сніму на відєо, і всєм пакажу, как ущємляют маі канституционниє права. Я імєю права разгаварівать на свайом язикє. Пусть всє знают, что в Кієвє пално фашистав! Чьто, нєчєва атвєтіть?

    Хлопець так само спокійно каже - так, ви маєте право говорити тою мовою, якою хочете.

    Дядько такий - ага, то єсть, ти прізнайош, что мнє ета гарантіруєт канстітуция! (трясця, от поясніть, чому вся ця пліснява завжди апелює до Конституції? на кожному відео з тцк, на кожному отакому срачі, завжди має бути згадано про конституційні права. чи це якась завчена фраза, яка, як вони думають, має всім показати глибину їхньої обізнаності?)

    На що хлопець йому відповідає - безперечно. Але покажіть мені, де в Конституції написано, що всі інші довкола повинні вас розуміти? Ви ж зараз вимагаєте не права говорити російською, а обов'язку від всіх довкола, щоб вони теж її знали. Чому я повинен знати російську? Закон мене до цього не зобов'язує.

    Я стою, аж рота відкрила: такий очевидний і простий, але такий крутий аргумент! Дядько підскочив, повернувся до мене зі словами "нєт, ну ви відітє, что здєсь тварітся?! с етім же нада чтота дєлать!"

    Треба було бачити його писок, коли я захриплим басом відповіла, що перепрошую, я вас не розумію, українською, будь ласка.

    Словом, вилетів недостатньо обізнаний у Конституції крикун з відділення мало не разом із дверима 😄
    А я забрала свій пакунок, сказала хлопцю, що він крутий, і оце сиджу і думаю - от як можна нормально і адекватно домовитися з отакими ущємльонними, котрі свято вірять, що всі навколо їм винні? І готові горло тобі перегризти, коли ти кажеш, що не послуговуєшся російською!
    Але агресивна в нас саме українізація - не переплутайте.

    Anastasia Haridzhuk
    Ну шо, ні дня без історій) Виповзла сьогодні зранку закутана у шарф, бо застуджена, на Нову пошту - останній день зберігання посилки. Заходжу, а там - перформанс. Якийсь дядько років під піісят оре на дівчину-операторку. Дядько здоровий, червонопикий, нахилився аж за стійку, руками розмахує, дівчина йому намагається щось сказати, але не в змозі пробитися крізь: "я вашу кантору па судам затаскаю, чьто за сєрвіс, за чьто я дєньгі плачю!" З того, що намагається пояснити дівчина і горлає дядько, я розумію, що йому помилково відправили посилку на інше відділення (а те інше відділення - тупо через дорогу, в них номери на одну цифру відрізняються, одне умовно 117, інше - 118; в мене постійно такі промашки, десь я затуплю, десь той, хто відправляє, недочує). Дівчина йому намагається це пояснити, каже - ви можете забрати свою посилку там, або оформіть переадресацію, але тоді зможете забрати її вже завтра. Дядько вперся, що він хоче тут і вже. Розмова йде по колу втретє, зрештою дядько видає "чьто із тєбя, тупой куріци, вазьмьош, зові старшего, я с нім разбєрусь". Дівчина прям з полегшенням кличе, як я розумію, старшого по відділенню і йде до мене. Але ж мені цікаво, чим то всьо закінчиться, тому нащурила вуха, стежу за ситуацією. Підходить хлопчина, не сильно старший за цю дівчину, каже - я вас слухаю, в чому проблема? Дядько починає йому навалювати те саме, про тупу "сатрудніцу", за що він гроші платить, "дайтє мнє жалобную кнігу", "разбєрісь с етім пабистрєє, я спєшу" (чомусь такі люди зазвичай ще й "ти"кають всім у сфері послуг). Хлопець то всьо слухає з покер-фейсом, і коли дядько нарешті затикає свій фонтан, спокійно каже - вибачте, я вас не розумію, говоріть зі мною українською, будь ласка. Трясця, мені здалося, що крикуна там на місці інсульт накриє! Ета шарашкіна кантора єщьо пажалєєт. Он сєчяс аставіт жалабу на гарячєй лініі. Ти, малєнькій хамьониш, от сєгодня бєзработний. Да ваабщє, я сєчяс всьо сніму на відєо, і всєм пакажу, как ущємляют маі канституционниє права. Я імєю права разгаварівать на свайом язикє. Пусть всє знают, что в Кієвє пално фашистав! Чьто, нєчєва атвєтіть? Хлопець так само спокійно каже - так, ви маєте право говорити тою мовою, якою хочете. Дядько такий - ага, то єсть, ти прізнайош, что мнє ета гарантіруєт канстітуция! (трясця, от поясніть, чому вся ця пліснява завжди апелює до Конституції? на кожному відео з тцк, на кожному отакому срачі, завжди має бути згадано про конституційні права. чи це якась завчена фраза, яка, як вони думають, має всім показати глибину їхньої обізнаності?) На що хлопець йому відповідає - безперечно. Але покажіть мені, де в Конституції написано, що всі інші довкола повинні вас розуміти? Ви ж зараз вимагаєте не права говорити російською, а обов'язку від всіх довкола, щоб вони теж її знали. Чому я повинен знати російську? Закон мене до цього не зобов'язує. Я стою, аж рота відкрила: такий очевидний і простий, але такий крутий аргумент! Дядько підскочив, повернувся до мене зі словами "нєт, ну ви відітє, что здєсь тварітся?! с етім же нада чтота дєлать!" Треба було бачити його писок, коли я захриплим басом відповіла, що перепрошую, я вас не розумію, українською, будь ласка. Словом, вилетів недостатньо обізнаний у Конституції крикун з відділення мало не разом із дверима 😄 А я забрала свій пакунок, сказала хлопцю, що він крутий, і оце сиджу і думаю - от як можна нормально і адекватно домовитися з отакими ущємльонними, котрі свято вірять, що всі навколо їм винні? І готові горло тобі перегризти, коли ти кажеш, що не послуговуєшся російською! Але агресивна в нас саме українізація - не переплутайте. Anastasia Haridzhuk
    91views
  • 🥀🥀 Броварська громада схиляється в жалобі…

    Солдат Андрій Шевченко, розвідник-сапер розвідувальної групи роти СпП загону СпП, загинув 08 жовтня 2025 року в бою за Україну, її свободу та незалежність в районі н.п. Кучерів Яр Покровського району Донецької області.

    Щирі співчуття рідним та близьким Андрія Миколайовича…
    Вічна та світла пам’ять Герою-захиснику!

    Прощання з Андрієм Шевченком відбудеться завтра, 27 жовтня о 10:00 на Майдані Свободи у Броварах.

    Відспівування о 10:30 у Храмі Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Героїв України, 22А).

    Поховання - Алея слави (вул. Олега Онікієнка, 136), м. Бровари.
    @Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни
    🥀🥀 Броварська громада схиляється в жалобі… Солдат Андрій Шевченко, розвідник-сапер розвідувальної групи роти СпП загону СпП, загинув 08 жовтня 2025 року в бою за Україну, її свободу та незалежність в районі н.п. Кучерів Яр Покровського району Донецької області. Щирі співчуття рідним та близьким Андрія Миколайовича… Вічна та світла пам’ять Герою-захиснику! Прощання з Андрієм Шевченком відбудеться завтра, 27 жовтня о 10:00 на Майдані Свободи у Броварах. Відспівування о 10:30 у Храмі Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Героїв України, 22А). Поховання - Алея слави (вул. Олега Онікієнка, 136), м. Бровари. @Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни
    83views
  • 🇺🇦🤼‍♀️🥉Українська борчиня Олександра Рибак — бронзова призерка чемпіонату світу U-23, що проходить у сербському місті Новий Сад🇷🇸.

    У малому фіналі вагової категорії до 65 кг Олександра перемогла Мухайо Нарзіллоєву з Узбекистану — 10:0.

    Ірина Бондар вийшла до фіналу у вазі до 62 кг, де завтра боротиметься за золото з олімпійською чемпіонкою-2024 Сакурою Мотокі з Японії.

    Борець вільного стилю Іван Чорногуз пройшов до малого фіналу чемпіонату світу U23 у ваговій категорії до 92 кг.
    #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🇺🇦🤼‍♀️🥉Українська борчиня Олександра Рибак — бронзова призерка чемпіонату світу U-23, що проходить у сербському місті Новий Сад🇷🇸. У малому фіналі вагової категорії до 65 кг Олександра перемогла Мухайо Нарзіллоєву з Узбекистану — 10:0. Ірина Бондар вийшла до фіналу у вазі до 62 кг, де завтра боротиметься за золото з олімпійською чемпіонкою-2024 Сакурою Мотокі з Японії. Борець вільного стилю Іван Чорногуз пройшов до малого фіналу чемпіонату світу U23 у ваговій категорії до 92 кг. #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    59views
  • 🛡Мережецентрична система ППО: що ми маємо на сьогодні, та що потрібно робити вже на завтра?
    Коли говоримо про протиповітряну оборону України, важливо починати з простого, але неоднозначного твердження – ми справді створили одну з найефективніших зенітно-ракетно дронову систему ППО у світі. Це не фінальна крапка, а проміжна оцінка в довгій, жорсткій боротьбі.
    Мало яка країна змогла б протистояти регулярним повітряним атакам абсолютно різних типів озброєння: буть то «калібри», «іскандери», «кинджали», крилаті ракети, КАБи чи «шахеди». І це все летить на українські міста та села регулярно протягом останніх 3-х років. З обмеженими ресурсами Україна робить неймовірні речі. І тут варто зазначити, що жодна система ППО у світі не може захистити на 100%.
    ⁉️Що таке комплексна система ППО? Роль армійської авіації та мобільних вогневих груп? Дрони-перехоплювачі – наш козир? Практичні кроки, які потрібні вже зараз? Відповіді у матеріалі MILITARNY.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    🛡Мережецентрична система ППО: що ми маємо на сьогодні, та що потрібно робити вже на завтра? Коли говоримо про протиповітряну оборону України, важливо починати з простого, але неоднозначного твердження – ми справді створили одну з найефективніших зенітно-ракетно дронову систему ППО у світі. Це не фінальна крапка, а проміжна оцінка в довгій, жорсткій боротьбі. Мало яка країна змогла б протистояти регулярним повітряним атакам абсолютно різних типів озброєння: буть то «калібри», «іскандери», «кинджали», крилаті ракети, КАБи чи «шахеди». І це все летить на українські міста та села регулярно протягом останніх 3-х років. З обмеженими ресурсами Україна робить неймовірні речі. І тут варто зазначити, що жодна система ППО у світі не може захистити на 100%. ⁉️Що таке комплексна система ППО? Роль армійської авіації та мобільних вогневих груп? Дрони-перехоплювачі – наш козир? Практичні кроки, які потрібні вже зараз? Відповіді у матеріалі MILITARNY. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    67views
  • Етюд "Сутінки"
    Сутінки — це чудовий час для уяви: мозок працює, як художник-імпресіоніст, додаючи кожній тіні трохи драматизму.

    Вони спускаються тихо, наче кішка, що крадеться м’якою ходою між деревами. Вони не мають початку — просто раптом помічаєш, що світ став іншим. Ще мить тому все було залите золотом вечірнього сонця, а тепер барви злилися, потемніли, й небо вже не синє, а глибоко фіалкове.

    На заході ще тліє вузька смуга світла — останній опір сонця перед тим, як воно сховається за обрій. Цей момент короткий, як зітхання: не день і не ніч, а щось між ними. У цій проміжній порі є особлива краса — м’яка, задумлива, сповнена таємниці.
    Усе навколо наче притихає. Легкий вітер стишує подих, птахи замовкають, і навіть дорога, здається, перестає шуміти. Повітря стає прохолодним, майже оксамитовим, і пахне землею, листям, далеким димом з осінніх багать. Ці запахи — як ніжне нагадування про дім, про спокій, про завершення дня.

    Іронія сутінків у тому, що вони — короткі, але найвиразніші. Саме тоді, коли все навколо ніби згасає, життя набуває обрисів: видно, хто поспішає, хто мріє, а хто просто не вмикає світло, бо економить.
    Люди в цей час теж стають трохи поетами: хтось зітхає біля вікна, хтось постить фото з підписом “осінній вайб”, а хтось просто дивиться, чи встигне купити хліба до повної темряви.
    Хтось раптом вирішує стати філософом — сідає на лавку й задумливо дивиться вдалечінь.
    Хтось обіймає кохану людину, хтось просто ковтає чай на балконі й думає: “А може, й не так уже й погано, що день скінчився”.

    Сутінки — це не просто перехід між світлом і темрявою. Це коротка сцена, де всі — актори: сонце театрально кланяється, небо міняє костюми, а ми сидимо в залі й аплодуємо, бо знову вдалося — день прожито, ніч прийшла, а життя, як завжди, триває.

    У такі хвилини душа теж стишується. Усі турботи дня здаються далекими, неважливими. Залишається лише спокій і відчуття якоїсь глибокої гармонії зі світом. Бо сутінки — це не кінець. Це лише м’який перехід, подих перед ніччю, нагадування, що все у житті має свій час: і світло, і темрява, і тиша, що з’єднує їх у щось єдине.

    Сутінки ніби обіймають усе живе. Дерева втрачають чіткі контури, стають темними силуетами. Небо розчиняється у самому собі, і на ньому з’являються перші зірки — сором’язливі, наче ще не впевнені, що настав їхній час. Маленькі, як крапки на чистому полотні. Я посміхаюся — ось і фінальний акцент. Природа поставила його сама.

    Я знімаю капелюха, вдихаю повітря, ще раз оглядаю небо і думаю:
    “Досить на сьогодні.” Складаю речі, закидаю етюдник на плече й повільно йду стежкою додому. В кишені брязкають ключі, а в голові вже крутиться думка: завтра, може, намалюю світанок. Але то — завтра. А сьогодні… сьогодні — час вечеряти і дозволити сутінкам завершити те, що я тільки почав.
    Етюд "Сутінки" Сутінки — це чудовий час для уяви: мозок працює, як художник-імпресіоніст, додаючи кожній тіні трохи драматизму. Вони спускаються тихо, наче кішка, що крадеться м’якою ходою між деревами. Вони не мають початку — просто раптом помічаєш, що світ став іншим. Ще мить тому все було залите золотом вечірнього сонця, а тепер барви злилися, потемніли, й небо вже не синє, а глибоко фіалкове. На заході ще тліє вузька смуга світла — останній опір сонця перед тим, як воно сховається за обрій. Цей момент короткий, як зітхання: не день і не ніч, а щось між ними. У цій проміжній порі є особлива краса — м’яка, задумлива, сповнена таємниці. Усе навколо наче притихає. Легкий вітер стишує подих, птахи замовкають, і навіть дорога, здається, перестає шуміти. Повітря стає прохолодним, майже оксамитовим, і пахне землею, листям, далеким димом з осінніх багать. Ці запахи — як ніжне нагадування про дім, про спокій, про завершення дня. Іронія сутінків у тому, що вони — короткі, але найвиразніші. Саме тоді, коли все навколо ніби згасає, життя набуває обрисів: видно, хто поспішає, хто мріє, а хто просто не вмикає світло, бо економить. Люди в цей час теж стають трохи поетами: хтось зітхає біля вікна, хтось постить фото з підписом “осінній вайб”, а хтось просто дивиться, чи встигне купити хліба до повної темряви. Хтось раптом вирішує стати філософом — сідає на лавку й задумливо дивиться вдалечінь. Хтось обіймає кохану людину, хтось просто ковтає чай на балконі й думає: “А може, й не так уже й погано, що день скінчився”. Сутінки — це не просто перехід між світлом і темрявою. Це коротка сцена, де всі — актори: сонце театрально кланяється, небо міняє костюми, а ми сидимо в залі й аплодуємо, бо знову вдалося — день прожито, ніч прийшла, а життя, як завжди, триває. У такі хвилини душа теж стишується. Усі турботи дня здаються далекими, неважливими. Залишається лише спокій і відчуття якоїсь глибокої гармонії зі світом. Бо сутінки — це не кінець. Це лише м’який перехід, подих перед ніччю, нагадування, що все у житті має свій час: і світло, і темрява, і тиша, що з’єднує їх у щось єдине. Сутінки ніби обіймають усе живе. Дерева втрачають чіткі контури, стають темними силуетами. Небо розчиняється у самому собі, і на ньому з’являються перші зірки — сором’язливі, наче ще не впевнені, що настав їхній час. Маленькі, як крапки на чистому полотні. Я посміхаюся — ось і фінальний акцент. Природа поставила його сама. Я знімаю капелюха, вдихаю повітря, ще раз оглядаю небо і думаю: “Досить на сьогодні.” Складаю речі, закидаю етюдник на плече й повільно йду стежкою додому. В кишені брязкають ключі, а в голові вже крутиться думка: завтра, може, намалюю світанок. Але то — завтра. А сьогодні… сьогодні — час вечеряти і дозволити сутінкам завершити те, що я тільки почав.
    531views
  • #поезія
    І буде спадок в спогадах і згадках,
    З небес достиглих краплями води
    Посипле померк на мости й бульвари
    Схололу синь і болю батоги.
    І буде дань вчорашньому воздана
    За все, що завтра проросте у вись,
    За тихий щем від ностальгій, що пам'ять
    Стоптала і вмісила сміючись
    В розлиті грози по сухих пустелях –
    Життя магнітить сонячну печаль.
    Любов пульсує снами в передсердях,
    Прийшовши з вен, де пристрасті тремтять.
    І буде ніч розхристана і млосна
    В кострищах тріском днів лунати знов,
    Світанку гладь туманом розпорошить
    І поскладає в копи купи гроз.
    Поверне захід втомою під ковдру
    Все незабуте в мареннях шляхів.
    Щербата повня зорями ворожить.
    Все завтра буде. Зараз відпочинь.

    16.03.2024
    Олеся Репа
    Декламує Дмитро FeoDolphin
    #поезія І буде спадок в спогадах і згадках, З небес достиглих краплями води Посипле померк на мости й бульвари Схололу синь і болю батоги. І буде дань вчорашньому воздана За все, що завтра проросте у вись, За тихий щем від ностальгій, що пам'ять Стоптала і вмісила сміючись В розлиті грози по сухих пустелях – Життя магнітить сонячну печаль. Любов пульсує снами в передсердях, Прийшовши з вен, де пристрасті тремтять. І буде ніч розхристана і млосна В кострищах тріском днів лунати знов, Світанку гладь туманом розпорошить І поскладає в копи купи гроз. Поверне захід втомою під ковдру Все незабуте в мареннях шляхів. Щербата повня зорями ворожить. Все завтра буде. Зараз відпочинь. 16.03.2024 Олеся Репа Декламує Дмитро FeoDolphin
    Love
    1
    255views 2Plays
  • #поезія
    Осінь дихає тишею листя
    І ховає під листям сліди.
    Світ стирається – чисто, без змісту,
    Та лишає відбитки води.

    Там, де небо торкаєш плечима
    Й понад спаленим кимось мостом,
    Все, що мало вагу – стало димом,
    Все, що болем було – стало сном.

    Осінь ходить по нервах, як крапля,
    По тонких, незагойних місцях.
    Не питає, чи буде ще завтра,
    Просто є – у дрібних голосах.

    У повітрі гірчить якась прірва,
    І прозорість стає каяттям.
    Осінь знає: де кличуть, там вірять, –
    І приходить між сном і життям.

    А ми легко розчинимось в листі,
    Наче пам'ять у снах і словах.
    І не будем питати, навіщо –
    Бо мовчання теж іноді – шлях.

    Nadiia Artiukh

    Ілюстрація – з мережі
    #поезія Осінь дихає тишею листя І ховає під листям сліди. Світ стирається – чисто, без змісту, Та лишає відбитки води. Там, де небо торкаєш плечима Й понад спаленим кимось мостом, Все, що мало вагу – стало димом, Все, що болем було – стало сном. Осінь ходить по нервах, як крапля, По тонких, незагойних місцях. Не питає, чи буде ще завтра, Просто є – у дрібних голосах. У повітрі гірчить якась прірва, І прозорість стає каяттям. Осінь знає: де кличуть, там вірять, – І приходить між сном і життям. А ми легко розчинимось в листі, Наче пам'ять у снах і словах. І не будем питати, навіщо – Бо мовчання теж іноді – шлях. Nadiia Artiukh Ілюстрація – з мережі
    Like
    2
    171views
  • ⚡️Завтра в усіх регіонах України з 06:00 до 22:00 вимушено будуть застосовуватись графіки обмеження потужності для промислових споживачів - Укренерго

    "Причина запровадження обмежень – наслідки попередніх російських ударів по енергетичній інфраструктурі", - попередили енергетики.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    ⚡️Завтра в усіх регіонах України з 06:00 до 22:00 вимушено будуть застосовуватись графіки обмеження потужності для промислових споживачів - Укренерго "Причина запровадження обмежень – наслідки попередніх російських ударів по енергетичній інфраструктурі", - попередили енергетики. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    65views
  • #вистави
    Чорний квадрат. Їжаки в її очах.
    Вона - самотня жінка з дитиною. Він - ну, просто дивак. З таким не засумуєш!
    У перший же день випадкового знайомства запропонував їй руку і серце. Та якби тільки запропонував, однак...

    (Будь-яка подальша інформація про виставу може зашкодити Вашому сприйняттю. Тому, про сюжет - промовчимо!)

    Комедія - легка.
    Настрій - душевний.
    Тема - про кохання і про те, що воно трапляється!

    В «Їжачках» органічно поєднується, здавалося б, непоєднуване: блискучо вибудувана інтрига і тонкий психологізм у зображенні людських доль.

    По суті, легка мелодрама про несподіванки кохання.

    Коли: завтра, 18 жовтня, сб., 15:00
    Де: Камерна сцена, Київ, вул. Січових Стрільців 5-Б

    Ваші квитки - тут: https://ticket.artkvadrat.com/cart/event?id=9575&id_date=26699
    #вистави Чорний квадрат. Їжаки в її очах. Вона - самотня жінка з дитиною. Він - ну, просто дивак. З таким не засумуєш! У перший же день випадкового знайомства запропонував їй руку і серце. Та якби тільки запропонував, однак... (Будь-яка подальша інформація про виставу може зашкодити Вашому сприйняттю. Тому, про сюжет - промовчимо!) Комедія - легка. Настрій - душевний. Тема - про кохання і про те, що воно трапляється! В «Їжачках» органічно поєднується, здавалося б, непоєднуване: блискучо вибудувана інтрига і тонкий психологізм у зображенні людських доль. По суті, легка мелодрама про несподіванки кохання. Коли: завтра, 18 жовтня, сб., 15:00 Де: Камерна сцена, Київ, вул. Січових Стрільців 5-Б Ваші квитки - тут: https://ticket.artkvadrat.com/cart/event?id=9575&id_date=26699
    Like
    1
    198views
More Results