• 🇺🇦🤿🏆Збірна України — перша на етапі Кубка світу з підводного спорту (плавання в ластах, басейн) у Ліньяно-Саббʼядоро 🇮🇹

    Наші спортсмени здобули 29 медалей (13 🥇, 7 🥈, 9 🥉) у трьох вікових категоріях.

    Дорослі:
    🥇«Золото»: Олексій Захаров (200 м з аквалангом); Євгенія Тимошенко (100 м в біластах); Анна Яковлева (200 м в ластах); Анна Яковлева (800 м в ластах); Анна Яковлева (400 м в ластах); Артем Корнєєв, Євгенія Тимошенко, Олександр Кузьменко, Єлизавета Гречихіна (комбінована естафета 4×100 м); Сергій Сміщенко, Олександр Кузьменко, Давид Єлісєєв, Олексій Захаров (естафета 4×100 м в ластах, чоловіки).
    🥈«Срібло»: Євгенія Тимошенко (50 м в біластах); Анна Яковлева (100 м в ластах); Артем Корнєєв (400 м в біластах); Єлизавета Гречихіна, Тетяна Пеніна, Софія Гречко, Анна Яковлева (естафета 4×100 м в ластах, жінки).
    🥉«Бронза»: Софія Гречко (200 м в ластах); Артем Корнєєв (200 м в біластах); Давид Єлісєєв (50 м в ластах); Віталій Гора (400 м з аквалангом).
    #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🇺🇦🤿🏆Збірна України — перша на етапі Кубка світу з підводного спорту (плавання в ластах, басейн) у Ліньяно-Саббʼядоро 🇮🇹 Наші спортсмени здобули 29 медалей (13 🥇, 7 🥈, 9 🥉) у трьох вікових категоріях. Дорослі: 🥇«Золото»: Олексій Захаров (200 м з аквалангом); Євгенія Тимошенко (100 м в біластах); Анна Яковлева (200 м в ластах); Анна Яковлева (800 м в ластах); Анна Яковлева (400 м в ластах); Артем Корнєєв, Євгенія Тимошенко, Олександр Кузьменко, Єлизавета Гречихіна (комбінована естафета 4×100 м); Сергій Сміщенко, Олександр Кузьменко, Давид Єлісєєв, Олексій Захаров (естафета 4×100 м в ластах, чоловіки). 🥈«Срібло»: Євгенія Тимошенко (50 м в біластах); Анна Яковлева (100 м в ластах); Артем Корнєєв (400 м в біластах); Єлизавета Гречихіна, Тетяна Пеніна, Софія Гречко, Анна Яковлева (естафета 4×100 м в ластах, жінки). 🥉«Бронза»: Софія Гречко (200 м в ластах); Артем Корнєєв (200 м в біластах); Давид Єлісєєв (50 м в ластах); Віталій Гора (400 м з аквалангом). #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    35views
  • #історія #події
    10 березня 1959 року в Лхасі, столиці Тибету, почалося повстання, яке стало одним із найтрагічніших і найсимволічніших епізодів боротьби за свободу в XX столітті.

    Все почалося з чуток: китайська влада планувала арештувати або «запросити на чай» Далай-ламу XIV під час театральної вистави в китайському штабі. Народ вийшов на вулиці — спочатку кілька тисяч, потім десятки тисяч. Монахи, селяни, торговці, жінки, діти — усі оточили палац Потала й Норбулінку, де перебував Далай-лама, створюючи живий щит. Вони не хотіли збройного конфлікту, але кричали: «Тибет незалежний!», «Китай геть!».

    Китайська армія не чекала довго. 17 березня Далай-лама в жіночому вбранні втік до Індії через Гімалаї (цей шлях досі називають «Шляхом біженців»). А 20 березня почалися масові артилерійські обстріли Лхаси. Китайські війська розгромили повстання за кілька днів. За різними оцінками, загинуло від 10 до 87 тисяч тибетців (офіційна китайська цифра — «кілька сотень», тибетська в екзилі — понад 80 тис.). Монастирі розграбували, тисячі людей заарештували, Далай-ламу оголосили в розшук.

    Чому саме 10 березня стало початком? Бо це був не спонтанний бунт, а кульмінація десятирічного накопичення образ: примусова колективізація, руйнування монастирів у східному Тибеті (Кхам і Амдо), репресії проти релігії, переселення ханьців. Повстання 1959-го — це спроба сказати «ні» систематичному знищенню культури та ідентичності.

    Іронія історії: Китай досі називає це «придушенням бунту кріпосників і реакціонерів», а 10 березня в Тибеті (і серед тибетців у вигнанні) відзначають як День національного повстання. Далай-лама з 1959-го живе в Індії, Тибет залишається під жорстким контролем, але дух опору не зник — він просто пішов у підпілля, у молитви, у самоспалення (понад 150 випадків з 2009-го), у міжнародну увагу.

    Це не романтична історія про переможців. Це нагадування, що іноді народ виходить на вулиці не тому, що вірить у перемогу, а тому, що мовчати вже неможливо. І навіть коли танки перемагають, пам’ять перемагає танки.

    #історія #події 10 березня 1959 року в Лхасі, столиці Тибету, почалося повстання, яке стало одним із найтрагічніших і найсимволічніших епізодів боротьби за свободу в XX столітті. Все почалося з чуток: китайська влада планувала арештувати або «запросити на чай» Далай-ламу XIV під час театральної вистави в китайському штабі. Народ вийшов на вулиці — спочатку кілька тисяч, потім десятки тисяч. Монахи, селяни, торговці, жінки, діти — усі оточили палац Потала й Норбулінку, де перебував Далай-лама, створюючи живий щит. Вони не хотіли збройного конфлікту, але кричали: «Тибет незалежний!», «Китай геть!». Китайська армія не чекала довго. 17 березня Далай-лама в жіночому вбранні втік до Індії через Гімалаї (цей шлях досі називають «Шляхом біженців»). А 20 березня почалися масові артилерійські обстріли Лхаси. Китайські війська розгромили повстання за кілька днів. За різними оцінками, загинуло від 10 до 87 тисяч тибетців (офіційна китайська цифра — «кілька сотень», тибетська в екзилі — понад 80 тис.). Монастирі розграбували, тисячі людей заарештували, Далай-ламу оголосили в розшук. Чому саме 10 березня стало початком? Бо це був не спонтанний бунт, а кульмінація десятирічного накопичення образ: примусова колективізація, руйнування монастирів у східному Тибеті (Кхам і Амдо), репресії проти релігії, переселення ханьців. Повстання 1959-го — це спроба сказати «ні» систематичному знищенню культури та ідентичності. Іронія історії: Китай досі називає це «придушенням бунту кріпосників і реакціонерів», а 10 березня в Тибеті (і серед тибетців у вигнанні) відзначають як День національного повстання. Далай-лама з 1959-го живе в Індії, Тибет залишається під жорстким контролем, але дух опору не зник — він просто пішов у підпілля, у молитви, у самоспалення (понад 150 випадків з 2009-го), у міжнародну увагу. Це не романтична історія про переможців. Це нагадування, що іноді народ виходить на вулиці не тому, що вірить у перемогу, а тому, що мовчати вже неможливо. І навіть коли танки перемагають, пам’ять перемагає танки.
    1
    39views
  • #дати #свята
    Міжнародний день жінок-суддів (International Day of Women Judges) відзначають щороку саме 10 березня з 2021 року. Рішення прийняла Асамблея ООН резолюцією A/RES/75/274 від 29 квітня 2021-го, а дату обрали не випадково — на згадку про першу жінку-суддю в історії Міжнародного суду ООН, суддю з Уганди Джулію Себутінде, яка склала присягу саме 10 березня 2012 року.

    Чому це свято з’явилося саме зараз? Бо гендерний баланс у судовій системі досі виглядає як поганий жарт: у багатьох країнах жінки становлять менш як 30% суддівського корпусу, а в міжнародних судах — ще менше. Водночас жінки-судді часто стикаються з подвійними стандартами: їхню компетентність ставлять під сумнів частіше, ніж у колег-чоловіків, а баланс між кар’єрою та сім’єю — це взагалі окрема епопея. День створений, щоб не лише привітати, а й нагадати: судова влада без гендерної рівності — це влада неповна.

    Україна тут не виняток, але й не найгірший приклад. Станом на останні роки жінки становлять близько 40–45% суддівського корпусу (залежно від інстанції), що краще, ніж у багатьох країнах Європи. Проте на рівні вищих судів та Конституційного Суду представленість жінок традиційно нижча — і це вже питання не статистики, а системних бар’єрів.

    Суть свята не в квітах і компліментах, а в аргументованому нагадуванні: жінки в мантіях — це не «квота» і не «виняток», а норма, яка робить правосуддя більш об’єктивним, емпатичним і представницьким. Бо коли половина населення бачить у судді лише чоловіків, довіра до системи автоматично страждає.

    Тож 10 березня — це не просто «жіночий день у суддівській версії». Це привід визнати, що правосуддя без жінок-суддів — це правосуддя з одним оком. І пора вже відкрити друге. 😏

    #дати #свята Міжнародний день жінок-суддів (International Day of Women Judges) відзначають щороку саме 10 березня з 2021 року. Рішення прийняла Асамблея ООН резолюцією A/RES/75/274 від 29 квітня 2021-го, а дату обрали не випадково — на згадку про першу жінку-суддю в історії Міжнародного суду ООН, суддю з Уганди Джулію Себутінде, яка склала присягу саме 10 березня 2012 року. Чому це свято з’явилося саме зараз? Бо гендерний баланс у судовій системі досі виглядає як поганий жарт: у багатьох країнах жінки становлять менш як 30% суддівського корпусу, а в міжнародних судах — ще менше. Водночас жінки-судді часто стикаються з подвійними стандартами: їхню компетентність ставлять під сумнів частіше, ніж у колег-чоловіків, а баланс між кар’єрою та сім’єю — це взагалі окрема епопея. День створений, щоб не лише привітати, а й нагадати: судова влада без гендерної рівності — це влада неповна. Україна тут не виняток, але й не найгірший приклад. Станом на останні роки жінки становлять близько 40–45% суддівського корпусу (залежно від інстанції), що краще, ніж у багатьох країнах Європи. Проте на рівні вищих судів та Конституційного Суду представленість жінок традиційно нижча — і це вже питання не статистики, а системних бар’єрів. Суть свята не в квітах і компліментах, а в аргументованому нагадуванні: жінки в мантіях — це не «квота» і не «виняток», а норма, яка робить правосуддя більш об’єктивним, емпатичним і представницьким. Бо коли половина населення бачить у судді лише чоловіків, довіра до системи автоматично страждає. Тож 10 березня — це не просто «жіночий день у суддівській версії». Це привід визнати, що правосуддя без жінок-суддів — це правосуддя з одним оком. І пора вже відкрити друге. 😏
    1
    43views
  • 🏥У Рівному з черевної порожнини жінки видалили 4-кілограмову пухлину

    Пацієнтка звернулася до медиків протипухлинного центру через поступове збільшення живота та дискомфорт. Після обстежень їй провели операцію, під час якої новоутворення повністю видалили.

    Пухлина виявилася доброякісною. Жінку виписали на сьомий день після операції, її стан задовільний.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    🏥У Рівному з черевної порожнини жінки видалили 4-кілограмову пухлину Пацієнтка звернулася до медиків протипухлинного центру через поступове збільшення живота та дискомфорт. Після обстежень їй провели операцію, під час якої новоутворення повністю видалили. Пухлина виявилася доброякісною. Жінку виписали на сьомий день після операції, її стан задовільний. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    45views
  • 9 березня кожного року День народження відзначає Барбі, бо саме цього дня у 1959 році в США Рут Гендлер створила ляльку на ім’я Барбара Міллісент Робертс. У 2026 році їй виповняється вже 67 років.

    Рут Гендлер спостерігала за донькою та зрозуміла, що дітям не вистачає ляльки з дорослим тілом та обличчям задля уявлення себе у ролі жінки.

    Перша довгонога модель з ідеальною фігурою коштувала 3 долари, була одягнена лише у купальник за босоніжками та мала зачіску у вигляді хвоста. Пізніше в продаж надійшов різноманітний одяг та аксесуари, а в 1961 році на світ з’явився Кен – хлопець красуні Барбі. У 1973 році було здійснено еволюцію образу ляльки: макіяж змінили на більш натуральний та погляд став прямим. Пізніше, у 1975 році, Барбі вперше усміхнулася. Образ ляльки змінювався та довершувався ще багато разів. Цікаво, що у 2020 році з’явилась Барбі-українка, прототипом якої стала олімпійська чемпіонка з фехтування Ольга Харлан.

    Створення ляльки поклало початок цілій ері та всесвіту Барбі: вона є головною героїнею великої кількості ігор та мультфільмів.
    9 березня кожного року День народження відзначає Барбі, бо саме цього дня у 1959 році в США Рут Гендлер створила ляльку на ім’я Барбара Міллісент Робертс. У 2026 році їй виповняється вже 67 років. Рут Гендлер спостерігала за донькою та зрозуміла, що дітям не вистачає ляльки з дорослим тілом та обличчям задля уявлення себе у ролі жінки. Перша довгонога модель з ідеальною фігурою коштувала 3 долари, була одягнена лише у купальник за босоніжками та мала зачіску у вигляді хвоста. Пізніше в продаж надійшов різноманітний одяг та аксесуари, а в 1961 році на світ з’явився Кен – хлопець красуні Барбі. У 1973 році було здійснено еволюцію образу ляльки: макіяж змінили на більш натуральний та погляд став прямим. Пізніше, у 1975 році, Барбі вперше усміхнулася. Образ ляльки змінювався та довершувався ще багато разів. Цікаво, що у 2020 році з’явилась Барбі-українка, прототипом якої стала олімпійська чемпіонка з фехтування Ольга Харлан. Створення ляльки поклало початок цілій ері та всесвіту Барбі: вона є головною героїнею великої кількості ігор та мультфільмів.
    43views
  • #історія #факт
    «Математика вірності»: Таємна пристрасть Софії Ковалевської 📐🥀
    У другій половині XIX століття для жінки, що прагнула займатися наукою, шлях до європейських університетів пролягав не через іспити, а через вівтар. Софія Ковалевська, вихована на ідеях радикальної свободи, обрала шлях фіктивного шлюбу з молодим ученим Володимиром Ковалевським. Цей союз був угодою двох інтелектів, де замість обіцянок вічного кохання стояла можливість отримати закордонний паспорт і право слухати лекції в Берліні. 🇩🇪🎓

    Проте життя, на відміну від математики, не підпорядковується аксіомам. Софія, чий розум міг з легкістю описати рух твердого тіла навколо нерухомої точки, виявилася беззахисною перед хаосом почуттів. Коли фіктивні стосунки з чоловіком переросли у справжню прихильність, за якою наступило трагічне самогубство Володимира, Ковалевська залишилася наодинці зі своєю славою першої жінки-професорки та нестерпною порожнечею. 🎻🌑

    Маловідомий факт: на піку свого наукового тріумфу в Стокгольмі вона зустріла «свого» Максима — відомого соціолога Максима Ковалевського. Це було зіткнення двох титанів. Він вимагав від неї залишити кафедру і стати «просто дружиною», вона ж не могла зрадити математику, яку називала «найвищою поезією». Їхні стосунки перетворилися на виснажливе протистояння: Софія писала йому довгі листи, де формули розпачу чергувалися з науковими доказами її права на професію. 📜🖋️

    Вона померла у віці 41 року від випадкової застуди, так і не зумівши примирити в собі геніальну вчену та жінку, яка мріяла про звичайну ніжність. Останньою працею Софії була не математична партитура, а літературна повість «Нігілістка», де вона намагалася пояснити світові, що за холодним блиском теорем завжди б’ється живе, вразливе серце. 🕯️📉
    #історія #факт «Математика вірності»: Таємна пристрасть Софії Ковалевської 📐🥀 У другій половині XIX століття для жінки, що прагнула займатися наукою, шлях до європейських університетів пролягав не через іспити, а через вівтар. Софія Ковалевська, вихована на ідеях радикальної свободи, обрала шлях фіктивного шлюбу з молодим ученим Володимиром Ковалевським. Цей союз був угодою двох інтелектів, де замість обіцянок вічного кохання стояла можливість отримати закордонний паспорт і право слухати лекції в Берліні. 🇩🇪🎓 Проте життя, на відміну від математики, не підпорядковується аксіомам. Софія, чий розум міг з легкістю описати рух твердого тіла навколо нерухомої точки, виявилася беззахисною перед хаосом почуттів. Коли фіктивні стосунки з чоловіком переросли у справжню прихильність, за якою наступило трагічне самогубство Володимира, Ковалевська залишилася наодинці зі своєю славою першої жінки-професорки та нестерпною порожнечею. 🎻🌑 Маловідомий факт: на піку свого наукового тріумфу в Стокгольмі вона зустріла «свого» Максима — відомого соціолога Максима Ковалевського. Це було зіткнення двох титанів. Він вимагав від неї залишити кафедру і стати «просто дружиною», вона ж не могла зрадити математику, яку називала «найвищою поезією». Їхні стосунки перетворилися на виснажливе протистояння: Софія писала йому довгі листи, де формули розпачу чергувалися з науковими доказами її права на професію. 📜🖋️ Вона померла у віці 41 року від випадкової застуди, так і не зумівши примирити в собі геніальну вчену та жінку, яка мріяла про звичайну ніжність. Останньою працею Софії була не математична партитура, а літературна повість «Нігілістка», де вона намагалася пояснити світові, що за холодним блиском теорем завжди б’ється живе, вразливе серце. 🕯️📉
    1
    55views
  • ❗️ Жіночий гандбол: Україна вдруге переграла Литву в один м'яч

    🏆 У матчі 4-го туру кваліфікації чемпіонату Європи з гандболу серед жінок збірна України здобула перемогу над Литвою (26:25).

    🏐 Україна вдруге здобула перемогою над Литвою з різницею в один м’яч (5 березня гра завершилася з рахунком 30:29).

    📊 Україна з 4 очками посідає 3-тє місце та продовжує боротьбу за вихід на ЧЄ. Становище: Швеція (8 очок), Сербія, Україна (по 4), Литва (0).

    🔜 Наступний поєдинок українські гандболістки проведуть 7 квітня проти Швеції.

    🏆 Чемпіонат Європи з гандболу (жінки)
    Кваліфікація. Группа 5. 4-й тур
    🇱🇹 Литва – 🇺🇦 Україна – 25:26 (10:16)
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт
    ❗️ Жіночий гандбол: Україна вдруге переграла Литву в один м'яч 🏆 У матчі 4-го туру кваліфікації чемпіонату Європи з гандболу серед жінок збірна України здобула перемогу над Литвою (26:25). 🏐 Україна вдруге здобула перемогою над Литвою з різницею в один м’яч (5 березня гра завершилася з рахунком 30:29). 📊 Україна з 4 очками посідає 3-тє місце та продовжує боротьбу за вихід на ЧЄ. Становище: Швеція (8 очок), Сербія, Україна (по 4), Литва (0). 🔜 Наступний поєдинок українські гандболістки проведуть 7 квітня проти Швеції. 🏆 Чемпіонат Європи з гандболу (жінки) Кваліфікація. Группа 5. 4-й тур 🇱🇹 Литва – 🇺🇦 Україна – 25:26 (10:16) ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт
    34views
  • #історія #події
    Весілля Наполеона та Жозефіни: Кохання, засноване на фальсифікаціях та амбіціях.
    9 березня 1796 року відбулася подія, яка довела: для того, щоб змінити карту світу, іноді достатньо підправити кілька цифр у свідоцтві про шлюб. Весілля Наполеона Бонапарта та Жозефіни де Богарне було чим завгодно, тільки не традиційним церковним таїнством. Це був союз двох геніальних гравців, які шукали одне в одному те, чого їм бракувало: він — зв’язків у вищому світі, вона — фінансової стабільності та захисту. 💍♟️

    1. Маленька брехня для великого щастя

    На момент весілля Наполеону було 26 років, а Жозефіні — 32. У XVIII столітті така різниця у віці на користь жінки вважалася не надто престижною для майбутнього "рятівника нації". Рішення було суто в дусі Бонапарта: у шлюбному контракті вони просто "вирівняли" вік. Наполеон додав собі 18 місяців, а Жозефіна "скинула" чотири роки. Так з’явилася пара 28-річних молодят. Якщо вже переписувати історію Європи, то чому б не почати з власної біографії? ✍️🗓️

    2. Генерал та "Стара Вікуа"

    Жозефіна (уроджена Марі Роз Жозефа Таше де ла Пажері) була вдовою страченого на гільйотині аристократа і мала двох дітей. Вона була коханкою впливового політика Поля Барраса, який і "передав" її амбітному корсиканцю, щоб позбутися фінансових зобов’язань. Наполеон, попри свій скепсис, закохався до нестями. Саме він дав їй ім'я "Жозефіна", яке вона до того ніколи не використовувала, фактично створивши її образ заново. 🌹⚔️

    3. Шлюб без свідків та запізнення нареченого

    Церемонія була суто цивільною і пройшла в поспіху. Наполеон запізнився на дві години, оскільки був поглинутий розробкою планів Італійської кампанії. Весілля відбулося о 10 годині вечора, а вже через два дні новоспечений чоловік поїхав на війну. Їхнє листування того періоду — це суміш пристрасті, ревнощів та військових звітів. Поки він завойовував Італію, вона завойовувала паризькі салони. 📧🐎

    4. Тінь розлучення та вічна спадщина

    Цей шлюб тривав 13 років і закінчився розлученням у 1809 році через неможливість Жозефіни народити спадкоємця. Проте Наполеон зберіг за нею титул імператриці та палац Мальмезон. Кажуть, що його останнім словом на острові Святої Єлени було саме її ім'я. Іронія історії полягає в тому, що нащадки Жозефіни (через її дітей від першого шлюбу) згодом посіли трони багатьох європейських монархій, тоді як лінія Наполеона згасла. 👑🥀

    Ця подія нагадує нам, що навіть найвеличніші постаті історії починали з цілком людських слабкостей та маніпуляцій. Поки в москві звикли ідеалізувати своїх тиранів, європейська історія вчить нас бачити в лідерах живих людей, чиї особисті драми часто ставали двигунами прогресу або катастроф. 🛡️✨
    #історія #події Весілля Наполеона та Жозефіни: Кохання, засноване на фальсифікаціях та амбіціях. 9 березня 1796 року відбулася подія, яка довела: для того, щоб змінити карту світу, іноді достатньо підправити кілька цифр у свідоцтві про шлюб. Весілля Наполеона Бонапарта та Жозефіни де Богарне було чим завгодно, тільки не традиційним церковним таїнством. Це був союз двох геніальних гравців, які шукали одне в одному те, чого їм бракувало: він — зв’язків у вищому світі, вона — фінансової стабільності та захисту. 💍♟️ 1. Маленька брехня для великого щастя На момент весілля Наполеону було 26 років, а Жозефіні — 32. У XVIII столітті така різниця у віці на користь жінки вважалася не надто престижною для майбутнього "рятівника нації". Рішення було суто в дусі Бонапарта: у шлюбному контракті вони просто "вирівняли" вік. Наполеон додав собі 18 місяців, а Жозефіна "скинула" чотири роки. Так з’явилася пара 28-річних молодят. Якщо вже переписувати історію Європи, то чому б не почати з власної біографії? ✍️🗓️ 2. Генерал та "Стара Вікуа" Жозефіна (уроджена Марі Роз Жозефа Таше де ла Пажері) була вдовою страченого на гільйотині аристократа і мала двох дітей. Вона була коханкою впливового політика Поля Барраса, який і "передав" її амбітному корсиканцю, щоб позбутися фінансових зобов’язань. Наполеон, попри свій скепсис, закохався до нестями. Саме він дав їй ім'я "Жозефіна", яке вона до того ніколи не використовувала, фактично створивши її образ заново. 🌹⚔️ 3. Шлюб без свідків та запізнення нареченого Церемонія була суто цивільною і пройшла в поспіху. Наполеон запізнився на дві години, оскільки був поглинутий розробкою планів Італійської кампанії. Весілля відбулося о 10 годині вечора, а вже через два дні новоспечений чоловік поїхав на війну. Їхнє листування того періоду — це суміш пристрасті, ревнощів та військових звітів. Поки він завойовував Італію, вона завойовувала паризькі салони. 📧🐎 4. Тінь розлучення та вічна спадщина Цей шлюб тривав 13 років і закінчився розлученням у 1809 році через неможливість Жозефіни народити спадкоємця. Проте Наполеон зберіг за нею титул імператриці та палац Мальмезон. Кажуть, що його останнім словом на острові Святої Єлени було саме її ім'я. Іронія історії полягає в тому, що нащадки Жозефіни (через її дітей від першого шлюбу) згодом посіли трони багатьох європейських монархій, тоді як лінія Наполеона згасла. 👑🥀 Ця подія нагадує нам, що навіть найвеличніші постаті історії починали з цілком людських слабкостей та маніпуляцій. Поки в москві звикли ідеалізувати своїх тиранів, європейська історія вчить нас бачити в лідерах живих людей, чиї особисті драми часто ставали двигунами прогресу або катастроф. 🛡️✨
    2
    53views
  • 📌Одеська мудрість за жінок та кицюнь🐾

    Приходить Моня до старого єврея і питає:
    — Дядя Сьома, а чому наші жінки вічно малюють очі як у кішок і одягають той леопард, шо аж в очах рябить?🫣😏

    Сьома поправляє окуляри і каже:
    — Моня, слухай сюди. Кішка — це єдина на світі істота, яка живе у твоєму домі, їсть твій форшмак і при цьому впевнена, шо це ти у неї в гостях на перетримці! 🥸

    Жінки це просікли ще при царі Гороху! Якщо вимагати гроші — це скандал! А якщо вона вигнула спинку і сказала «мяу» — це вже «граціозна хижачка»😈

    У підсумку: ти пашеш пів року на подарунок, а вона дивиться на тебе так, ніби ти приніс оброк Королеві за право подихати з нею одним повітрям та посидіти на краєчку дивана!🤭🙄😁

    Коли жінка вдягає леопард — вона вже не «рибка», вона офіційно вийшла на полювання! ☝️😃
    І в ролі біфштекса тут, судячи з усього, ти! 😉😋😜
    📌Одеська мудрість за жінок та кицюнь🐾 Приходить Моня до старого єврея і питає: — Дядя Сьома, а чому наші жінки вічно малюють очі як у кішок і одягають той леопард, шо аж в очах рябить?🫣😏 Сьома поправляє окуляри і каже: — Моня, слухай сюди. Кішка — це єдина на світі істота, яка живе у твоєму домі, їсть твій форшмак і при цьому впевнена, шо це ти у неї в гостях на перетримці! 🥸 Жінки це просікли ще при царі Гороху! Якщо вимагати гроші — це скандал! А якщо вона вигнула спинку і сказала «мяу» — це вже «граціозна хижачка»😈 У підсумку: ти пашеш пів року на подарунок, а вона дивиться на тебе так, ніби ти приніс оброк Королеві за право подихати з нею одним повітрям та посидіти на краєчку дивана!🤭🙄😁 Коли жінка вдягає леопард — вона вже не «рибка», вона офіційно вийшла на полювання! ☝️😃 І в ролі біфштекса тут, судячи з усього, ти! 😉😋😜
    23views
  • Ну всі ж вже побачили, що права жінки у 21-му сторіччі сумлінно виконуються: Іран з Талібаном вам підтвердять, та й файли Епштейна теж про це.

    І я, як (гарний) художник і (молодий ще) чоловік, вирішив не лишатися осторонь цих процесів і в це світле свято Весни (яке підмінило собою свято Вільної Жінки) починаю публікувати свою нову серію під назвою "Вітер Епштейна".

    "Вітри Епштейна" як ніщо ліпше, навіть краще за Смілянського з Укрпошти, демонструє процес об'єктивації нами-чоловіками жінки. Особливо коли мова йде про жінку молоду й красиву.

    Що може бути краще за оголені стегна, прекрасну дупку і розкішну піпку, панове?

    І геть не важливо, кому конкретно цей "верстат" належить - Олічці чи Наді, правду ж кажу?😏

    🎨 Віва Купянський, «Особа №1», 2026, з серії "Вітер Епштейна"

    Дніпро

    Зі Святом вас, особини жіночого роду!
    Ну всі ж вже побачили, що права жінки у 21-му сторіччі сумлінно виконуються: Іран з Талібаном вам підтвердять, та й файли Епштейна теж про це. І я, як (гарний) художник і (молодий ще) чоловік, вирішив не лишатися осторонь цих процесів і в це світле свято Весни (яке підмінило собою свято Вільної Жінки) починаю публікувати свою нову серію під назвою "Вітер Епштейна". "Вітри Епштейна" як ніщо ліпше, навіть краще за Смілянського з Укрпошти, демонструє процес об'єктивації нами-чоловіками жінки. Особливо коли мова йде про жінку молоду й красиву. Що може бути краще за оголені стегна, прекрасну дупку і розкішну піпку, панове? І геть не важливо, кому конкретно цей "верстат" належить - Олічці чи Наді, правду ж кажу?😏 🎨 Віва Купянський, «Особа №1», 2026, з серії "Вітер Епштейна" Дніпро Зі Святом вас, особини жіночого роду!
    36views
More Results