Одразу два інциденти на НПЗ повʼязаних з російською нафтою стались в Східній Європі. Мова йде про угорський завод MOL в Сазоно-Хамлобатті та румунський Petrolel-Lukoil в Плоєшті. MOL несподівано загорівся ввечері в понеділок. Цей завод отримує нафту від російського нафтопроводу «Дружба». Зараз пожежу вже ліквідували і там триває оцінка збитків та відновлювальні роботи. На румунському Petrotel-Lukoil, що належить російському «Лукойлу», вночі пролунав вибух. На технологічні процеси даний інцидент нібито не вплинув. Відомо про одного постраждалого. https://t.me/Ukraineaboveallelse

#ШІ #магічний_реалізм #Сейнен Шепіт Міських Ліхтарів: Секрет Хікарі-чо Сірий, вічний дощ Токіо омивав скло шкільних вікон, створюючи розмиті акварельні плями з неонових вивісок. Шістнадцятирічна Міка Акіяма йшла додому. Вона належала до того типу старшокласниць, яких не помічають. Її шкільна форма здавалася на ній трохи більшою, аніж потрібно, а її погляд був завжди опущений, ніби вона шукала на асфальті загублені істини. Вона була невидима в галасливому потоці однокласників, які обговорювали останні ігри та поп-ідолів. Її самотність була її схованкою. Вона мріяла про світ, де її внутрішній, надмірно чутливий світ не потрібно було б ховати. Її єдиною зброєю проти світу була стара, потерта плівкова камера, яку вона ніколи не випускала з рук, і рюкзак, обвішаний дрібними, химерними значками з локальних ґачапон-автоматів. Єдине, що по-справжньому цікавило Міку, були старі міські ліхтарі. Не сучасні світлодіодні стовпи, а старі газові ліхтарі, що залишилися на звивистих вуличках району Хікарі-чо (Місто Світла). Вона вірила, що вони були не просто освітлювальними приладами, а очима міста, які не спали. Вона клялася, що іноді, у глибоких сутінках, вони тихо шепочуть історії тим, хто готовий слухати. Одного вечора, коли дощ перетворився на легку мжичку, Міка завернула у вузький, майже забутий перевулок, де стояв ліхтар зі зламаним, іржавим ковпаком. Вона підняла камеру, щоб зробити знімок його сумної краси, і тут почула його. Це був не голос у звичному сенсі, а тиха, напружена мелодія, схожа на дзвін вітряних дзвоників, що лунав усередині її голови. Вона відчула гострий, пронизливий сум. Міка швидко сфотографувала ліхтар. Коли вона подивилася на проявлене пізніше фото, то побачила на ньому ледь помітне, мерехтливе світло, схоже на крихітну, примарну комаху. З того дня шепіт посилився. Міка почала систематично обходити район Хікарі-чо. Вона помітила, що лише деякі ліхтарі – старі, з дивними, вигадливими візерунками на склі – випромінювали цю незвичайну енергію. Вона почала їх фотографувати, збираючи, як вона їх називала, "Голоси Світанку". Її стара плівкова камера фіксувала те, чого не бачило людське око. Кожен знімок, проявлений у напівтемряві її кімнати, показував короткий, розмитий момент із минулого міста: сцени зниклих фестивалів, обличчя людей, які давно пішли. Це була магія, яка впліталася у звичайну, сіру буденність. Одного разу, у занедбаному парку, де стояло покинуте святилище, Міка фотографувала старий ліхтар-ліхтарик, що тихо "співав" свою меланхолійну пісню. На лавці сидів хлопець її віку, який виглядав таким же "зайвим" у цьому світі, як і вона сама. Хірокі Ямамото. Він мав безтурботне, але меланхолійне обличчя і завжди носив із собою записник, у якому робив ескізи. Його шкільна форма була акуратною, але його очі — неймовірно уважними, завжди наче в пошуках чогось невидимого. — Вони співають, так? — тихо запитав він, не відводячи погляду від ліхтаря. Міка застигла, стискаючи камеру. — Ти... ти теж чуєш? — ледве чутно прошепотіла вона. — Звісно, чую. Але ти їх фотографуєш. Це краще. Я лише можу малювати схеми їхніх хвиль. Я називаю їх Хікарі-но-Кое — Голоси Світла, — він перевернув сторінку свого блокнота, де були складні, майже езотеричні малюнки, що нагадували вібрації звуку. — Ці ліхтарі — це залишки давньої магії, що оберігає місто, і вони «активуються» особливим світлом. Це була мить чистої, анімешної близькості. Міка вперше відчула, що вона не "невидима". Вона була потрібна. Міка та Хірокі почали свою таємну місію. Після уроків, коли місто огортала фіолетова чиста ніч, вони зустрічалися. Міка фотографувала, Хірокі малював. Вони ділилися своїми знаннями. Хірокі пояснював, що кожен "Голос Світанку" зберігає в собі не лише спогади, але й емоційний відбиток людей, які проходили повз. Це була історія міста, написана світлом і почуттями. Міка вперше розквітла. Її світ, раніше замкнений, знайшов свого супутника. Їхня спільна мета — "зрозуміти" ліхтарі — стала їхнім спільним голосом. Вони сміялися, ховаючись від нічної охорони, і шепотіли свої таємниці, як двоє дітей, що знайшли спільний скарб. Ця дружба, народжена з магічного реалізму, стала для Міки найреальнішим, що вона мала. Одного разу вони виявили, що "голоси" ліхтарів слабшають, їхні пісні стають дедалі тихішими і сумнішими. Хірокі знайшов оголошення в місцевій газеті: мерія планує "комплексну модернізацію" старого району, замінивши всі старі ліхтарі на нові, уніфіковані, "енергозберігаючі" моделі. Для Міки це було не просто знесення: це було знищення душі Хікарі-чо. Вона відчула не просто смуток, а палкий, юнацький гнів і бажання діяти. Їхні дослідження привели їх до "Серця Ліхтарів" — найстарішого, майже повністю зламаного кам’яного ліхтаря, що стояв на невеличкій площі в центрі Хікарі-чо. Це був Іші-Доро — храмовий ліхтар, якому було понад сто років, і, за легендами, він був джерелом усієї магії району. Він був зламаний, але ще жеврів. І його збиралися демонтувати першим. — Якщо його приберуть, усі "Голоси Світанку" замовкнуть назавжди, — з відчаєм сказав Хірокі. — Ми маємо їх захистити! — Як? Ніхто не повірить у наші "голоси" і "хвилі"! — заперечила Міка. Міка вирішила використати свою зброю — фотографію. Вона проявила найкращі, найбільш "магічні" знімки, на яких були чітко видно обриси минулого і мерехтливе світло. Вона таємно створила невелику "виставку", розвісивши ці фотографії біля "Серця Ліхтарів". Її надією було привернути увагу. Вона ризикувала бути висміяною, але вперше в житті їй було байдуже. Вона мала мету, і її голос вперше мав значення. Настала мить демонтажу. Міка, вперше в житті, стояла не зігнувшись. Вона тримала свій фотоапарат, а поруч стояв Хірокі і невелика група нових, "дивних" друзів. До них підійшов представник мерії, вимагаючи припинити протест. Міка, дивлячись йому прямо у вічі, виголосила свою промову — тиху, але напрочуд сильну: — Ви бачите лише старе, іржаве сміття, яке потрібно замінити на щось "ефективне"! Але ми бачимо пам'ять! Ви не можете замінити душу світлодіодом! Якщо ви знищите цей ліхтар, ви знищите нашу здатність бачити диво! Це була не просто промова, це була активація. Міка та Хірокі та їхні друзі почали торкатися "Серця Ліхтарів", згадуючи найяскравіші моменти, пов'язані з містом. Зладнаний ліхтар почав тихо світитися. Його шепіт перетворився на чистий, дзвінкий звук, що пролунав над площею. Це була справжня магія, що виходила від спільноти, яка знайшла свою приналежність. Мерія не відступила, але громадська думка змінилася. Навіть кілька дорослих, які колись вірили в диво, але забули, почали підтримувати дітей. Вони досягли компромісу: "Серце Ліхтарів" та кілька інших старих "Голосів" залишаються на місці як "історичні пам'ятки". Міка більше не була "невидимою". Вона знайшла свій голос, знайшла друзів, знайшла своє місце. У кінці, коли вони з Хірокі пізно ввечері фотографували один з відновлених ліхтарів, вона усвідомила: місто стало не просто набором будівель, а живим організмом, що дихає магією. Диво завжди буде поряд, доки є ті, хто готовий його побачити та захистити. А її шлях, шлях від невидимої дівчинки до захисника душі міста, тільки-но почався.

#кіно #рекомендація «Мажорка» (2021) реж. Маргарита Лукіч Жанр: драма Хронометраж: 22 хв. 💭 Про що фільм: Саші 13 років. Вона ненавидить школу, шикарний будинок своїх батьків, бутерброди з лососем і коли мама вказує, що їй носити. Єдина хто їй подобається - це новенька в школі - дівчина з загадковим ім'ям Вілена. Саша запрошує Вілену в гості на вихідні, де кожен з них пройде своє випробування. Але чи витримає їх дружба? Дивитися - тут: https://takflix.com/uk/films/mazhorka

Думаю переговорити з екс ,,Тату" Лєною Катіною та Юлією Волковою та екс ,,Ранєтками" Валерією Козловою,Анною Руднєвою та іншими ,,Ранєтками",всі ці дівчата знають мене з 2007 року,як я тільки пішов зніматися у кіно на кіностудію ,,Феномен Філмз Україна"(Фільал кіностудії ,,Мосфільм" у Харкові",вот через ,,Мосфільм" кіностудію я з ними звязався і наша колежність та дружба длиться з 2007 року до тепер.Я з ними переговорю,що вони мені скажуть насчет всієї цієї війни.

А що це у нас? А це фінальний трейлер фантастичного фільму "Wicked: Чародійка. Частина 2" ! Світ країни Оз на межі великої битви. Поки Ельфаба ховається у вигнанні, Ґлінда насолоджується популярністю. Але що станеться, коли відкриється справжня історія Чарівника? Чи зможе колишня дружба змінити долю цілого королівства? У головних ролях — Синтія Еріво та поп ікона Аріана Ґранде. Так, схоже, що "Wicked: Чародійка. Частина 2" — магія, яку дійсно варто побачити на великому екрані. І зробити це можна буде з 20 листопада 2025 року. #Коло_Кіно #Анонси_кіно

"Настав час діяти": голова угорської опозиційної партії закликав угорців жертвувати кошти для бригади "Птахи Мадяра" Угорський опозиційний політик Томпош Мартон розкритикував рішення міністра закордонних справ Угорщини Петера Сіярто заборонити в’їзд до країни етнічному угорцю, командиру Сил безпілотних систем Роберту "Мадяру" Бровді. Він оголосив збір коштів на підтримку його підрозділу "Птахи Мадяра". Відповідний допис Томпош Мартон, співзасновник угорської опозиційної партії Momentum, опублікував у Facebook. За його словами, Сіярто оголосив про обмеження проти "Мадяра" після атак на російський нафтопровід "Дружба", які українські БПЛА здійснювали для зменшення прибутків москви від експорту енергоносіїв. Мартон назвав Бровді героєм і заявив, що справжня небезпека для енергетичної безпеки Угорщини виходить не з України, а від уряду проросійського прем'єра Віктора Орбана, який за останні 15 років не зменшив залежність Будапешта від російської нафти. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

"Ваші руки - по лікоть в українській крові", - Мадяр жорстко відповів угорській владі на заборону в'їзду в країну "Вставте в дупу, пане "танцюрист на кістках", ваші санкції та обмеження на відвідування Угорщини. Я — українець, і прибуду на Батьківщину мого Батька вже після вас. Справжніх Мадяр в Угорщині вистачає, і колись ви їм настоп**д*те. А за обмеження Шенгена — не беріть на себе. Заступаючись за нафтопровід «Дружба» ви захищаєте не суверенітет Угорщини, а власні брудні кишені, наповнені російськими грошима від продажу підсанкційних товарів та сировини. Ви причетні до примноження кривавих грошей, що летять у відповідь ракетами та шахедами мирними містами України і тільки сьогодні, 28 серпня 2025 року, вбили десятки українців у Києві" , - заявив Роберт "Мадяр" Бровди, командувач СБС ЗСУ. "Ваші руки — по лікоть в українській крові. І ми це пам'ятатимемо. Без претензії до політики. Чисто реакція військовослужбовця, громадянина України, на оприлюднену заяву. RUSZKIK HAZA", — додав він.

Угорщина забороняє командувачу Мадяру в'їзд у країну через "напад" на нафтопровід "Дружба", - глава МЗС Угорщини Сійярто 🐒 Мадяр — родом із Ужгорода і має угорське коріння.

"Порошенко примазується до удару по "Дружбі", але мовчить, що при ньому путін 5 років через цю трубу качав нафту" - військовий Данило Яковлєв Петро Порошенко знову вирішив погрітися на чужій славі – цього разу на вибухах нафтопроводу "Дружба". Але є нюанс. Саме при ньому путін цією "Дружбою" качав нафту роками і заробив $36 млрд на війну проти України. Тобто поки що українці воювали на сході, гетьман дозволяв кремлю наповнювати бюджет Росії для підготовки широкомасштабного наступу. "Цікаво дивитися, як Петро Порошенко примазується до удару нашими козаками по кровоносній артерії путіна – нафтопроводу "Дружба". Але Петро мовчить, що при ньому путін цією ж трубою роками качав нафту, готуючись до наступу на Україну. Нагадую також про «руб медведчука», яку, за даними журналістів, Порошенко фактично отримав від путіна в обмін на свій кримський завод. Збитки України від цієї крадіжки обчислюються сотнями мільйонів. Тож коли цей "сивочолий жмурук" наступного разу спробує розповідати про «героїзм» – варто згадати, хто допомагав путінові готувати армію для великої війни проти України. Як відомо, проти Порошенка порушено кримінальну справу щодо державної зради за торгівлю з росією. Його підприємства працювали і сплачували податки до бюджету Росії, коли війська Росії вже знищували українські міста. Сам Порошенко розбагатів на війні в 40 разів, ставши одним із найбагатших олігархів" , - Написав військовий Данило Яковлєв.

Мадяр краще знає коли запустять нафтопровід "Дружба".