ІСНУВАННЯ Поміж наших історій росте існування, Непомітно між днями мелькають моменти, А з посіяних днів виростає саванна. Понад спогадом давнім спливають фрагменти, А роки, мов човни, розпливаються в танці І тривога колишня туманом розтане, Бо у серці зернина надії в проценті. Та раптово доходить хвилина до центру, Де минуле стоїть нерухомим питанням І здається, що час заблукав не в останнє, Та крізь темряву досвід дає компоненти. І тоді розумієш — життя бездоганне, Що велике роками не зрушить моменти, Бо в коротких хвилинах живе існування. Мирослав Манюк 13.03.2026 #сонет_симетрон

А на військових велику ТАБАКУ положили! ➖➖➖➖➖➖➖➖➖ ⚡️💸 В Україні зросли зарплати майже на 94% з початку повномасштабної війни, – ЗМІ. Найвищі доходи зараз у сфері нерухомості – 112,5 тис. грн, раніше було 65,5 тис. грн. Також добре платять фасадникам, штукатурам і каменярам. ➖➖➖➖➖➖➖➖➖ ТГ Бахмутський Демон https://t.me/bahshiddemon Зарплати в Україні зросли майже на 94% з початку війни. Найвищу медіанну зарплату фіксують у сфері нерухомості — 112,5 тис. грн, тоді як у січні 2022 року цей показник становив 65,5 тис. грн. До переліку добре оплачуваних професій також увійшли фасадники, штукатури та каменярі. Особливо у військових «зросли». Але я принаймні знаю, що коли війна завершиться чи звільнюся з армії, буду гарним штукатуром. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Поки сиділа без світла, бо на будинок перегоріла фаза, була можливість вечорами сидіти і читати з ліхтариком "Берсерка" Кентаро Міури, гарна атмосфера для чудової манги. Це важка і жорстока історія про воїна і його демонів. Я колись читала цю мангу російською, бо вона була присутня на нашому ринку тіко тією мовою. Як тільки дізналась про вихід українською, одразу придбала собі (а от почати читати руки не доходили). Манга виходить у видавництві Наша Ідея, наразі випущено 2 томи. Дуже гарні. Обкладинка приємна на дотик, гарно оформлена. Сподіваюсь видавництво не зупиниться, хочеться бачити усю серію такої якості

❗️ В Україні готують великі податкові зміни, – згідно з меморандумом МВФ зміни ухвалять до березня 2026 року. ➡️ Військовий збір 5% залишать назавжди. ➡️ Податок на доходи з цифрових платформ. ➡️ Скасування пільг на імпорт посилок до €150. ➡️ З 2027 року зміни для ФОП із великим оборотом та ПДВ. https://t.me/Ukraineaboveallelse

🔥Швейцарія забороняє купувати російський газ і посилює санкції проти РФ та Білорусі. ⚡️З 25 лютого діє повна заборона на закупівлю та ввезення російського СПГ. Діючі контракти зберігаються до кінця 2026 року. Мета - зменшити доходи рф від продажу викопного палива, що фінансують війну проти України. 💰Швейцарія також синхронізувала обмеження з 19-м пакетом санкцій ЄС: заборонені фінансові послуги та транзакції в криптовалюті для росіян, під санкції потрапили метали для зброї, технології, ШІ та продукти для палива. Для дипломатів рф та посилення санкцій щодо Білорусі введено додаткові правила транзиту та торгівлі.

⚡️ Три ключові цілі – план війни від міністра оборони Федорова. ➡️ Закрити небо та захистити цивільне населення й інфраструктуру. Пріоритет – виявляти 100% повітряних загроз у реальному часі та перехоплювати щонайменше 95% ракет і дронів. ➡️ Зупинити ворога на суші, морі та в кіберпросторі. Орієнтир – понад 200 знищених окупантів на кожен км². ➡️ Позбавити росію економічного ресурсу для війни. Війна триває через нафтові доходи рф, тому перекриття цього джерела має значно скоротити її воєнний потенціал. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Кілька епізодів з війни: <em>КУРИ Я стояв на позиції вже так довго, що почав розрізняти звуки міських боїв як музику: ось важкий бас міномета, ось різкий свист — як скрипка, що зірвалась, а ось глухий «бух» — фінальний акорд. Мій сектор — уламок колишнього життя. Хати без дверей, вікна без скла, а навпроти — город. Справжній, з перекопаною землею, де ще недавно, напевно, росла цибуля і людські нерви були цілими. Я стою, дивлюся в приціл, намагаюсь бути серйозним солдатом і не думати про каву, душ і те, що нормальні люди в цей вранішній час ще сплять, а не рахують секунди між «вильотом» і «прильотом». І тут — приліт міни. Не дуже близько, але достатньо, щоб земля здригнулась, а я внутрішньо знову подякував броніку, касці і випадку. Пил осів, повітря трохи присіло, ніби втомилось від усього цього. Я напружився, чекаючи продовження — а воно завжди любить приходити без запрошення. Але замість цього бачу на город вибігли кури. Серйозно. Кури. Живі, справжні, з поглядом «та що ви тут взагалі робите». Вони підбігли до свіжої воронки і почали гребти землю, як ні в чому не бувало. Енергійно, завзято, з повною впевненістю, що якщо щойно впала міна — то це, мабуть, для того, щоб черв’якам було легше дихати. Я дивився на це з якимось дивним відчуттям реальності. Міські бої, «нуль», обстріли, а кури — на роботі. Можливо, контужені. А можливо — просто мудріші за всіх нас. Бо якщо вже прилетіло, то треба користуватись моментом: земля свіжа, черв’яки — дезорієнтовані, життя — триває. Я стояв з автоматом і ловив себе на думці, що ці кури зараз виглядають спокійнішими за мене. У них не було планів на ротацію, вони не знали, що таке «вихід» і «зайти на нуль». У них була проста задача: знайти черв’яка і не загинути сьогодні. Дуже, між іншим, актуальна стратегія. Через хвилину все знову стихло. Кури розійшлись, наче нічого й не було. А я залишився стояти на позиції з дивним теплим відчуттям: якщо навіть кури тут не здаються, то мені й поготів нема куди відступати — хіба що в укриття, за командою. На «нулі» гумор простий і чорний, як земля в тій воронці. Але іноді він сміється по доброму. І тоді стає трохи легше стояти. КІТ Побратим після зміни на посту зайшов у хату, зняв каску, важко сів на ящик і одразу махнув рукою: — Ой, хлопці… таке було, таке було… Ми насторожилися, бо видно було — його ще не відпустило. — Стою я на позиції. Темно — хоч ножем ріж. Ні хріна не видно, зате знаю точно: вони поруч. У дворах. Через паркани. Стою, дивлюся в темряву, слухаю кожен звук, а всередині все натягнуте, як струна. І тут до моєї ноги щось торкається. Тихо так. А потім починає тертися. У мене душа — раз! — і в п’ятки. Всередині холод, серце гупає так, що, думаю, його чути на піврайону. Я стою, не дихаю, автомат стиснув — готовий до всього. Ми вже починали посміхатись, але мовчали. — А воно, зараза, другий раз треться… і муркоче. Реально муркоче! — Я стою і думаю: або мені вже все вчувається, або це найдивніший кінець у моєму житті. Він змахнув рукою. — Потім воно пирхнуло й пішло собі в темряву. І тільки тоді доходить — кіт. Звичайний фронтовий кіт. Худий, нахабний і без страху. Тут хата вже не витримала — ми зареготали всі разом. — Ну от скажіть, — сміявся вже й він, — противник у дворах, напруга, ніч… а найбільше мене налякав кіт, який ще й муркоче, гад. Сміх довго не стихав. Бо кожен із нас знав: у тій темряві, з тим муркотінням біля ніг, душа пішла б у п’ятки у будь-кого. ВИНО Нуль — це таке місце, де час і здоровий глузд ходять без каски. Тут усе інакше: тиша гучніша за вибухи, а дрібниці важать більше, ніж новини з великої землі. Ми тоді стояли на позиції у дворі іншої хати. Хата, як хата — бачили вона вже всяке, але мовчала. Я сидів під однією пристройкою, Олег — трохи далі, під іншою. Олег у нас людина надійна: якщо каже “прикрию”, то прикриє так, що й доля не пролізе. І от якось помічаю — у землі темніє прямокутник. Вхід у підвал. Такий собі, непримітний, ніби спеціально для тих, хто шукає не пригод, а укриття. Я кажу Олегу: — Слухай, а давай глянемо. Може, там можна позицію кращу зробити. — Лізь, — каже, — я на стрьомі. Домовились по-дорослому: він дивиться світ, я — підземелля. Поліз я вниз. Підвал виявився порожній, як обіцянки “швидкої ротації”. Пил, темрява, запах старого життя. І стоїть посеред усього цього — великий бутиль. Такий, знаєте, серйозний. Не бутиль, а персонаж. Я його обережно — раз, другий — і подаю наверх. — Що там? — питає Олег. — Та нічого… бутиль якийсь. Олег відкриває, нюхає. І тут я бачу його очі. Якщо ви колись бачили кота, який випадково знайшов велику миску сметани й усвідомив, що це — не сон, то ви мене зрозумієте. Очі світяться, усмішка — до вух. — Та це ж вино, — каже, — те, що треба! Ми понесли той бутиль, як трофей. Обережно, майже урочисто. Сіли, спробували. Молоде вино, ще не вистояне, кисленьке, але чесне. Без пафосу. Таке, що не обманює: каже прямо — я ще сире, але старательне. Воно трохи зігріло. Не так щоб геройство вмикати, ні. Просто стало тепліше всередині. І в тілі, і в душі. Навіть війна навколо ніби трохи відпустила хватку. Нуль на хвилину став не нулем, а просто двором зі старою хатою, підвалом і вином, яке чекало нас, мабуть, довше, ніж ця війна. Ми посміхнулися. Без тостів, без гучних слів. Просто тому, що навіть тут життя інколи підморгує. І каже: тримайся. Хоча б отак — через бутиль молодого вина. А допити ми його так і не встигли. Наступного дня прилетіло — коротко й без зайвих коментарів. Осколок знайшов бутиль швидше, ніж ми знову знайшли настрій. Скло розлетілося, вино пішло в землю, змішалося з пилом і війною. Зате згадка залишилась. Як маленький доказ того, що навіть на нулі іноді трапляється щось людське, тепле й трохи кисле — але справжнє. І цього, виявляється, інколи цілком достатньо, щоб триматися далі.</em>

#історія #речі Семафор: Інтернет XVIII століття, що працював на швидкості світла та м'язах 🚩🗼 ​За пів століття до того, як Морзе відстукав свою першу крапку-тире, Європою вже подорожували «текстові повідомлення». Це не була магія, а сувора механіка та гострий зір. Оптичний телеграф, або семафор Клода Шаппа, став першою у світі глобальною мережею передачі даних, яка дозволила новинам випереджати найшвидших коней. ​Все почалося в розпал Французької революції. У 1792 році інженер Клод Шапп представив систему веж, розташованих на відстані 10–15 кілометрів одна від одної. На даху кожної вежі була встановлена конструкція з рухомими дерев'яними рейками (семафор). Змінюючи кут нахилу цих «рук», оператор міг закодувати 196 різних символів — літери, цифри та цілі фрази. Оператор наступної вежі дивився в телескоп, бачив сигнал і миттєво повторював його для наступної ланки ланцюга. 🗼🔭 ​Швидкість системи вражала: повідомлення з Парижа до Страсбурга (близько 450 км) доходило за годину. Для порівняння, кінний кур'єр витрачав на цей шлях кілька діб. Це був справжній технологічний шок. Наполеон Бонапарт обожнював семафор, адже той дозволяв йому керувати величезною армією майже в режимі реального часу, миттєво дізнаючись про маневри ворога. 🇫🇷🐎 ​Робота телеграфіста була виснажливою. Потрібно було безперервно дивитися в окуляр телескопа, щоб не проґавити сигнал від сусіда. Система мала свій «протокол безпеки»: якщо оператор помилявся або не встигав повторити знак, наступна вежа подавала сигнал тривоги. Однак «сервер» часто «падав» через туман, дощ або нічну темряву — світлових сигналів тоді ще не винайшли, тож вночі мережа просто вимикалася. ☁️🚫 ​Цікавий факт: перші в історії «хакери» з'явилися саме завдяки семафору. У 1834 році двоє банкірів, брати Блан, підкупили оператора однієї з веж, щоб той вставляв у офіційні депеші ледь помітні «помилки». Ці символи були кодом, що сповіщав про рух акцій на біржі в Парижі. Поки інші трейдери чекали на пошту днями, брати Блан вже знали результати торгів і скуповували активи. Ця схема працювала цілих два роки! 💰📉 ​Оптичний телеграф залишив нам у спадок саме слово «телеграф» та принцип передачі даних пакетами. Навіть коли з'явилися електричні дроти, залізниці ще довго використовували семафори (крилаті знаки) для керування рухом потягів, а на флоті семафорна азбука прапорцями жива й досі. 🚩🛤️ ​Семафор Шаппа назавжди залишиться пам'ятником епосі, коли інформація вперше стала швидшою за людину, а вежі на пагорбах були головними вузлами світової «павутини».

УЄФА оприлюднив доходи Динамо і Шахтаря за участь в єврокубках 🤔 УЄФА повідомив про суми виплат клубам, які брали участь в основних етапах єврокубків сезону-2024/25. У звіті присутні Динамо та Шахтар, які представляли Україну в основному етапі Ліги Європи та Ліги чемпіонів відповідно 💰 Донецький Шахтар завершив виступ у Лізі чемпіонів на 27-й позиції загальної таблиці, отримавши від організаторів 41,305 млн євро. Ця сума включає усі виплати: потрапляння до основного етапу, виступи в ЛЧ, доходи від медіаринку та клубного коефіцієнту 🇺🇦 Київське Динамо за участь у плейоф раунді Ліги чемпіонів заробило 4,29 млн євро. У турнірній таблиці Лги Європи "біло-сині" посіли 34 місце, за що отримали від УЄФА 8,565 млн євро. Загальний дохід столичного клубу склав 12,855 млн євро 🇺🇦 #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Дезінформація на засіданнях Кабміну щодо енергетики Проблеми в енергетичному секторі пов'язані із дезінформацією від керівництва. Вони обіцяють: "Незабаром будуть захисні споруди, газ у сховищах, і ми відобразимо атаки". Однак це не відповідає дійсності, ситуація дуже складна. На засіданнях уникають прямоти. Керівники один за одним заявляють, що все добре, а третій, коли доходить черга, боїться сказати правду, аби не виглядати слабким. "Усі живуть у мильному міхурі брехні", - зазначає нардеп Нагорняк.